Уважаемые депутаты.
Три с половиной года назад народ Украины совершил большую ошибку, избрав меня Президентом страны.
Так вышло, что бизнесмен во мне победил Президента. Я не смог продать «Рошен», зато по всей стране открывал все новые и новые магазины моего имени. Война оказалась настолько прибыльным делом, что и ее я никак не могу закончить, или хотя бы отдать в «слепой траст» - ей занимаемся в ручном ежедневном режиме я и мои подельники.
У меня нет времени ездить по миру и добиваться гарантий безопасности для Украины – внезапно разросшийся бизнес требует моего ежедневного присутствия.
Вы не хуже меня знаете, что без взяток в нашей стране ни один вопрос не решить, поэтому коррупция помогает решить все вопросы и борьба с ней потеряла для меня интерес. Хотя для страны это губительно, но для меня прибыльно.

Сходняк на Банковой решил расчленить ПриватБанк и спрятать концы у воду.

Национализацию ПриватБанка суд признал незаконной.
Минюст, видимо по убедительной просьбе мафиози с Банковой, спрятал решение суда, которым национализация ПриватБанка признана незаконной.
Речь идет о решении Окружного админсуда Киева по иску к НБУ и Фонду гарантирования вкладов (дело №826/20221/16).
"Відповідно до приписів статті 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду.
Оскільки в даному випадку відсутнє будь-яке рішення суду, на підставі якого відповідачами вчинялись би дії по примусовому вилученню майна позивача, такі дії та рішення відповідачів є протиправними".

Угроза следующего судебного признания "национализации ПриватБанка" рейдерским захватом, - заставила администрацию президента разработать план по разделению Привата на несколько частей.
Как сообщают источники, близко знакомые с юридическим крылом ПриватБанка, и осведомленные о коммуникациях с Банковой - у Порошенко поставили задачу юристам, а также компании McKinsey (пишет стратегию банка) подготовить план разделения банка на несколько частей.
Данный шаг, по мнению юристов, позволит нынешней власти снизить вероятность решения, по которому суды обяжут вернуть акции банка прежним собственникам из-за массовых нарушений законодательства (вплоть до базовых принципов Конституции) при национализации, о чем неоднократно говорили эксперты.

По моим данным, банк планируют разделить на три части: транзакционный бизнес (система платежей "Приват24" с инфраструктурой + процессинг), банк плохих активов (создание специализированной финансовой компании, которая должна будет взыскивать проблемные долги) и розничный бизнес.
Транзакционный бизнес ПриватБанка, через который проходят 50% расчетов в украинской банковской системе планируется приватизировать через вхождение в капитал ЕБРР и МФК, а также частного зарубежного банка. А розничный сегмент - присоединить к Ощадбанку.
При этом может произойти серьезное сокращение сотрудников банка, эффективность и целесообразность работы которых после разделения - изменится.

"Порошенко хочет идти на риск и провести, по сути, подрезающие устои банка до того момента, когда закончатся суды. Тогда реституция станет невозможной, а все последствия в случае проигрыша иска сведутся к урегулированию причиненного ущерба, в части которого также надо сейчас проводить подготовку", - говорит экс-сотрудник департамента лицензирования НБУ Александр Ярецкий.
Эта же "напёрточная" стратегия может использоваться и для затягивания выплат держателям еврооблигаций ПриватБанка. По процедуре bail-in обязательства финучреждения перед связанными лицами и рядом необеспеченных кредиторов на 29,4 млрд грн ($1,3 млрд) конвертировали в его капитал. Среди прочего, в капитал зачислили субдолг со сроком погашения до февраля 2021 года и еврооблигации с погашением в январе-феврале 2018 года на $335 млн.
Общая сумма потерь кредиторов по этим инструментам составила $555 млн, которые также придется вернуть из государственного бюджета в случае проигрыша в судах. И все это из народного кармана, а не из кармана виновника, заварившего эту авантюру.
При этом 100% выплату по еврооблигациям юристы считают безальтернативной - с расчленением или без.
Александр Дубинский.

Росія засилає в Україну “злодіїв у законі”, щоб дестабілізувати криміногенну обстановку. Лише за останні 7 місяців українські правоохоронці зафіксували 29 таких випадків.

Про це під час селекторної наради заявив голова Нацполіції України Сергій Князєв, повідомляє прес-служба НПУ.

Зокрема, Князєв нагадав випадок, коли в аеропорту “Бориспіль” був затриманий один з кримінальних авторитетів, який дав свідчення про те, що Кремль цілеспрямовано направляє злочинні елементи в Україну.

“Останнє затримання в міжнародному аеропорту «Бориспіль» ще раз підтвердило, що Росія засилає «злодіїв у законі». Після допиту затриманого в «Борисполі», а потім видворення з країни «злодія в законі» на прізвисько «Пецо», ми отримали чітку відповідь – їм дана команда дестабілізувати криміногенну ситуацію в нашій державі“, – розповів голова Нацполіції України.

В Києві затримали відомого “злодія у законі”. Про це на своїй сторінці у “Фейсбуці” написав міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. За його словами, уродженець Грузії 42-річний Гела Кардава, неодноразово засуджений за тяжкими статтями (розбій, грабіж), “затриманий в Києві в результаті спецоперації.

В Киеве в июле 2017 года полиция зарегистрировала 546 уголовных производств по фактам совершения квартирных краж, в то же время в июне их число составило 382. Об этом сообщает "112 Украина".

З Грузії збігли всі кримінальні авторитети. Як ви думаєте, куди? Правильно, в Україну, тому що тут обраний мафіозі у короні створив для них сприятливий режим, "малину". Влада грабує країну, а злодії населення. Таке співробітництво довело до того, що злодії почали грабувати помешкання зі зброєю в руках, серед білого дня і у присутності хазяїв. Не секрет, що злодії у законі знаходяться під контролем ФСБ, ось тому ФСБ і засилаї їх для допомоги головному мафіозі України. За інформацією військового прокурора, у минулому році в Україні нараховувалось 120 злодіїв у законі

«Зовні вони привітні один з одним, спілкуються, посміхаються, але тишком точать ножі. Ніхто з них не наважується нанести удар першим, тому один одного шматують по сантиметру», – описує взаємовідносини президента і глави групи «Приват» Ігоря Коломойського один з підприємців, знайомий одночасно з двома.
Саме зараз ці двоє людей вступають в найскладнішу фазу своїх взаємин з можливими потрясіннями і не тільки для них обох.
Заглядаючи в історію Приватбанку виникає запитання – чому так наполегливо Янукович, а потім і Порошенко (продовжив недороблену справу) намагалися націоналізувати успішний, один із найбільших у Європі, банк? Та тому, що цей банк не вписувався у плани влади контролювати всі фінансові потоки України. А враховуючи, що доля російських банків за три роки виросла з 12% до 47%, то напрошується висновок, що зацікавлена у цьому, в першу чергу, Росія. І не випадково плани Росії співпали з діями Януковача і його послідовника Порошенка. Ця лінія має підтвердження:
“Ще в 2014 році мені на Банковій запропонували підготувати проект закону про націоналізацію Приватбанку і про ніякі борги тоді мова не йшла”, – сказав “Країні” один з депутатів, що входили раніше до переліку довірених осіб глави держави.
Якщо продовжити цей ланцюжок, то з великою долею вірогідності, можна очікувати за цієї влади занепад Приватбанку.

Перше липня – це дедлайн для колишніх акціонерів націоналізованого Приватбанку Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова, які повинні вирішити питання з портфелем кредитів, який їх структури брали у банку. Відповідний пункт урядом внесений до меморандуму з МВФ. Переговорним процесом за кредитами зараз, за дорученням «Приватбанку», займається консорціум компаній на чолі з Rothschild & Co.
«Позиція Коломойського вже зрозуміла – левову частку боргів він не визнає», – сказав «Країні» партнер по одному з бізнесів олігарха.
Щоб не допустити паніки, утримати курс і не поховати під уламками “Привату” банківську систему країни, сторони домовилися публічно не сваритися і піти по мирному плану. Голова НБУ Валерія Гонтарєва тоді заявила, що більше 97% кредитного портфеля націоналізованого банку (150 млрд. грн) виявилися кредитами, пов’язаними з акціонерами. Тобто, простіше кажучи, власники виводили гроші. Уже тоді були великі сумніви до озвученої заяви Гонтаревої і перші ж публічні коментарі колишніх керівників банку показали, що у них зовсім інші аргументи на борги.
Перш за все, вони оскаржили величезну суму кредитів, виданих пов’язаним компаніям, заявляючи, що це не 150 мільярдів, а в рази менше. А в проблемах банку звинуватили Нацбанк, який «душив» Приватбанк підвищенням ставок рефінансу і жорсткістю вимог з резервування. Коментуючи сюжет, Коломойський додав, що ці операції проходили при «чуйному керівництві» заступника голови НБУ Катерини Рожкової. За даними джерел «Країни», з посиланням на недавній аудит міжнародної компанії Ernst & Young, колишні власники будуть доводити, що загальна сума кредитів інсайдерам не перевищує 30 мільярдів гривень, а чутки про те, що вони видавалися без належного забезпечення і гарантій повернення – безпідставні.
Колишні акціонери визнавали офіційно тільки малу частку кредитів як пов’язані, і, можливо, в суді будуть як раз цю позицію і відстоювати”, – підтверджує цю інформацію Олександр Паращій. Більш того, Коломойський через суд зараз просить розірвати свою особисту поруку, яку він давав під рефінансування Приватбанку державою.
Спроба силою змусити Коломойського вирішити питання з кредитами загрожує масштабною бізнес-політичною війною.
«Відкрита сутичка Порошенко і Коломойського, якщо вона трапиться, позначиться не тільки на рейтингах її учасників, вона може вплинути на хід розвитку країни», – прогнозує політтехнолог Сергій Гайдай.
«Важливо розуміти, що Порошенко і Коломойський, за своїм типажем дуже схожі. Обидва – інтригани, змовники, в очі говорять одне, за спиною – інше. Плітки, недомовленості, підвішені обіцянки. Це їх методи, вони розуміють один одного як ніхто, бояться один одного, тому не наважуються на відкриту війну», – розповідає джерело в оточенні Коломойського.
«Так, деякий час будуть вестися переговори по кредитах «Привату», обговорюватися варіанти, будуть намагатися прийти до компромісів, але коли з’явиться глухий кут, то прийде час діяти рішуче. Думаю, це станеться вже скоро», -- сказало нам джерело.
Отже, обидві сторони готуються до війни, накопичуючи сили.

«Для Коломойського втрата Приватбанку, це як вибити опору з під ніг і негативно вплине на бізнес. Для людини, яка звикла оперувати великими сумами грошей, втрата такого корабля – сильний дискомфорт», – розповідає банкір з колишнього керівництва ПриватБанку.
Видаткова частина у Коломойського немаленька. Наприклад, тільки за мировою угодою, підписаною в Лондонському суді з Віктором Пінчуком, Ігор Валерійович платить Віктору Михайловичу, за даними «Країни», 30-35 млн доларів щомісяця. Причому робить це справно, за кілька днів до настання формальної дати погашення.
У той же час, ресурси впливу на ситуацію в країні і особисто на президента у Коломойського є – це телекомпанія «1+1».
Важливість цього каналу для Петра Порошенка в тому, що саме він акумулює ключовий промайданівський електорат. До сих пір «1+1» главу держави персонально не ображав, «плюси», як і інші найбільші телеканали, утримують рівно-позитивний тон по відношенню до Петра Порошенка, не висвітлюють хворобливі для президента теми, на кшталт «футболки сина президента», або «записів Онищенка», і досить помірковано критикують найближче оточення гаранта.
Наскільки різко «плюси» готові підвищувати градус критики, можна судити по епізоду, коли телеканал «1+1» зіткнувся із загрозою непродовження ліцензії.
У грудні минулого року телеглядач на тиждень відчув смак гострої гри, в ефірах почали з’являтися критичні сюжети, а один з лідерів підконтрольної олігарху партії УКРОП, соратник Коломойського Ігор Палиця, навіть написав войовничий пост на адресу глави держави.
Коли ж Нацкомісія з питань телебачення і радіомовлення продовжила ліцензію, канал повернув позитивний тон висвітлення діяльності влади, а Палиця видалив свій пост.
За даними «Країни», Порошенко ще в 2015 році вів переговори з Коломойським про покупку телеканалу, однак йшли вони мляво.
Втім, досі тема інформаційної політики телеканалу – одна з центральних в спілкуванні олігарха і президента.
«На кожній зустрічі з Коломойським Порошенко йому відразу завдання «нарізає»: що можна показувати в ефірі «1+1», а чого не можна. Коломойського це дратує, але відмовити президенту він поки не може. Але якщо дійде до відкритої війни між ними, то політика «плюсів», зміниться», – розповідає джерело в оточенні олігарха.

На думку опитаних «Країною» юристів, колишні власники банку можуть спробувати відсудити банк назад. Судячи з усього, процес пішов. Днями в ЗМІ пройшла інформація про те, що кіпрська компанія Triantal Investments (яка володіла 16,8% акцій Приватбанку до його націоналізації), що належить Коломойському і його партнеру Геннадію Боголюбову, подала два позови до Окружного адмінсуду Києва проти НБУ, Мінфіну та Приватбанку. Суть позову невідома, ясно лише те, що компанія вимагає визнати незаконними дії відповідачів.
Крім того, вже зрозуміло, що по банку будуть і безліч дрібніших, але дуже болючих для держави позовів.
«Під час націоналізації був допущений один дуже суттєвий прокол, – це історія з власниками євробондів, які примусово обміняли на акції додаткової емісії Приватбанку», -- сказало джерело в Мінфіні. Тримачі мають намір судитися з банком, щоб повернути свої гроші.
Йдеться про три випуска єврооблігацій на 175 млн. доларів (за ставкою 10,875% з погашенням 28 лютого 2018 р.), на 200 млн доларів (за ставкою 10,25% з погашенням 23 січня 2018 р. з яких 40 млн доларів було погашено в серпні 2016 року). А також на 220 млн доларів за ставкою 11% з погашенням в 2021 році. У них серйозна юридична підтримка, і великі шанси виграти справу в суді.
До слова, вже один прецедент виграної тяжби є. Так, Окружний адміністративний суд Києва 17 травня зобов’язав Приватбанк повернути сім’ї Суркісів 1,048 млрд. гривень, 266,2 тис. доларів і 8 тис. євро. Сім’я Суркісів просила про скасування рішення НБУ №105 від 13 грудня 2016 року, яким їх визнали інсайдерами Приватбанку, після чого кошти були конвертовані в капітал банку.
Всі ці моменти, при належній інформаційній підтримці, можуть підірвати довіру до банку на ринку, викликати паніку серед його клієнтів і створити націоналізованому «Привату» глобальні проблеми.
Нарешті, ще один важливий ресурс, який може використовувати Коломойський – це політична підтримка різних партій і рейтингових кандидатів на посаду президента, які можуть скласти конкуренцію Порошенко. За даними «Країни» зараз Коломойський активно налагоджує діалог з Юлією Тимошенко через одного з головних технологів лідера «Батьківщини» Олександра Абдулліна. Він вже кілька разів зустрічався в офісі Коломойського – в Женеві, а також в Києві на Володимирській.
Прагнення зіграти в свою політичну гру – одна з причин, чому Коломойський продовжує фінансувати партію «Укроп», незважаючи на її невеликі рейтинги (останні опитування дають їй в районі 2%). «Укроп» як і раніше має хороші позиції в двох областях – у Волинській (територія Ігоря Палиці) і в Дніпропетровській.
У розпорядження «Країни» потрапило клопотання, яке підтверджує, що СБУ ще в серпні 2015 році просила суд встановити прослушку телефонів Коломойського і негласне зовнішнє спостереження за ним. Причому в якості обґрунтування був приведений цілий букет підозр щодо Ігоря Валерійовича. Зрозуміло, що Порошенко робить ставку на силові структури, які підконтрольні йому.
З чуток, які ходять в АП, націоналізація Приватбанку готувалася ще наприкінці 2015 року, тоді ж в пакеті почалися і переговори по телеканалу «1+1». З метою позначення серйозності намірів і був тоді заарештовано лідера «Укропу» Геннадія Корбана, який, до того ж, сильно дратував Банкову своєї постійною критикою президента. Правда, Коломойському вдалося домовитися з Порошенком, організувавши відставку сидівшого в СІЗО Корбана з поста глави партії і передавши в «користування» президенту голоси лояльних йому депутатів Ради (це, якраз, щодо продажності депутатів). Але, як бачимо, процес був лише призупинено і в кінці 2016 року його довели до кінця. Це свідчить про те, що інтриги навколо Приватбанку мають політичний відтінок, а не економічний.
Наші джерела на Банковій допускають відкриття кримінального провадження за фактом шахрайських схем в Приватбанку (а можливо і за іншими епізодами).
«Нічого не заважає зібрати проти Коломойського кримінальну справу і відправити пакет документів в Інтерпол для екстрадиції олігарха», – розповідає нам джерело в АП. Також існує загроза замаху, тому Коломойський так рідко з’являється в Києві, а візити його засекречені до останнього дня.
Представник близького оточення олігарха, втім, упевнений – якщо йому захочуть вручити повістку, або виникне хоча б мінімальний ризик кримінального переслідування, його тут же попередять. А саме розслідування може розвалитися ще на ранніх етапах.
«Коломойський зберігає контакти з представниками влади. В тому числі, з найближчого оточення Порошенка -- Юрієм Луценком, Олександром Грановським, Арсеном Аваковим та іншими», – розповідає джерело в оточенні Коломойського.
За рахунок цих контактів, за рахунок зустрічних позовів по Приватбанку, за рахунок телеканалу «1+1», олігарх, мабуть, і розраховує відтягнути нанесення удару з боку президента, до того моменту, коли вибори будуть вже на носі і він зможе сам атакувати і створити таку «зону некомфорту» для Порошенка, що останньому вже буде не до Коломойського.

Генерал-лейтенант Ион Михай Пацепа рассказал о том, как КГБ создало палестинский и мировой исламский террор. Как придумали захватывать самолеты и убивать евреев вдали от Израиля.
Сегодняшний международный терроризм был замыслен в лубянских кабинетах КГБ сразу после шестидневной войны, в 1967 году. В качестве генерала разведки, я был свидетелем рождения этого "дьявола".
Тогда израильская победа опозорила режимы Сирии и Египта -- стран, неуклюже раздутыми «советниками» советской разведки. Вот тогда-то Кремль и решил вооружить враждебных Израилю палестинцев и вовлечь их в террористическую войну против еврейского государства.
Генерал Александр Сахаровский, создавший разведывательные структуры коммунистической Румынии и поднявшийся до уровня главы всей зарубежной разведки СССР, часто пояснял мне: «В сегодняшнем мире, где ядерное оружие сделало невозможным употребление военной силы, терроризм должен стать нашим главным оружием».
В семидесятых годах, только разведслужбы Румынии дважды в неделю отправляли самолёт с военными грузами палестинским террористам в Ливан. После падения коммунизма в Восточной Германии, разведывательные архивы Stasi открыли, что в одном только 1983 году германская разведка отправила в Ливан патронов для АК-47 на сумму 1877600 долларов. Как сообщил Вацлав Гавел, коммунистическая Чехословакия отгрузила тысячу тонн лишённой запаха взрывчатки Semtex-H исламским террористам (эта взрывчатка не может быть обнаружена собаками) – этого количества террористам вдоволь хватит на 150 лет.

Террористическая война, как таковая, была развязана в конце 1968 года, когда КГБ впервые превратило захват пассажирских самолётов в инструмент террора. Эта же тактика использовалась и для атаки в США 11 сентября 2001 года.
Только в 1969 году в мире было захвачено 82 самолёта; эти акты были совершены организациями, которое финансировались из кассы КГБ. В 1971 году, когда я посетил Сахаровского в его лубянском офисе, он привлёк моё внимание к морю красных флажков, пришпиленных к карте мира, висевшей на стене кабинета. Каждый флажок обозначал захваченный террористами самолёт. «Захват самолётов – моё изобретение», - похвастался он.
Политический «успех», связанный с похищением самолётов, послужил для 13-го Отдела КГБ, известного, как «Отдел Мокрых Дел», возможностью расширения операций за счёт организации «публичных казней» -- терактов в аэропортах, на вокзалах и в других публичных местах.
В 1969 году Джордж Хабаш, марионетка КГБ, объяснял: «Убийство одного еврея вдалеке от основного места сражений является более эффективным методом, чем убийство сотни евреев на поле боя, поскольку это привлекает больше внимания».
К концу 1960-х годов КГБ был глубоко вовлечён в массовый террор против евреев, выполняемый руками разнообразных палестинских организаций- клиентов. Вот некоторые из террористических актов, которые следует отнести на счёт КГБ, за то время, когда я всё ещё находился в Румынии: ноябрь 1969 года – вооруженная атака на контору израильской авиакомпании Ел-Аль в Афинах (один убитый, 14 раненных); 30 мая 1972 года – атака на тель-авивский аэропорт Бен Гуриона (22 убитых, 76 раненных); декабрь 1974 года – взрыв тель-авивского кинотеатра (2 убитых, 66 раненных); март 1975 года – нападение на тель-авивский отель (25 убитых, 6 раненных); май 1975 года – организация взрыва в Иерусалиме (1 убит, 3 раненных); 4 июля 1975 года – организация взрыва на Площади Сиона в Иерусалиме (15 убитых, 62 раненных); апрель 1978 года – нападение на Брюссельский аэропорт (12 раненных); май 1978 года – нападение на самолёт Ел-Аль в Париже (12 раненных).

В 1971 году КГБ начало осуществление операции «Тайфун», направленной на дестабилизацию Западной Европы. Банда Баадер-Майнхоф, Фракции Красных Бригад (RAF) и другие марксистские организации- клиенты КГБ развязали волну анти- американского террора, который потряс Западную Европу.
Ричард Уэлш, заведовавший офисом ЦРУ в Афинах, был застрелен в Греции 23 декабря 1975 года. Генерал Александр Хэйг, командовавший силами НАТО в Брюсселе, был ранен взрывом бомбы, уничтожившей его бронированный Мерседес. Генерал Фредерик Кроусен, командовавший силами США в Европе, остался чудом жив после атаки в сентябре 1981 года. Альфред Херрхаузен, глава Немецкого Банка, благожелательно настроенный по отношению к Америке, был убит взрывом гранаты в ноябре 1989 года. Ганс Нёйсель, министр внутренних дел Западной Германии, был ранен во время террористического акта в июле 1990 года.

В 1972 году Кремль принял решение обратить весь мусульманский мир против Израиля и Соединённых Штатов. Как говорил мне Юрий Андропов, что миллиард врагов могут нанести Америке гораздо больший ущерб, чем несколько миллионов -- вот это размах...
Нам предписывалось внедрить в мусульманский мир ненависть к евреям, сходную с той, которую разжигали нацисты, и использовать эту ненависть в качестве оружия массового кровопролития против Израиля и его главного партнёра – Соединённых Штатов. План заключался в том, чтобы никто "в американо- сионистской сфере влияния" не мог больше чувствовать себя в безопасности.
Согласно Андропову, мир ислама был питательным раствором, в который следовало внести и вырастить бациллу смертельной анти-американской ненависти, взращённую на дрожжах марксизма- ленинизма. И действительно, антисемитизм глубоко привился в естественной для него питательной среде ислама. Мусульманам привычен вкус национализма, джингоизма и жертвенности. Их безграмотные, подавленные массы несложно возбудить до точки истерии.
"Ислам помешан на предотвращении захвата нечестивыми территорий Ближнего Востока; он воспримет с готовностью наши лозунги о Конгрессе США как о злобном орудии сионистов, превращающих весь мир в свои владения" -- высказывался Андропов.

В середине 1970-х КГБ приказало моей службе, DIE, наряду с аналогичными службами других восточно-европейских разведок, прочесать страну в поисках надёжных активистов, принадлежавших к различным мусульманским этническим группам, обучить их искусству дезинформации и террористическим операциям и внедрить в страны «нашей сферы влияния». Их задачей был экспорт ненависти к "Американскому Сионизму".
До того, как я навсегда покинул Румынию в 1978 году, мой отдел отправил около пятисот таких скрытых агентов в мусульманские страны. Согласно грубой оценке, полученной из Москвы, разведками восточного блока в исламский мир было заслано в общей сложности около четырёх тысяч таких агентов влияния.
Мы также распространяли сфабрикованную КГБ статью на арабском языке, где говорилось, что Израиль и его главный спонсор США – сионистские страны, намеревающиеся обратить весь исламский мир в еврейскую колонию.
Мы старались завоевать умы людей, понимая, что нам не светит выиграть открытую войну. Трудно сказать наверняка, каковы длительные результаты операции СИГ, но накопительный эффект распространения сотен тысяч копий фальшивок, изображающих Израиль и США смертельными врагами ислама, наверняка были конструктивной мерой для достижения наших целей.

Россия не отказалась от порочного политического курса, лжи, клеветы, разжигания вражды, дестабилизации отношений, продолжения терроризма, как средства политического шантажа. Очень скоро, после прихода к власти, Путин начал возвращать свою страну к привычному террористическому бизнесу.
В марте 2002 года он без лишнего шума восстановил продажу оружия иранскому диктатору, покровителю террористов Айатолле Хаменеи. Россия ввязалась в строительство 1000-мегаваттного ядерного реактора в Бушейре, с корпусом переработки урана, способным производить расщепляющиеся материалы для ядерного оружия. Сотни русских инженеров и техников начали также помогать Ирану в разработке ракеты с радиусом действия более 1250 миль Шахаб-4 - ракеты, которая может служить носителем ядерных боеголовок и угрожать всему Ближнему Востоку и Европе.
После распада СССР Россия оказалась трансформированной беспрецедентным образом, но вера в то, что советское враждебное наследие противостояния будет так же искоренено после холодной войны, как искоренён был нацизм в конце Второй Мировой войны, не оправдалось, к сожалению.

Автор этой статьи - генерал-лейтенант Ион Михай Пацепа (Ion Mihai Pacepa), – самый высокопоставленный офицер разведки стран Варшавского Договора, сбежавший из Советского Блока на Запад, где написал книгу «Красные Горизонты», изданную в 27 странах мира.
Эта статья была опубликована 24 августа 2006 года в NationalReviewOnline.

Патриарх Кирилл это вор Япончик, якобы похороненный в 2009 году, в том самом когда "Кирилл" стал патриархом некрещеного патриархата.

Вячеслав КИРИЛЛОВИЧ Иваньков «Япончик — вор в законе» умер в 2009 году (Москва, Россия). В том же 2009 году Поместный Собор РПЦ избрал митрополита КИРИЛЛА Патриархом Московским и всея Руси…

К такому мнению пришло множество блогеров после сопоставления двух фотографий: вора в законе руки которого по локоть в крови и афериста московской РПЦ — Кирилла (Гундяева).

Україна не може виплатити в грудні $3 млрд за єврооблігаціями, викупленими Росією в кінці 2013 року.
Про це йдеться у заяві Міністерства фінансів України стосовно рішення Виконавчої ради МВФ про визнання "російських облігацій" на $3 млрд офіційним боргом.
"Уряд України бере до уваги позицію Виконавчої ради МВФ, що так звані "російські облігації" є офіційним боргом", – сказано в заяві.
Водночас в Мінфіні сподіваються на продовження надання підтримки від МВФ у випадку не виплати "російського боргу", враховуючи нову політику фонду щодо кредитування за наявності простроченої заборгованості перед офіційними кредиторами.
"Незалежно від їх статусу, єврооблігації, термін погашення яких настає у грудні 2015 року, належать до боргових зобов’язань України, які вона не може сплатити", – сказано в заяві
Крім того, ці облігації включені до периметру угоди щодо реструктуризації державного комерційного боргу, яку Україна провела в листопаді.
Зокрема, умови нових облігацій, випущених в рамках реструктуризації, передбачають, що Україна не може надавати кредиторам, що не погодилися на списання частини боргу (як Росія) кращі умови, ніж уже затверджені.
"Україна, згідно з первинними договірними умовами, не має права здійснювати виплати кредиторам, які відмовилися брати участь у реструктуризації", – сказано в документі.
Крім того, в умовах нових облігацій України, випущених 12 листопада, також визначено, що невиплата за облігаціями, термін погашення яких настає у грудні 2015 року, не означатиме крос-дефолту.
"Україна згодна на добросовісне проведення переговорів для досягнення взаємної згоди стосовно реструктуризації боргу за облігаціями, термін погашення яких настає у грудні 2015 року", – сказано у повідомленні.
Як повідомляв INSIDER, напередодні рада директорів МВФ визнала офіційним борг України перед Росією за єврооблігаціями на $3 млрд, які викуплені РФ в рамках домовленостей між Віктором Януковичем і Володимиром Путіним.
Відгадайте з якої кишені буде оплачений, вкрадений "двічі не судимим проФФесором", борг України? Вірно, з кишені його виборців і "противсіхів".
І такі самі граблі шарахнуть по голові другий раз і по тому ж електорату після втечі нинішніх солоденьких послідовників Партії Регіонів.

Путь к президентству через миллиард от Януковича.

РАБОТАЯ БАНКИРОМ И МИНИСТРОМ ЯНУКОВИЧА — ПОРОШЕНКО РАЗБОГАТЕЛ НА ОДИН МИЛЛИАРД ДОЛЛАРОВ.
Видно этот факт понравился избирателям, которые посчитали, что президентом должен быть миллиардер.

Смотрите в Википедии-укр статью «Найзаможніші люди України 2004»— Порошенко ещё нет в рейтинге «Форбс», он ещё «маленький миллионер», но:
— в 2005 году у Порошенко уже 305 млн. дол.,
— в 2007 —750 млн.;
— в 2008 — 1450 млн. (*Википедия-укр, «Найзаможніші люди країни 2008»);
— в 2009 — 620 млн. (из-за мирового кризиса капитал уменьшился);
— в 2013 по рейтингу «Форбс» — 1600 млн. дол. (седьмое место среди олигархов Украины). То есть за 2010-2013 Порошенко «разбогател на госслужбе» на 1 млрд. долларов!
И обратите внимание — Порошенко богатеет только тогда, когда он при власти, а за одно и кумовство с Ющенко пригодилось.
В 2010-2012 годах он был «Главой Наблюдательного совета Нацбанка», но в это время в Украине происходило «отмывание денег на сотни миллиардов гривен» — через «чёрные конвертационные центры Нацбанка!
Порошенко был «министром экономического развития и торговли» в 2012 году, когда в «коррупционном правительстве Азарова» делили большие деньги на Евро-2012. И вся команда Ющенко (Червоненко, Балога и пр.) все работали на Януковича.
Потом Порошенко быстро бросает «приятеля и вора Азарова» и внедряется в противоположный лагерь, финансово поддерживая Евромайдан.
Тимошенко выдержала в тюрьме три голодовки по 20-24 дней, и прочие издевательства, в то время, когда Порошенко богател в коррупционном Нацбанке (2010-2012) и Кабмине Азарова со скоростью около одного миллиона долларов в сутки. Очевидно это понравилось избирателю?

ЛЮСТРАЦИОННЫЙ КОМИТЕТ ЕГОРА СОБОЛЕВА — НЕ ЗАМЕЧАЕТ «МИНИСТРА АЗАРОВА» И ОЛИГАРХА ПОРОШЕНКО.
Когда создавалось правительство Яценюка (конец февраля 2014) Евромайдан выдвинул ряд требований относительно «принципов формирования правительства»:
1) Чтобы никто из новых министров не был в рейтинге Форбс «100 самых богатых граждан Украины». Это требование — «Отделение бизнеса от власти».
2) Чтобы среди министров не было «бывших крупных чиновников Януковича».
3) Чтобы не было чиновников по которым имеются подозрения в коррупции.
По этим трём основным требованиям — Порошенко не проходит «люстрацию», поскольку:
1) По рейтингу «Форбс» в «списке олигархов Украины» он занимал седьмое место в 2013 году; и шестое место — по состоянию на апрель-2014 года.
Тем более, что в правительстве Азарова в 2012 году — Порошенко был самым крупным олигархом!
2) Порошенко был министром правительства Азарова в 2012 году.
3) Порошенко в 2010-2012 годах был «Главой Наблюдательного совета Нацбанка», того Нацбанка при котором совершались массовые «отмывания денег через конвертационные центры».
Но эти требования «настоящего Евромайдана» уже забыты, а темный «руководитель Люстрационного комитета Евромайдана» Егор Соболев (и его соратница Ганна Гопко) об этих требованиях Евромайдана забыл, и не вспоминал на президентских выборах-2014.
Конечно, люстрацию нельзя начинать с самого Президента или Фирташа, а люстрировать надо в первую очередь — уборщиц.

ЛОЖЬ, ЧТО «ТИМОШЕНКО НЕ ПОДДЕРЖИВАЛ НАРОД».
К началу Евромайдана-2013, соратники Тимошенко были в основном разогнаны Януковичем. Янукович говорил (а также титушки на Майдане), что «Тимошенко не поддерживает народ». Но на самом деле «команду Тимошенко» давили сильнее других:
1) Летом 2010 года Янукович организовал принятие закона, по которому «блокам партий», а значит самому рейтинговому национал -демократическому блоку — «Блоку Юлии Тимошенко», запретили участвовать в выборах.
2) 35 министров и видных соратников Тимошенко прошли через аресты и тюрьмы; многие эмигрировали.
3) В день оглашения «приговора Тимошенко» 11.10.2011 (как сообщило МВД) в центр Киева было стянуто 4.5 тысячи правоохранителей, из них 3.5 тысячи «Беркута» и Внутренних войск. Скажите, а против кого -нибудь ещё Янукович стягивал на Крещатик 4.5 тысячи милиции? Даже против Евромайдана-2014 стояло меньше «Беркута».

«НУ ОЧЕНЬ МЯГКАЯ ОППОЗИЦИЯ ЯНУКОВИЧУ».
Всё это выглядело таким образом: — Янукович стремился заменить непримиримую (и опасную своими «возвратами Криворожстали и морского шельфа») Тимошенко, а вместо неё представить народу «толерантную (дружественную) оппозицию Кличко -Яценюк -Порошенко», или выгодную радикализмом (на словах) «оппозицию Тягнибока».
«Свободе» Янукович разрешал устраивать «факельные шествия в честь Бандеры» — это было нужно Януковичу, чтобы потом говорить и Евросоюзу-США, и востоку Украины, что, дескать, в Киеве есть нацисты.
Но Евромайдан-2014 выдвинул «новых лидеров» — майдановцев. Они и повели народ в решительное наступление, на которое «парламентские лидеры Евромайдана» были не способны.
ПОРОШЕНКО НИКОГДА НЕ ГОВОРИЛ «ЮЛЕ — ВОЛЮ!»
За освобождение Тимошенко постоянно высказывались Турчинов и Яценюк, реже — Кличко. А Тягнибок и Порошенко вообще никогда не призывали к освобождению Тимошенко, ни на Майдане, ни на ток-шоу. Это факт.

ПРЕДЛОЖЕНИЕ ЯНУКОВИЧА ДЛЯ КЛИЧКО И ЯЦЕНЮКА «Официальных лидеров Евромайдана» Янукович не угнетал:
1) Летом-2010 года Янукович предложил Кличко — пост губернатора Киева, без проведения выборов. Это показатель «неплохого отношения Януковича к Кличко».
2) Яценюку в феврале 2010 (как сообщал его заместитель по «Фронту змін» Пышный осенью 2012 года) Янукович предлагал пост премьер -министра (тогда Яценюк ещё не был в «Батькивщине»). В декабре-2013 Янукович вновь предложил Яценюку пост премьер -министра, но в декабре-2013 года это выглядело как провокация.

  НЕДОСТАТКИ ВИТАЛИЯ КЛИЧКО
Кличко прекрасный боксёр, но как политик никудышный. Кличко не имеет своих «взглядов по главным вопросам украинской политики» (по сельхоз. земле, по системе выборов, по приватизации, по «газу РосУкрЭнерго» и т. д.), в 2010-2012 годах он выполнял роль «мягкой оппозицией к Януковичу»; хотя осенью 2011 года — Тимошенко обратилась к нему с предложением «возглавить Объединённую оппозицию», но такой статус не входил в его планы.
На данный момент «минусы Виталия Кличко» такие:
1) Он помог прийти к власти клану «союзу Порошенко и Фирташа».
2) На выборах мэра Киева Кличко занял нечестную позицию относительно «системы выборов». Его партия «Удар» трижды провалила Закон о голосовании «в два тура», то есть Кличко хочет избираться по «закону Черновецкого -Ющенко», чтобы его избирали «в один тур, меньшинством киевлян», это манипуляция на выборах через «хитрый закон».
Система выборов — это система власти. Если можно добиться победы лишь за счёт «хитрого избирательного закона», то зачем мэру «работать на киевлян» если его и так изберут 30% болельщиков бокса или «бабушек Черновецкого».
Тимошенко всегда была за «честные выборы мэров городов» в два тура, чтобы мэра (как и президента) избирало «большинство избирателей» (или хотя бы «большинство, пришедших на выборы»), а не 20%, как может получиться при выборах в один тур.
3) На выборах президента-2010 Кличко (среди других мелких партий) помогал Януковичу лозунгом «Янукович такой же как Тимошенко; голосуй против всех». Впрочем, такую же позицию занял и Тягнибок.
4) В 2010-2012 годах Кличко был «самым мягким из тройки оппозиционеров», в сравнении с Яценюком и Тягнибоком.
Как стало очевидным сейчас -- эта оппозиция, в отсутствие Тимошенко, была "липовой".

Вчора в зоні бойових дій на сході України загинули 15 чоловік.

Про це на своїй сторінці в Facebook написав журналіст Роман Бочкала.

"15 загиблих за вчора. Всі ж розуміють, що це не якась випадковість. Терористи відкривають вогонь по усій лінії фронту. Маріонетки, які без наказу Москви, навіть чхнути не можуть, почали атаку.  Відбувається планомірний зрив фіктивного миру, в який і так жоден українець не вірить. Це не мир з ворогом -- це розстріл з важкого озброєння", - написав Бочкала.

Озброєні до зубів російські війська продовжують знищення українських військових, яким вже дозволили стріляти у відповідь зі стрілецької зброї, але видають на руки всього по 120 набоїв. Важке озброєння ЗСУ згідно до "мінського договорняка" знаходиться в глибокому тилу.
 Щось дуже схоже на подібні дії з відведенням важкого озброєння під час колишніх договорняків про мир перед котлами.