100% читачів, які зараз дивляться на це фото, подумають, що наші хлопці взяли "сепаратистів-голодранців" в полон.
14 січня 2016 року волонтери приїхали на передову і саме таку картину вони побачили в Пісках. Ці хлопці знали, що зараз будуть отримувати нагороди від волонтерів і що їх будуть знімати для ЗМІ, але замість цього мотлоху їм просто не було що одягнути на себе.
А ось так виглядають "аваковські пси", які сьогодні охороняють режим Порошенко, але не від терористів-сепаратистів, а від народу України.




Режим Порошенко віддав Крим і Донбас тільки для того, щоб зберегти владу. Тепер розумієте про що розмовляли за нашими спинами Порошенко та Гризлов і чому Порошенко намагався приховати факт цієї зустрічі? Тепер розумієте чому Україна підписала  "мінські угоди" в яких Росія не є стороною конфлікту і немає навіть слова про Крим? Це змова: Росія отримує нові землі, а Порошенко захист від нової Революції у вигляді АТО, яке буде продовжуватись.
Оце ціна обрання президентом прислужника Московії.
 

Ті, хто був учасником Майдану чи підтримував його морально та матеріально не могли собі уявити, що результатом їхньої боротьби скористаються найвідвертіші вороги України і серед них усім відомий Віктор Медведчук?!  Уявіть, як зараз почуваються матері загиблих на Майдані дітей?

Те, що Порошенко зрадник, думаю, уже відомо усім, навіть тим, хто ще намагається його виправдати, а тим самим і свій «профанізм» у найпростіших суспільно-політичних питаннях (про політологів не говорю – ці відпрацьовують гроші). Дивує інше: чому мовчать ті досить відомі й потужні особи нашого суспільства, які вже давно мали б про це заявити вголос? Що настільки зав’язані у цьому болоті, що бояться наслідків?

Мінські угоди, виписані в Кремлі – це очевидна зрада, яка підтримується також і Заходом, а особливо Німеччиною. (Не дивно. Захід пожертвує ким завгодно задля свого спокою). Це здача ще однієї частини території тільки іншими методами, коли вже не можна було заявити «Не провокуйте Путіна!», бо на захист держави добровільно піднявся сам народ.   Назвати війну АТО і вести переговори з терористами – це ноу-хау у новітній історії.  Терористами до цього часу називали тих, кого треба було ЗНИЩИТИ!   Порошенко і К визнали терористів, а також і ідіотичні ДНР та ЛНР.

Загалом, подібні перемовини, порушили усі межі можливої дипломатії й переговорного процесу – це новітній «договрняк» XXI століття!   На карті не лише доля й життя кожного українця, а усієї держави.   І на переговори влада відправляє від імені України найбільших україноненависників, друзів Путіна: Медведчука і Кучму, які ще 2005 року мали отримати відповідний термін ув’язнення.   Хто вони зараз в державі, щоб виконувати надто відповідальну місію?   Ніхто!  «Раби, грязь Москви»!   У їхній компанії Зурабов і представники Путіна: «згвалтованого» Кремлем і Києвом Донбасу.   Ці люди під приводом «звільнення полонених» вирішують долю України, виставляють путінські умови нашій владі, яка не без допомоги Кремля її й захопила.

       Порошенко давно мріяв про президентське крісло. У тій ситуації, яку «склали» після кривавого розгону студентів, підготовили кандидата на главу держави  Порошенка. 
      Він «засвітився» на Помаранчевому Майдані таким собі «ура-патріотом», не був у ці роки в списках регіоналів, отже його можна було знову відправляти на Майдан «героєм-олігархом», аби забезпечити стійкість і непорушність системи після повалення Януковича, який дістав навіть оточення, а особливо тих, кому не подобався «некошерний» розподіл державної власності. 
     Порошенко  з цією роллю справився непогано. Він не надто світився. Особливо перед камерами. Правда, обов’язково з'являвся після візитів до Європи, щоб додати собі значимості, мовляв, до його думки прислухається світ.   В потрібний момент виходив на сцену Майдану, аби крикнути між людей «Банду геть!» і повернутися після зустрічей з потрібними людьми у свій теплий палац.    Головне запам’ятався усім на екскаваторі!     Не просто туди ліз Петро Олексійович – знав, що ця картинка йому буде дуже потрібна для іміджу…
     Такі, як Порошенко, ніколи не стануть героями – вони пристосуванці від діда-прадіда! Дуже точно сказала про них відома англійська журналістка Кетрін Уайтхорн: «Більша частина політиків – ублюдки, не від народження, а за покликанням!».
     На жаль, і другий Майдан саме політиків-ублюдків і від народження, і за покликанням знову привів до влади!   Ще й цинічних.

Те, що процесом на Майдані управляла «третя» невидима сила – уже факт, який не потребує доказів.   І тепер ця сила не лише спокійно в Україні почувається, а й з оскалом вилазить на політичну арену і диктує свої правила.   Ці «сірі кардинали» тепер управляють і Україною через Порошенка і його «компанію». Точніше донищують…

Нам підкинули думку, що відбулася «революція гідності», а насправді, один олігархічний клан за допомогою повсталого народу позбувався іншого.   Але надію додає те, що ми все-таки вміємо згуртуватися і підніматися з диванів.  Нам знову накинули «засланих козачків», «комбатів», «ура-патріотів», аби лише недопустити руйнування кланово-олігархічної системи, щоб ми дерли горло та доводили один одному, які вони герої… Пролаганда робить свою справу.   А пошматована Україна кривавими слізьми волає про порятунок…

   

Итак, премьер Яценюк отсидел в кресле премьера первый срок и пошел на второй. Весьма забавляет тот факт, что первый срок длился 9 месяцев, в течение которых, как известно, что-то должно родиться, но ничего хорошего  не родилось. 
      Вслед за знаменитой «кулей в лоб» и трескучей фразой о «правительстве камикадзе» последовало затянувшееся харакири, но не для правительства и лично Яценюка, а для миллионов рядовых граждан, которых правительство, спекулируя на войне, ввергло в нищету с целью взять кредит МВФ. Правда, вместо экзотики в виде традиционного для самураев самоубийства путем вспарывания живота, правительство Яценюка предложило более привычное в наших краях коллективное затягивание удавки на шеях миллионов рядовых граждан властью и олигархами.

Утрачиваемым в России рынкам сбыта следовало срочно искать замену в странах третьего мира — в Азии, Африке, Латинской Америке. Роль государства в лоббировании интересов отечественных производителей следовало многократно увеличить, ведь даже государства развитых стран активнейшим образом участвуют в продвижении интересов своих фирм.
       Но вместо этого общество получило массированную дозу трескучей «евроболтовни» в исполнении правительственных чиновников и ряда «экспертов». Да, собственно, и соответствующих патриотичных и некоррумпированных кадров для этого Украина не имеет. Кстати, в последние месяцы «евроажиотаж» как-то незаметно сошел на нет, очевидно, потому, что надежды на торговлю с ЕС оказались, мягко говоря, слишком радужными.
      
Результатом столь «мудрой политики» стала остановка крупных машиностроительных предприятий, преимущественно на Востоке, неполная занятость или просто безработица многих тысяч их работников. Проблемы нарастают повсеместно — у энергомашиностроителей Харькова, на авиационных и ракетных-космических предприятиях столицы, Харькова, Днепропетровска и Запорожья, у вагоностроителей Днепропетровска и Кременчуга, и так далее. Кроме экономических потерь происходит дальнейшая научно-техническая деградация страны, это влечет за собой также дальнейшее обострение социальных проблем, которые и без того накалены до предела.     Все это подрывает, независимость, суверенитет и территориальную целостность, о которых на словах так пекутся представители власти.
      О последствиях чрезмерного увлечения надеждами на евроассоциацию  и провала в высокотехнологических отраслях, Яценюка и компанию предупреждали очень многие, но  кроме пустых «еврофраз», сделано не было ничего.
      
В общем и целом, в действиях правительства Яценюка в связке с президентом, не наблюдалось никаких реформ, а присутствовала попытка выполнить условия МВФ для получения внешнего кредитования с целью хоть как-то свести концы с концами в государственных финансах. При этом демонстративно не предпринималось никаких реальных действий по возврату в Украину многомиллиардных капиталов, которые олигархи вывезли из страны и продолжают это «успешно» делать и сейчас. Причем все тяготы и лишения кризиса намечалось возложить на рядовых граждан и как можно меньше затрагивать олигархов, интересы которых выражает и обслуживает правительство с президентом.
       Неуклонное ухудшение условий существования рядовых граждан является следствием антинародной, направленной на обслуживание олигархических интересов, а часто просто глупой и бездарной политики правительства. Об этом свидетельствует, например, «шоковая тарифотерапия» в сфере ЖКХ.  
     Постановление от 17 апреля 2014 года № 106, которым в предыдущий документ были внесены дополнения — установлен график дальнейшего повышения цен на газ для населения. С 1 мая 2015 года тарифы планируется повысить еще на 40%, с 1 мая 2016 — еще на 20%, наконец, с 1 мая 2017 года — опять на 20%. В результате расходы граждан только на газ за период с мая 2014 по май 2017 года возрастут в 2,7 раза.
      Повышая тарифы, правительство Яценюка грубо нарушает закон. Ведь статья 30 Закона «О жилищно-коммунальных услугах» императивно предписывает соблюдать принцип опережающего роста доходов населения по сравнению с ростом расценок и тарифов на жилищно-коммунальные услуги. Но, как показано выше, политика власти спровоцировала галопирующую инфляцию, привела падению реальной и даже номинальной зарплаты в реальном секторе и замораживание зарплат бюджетников.
       Кабмин с президентом так ничего и не сделали для введения в действие закона о трансфертном ценообразовании, чтобы перекрыть возможность вывода капиталов в офшоры, т. е., по сути, ограбление страны. Ничего не сделано для возврата ранее выведенных олигархами средств, наоборот, Ярема помог разблокировать счета Арбузова и тот снял деньги. О налоге на роскошь и вовсе все забыли.  Подобных примеров можно привести еще очень много.
     
Словом, власть, является ярчайшим примером бюрократии, обслуживающей и выражающей интересы крупного капитала, каковым у нас являются олигархи.
       По пессимистических прогнозам реальная заработная плата в годовом измерении упадет примерно на 20%, безработица уже сейчас достигает 20%, а инфляция приблизится к 25%.
       По данным Госслужбы статистики цены на продукты питания и безалкогольные напитки выросли на 19,8%; на алкогольные и табачные изделия — 24,8%; транспорт — 34,2%, а тарифы ЖКХ с начала года выросли на 60-70%, по некоторым позициям в ряде регионов — на 100%.
        Одной из главнейших причин столь стремительной инфляции и обеднения населения стала почти 100%-я девальвация национальной денежной единицы с начала года.
      К этому добавляется вновь активизировавшийся рост задолженности по зарплатам, которая, только по официальным данным, в сентябре 2014 года достигла почти 1,93 млрд грн, что на 35,3% больше, чем в августе. А с начала года рост зарплатных долгов составил 156%, то есть более чем в два с половиной раза!
      Таковы некоторые итоги 9-месячного правления новой власти. Есть основания полагать, что «харакири», устроенное властью рядовым гражданам, будет продолжено и далее.
      Автор материала: Александр Карпец

  

Я хочу нагадати всім про Юлю, і що вона робила при владі, в якій так мало була і так багато зробила. Хочу повідомити як Юля крала. Ну і крадійка же вона : Дійсно пограбування було безпрецедентним.
1. У енергетичній мафії вона відібрала 50 мільярдів гривен
2. У контрабандній мафії біля 40 мільярдів гривен.
3. У донецьких відібрала 514 СЕЗ і це принесло у казну 30 мільярдів
4." Криворіжсталь" відібрала у кланів Януковича-Кучми і це принесло народу 35 мільярдів гривен
5. Вартість Чорноморського шельфу оцінюється в 100 мільярдів доларів, вона у них забрала, але тепер знову повернули собі. От такої...
- Что конкретно сделала Тимошенко, с 1999:
1. Ликвидирована многомиллиардную задолженность перед Газпромом.
2. Решена проблема веерного отключения электричества 1999.
3. Ликвидированы задолженности по пенсиям и зарплатам бюджетников
4. Приватизирована "Криворожсталь" - в 10 раз дороже. И налогов одна "Криворожсталь" платит больше чем все предприятия Ахметова вместе взятые!
6. Ликвидированы спец.экономические зоны - черные дыры для воровства денег.
7. Резко подняты выплаты по рождению ребенка - возросла рождаемость.
8. Начало компенсации вкладов в Сбербанке СССР
9. Значительно упрощена и сделана бесплатной выдача актов на землю для селян.
10. Спасен для нас всех нефтегазоносный шельф от загребущих рук Януковича + Ахметова + Ющенко (а это наша энергетическая независимость на 150 лет).
11. В рамках программы борьбы с кризисом предприятиям Горно Металлургического Комплекса предоставлена субсидия из госбюджета на условиях сохранения рабочих мест и выплаты зарплат.
12. Спасен от разгрома наш авиапром авиазаводы в Харькове и Киеве, которые были ставленниками Януковича доведены до полного банкротства (а на киевском Авианте даже стапеля для сборки самолетов порезали на металлолом). Сейчас на этих заводах запускается в серийное производство новый самолет АН-148 100. И уже есть заказы на их приобретение, что позволит существенно увеличить их производство. Наконец-то выплачены долги по зарплате шахтерам.

Фабрика "Рошен" у Липецьку.

Як нині усе нагадує той час, коли Петро Порошенко не зміг добитися для себе посади Прем’єр - міністра в уряді Ющенка, і як він доклався до того, щоб зруйнувати своїм втручанням стосунки між Президентом і Прем’єр-міністром Тимошенко. Дійшло до того, що на інструкції та розпорядження, які надходили з Кабміну в обласні управління, через день-два приходили абсолютно протилежного змісту з  РНБО.  Тобто тепер можна впевнено заявляти:  Порошенко уже давно працює не на Україну, а на її розвал.
    
Те, що він був шкідником, перебуваючи на посаді голови НРБО – безсумнівно. Те, що він шкідник на посаді Президента, для більшості – безперечний факт, з огляду на усю його фінансово-економічну політику, яка зараз проводиться в Україні, є відверте нищення держави зсередини. А особливо Президент показав себе з негативного боку у ставленні до війни в Україні. Одразу хочеться задати питання Президенту: кому служите, Петре Олексійовичу? І чи не пора пакувати валізи і перебиратися туди, де процвітає ваш бізнес? До Липецька…
 
Ключ до таємниці про те, що  Порошенко агент КДБ-ФСБ, у Москві. Та наші спецслужби абсолютно без проблем можуть це «розкопати». Однак, якщо це не зробили донині, то хто наважиться на таке, коли Порошенко на найвищій державній посаді.

А тепер повернемось в минуле, до особи Порошенка.  Звичайний хлопець з Молдови замахнувся на факультет міжнародних відносин у найпрестижніший вуз держави. І став студентом. А тепер запитайте будь-якого «матьорого есбеушника»: чи можна було вчитися на такому факультеті в совєтські часи, згодом ще й в аспірантурі, не співпрацюючи зі спецслужбами, і при тому сподіватися на якусь кар’єру навіть при благополучній біографії (на той час його батько уже сидів у тюрмі)? У відповідь або відмовчиться, або посміхнеться, або, якщо дуже довіряє, скаже «ні». І вже у 1990 році Петро Порошенко працює у приватному секторі заступником генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка»... А невдовзі очолив АТ «Біржовий дім «Україна». Через два роки (з 1993) Порошенко – гендиректор ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн». Лише необізнана в «підкилимній» політиці людина може повірити, що такі посади в совковій державі здобуваються розумом. А щодо політичної відкритої кар’єри, то недивно, що вона розпочалася саме із членства в об’єднаній Соціал-демократичній партії України, начолі з Віктором Медведчуком. Навіть був він членом Політбюро партії! Так само Порошенко причетний до заснування Партії регіонів.  Зрештою, чи зважиться українець, якщо він не наближений до Кремля, розпочинати у Росії свій бізнес? У Порошенка він там процвітає. Ті «закривання його фабрик» – не що інше, як ширма, аби приховати справжню сутність Порошенка, як і його «геройський» візит до Криму, коли там уже відверто працювали феесбешники.
 
І раптом у 2002 році він переметнувся до проукраїнських сил. Так різко змінив свої погляди?  Петро Олексійович став потрібний в цих рядах, бо саме через агентуру Кремль нищить проукраїнські сили зсередини.  Так було і з партією "РУХ".   Знаючи Петра Олексійовича, можна абсолютно сміливо стверджувати, що ЦЯ ЛЮДИНА ніколи САМА не виступить проти влади!  А тут раптом такий герой – лізе прямо на трактор, під час революції на Майдані.

Отже, нам українцям треба бути більше прискіпливими у виборі лідерів. Ми вже пройшли аж два Майдани із гаслом: «Банду геть!», яке нам, як тепер відомо, підкидала нинішня банда, щоб  зайняти місце попередників.  З цієї позиції дії Порошенка укладаються у логічний ряд.

5 лютого ·

Юлія Володимирівна Тимошенко (нар. 27 листопада 1960, Дніпропетровськ) — український політик, 10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 2007–2010); Віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (1999–2001); одна з лідерів «Помаранчевої революції» 2004; лідер партії «Всеукраїнське об'єднання „Батьківщина“» та блоку Юлії Тимошенко. Перша жінка -- Прем'єр-міністр в історії незалежної України. Кандидат економічних наук. За версією журналу «Форбс» була визнана третьою за впливовістю жінкою світу у 2005 році. З 5 серпня 2011 до 22 лютого 2014 була політв'язнем режиму Віктора Януковича. Реабілітована Верховним Судом України і Європейським судом з прав людини за відсутністю події злочину.
Факти приведені нижче взяті з відкритих джерел, а саме з української вікіпедії.
Перше прем'єрство Юлії Володимирівни почалося 4 лютого 2005 р. Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за -- 373, проти -- 0), а закінчилося 8 вересня того ж 2005 р. -- тобто на посаді була всього 7 місяців.
В Кабміні Тимошенко не було жодного міністра від БЮТ, крім самої Тимошенко; також Ющенко не призначив жодного голову обласної державної адміністрації від БЮТ.
Головне, що зроблено за цей короткий термін:
1. Збільшення доходів бюджету майже на 70% (за підсумками 2005 загальна сума доходів Державного бюджету зросла на 49,6%, а доходи загального фонду Держбюджету — на 62,4%).
2. Підвищення зарплат, пенсій (більш ніж на 73%), стипендій (понад 36%). Збільшення грошового забезпечення низці категорій військовослужбовців на 200%.
3. В 2005 р. уряд в 12 разів підвищив розмір „одноразової допомоги при народженні дитини“: до 1.1.2004 – 320 грн; Після 1.1.2004 -- 684 грн; 1.4.2005 -- 8497, 6 грн ($1635); 1.1.2008 -- 12240 грн ($2424 на першу дитину), 25000 грн ($4950 на другу), 50000 грн ($9900 на третю).
4. Кампанія „Контрабанда -- стоп“, та виведення з тіні „олігархічного бізнесу“. У цей час Громадська рада при Державній митній службi України (згодом переформатована у Громадську колегію) була сформована здебільшого з представників малого та середнього бізнесу. Прибутки митниці збільшилися на 73%,надходження податку на додану вартість зросли удвічі.
5. Заяви про необхідність масової реприватизації підприємств. У результаті вдалося повернути державі контроль лише над найбільшим металургійнім комбінатом „Криворіжсталь“ (який перепродали в жовтні 2005 в шість разів дорожче, тобто дорожче на 4 млрд доларів; а за увесь період приватизації 1991–2004 надходження від приватизації в Україні“ склали 8.5 млрд доларів.
Підсумовуючи результати роботи всього за 7 місяців: Новоспечені матері з військовослужбовцями у захваті, надходження в бюджет колосальні. Боротьба по поверненню і реприватизації держпідприємств, котрі були викуплені за копійки, налякала олігархат, які «ополчилися» на Юлію Тимошенко.
Журнал Forbs називає Тимошенко "третьою за впливовістю жінкою світу", а „Економічний форум у Криниці Гурській“ видає нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи».

Другий термін з 18 грудня 2007 р. по 11 березня 2010 року (тобто неповні 3 роки): Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008–2009, що ставило перед урядом численні нестандартні виклики. З іншого боку, ситуацію ускладнювала конфронтація з Президентом Ющенком, який заважав працювати і втручався в роботу Кабміну. Юлія Володимирівна прямо і відкрито звинувачувала Нацбанк у свідомій маніпуляції гривнею, а Президента Ющенка -– у змові з керівництвом НБУ (головою Наглядової ради був Порошенко, кум Ющенка).
За період роботи Юлії Тимошенко головою уряду, Ющенко заблокував три сотні розпоряджень Кабміну.
І все-таки, незважаючи на перешкоди, ця тендітна, але вольова жіночка, витягла Україну із злиднів.
Отож, продовження позитивних змін заради підвищення рівня життя українців:
1. У розпал світової економічної кризи вдалося не допустити дефолту країни, хоча Ющенко з Порошенком та двічі «не судимий» Янукович, старалися заважати змінам та блокували урядові ініціативи.
2. Антикризова підтримка гірничо-металургійного комплексу, аграрного сектора, хімічної промисловості, будівництва, що дало можливість вижити і не впасти.
3. Перехід на прямі торговельні відносини з РФ у газовій сфері. Прибрав з газового ринку посередника РосУкрЕнерго Фірташа, Юлія відірвала великий шматок прибутку у Фірташа і його спільника Ющенка, з грабунку України, за що її не вибачили -- посадили у в'язницю при правлінні донецького клану. До речі, ціна на газ за контрактом Тимошенко, складала би зараз десь 140 доларів, що значно дешевше, ніж зараз купують.
4. Рекордний урожай зернових (53,3 млн тонн у 2008 і 46 млн тонн у 2009) та недопущення спаду виробництва в АПК.
5. Відродження (була загроза банкроцтва) космічного та авіабудування, поновлення серійного виробництва вітчизняних літаків марки АН.
6. Стабільні, дешеві тарифи на природний газ (свого видобутку) та електроенергію для населення.
7. Заснування інституту Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики та ухвалення пакету антикорупційних законів і нормативних актів уряду.
8. Погашення боргів та своєчасна виплата зарплат бюджетникам, пенсій та стипендій.
9. Повернення коштів вкладникам проблемних банків.
10. Додаткові доплати вчителям, медикам бібліотекарям. Проводиться політика стимулювання відродження Україні, її розумового потенціалу.
11. Безкоштовне виділення близько 6 тис. квартир черговикам.
12. Виплата часткових компенсацій вкладів у колишньому Ощадбанку СРСР понад 6 млн громадян.
13. Закриття грального бізнесу.

Підсумовуючи все вищесказане, бачимо політику розвитку виробництва, соціальної сфери, протистояння монополіям та блискуча дія у кризових ситуаціях!
Навіть попри те, що Юлії протистояла ціла корумпована машина, побудована Кучмою і підтримана продажним Ющенком, Юлія Тимошенко змогла значно підняти рівень життя простих українців, приблизно у три рази. Мінімальні зарплати і пенсії виросли десь у чотири рази. Перша жінка три роки прем’єр-міністр – і найвищий рівень життя за 25 років незалежності.
Порошенко теж три роки на вищій посаді, але рівень життя впав у ті ж три рази.
Висновок зовсім простий – Юлія Тимошенко патріот України, яка працює на державу і добробут українців.

Сегодня наша страна де – факто находится в состоянии войны. Ежедневные новости с фронта, а по другому их назвать нельзя, очень разнятся с новостями, которые поступают от непосредственных участников событий.
     Наши воины, которых практически полностью обеспечивают обычные люди, взывая о помощи к государству, получают эту помощь только на словах. Как результат мы видим рождение народной армии. Люди собирают деньги для армии, поддерживают раненных, помогает каждый тем, чем в состоянии помочь. Есть и представители крупного бизнеса, которые не для пиара, оказывают помощь.
     При этом, вопросов к Министерству обороны с каждым днем становится все больше, и больше. Попытавшись получить ответ на вопрос, что за человек Валерий Гелетей, его путь к должности Министра, и к званию генерал полковника, мы наткнулись на следующий материал. Опубликован он был почти четыре месяца назад. После прочтения этого материала, вопросов стало намного больше.

      Киевские власти удивили украинцев неожиданными кадровыми назначениями.  Украинскую госслужбу охраны возглавил взяточник, дезертир и друг уголовных авторитетов 90-х.Так после назначения «антиолигархической» властью губернаторами олигархов Таруты и Коломойского, подписан указ о назначении главой Государственной службы охраны бывшего (при Ющенко) руководителя главной службы по вопросам деятельности правоохранительных органов Секретариата президента Украины Валерия Гелетея — человека, известного рядом резонансных скандалов, участника силового противостояния на улицах Киева в 2007 году.       Гелетей Валерий Викторович родился 28 августа 1967 года в с. Коронець, Мукачевского района, Закарпатской области. Образование высшее, в 1994 году окончил Национальную академию внутренних дел Украины.  Женат на Гелетей Анжеле Александровне, 1970 года рождения, которая в свою очередь является родственницей экс-советника Министра внутренних дел Украины В.Дурдинца.
     Родной брат В.Гелетея Гелетей Владимир Викторович, работает заместителем начальника УБОП УМВД Украины в Закарпатской области и используя свою должность занимается контрабандой и пытается подмять под себя местных бизнесменов. (Информация несколько устарела. Владимир Гелетей отправился служить в УСБУ в Закарпатской области, несмотря на то, что был постоянным объектом разработок этого же управления.  Впрочем, все дала по Гелетею были уничтожены в прошлом году еще одним человеком Балоги – Тиберием Дурдинцом, экс-руководителем Главка «К» СБУ). 
    
Согласно имеющейся информации, Гелетей В.В. длительное время поддерживал неделовые дружеские отношения с лицами кавказской национальности, активными членами и лидерами ОПГ г. Киева и Киевской области, среди них известны следующие лидеры-Кисель Владимир Карпович, Совлохов Борис Сосланович (умер в 2004), которых знает лично, и с членами ОПГ “Прыща” и “Татарин”. Имеет связи среди депутатов Верховной Рады Украины и Киевской городской государственной администрации. В частности, дружит и выполняет поручения члена СДПУ (о) Н. Шуфрича, а также Д. Табачника. 
     Источники сообщают, что Гелетей В.В. несколько раз был замечен в окружении Кабисова Зураба Урузановича, от которого, за решение вопросов в пользу последнего, получил ценный подарок в виде золотых часов, стоимостью 25 000 долларов США. Этот факт был задокументирован сотрудниками СБУ, но резонанса он не получил и материалы по факту коррупции в суд направлены не были. 
     Известно, что в настоящее время братья Кабисовы Тенгиз и Зураба занимаются бизнесом на территории Западной Украины, где поддержку им оказывал родной брат начальника УБОП в г. Киеве – Гелетей Владимир Викторович.
    
В марте 2005 года Гелетеем В.В. по указанию начальника ГУМВД Украины в г. Киеве – Яремы В.Г., несколько раз были проведены встречи с российским бизнесменом Константином Григоришиным. На одной из встреч Константин Григоришин передал Гелетею В.В. деньги в сумме 200 тысяч долларов США. Эти деньги пошли в виде уплаты за лоббирование его интересов и создания проблем его основным врагам и конкурентам братьям Григорию и Игорю Суркисам, которые в 2002 году были заказчиками его задержания сотрудниками ГУБОП и активно пытались отобрать его бизнес на территории Украины.  На решения Гелетея В.В. по кадровым изменениям в руководстве Управления имеет влияние Гинзбург (он же Долгопят, он же Фельшеров) Евгений Яковлевич. Последний долгое время, по сведениям ОИС “Скорпион”, находился на учете как активный член нескольких ОПГ г. Киева, но со временем снят с учета. Гинзбург имеет разветвленные коррумпированные связи почти во всех органах исполнительной власти и правоохранительных органах. Несколько раз он был замечен в окружении депутатов Верховной рады Украины и Киевской городской государственной администрации. Гинзбург часто посещал столичный УБОП, где он решал  личные вопросы пользуясь тесными отношениями с Гелетеем В.В.

По оперативной информации, в апреле 2005 года сотрудниками УБОП ГУМВД Украины в г. Киеве был проведен незаконный обыск помещения, принадлежащего ООО “Бархат”, где расположен обменный пункт иностранной валюты. В ходе обыска с начала было изъято 292000 долларов США, 2500 гривен, 5000 евро и компьютерная техника, которая принадлежала ООО. Но после приезда на место происшествия директора и главного бухгалтера указанного ООО и общения в автомобиле сотрудников УБОП, деньги были возвращены. Согласно полученной информации, сотрудники УБОП, а именно Мыслин С.С., Томск С.В., Афанасьев А.В., Мельников А.Л. (в настоящее время начальник ВБЗПТЛ ГУМВД Украины в г. Киеве) получили от руководства ООО “Бархат” незаконное денежное вознаграждение в сумме З5 тысяч долларов США. Указанная сумма в дальнейшем была распределена следующим образом, 5000 долларов США получил начальник банковского отдела УБОП – Безкаравайная И.М., 7.500 долларов США заместитель начальника УБОП Мороз Ю.Л.  7500  начальник УБОП – Гелетей В.В., 15000 были распределены оперативными сотрудниками УБОП, которые принимали участие в обыске.
       По указаной схеме в июне 2005 года 6 отделом УБОП ГУМВД Украины в г. Киеве были проведены мероприятия по проверке законности работы обменных пунктов иностранной валюты на обслуживаемой территории.  В результате разговора с заместителем начальника УБОП Морозом Ю.Л.,  от руководителей обменных пунктов иностранной валюты, было получено незаконное денежное вознаграждение на общую сумму 100.000 долларов США, из которых 60.000 долларов США получил начальник УБОП Гелетей В.В. 
       
В 2006 году проведена проверка законности оснований предоставления жилья начальнику УБОП ГУМВД Украины в г. Киеве полковнику милиции Гелетею В.В.  Досудебным следствием установлено, что своими действиями Гелетей В.В. грубо нарушил правила получения жилья и  незаконно получил новую квартиру.   А старая квартира № 6 в доме № 11 по бульвару Т.Шевченко в Киеве продана Гелетеем В.В. за 700 000 долларов США.
11.05.2006 по результатам рассмотрения указанных материалов прокуратурой Киева возбуждено уголовное дело № 50-4355 по признакам состава преступления, предусмотренного ч.2 ст.364 УК Украины.      

05 лютого 2013 року.
     Володимир Білінський у середині 1980-х почав писати книжку "Країна Моксель". У ній, на основі численних фактів, заперечує слов'янське походження росіян та правдивість "літописних зводів". Називає їх фальшивкою цариці Катерини. Вважає Росію наступницею Золотої Орди — держави, заснованої монголами у XIII ст., що утримувала в залежності більшу частину Русі. Вийшов тритомник "Країна Моксель" та два томи "Москва Ординська".

Із Володимиром Броніславовичем домовляємося зустрітися в київському видавництві ім. Олени Теліги, що на вул. Мазепи. Він проводить у кабінет директора видавництва.

Твердження, що росіяни шовіністи — це стереотип?

— Росіянин ніколи не відповість вам українською, навіть якщо знає мову. Навпаки захоче, щоб ви перейшли на його мову. Бо вважає себе господарем. Не тому, що він поганий, так його виховали.

Чому багато україномовних, які приїжджають до Києва, переходять на російську?

— Це не українці, а хахлуї. У них у крові сидить раб. Вони не розуміють, що рідна мова — це та, яка йде споконвічно від рідної землі, нею можна звертатися до Бога. Так виховала російська імперія наших людей. В столиці була поширена думка,  що завдяки російській українець стане "городським". Імперії вже немає. Мойсею довелося водити людей пустелею 40 років, щоб видавити з них рабство. Вони не мали впливу ідеологічного середовища.

Як викорінювати наші комплекси?

— Треба мати свою національну гордість. Мова, церква, сім'я — це святі поняття, якими не можна поступатися. Не потрібно від чиновників чекати, що вони дадуть цю гордість. Радянська влада виховувала людину так, що ти ні про що не думай — квартиру, роботу, освіту держава дасть. 3-річних дітей забирали в садочки, щоб виховувати по-своєму, а батько з матір'ю мусили ходити на роботу. Особистістю не треба було бути. Треба було злитися з масою і не висовуватися.  Я колись теж був патріотом Радянського Союзу. Все змінила Караганда. Приїхав туди 1959-го. Працював начальником дільниці. Там саме утворили радгоспи з колишніх в'язнів таборів. Бригаду монтажників у мене очолював старший лейтенант радянської армії Федотов, який дійшов до Берліна. А зварників — один з офіцерів Української повстанської армії на прізвище Зелінський. Кожного ранку на планьорці мусив їх заспокоювати. Проте коли Федотов ішов на відповідальний монтаж, брав за зварювальника тільки Зелінського. Там я і переосмислив значення людської особистості в житті.

Як ставитеся до російськомовних українців?

— Таких не повинно бути. Є носії або української культури, або російської. Українець, який з дитинства чує російську мову, згодом тягнеться до російського, як до свого рідного. Я не мирюся з людьми, які на українській землі насаджують російську точку зору. Не подобається тобі українське -- Їдь у Росію і живи там у повній душевній гармонії.

Чи Росія зараз така ж небезпечна для українців, як за часів Російської імперії чи СРСР?

— Треба розділяти російський народ і російську владу. Люди там такі ж, як і наші. А їхня влада становитиме для нас небезпеку до тих пір, поки не зміниться її світогляд. Російські політики досі хочуть відродити Російську імперію. Без поняття імперії Росія не зможе існувати у такому вигляді, як тепер. Якщо відняти придумані історичні міфи, від неї залишиться тільки Московське князівство.  Москва, Твер, Рязань були окремими улусами Золотої Орди.

З чого ви робите висновок, що Росія продовжувач традицій Золотої Орди?

— Там і зараз діють ті ж правила: ти начальник — я дурак. Це стовідсотково ординська традиція — гнути голову перед сильнішим. Слухав промову президента США Барака Обами. Він сказав, що кожна людина — творіння Боже. І не важливо, що одна з них є президентом, а інша — двірником. Усі вони — багатство Америки. В Росії жоден президент такого не скаже. Тому її доля визначена. Вона, якщо не зміниться, розвалиться на ті держави-ханства й князівства, з яких колись починала складатися.

В Україні можливий сценарій розпаду?

— Ні. Куди нам валитися? Геродот писав, що кордони Скіфії тягнуться від Дністра до Дону. Так було завжди і так буде. Інша справа, що нас довго привчали, що ми — зайди, що слов'яни прийшли на цю землю в V-VI століттях. Це придуманий міф. Ми на цій землі корінне населення і це треба пам'ятати.

Україна теж неоднорідна. Кажуть, що в Центрі й на Заході — ментальність Київської Русі, а на Сході та Півдні — кочова.

— Я б окреслив проблему інакше. На Заході й у Центрі живуть більші індивідуалісти. А в промислових районах Сходу й Півдня переважають люди зі стадним мисленням. Вони звикли триматися гурту й воліють забути про свою індивідуальність. Чому нинішня влада на всі ключові посади тягне донецьких? Що, в Києві, в інших регіонах немає фахівців? Бо стадний рефлекс. Однак процес зламу впевнено йде на Південь і Схід.

Україна пройшла точку неповернення до Радянського Союзу?

— З погляду народу — так. Проголошення незалежності і є точкою неповернення. А чи влада пройшла — залежить від самої влади. Влада з такими президентами, як Янукович думає, що їй краще  з Росією. Якщо рухатимемося на Схід — це лом, кувалда. Якщо на Захід — "мерседес", комп'ютер. Молодь вже вибрала Захід. У моїх рідних Дунаївцях Хмельницької області за Союзу більшість говорили російською. Тепер там її не почуєш. Зламалася ситуація і в обласному центрі. Він теж швидко українізується. А минуло 20 років. Зміниться два-три покоління, і українці забудуть про імперію. Цей процес прискориться, якщо буде патріотичний президент, а не проросійський.

Російська імперія можлива без Закавказзя, Прибалтики, Середньої Азії. Але, кажуть, неможлива без України. Чому?

— Бо імперія прив'язана до української історії і стоїть на придуманих історичних міфах. Російська історія починається із Києва. А чому не з Москви?  Хіба важко історикам написати, як хан Менгу-Тимур заснував у 1272 року Московське князівство? А далі все піде як по маслу. Але цього не роблять, тому що тоді Москва буде прив'язана до Золотої Орди.  Тому воліють красти історію у Києва, в українців.

1945 року Росія повернула собі землі, втрачені після Першої світової війни. Вона здатна здійснити чергові завоювання?

— Після втрати земель імперії все важче зібратися на нове завоювання. Це потребує колосальних зусиль і буде мати негативні наслідки.  У 1945 році Росія майже відновилася в царських кордонах, але Фінляндію вже не повернула. Польщу вже не повернула. Потім програла холодну війну й втратила ще 15 колишніх республік. Далі буде. Зараз Красноярському краю лишають 11 відсотків валового продукту, решту забирає Москва. Ви думаєте, в Красноярську з цим миритимуться вічно? Підірвали вертоліт із генералом Лебедем, який про це говорив. КДБ такого не вибачає.  Але проблему не вирішили, її вкотре загнали всередину. Це російські методи. Інакше імперія не вміє.

 

Заместитель губернатора Днепропетровской области Борис Филатов считает, что политик Олег Ляшко это огромная проблема для будущего всей страны. 
      Об этом он написал в своем "Фейсбуке" в посте с названием "О Ляшко, Безлере и жизненной философии" передает Цензор.НЕТ  

Филатов отмечает: " Наша инициатива приостановить финансирование батальонам "Азов" и "Шахтерск" вызвала огромное недоумение в сети. Постараюсь пояснить все кратко, емко и по существу.

Первопричиной этого конфликта явилось не то обстоятельство, что господин Ляшко* позволил себе некорректные и несправедливые высказывания в наш адрес. Все гораздо глубже и серьезнее.

До последнего момента я намеренно молчал, наблюдая, как этот клоун систематически повышает свой рейтинг при помощи инсценированных роликов, телеканала "Интер" и хорошо подвешенного языка. Как никак в стране война и мы должны показывать единство. Даже с теми людьми, кто этого не заслуживает.

Но последние демарши фашиствующего ублюдка Мосийчука, который в очередном приступе безумия объявил, что мол-де видел я ваших подопечных, которые "продают оружие и за вырученные деньги откупаются от участия в АТО" полностью расставили все точки над "i".

  "Поймите, дело не в личных обидах, амбициях и грядущих парламентских выборах. Основная проблема в том, что, по-моему искреннему убеждению, Ляшко и вонючки его окружающие - это огромная проблема для будущего всей страны. Все, буквально все, до чего дотрагивается это убожество в облегающей футболке и кепочке превращается в фарс: народный протест, Майдан и даже помощь армии. Число его поклонников растет, ширится и уже начинает напоминать секту.

Но с нашей командой, и в особенности, со мной, Ляшко в силу собственного скудоумия прокололся.

Мы такие - какие есть. И, как все уже заметили, нам глубоко наплевать на рейтинги, репутацию и чужое мнение. И мы будем дрючить этого недоумка везде, где он нам попадется. Жестко и беспринципно. Потому что новый "украинский Жириновский" - это мразь, которая предаст и продаст в любой момент. Все дело в цене на билет", - написал замгубернатора.

Он подчеркнул: "И именно поэтому мы приостановили финансирование "Азова" и "Шахтерска". Потому что боевые командиры должны определиться. Они и дальше будут накачивать мерзавцу рейтинг за его жалкие подачки или просто воюют и получают от нас довольствие. Тем более, что мы ничего не просим взамен".

В качестве послесловия Филатов отметил: "Олежек, ты попал. И можешь сколько хочешь биться в истерике у в "Фейсбуке", что я стал в один ряд с Гиркиным и Бесом, которые дают за твою голову деньги.  Это же брехня.  Даже тут, ты, паскуда, врешь как сивый мерин. Никому ты не нужен. Особенно за деньги. И тебе это известно, дешевое брехло.

Всем прекрасно известно, что мы ведем переговоры об обмене военнопленными. И в том числе общаемся с Бесом. Так вот, Ляшко, я открою тебе страшную тайну. Термин "боевой пидарас", которым я тебя обозвал - это не мои слова. Это слова Беса".
      "И это единственное, в чем я с Бесом согласен...", - резюмировал Филатов.

 От себя добавлю.  Бориса Филатова я зауважал. Его мысли совпадают с моими.   Несколько лет назад Ляшко попал в жернова Левочкина (Левочкин и Фиташ это одна шайка). Эта обработка и финансовые вливания изменили политическое направление Ляшко. Его главная задача повышать свой рейтинг не взирая на брехню. Естественно о совести он забывает.
 Я его также ловил во лжи.
      Хотите посмотреть на будущее Радикальной партии Ляшко?  Тогда посмотрите на партию УДАР Кличко. Это первый проект того же Левочкина и Фирташа. Неужели вы думаете, что эти партии будут бороться за благосостояние народа? 
      Чтобы дороги олигархата и народа совпадали, такого еще не было.  Это ответ на вопрос: почему в команде Кличко собрались, в том числе, дерибанщики земли, взяточники, застройщики, аферисты. Есть и нормальные люди для фона.   Такой же контингент подбирается и для Ляшко.