Дональд Трамп про Україну: ключові цитати
Святослав Хоменко ВВС Україна

    9 листопада 2016

Україна не входила до топ-тем передвиборних дискусій у Сполучених Штатах Америки, проте час від часу до неї у своїх заявах зверталися обидва фіналісти перегонів.

Сьогодні важко сказати, як саме виглядатиме політика нового президента США відносно Києва — і особливо це стосується Дональда Трампа з його фактично нульовим зовнішньополітичним досвідом.

Однак певні враження про неї можна скласти, ознайомившись з його заявами на "українську тематику", зробленими під час виборчої кампанії та ще до її початку, коли пан Трамп ще навіть не був формальним кандидатом у президенти.

ВВС Україна пропонує своїм читачам згадати найяскравіші моменти, у які Дональд Трамп у своїй риториці згадував про існування України, яку він, до речі, наполегливо називає "the Ukraine", що самі українці вважають неправильним і з граматичної, і з політичної точки зору.

"Росія голосно сміється"

Отож, 28 лютого 2014 року, наступного дня після того, як "зелені чоловічки" - про яких ми тепер знаємо, що це були російські спецпризначенці, - заблокували ключові адміністративні об'єкти в Криму, Дональд Трамп реагує на події саркастичним твітом: "США закликали Росію не вторгатися до України. Росія каже США, що не вторгатиметься, а тоді голосно сміється!"

Уже за тиждень на традиційній великій політичній конференції консервативних політиків та активістів Дональд Трамп детальніше і в характерній для себе манері розповів про своє бачення подій в Україні.

"Нещодавно я був у Москві, оскільки я володію конкурсом "Міс Всесвіт", і мене прийняли там просто чудово. Путін навіть надіслав мені чудовий подарунок з чудовим привітанням. Я говорив з усіма його людьми. І подивіться, що він робить з президентом Обамою. Він просто грається з ним", - почав пан Трамп.

Image caption Що означатиме перемога Трампа для України, наразі невідомо

"І от він проводить Олімпійські ігри, а вже наступного дня береться за Україну. Наступного дня. Дуже розумно! Він не хотів цього робити під час Олімпіади. Бум! Наступного дня. Коли наші атлети вже поїхали, ми всі поїхали.

Знаєте, коли він зайшов і захопив Крим, він вирвав серце і душу, тому що там були всі гроші. Мене це здивувало. Я чув, що більшість доходу надходили просто з цього регіону. Це – територія багатства, а це значить, що решта України зазнає поразки, і це, як можна передбачити, станеться дуже скоро… Подивіться, що вони роблять в Україні роблять, і (ви зрозумієте), що це - лише питання часу", - сказав він.

Що саме мав на увазі Дональд Трамп, говорячи про "всі гроші", і що він відчував, коли пророкованої ним поразки України так і не сталося, - невідомо.

"Слова, а не справи"

Однак уже наступного року в інтерв'ю NBC Трамп показує, що Україна не входить до його зовнішньополітичних пріоритетів.

Image caption Дональд Трамп каже, що йому все одно, чи увійде Україна до НАТО

Відповідаючи на питання, чи підтримує він вступ України до НАТО, він говорить: "Увійде (Україна до НАТО) чи не увійде, мені все одно. Увійде – чудово. Не увійде – чудово…"

"Мені не подобається те, що діється в Україні. Але це проблема, яка зачіпає Європу набагато більше, ніж нас. Отож вони повинні взяти на себе частину відповідальності", - одразу додає він.

Ця заява викликала різку критику американських експертів із зовнішньої політики, і вже за кілька тижнів Дональд Трамп дещо модифікує свою точку зору на події в Україні.

Його запрошують виступити у форматі відеоконференції на конференції Ялтинської європейської стратегії, і тут він визнає, що Україна не отримує від світу підтримки, якої заслуговує.

    США підтримували Україну, але радше словами, а не справами
    Дональд Трамп

"У мене є таке відчуття, що люди з різних частин Європи повинні об’єднатися, аби допомогти Україні. Мені не здається, що Україна отримує гідну повагу від інших частин Європи. Але Україна цілковито заслуговує цієї поваги, вона довго це доводила. Отож про Німеччину йдеться чи про інші країни, я не думаю, що ви отримуєте підтримку, якої потребуєте", - заявив він.

"США підтримували Україну, але радше словами, а не справами. Наш президент недостатньо сильний, і він не робить для України того, що повинен. Ми називаємо це балаканиною. Частиною проблеми, яку Україна має зі США є те, що Путін не поважає нашого президента", - продовжив він.

Далі промова Трампа звелася до критики Барака Обами, отож довідатися, що саме він має на увазі під "підтримкою України справами", так і не вдалося.
"Я повністю за Україну"

Вже цього року в інтерв'ю New York Times Дональд Трамп знову нарікає на те, що США в українському випадку займаються тим, чим взагалі-то повинна була б займатися Європа.

Image caption "Зараз я повністю за Україну", - заявив Дональд Трамп у березні цього року

"Одна з речей, які мене дратували, - це була Україна. Зараз я повністю за Україну. У мене є друзі, які живуть в Україні, однак, не так давно, коли українська проблема виникла, і Росія пішла на конфронтацію, у мене не було враження, що хтось переймається цим більше, ніж ми. Нас те, що відбувається в Україні, зачіпає найменше, бо ми розташовані від неї найдалі. Однак, схоже, їхні сусіди про це не говорять. Подивіться на Німеччину, на інші країни – не схоже, щоб вони дуже переймалися...Тож я здивувався, чому країни, які межують з Україною і розташовані з нею поряд, не переймаються цією проблемою більше?" - розповів він.

"Ми боремося за Україну, але за неї не бореться більше ніхто, крім самої України, звичайно, і це не здається мені чесним, і не здається мені логічним", - резюмував Дональд Трамп.

У травні цього року в інтерв'ю Reuters він лаконічно висловився на тему російської присутності в Україні: "Вона мені не подобається. Вона мені зовсім не подобається".
"Путін не зайде в Україну"

Однак, мабуть, найвідоміші свої заяви з "українського питання" Дональд Трамп зробив улітку цього року.

Спочатку на прес-конференції, відповідаючи на питання, чи визнає він у якості наступного президента анексію Росією Криму, він заявив: "Ми розглянемо це. Так, ми розглянемо".

Ця лаконічна і неконкретна відповідь викликала цілу низку критичних коментарів: досі американський істеблішмент в один голос визнавав незаконність приєднання до Росії території іншої європейської країни.

А вже за кілька днів у ефірі телеканалу АВС Дональд Трамп заявив, що "Путін не зайде в Україну".

"Він не зайде в Україну. Просто, щоб ви розуміли. Він не зайде в Україну, зрозуміло? Позначте собі. Запишіть. Що хочете з цим зробіть", - сказав він.

Image caption "Ми розглянемо це", - несподівано відповів Дональд Трамп на запитання про можливе визнання анексії Криму влітку цього року

Ведучий зауважив: "Але ж він уже там", вочевидь, маючи на увазі анексію Росією Криму.

"Так, певним чином він там. Але мене там немає. Там Обама", - відреагував на це Дональд Трамп.

Наступного дня пан Трамп пояснив: його просто неправильно зрозуміли.

"Коли я в інтерв’ю сказав, що Путін "не зайде в Україну, позначте собі це", я казав, "якщо я стану президентом". (Путін) уже в Криму!", - написав він у своєму Twitter.

"Отож з усіма грізними словами Обами про Росію та Україну, вони вже захопили Крим і продовжують тиснути. Це – те, що я казав!", - додав Дональд Трамп.

    Росія захопила Крим під час так званих "Обаминих років". Хто цього не знає? І чому через це до Обами жодних претензій?
    Дональд Трамп

З того часу резонансних заяв про Україну новообраний американський президент не озвучував, хоча його "ляп" з тим, що "Путін не зайде в Україну" періодично використовувала у своїй контрагітації Гілларі Клінтон.

Деякі спостерігачі пояснюють різкий спад уваги Трампа до цієї теми звільненням керівника його передвиборчого штабу Пола Манафорта, який мав неабиякий досвід роботи у Києві.

Так чи інакше, відтоді пан Трамп згадував про цю далеку європейську країну лише вряди-годи.

"Росія захопила Крим під час так званих "Обаминих років". Хто цього не знає? І чому через це до Обами жодних претензій?", - написав він, приміром, у Twitter 14 вересня цього року.

Що ж, відтепер у Дональда Трампа є шанс показати, як саме потрібно проводити "українську політику", щоб не наразитися на критику навіть найдошкульніших опонентів.

А наразі чимало українських спостерігачів звернули увагу: пан Трамп, на відміну від Гілларі Клінтон, не зустрівся з Петром Порошенком під час вересневого візиту українського лідера до США.

Через брак часу чи свідомо - невідомо. Зрештою, це означає тільки те, що їм доведеться познайомитися і обмінятися думками з приводу ситуації в Україні згодом.
http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/11/161108_trump_quotes_sa_embargo?post_id=1135931573156664_1135934473156374#_=_


Чому програла Гілларі Клінтон
Нік Браянт кореспондент ВВС, Нью-Йорк

    9 листопада 2016

Image caption Гілларі Клінтон набрала більше голосів виборців, проте програла у ключових штатах і не добрала потрібної кількості виборщиків

Нинішні вибори, які стали найбільш незвичними в американській історії, стали своєрідним повстанням проти політичного істеблішменту. А мало людей так сильно асоціюються з ним, як Гілларі Клінтон.
Реклама

Під час цієї кампанії для мільйонів розлючених виборців вона стала обличчям американської "зламаної політики".

Дональду Трампу вдалося переконати достатньо виборців у достатній кількості штатів, що він має рецепт, як цю політику полагодити.

Мільярдер успішно позиціонував себе людиною з-поза системи, яка бореться проти людини, що втілює цю систему.

Image caption Виборці Гілларі Клінтон з відчаєм відреагували на поразку

Він став протестним кандидатом, а вона - уособлювала збереження статус-кво.

Гілларі Клінтон постійно наголошувала, що вона - найбільш кваліфікована кандидатка. Політик вказувала на своє резюме – досвід першої леді, роботу сенатора і державного секретаря.

Але в цих пекельних перегонах, переповнених гнівом і невдоволенням, прихильники Дональда Трампа у досвіді та кваліфікації вбачали тільки негатив.

Дуже багато людей, з якими довелося розмовляти під час кампанії, особливо у старих містах металургійного поясу на північному сході США, воліли бачити в Білому Домі бізнесмена, а не кар’єрного політика.

Їхню ненависть до Вашингтона можна було легко відчути. Як і ненависть до Клінтон, яка засіла в них дуже глибоко.

Я чітко пам’ятаю розмову з жінкою середнього віку з Теннессі, яка випромінювала південний шарм і була уособленням ввічливості. Але коли йшлося про Гілларі Клінтон, її манери зникали.

Гілларі Клінтон давно мала проблему з довірою, тому скандал з її електронною поштою був таким гучним та тривалим. Її вважали багатійкою з еліти східного узбережжя, яка глумливо дивилася на робочий клас.

Image caption Дональд Трамп зумів привернути білих представників робочого класу

Колишнє президентське подружжя розглядали не просто як лібералів із вищих класів, а лицемірних лібералів, які повчають інших скромності, але не живуть так самі.

Знову ж таки, їхній достаток загострили проблеми з виборцями із робочих класів, хоча останні щасливо проголосували за магната ринку нерухомості та мільярдера.

У країні, де участь у виборах беруть більше жінок, ніж чоловіків, було сподівання, що її стать дасть перевагу.

Але ще під час праймеріз з Берні Сандерсом стало зрозуміло, як важко заохотити жінок, а особливо молодих, голосувати за першу жінку-президента в історії країни.

Багато жінок не мали теплих почуттів до неї. Дехто згадував її зневажливі ремарки на посаді першої леді, яка не хотіла бути домогосподаркою.

Коли Дональд Трамп звинуватив її у сприйнятті любовних інтриг чоловіка і атаках на жінок, які звинуватили Білла Клінтона, багато жінок із цим погодилися.

Image caption Виборці не взяли до уваги професійний досвід Гілларі Клінтон

Безсумнівно, свою роль зіграв старий, не викорінений у країні сексизм. Багато чоловіків відмовились голосувати за жінку на посаді президента.

У рік, коли так багато американців хотіли змін, вона з’явилася і запропонувала усе те ж саме. Партії у США завжди було складно виграти три терміни поспіль у Білому Домі. Демократи не досягали цього з 1940-х років.

Але ця проблема ускладнювалася тим фактом, що дуже багато виборців втомилися від Клінтонів, адже Білл правив країною з 1992 по 2000 рік.

Гілларі Клінтон не була природною в якості кандидата. Її промови часто "вилизані" або схожі на слова робота. Її фрази звучали штучно і для багатьох - нещиро.

Повторне роздмухування скандалу навколо її електронної пошти сильно відволікло її увагу і змусило завершити кампанію на негативних повідомленнях.

Гілларі Клінтон намагалася показати своє бачення повернення Америки. Але гасло "Сильні разом" ніколи не було таким популярним, як "Зробимо Америку великою знову" Трампа.

Image caption Поразці Клінтон сприяв і звичайний сексизм

Під час її кампанії чули десятки різних слоганів, які свідчили про проблеми з чіткістю ключового повідомлення.

У кампанії Клінтон також були тактичні помилки. Вона концентрувала ресурси і час на штатах, які їй не були потрібні для перемоги. Зокрема, на Північній Кароліні та Огайо. А цих ресурсів не вистачало для роботи з так званою синьою стіною – 18 штатами, які голосували за демократів на останніх шести виборах.

Дональд Трамп за допомогою білих виборців із робочого класу частково зруйнував цю стіну, взявши Пенсильванію та Вісконсин, який не підтримував республіканців з 1984 року.

І це не була просто відмова від Гілларі Клінтон, а й відмова половини країни від Барака Обами
http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/11/161109_why_clinton_lost_vc

 Победа Трампа означает первый серьезный успех политики экспорта
путинизма. Пока не до конца ясно насколько существенную роль сыграли в
ней российские спецслужбы. Но идеологическая и стилистическая близость
Трампа и Путина очевидна. "Расползание" путинизма по миру только
начинается. Это большая угроза для демократии и гуманизма в мире.

Після оприлюднених фактів щодо оргії з повіями у готелі Москви, журналісти поцікавились у Д.Трампа як у нього виникла ідея вчинити подібне. На що Д.Трамп гордовито відповів: - Мочити всіх і вся мене надихнув мій московський куратор Владімір Путін!
Щиро Ваш інтернет-редактор журналу "Перець.Весела республіка", карикатурист В.Чмирьов.
https://www.facebook.com/PerecRepublic/

http://www.toonsmag.com/2017/01/donald-trump.html  Малюнок О.Смаля

Вибори закінчилися, але присмак залишився.

Дональд Трамп - новий президент США: шлях до перемоги (09.11.2016)

http://www.dw.com/uk/%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BF-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82-%D1%81%D1%88%D0%B0-%D1%88%D0%BB%D1%8F%D1%85-%D0%B4%D0%BE-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8-09112016/av-36319061


Чого ж, власне, хоче Дональд Трамп

Під час передвиборчої боротьби Дональд Трамп багато говорив про те, чого він прагне досягти. Заяв і обіцянок було багато і вони часто суперечили одна одній. То що ж конкретно пообіцяв Трамп своїм виборцям?

Вільна торгівля

"Насамперед Америка" - для Дональда Трампа його країна завжди стоїть на першому місці. Аби посилити американську економіку, він виступає за протекціоністську політику, тобто прагне відгородити США від імпортних товарів. На його думку, вільна торгівля - це недобре.

Тож на тлі цього Трамп прагне по-новому узгодити пункти Північноамериканської угоди про зону вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою (NAFTА) або ж взагалі вийти з неї. Що стосується Трансатлантичної угоди про створення зони вільної торгівлі між США та Європейським Союзом, переговори про яку завершили торік, то Трамп недвозначно планує відмовитися від неї.

Крім того, він воліє запровадити митні збори, щоб завадити американським компаніям переносити виробництво з США в інші країни з дешевою робочою силою, аби потім безмитно ввозити товари на американський ринок.

Міграція

У своєму плані на перші сто днів на посаді президента, Трамп проголосив швидкий початок видворення за межі країни "двох мільйонів кримінальних, нелегальних мігрантів". Той, кого вже видворили раз з країни, але хто знову незаконно прибуває до США, має рахуватися з дворічним ув'язненням.

Вже на перший день свого перебування на посту глави держави Трамп пообіцяв припинити міграцію з "вразливих в терористичному плані регіонів" та взагалі посилити безпекові перевірки для мігрантів. Між іншим, мусульман Трамп вимагав взагалі не допускати до країни.

Мексика

"Без кордону ми не матимемо держави", - сказав Дональд Трамп в одному з відеозвернень під час передвиборчої боротьби. Прикордонні споруди він порівняв зі швейцарським сиром. Дональд Трамп багато разів оголошував намір спорудити стіну вздовж південного кордону, аби стримати потік нелегальних мігрантів та наркотиків. Водночас, за його словами, Мексика має відшкодувати витрати на спорудження стіни.

Ділянка американсько-мексиканського кордону

НАТО

Трамп нерідко критично висловлювався щодо НАТО, запитуючи, чому саме США мають завжди виступати в ролі лідера. В одному з інтерв'ю виданню New York Times він знову вказав на те, що деякі країни-члени НАТО не сплатили своїх внесків. На питання, чи США підтримуватимуть у військовому плані країн-членів, до чого їх, власне, зобов'язує сам договір, Трамп відповів: "Якщо вони дотримуватимуться своїх зобов'язань щодо нас, тоді відповідь "так".

Клімат

Під час перших теледебатів з Гілларі Клінтон Дональд Трамп стверджував, що він ніколи не казав, буцім-то теза про зміни клімату - вигадка китайців. Але однин з його твітів з 2012 року каже дещо інше.

Трамп також постійно називає тезу про глобальне потепління ошуканством. Тож з метою захисту "американських робітників", Трамп, якщо вірити його програмі на перші 100 днів, прагне скасувати багатомільярдні виплати на фінансування кліматичних програм ООН, а звільненні від цього кошти направити на спорудження водної та екологічної інфраструктури в самих Сполучених Штатах.

У травні він проголосив намір вийти з Паризької кліматичної угоди. Щоправда, зробити це юридично буде не так просто.

Виконавча та законодавча гілка влади

Трамп пообіцяв скасувати під час свого найпершого дня роботи будь-які "неконституційні" укази попередника Барака Обами. Він також пропонує заморозити кількість державних службовців та обмежити тривалість каденції конгресменів.

Енергетика

Разом зі своїми планами щодо виходу із програми захисту клімату він також планував одразу дати зелене світло спорудженню енергетичних проектів, без яких "не обійтися". Це стосується, скажімо, суперечливого проекту Keystone XL, що передбачає створення мережі нафтогонів, які мають поєднати канадську провінцію Альберта, де ведеться видобуток нафти з нафтоносних пісків, з мережею американських нафтопроводів.

Коментар: Історична перемога Трампа, безпорадний Захід та багато відкритих питань

Свого часу Барак Обама відхилив реалізацію цього проекту через енергетичні ризики. Трамп також планує скасувати будь-які обмеження на розробку викопного палива з метою цілковитого використання власних запасів нафти, газу, сланців та вугілля, що, на його думку, має створити додаткові робочі місця.

Податкова політика

Трамп прагне домогтися економічного зростання мінімум 4 відсотки щороку та створити 25 мільйонів нових робочих місць. Полегшити реалізацію цієї мети має, серед іншого, й зменшення податкового навантаження. Так податкове навантаження на підприємства він планує зменшити з 35 до 15 відсотків, аби в такий спосіб спонукати більше фірм залишити виробничі потужності на території США. Максимальна позначка ставки податку на прибуток для людей з найвищим рівнем доходів має становити 33 відсотка, а люди з низьким рівнем доходів взагалі можуть почасти уникнути сплати податків на прибуток, користуючись системою неоподаткованих мінімумів. Родині середнього класу з двома дітьми доведеться сплачувати на 35 відсотків менше податків. Згідно з дослідженням Forbes, найбагатші американці зможуть заощадити на сплаті податків щороку в середньому 275 тисяч доларів, а найбідніші - 128 доларів. Утім, експерти по-різному оцінюють реалістичність цих обіцянок і їх наслідки.

Медичне страхування

Неодноразово Трамп заявляв про намір, скасувати дітище Барака Обами в галузі охорони здоров'я, систему медичного страхування - так звану Obamacare, замінивши її власною системою.

Аборти

Не так як раніше, Трамп виступає і проти абортів. Так, у березні цього року він заявив, що аборти слід оголосити поза законом, а жінок та лікарів, які згоджуються їх робити, "якось" карати за це. Згодом його штаб пояснив, що карати слід лише тих, хто проводить незаконні аборти, але не самих жінок. Трамп також планує припинити фінансування організації Planned Parenthood, якій належить зокрема мережа клінік, де проводять аборти. Натомість, на думку Трампа, слід дозволити проведення абортів лише в крайніх випадках. Він також має намір призначати на посаду суддів Верховного суду США тих суддів, які виступають проти абортів.

Зброя

Друга поправка, яка дозволяє американським громадянам носіння та зберігання зброї, для Трампа - свята. "Коли я стану президентом, то в цьому плані вид можете покластися на мене на сто відсотків", - сказав він в одному зі своїх передвиборчих відео.

Юридичні процеси проти опонентів

Під час других теледебатів Трамп пригрозив запроторити за ґрати Гілларі Клінтон через скандал із несанкціонованим використанням нею приватної поштової скриньки під час роботи в Державному департаменті. "Коли я стану президентом, я накажу своєму генеральному прокуророві, нехай спеціальний слідчий займеться вашою ситуацією", - сказав він Клінтон.

Крім того, під час презентації свого плану на перші 100 днів він також проголосив, що позиватиметься проти жінок, які закинули йому сексуальні домагання, звернувшись у такий спосіб до громадськості. Цих жінок він назвав "брехухами".

    В оточенні родини: Дональд Трамп із його дружиною Меланією, дочками Іванкою та Тіффані, синами Еріком та Дональдом-молодшим, а також онуками Кей та Дональдом-молодшим-III. Троє старших дітей Трампа займають посади перших віце-президентів у його фірмі Trump Organization.

http://www.dw.com/uk/%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B6-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B5-%D1%85%D0%BE%D1%87%D0%B5-%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BF/a-36329347?maca=ukr-tco-dw


Родина Трампів

Переможну промову у Нью-Йорку Дональд Трамп давав у супроводі всієї своєї великої родини. Хто ж такі, нова "перша сім'я Америки"?

1. Беррон Трамп - єдина дитина від нинішнього шлюбу Дональда Трампа з дружиною Меланією. І хоча він кілька разів ненадовго з'являвся перед камерами під час виборчої кампанії, переважно 10-річного хлопця тримали подалі від камер. Він грає у гольф з батьком і, як повідомляється, вільно володіє словенською - рідною мовою своєї матері.

2. Меланія Трамп - колишня модель, родом зі Словенії. У шлюбі з Дональдом Трампом вона перебуває з 2005 року. Вона підтримала чоловіка після того, як під час кампанії було опубліковане відео, на якому пан Трамп вихвалявся обмацуванням жінок. У липні ім'я Меланії потрапило в заголовки газет після її виступу на зібранні Республіканської партії - жінку звинуватили у тому, що вона списала свою промову з виступу Мішель Обами у 2008 році. Коли у жовтні в ефірі CNN її спитали, що б вона змінила у своєму чоловікові, Меланія відповіла: "Його пости у Twitter".

3. Джаред Кушнер - чоловік Іванки, старшої дочки Дональда Трампа. Він також є сином великого нью-йоркського забудовник і 10 років володіє газетою New York Observer. Як повідомляється, Джаред, що є євреєм, розгнівав свою рідню, коли виступив на захист використання Дональдом Трампом зірки Давида у твіті з нападками на Гілларі Клінтон. У власній газеті він написав: "Мій свекор - не антисеміт... Різниця між мною та журналістами й натовпом у Twitter, які дозволяють собі говорити про зміщення мого свекра, дуже проста. Я його знаю, а вони ні".

4. Іванка Трамп - ймовірно, найвідоміша з дітей мільярдера. Вона - єдина його дочка від шлюбу з першою дружиною Іванною. В юності була моделлю, а зараз є віце-президентом у компанії батька та брала участь у одному з його реаліті-шоу The Apprentice як суддя. Після одруження з Джаредом перейшла в іудаїзм. На згаданому конгресі Республіканської партії вона закликала батька підтримувати права жінок: "Як мати трьох малих дітей я знаю, як важко працювати під час їхнього виховання. І також я знаю, що у цьому плані мені пощастило більше від інших. Американські сім'ї потребують допомоги. Політика, яка дозволяє жінкам з дітьми процвітати, не має бути якоюсь новинкою, вона має бути нормою".

5. Тіффані Трамп - дочка Дональда Трампа від другої дружини Марли Мейплз, екс-актриси і телеведучої. Тіффані - активна користувач Twitter і Instagram, де вона постить фото свого гламурного життя. Вона проявляла порівняно мало активності під час виборчої кампанії, однак заслужила похвалу від батька за "фантастичну" промову, у якій назвала свого батька "природженим натхненником".

6. Ванесса Трамп, уроджена Хейдон - дружина Дональда Трампа-молодшого з 2005 року. У подружжя є п'ятеро малих дітей, зокрема восьмирічну Кай (зображена на фото). Ванесса ще у дитинстві стала моделлю і навіть зустрічалася з Леонардо Ді Капріо. Зараз вона працює у керівництві благодійного фонду свого зведеного брата Еріка. Вдома Ванесса тримає зброю - у інтерв'ю компанії з виробництва глушників для зброї SilencerCo вона зізналася, що має дозвіл носити приховану зброю та регулярно стріляє.

7. Кай Трамп - найстарша з п'яти дітей Ванесси і Дональда Трампа-молодшого.

8. Дональд Трамп-молодший - найстарший син мільярдера від першого шлюбу. Зараз він є віце-президентом його Trump Organization. З Ванессою Хейдон одружився після того, як їх познайомив Дональд Трамп-старший на одному з модних показів. Процес дорослішання Трампа-молодшого не минулося без суперечливих моментів. Зокрема його спільне з братом Еріком захоплення полюванням на велику дичину зазнало серйозної критики після публікації фото, на яких вони позують з вбитими тваринами, зокрема леопардом та крокодилом. Дональд-молодший також тримав відрізаний хвіст слона.

9. Ерік Трамп - третя дитина від шлюбу Дональда Трампа з першою дружиною Іванною. Як і свої брат і сестра, він також є віце-президентом Trump Organization. Водночас він очолює винний завод Трампа у Вірджинії і контролює його гольф-клуби. У 2006 році Ерік Трамп запровадив власний благодійний фонд, який пожертвував 28 млн доларів дослідницьким лікарням, що борються проти смертельних дитячих хвороб. Як і його брат Дональд-молодший, Ерік зазнав критики через своє сафарі у Зімбабве в 2010 році. Його також звинувачують у порушенні виборчого закону в день голосування, коли він опублікував у Twitter фото свого бюлетеня зі словами: "Це була велика честь проголосувати за мого батька".

10. Лара Юнаска - колишня ТБ-продюсер, яка у 2014 році одружилася з Еріком Трампом. Вона відома вершниця - за два тижні до весілля Лара зламала обидва зап'ястки під час кінної поїздки. У подружжя немає дітей, натомість є собака. Водночас вона є захисником прав тварин, що суперечить захопленню полюванням її чоловіка. Лара Юнаска також причетна до благодійного фонду Трампа і, як повідомляється, є одним з найбільших приватних благодійників у США. За два дні до голосування вона заявила каналу Fox News: "Жінок дуже ображає, що така кандидат як Гілларі Клінтон вважає, ніби може здобути наші голоси просто тому, що ми однієї статі... Це смішно, це прикро і це образливо".
http://www.bbc.com/ukrainian/society/2016/11/161110_trump_family_review_vs

Во всем, что сейчас происходит в нашей политике, нет ничего удивительного.

Единственное, что является очень странным, так это то, что мы дошли до такого низа. Это не произошло внезапно. У нас в юриспруденции есть такое выражение, оно для меня почти волшебное – measured motion. Это когда медленно и сдержанно меняются правила, а у нас они именно так и меняются. Это когда перемены часто происходят системно, но очень медленно, измеряемо-оценочно и неспешно. Вот и у нас произошла деградация нашей политики – спокойно, сдержанно и медленно. Но, она произошла. Жестко звучит, но, думаю, что и республиканцы, и демократы со мной согласятся. Нет, это не критика с моей стороны нашей политики или нашей страны. Это критика того, что наша система каким-то образом такое допустила и начала слабеть.

В принципе, речь перед Конгрессом президента Байдена была предсказуема. Да, он однозначно признал, что его конкурент на выборах в этом году – Трамп. Естественно, Байден максимально сдерживал свой возраст, но тут не его вина – это биология, генетика, образ жизни, стрессы и так далее. С этим ничего не поделаешь.

На фоне всего, что произошло и происходит, все выглядит предсказуемо. Но, один момент тут очень интересен – и с той, и с другой стороны очень много дебатов сейчас идет не только вокруг Украины, но и вокруг россии. Что я имею в виду. И та, и другая стороны нашего политикума обвиняют друг друга, что на них влияет российская федерация. То есть, рф стала уже каким-то у нас полуабстрактным злом. Одни политики говорят, что Трамп – марионетка путина. Другие говорят, что Байден коррумпирован Украиной, также связан с россией и что, мол, русские олигархи его держат на крючке, зная какие-то его секреты и тому подобное. Миллион конспирационных теорий. И не от кого-то с улицы они звучат, а от очень умных и очень опытных людей, которые глубоко и хорошо знают нашу политику изнутри.

На днях я разговаривал с одним очень знающим человеком (он меня попросил не называть его имя в СМИ), который работал в команде Трампа на довольно высокой должности. Он – очень известная у нас фигура и был очень близок к Трампу. Так вот он высказал мне точку зрения, что Трампа в итоге могут… могут что-то с ним сделать, если он будет четко вырисовываться президентом США. Он мне сказал, что Трампа просто не допустят до власти. Что Трамп настолько мстительный, как человек, что, если станет президентом, будет страшно мстить своим, скажем так, обидчикам и врагам. Справедливо, но он будет мстить. Важные и влиятельные люди в США, мол, это хорошо знают и понимают. Хотя, тут «справедливо мстить» – очень сложный вопрос. Ибо одно дело – просто человеческие чувства и настроения, но ведь должность президента обязывает вести себя как президент для всех американцев, а не как просто обыкновенный человек со всеми своими пороками. Президент обязан отодвинуть чисто человеческую месть, каким бы он не был злым и мстительным, как человек. Но, мой собеседник считает, что в варианте с Трампом этого не случится, что Трамп будет реально мстить в любом случае.

В США считают, что разрыв между кандидатами – Байденом и Трампом – будет очень незначительным. Если раньше говорили, что шансы у Трампа маленькие, то сейчас у нас уже многие считают, что шансы у него таки есть, но разрыв будет до 10 процентов, возможно и до 5. То есть, за Трампа готовы голосовать немало людей.

Лично я считаю, что на наших выборах осенью этого года все же победит Байден. Много кто в США предпочитает республиканцев потому, что все же тут имеют место республиканские ценности. Демократы очень сильно ушли влево. Если победит Байден, то это будет просто позиция и победа партии. Байден не будет, как персонаж, вести за собою партию, а партия будет вести его. Это не самое плохое, но и не самое лучшее тоже. Президент должен быть солидарен с партией, но именно лидер должен ее вести за собою. Трамп же будет именно вести партию за собою. Но, опять же, вопрос: какую партию, в каком виде? Партию, которая расколота?

У Трампа нет должного политического опыта. Он был сильно закрытым, когда был президентом. Он и остался закрытым, но уже очень сильно обозленным. На него было много политических атак. Что-то он заслужил, что-то нет. Но, его просто стали рвать на части. У него, видимо, не было достаточной политической культуры. Была культура бизнесмена, строителя улиц, который мог на кого-то надавить, а не человека, который должным образом опытен в политическом мире. И еще – Трамп не слушал своих советников.

Итак, демократы будут голосовать за демократов, республиканцы – за республиканцев. Трамп все равно партию не объединил, а демократы – объединенные. И что еще я знаю, часто беседуя с нашими известными политиками, что слабость Трампа, как претендента, в том, что он не подхватил независимых. Трамп, конечно же, усилил свою электоральную базу, расширил ее, но не подхватил тех, кого должен был подхватить для того, чтобы выиграть. Это мы увидим совсем скоро.

Речь Байдена в Конгрессе была нормальная для Байдена. Тем, кому он нравится, говорили, что речь была очень мощная, что Байден выглядел намного лучше, чем ожидалось. Тем, кому он не нравится, говорили, что речь была ужасная и тому подобное. Все традиционно.

Байдена оправдывают тем, что демократы – на правильном пути. Что не столько Байден на правильном пути, сколько именно демократы – одна из ключевых партий США. А Трампа оправдывают тем (кроме тех, кто на нем и так помешан и для кого он Мессия), что он будет вести партию за собою вперед, даже если GOP и будет не объединена и расколота.

Вот такая у нас на сегодня сложилась картина. Как будет дальше – посмотрим.

Юрий Ванетик, адвокат, политический стратег и член Совета директоров международного правозащитного агентства WEST SUPPORT (США)

Треба лише зрозуміти – на які саме запитання.

На перший план виходить не стільки зацікавленість Трампа у зовнішній політиці, скільки його зацікавленість у захисті кордонів США, правопорядку, безпеки громадян країни тощо. Подібна риторика часто демонструє нелегалів злочинцями, які ошукують систему й не сплачують податки. Це – питання самодостатності. І, отже, це – республіканські цінності, тому Трамп їх й прийняв.

Стосовно ж використання питання міграції, як політичної зброї, то одна із відповідей Байдена та його адміністрації – виставлення Трампа «расистом». Вони кажуть, що Трамп боїться іноземців й не гуманно ставиться до їхніх сімей. Вони подають це як проблему обмеженості та недалекоглядності. І це, мовляв, змушує будувати стіни та ізолювати людей...

У США ми усі бачили, що Байден припускався різних політичних, скажімо так, ляпів. Хтось скаже, що це може бути пов’язано із його поважним віком або станом здоров’я. Я поки що не знаходив жодних цьому достовірних доказів, окрім того, що усі й так бачили. Одначе, обидва кандидати – і Байден, і Трамп – досить немолоді, а американські виборці, кажу як є, втомилися від людей, в котрих період розквіту вже минув. Я це чув від багатьох, з якими контактую і спілкуюсь. Навіть чув подібне від відданих прихильників Трампа. Усі надали би перевагу молодому кандидату і, відповідно, молодому президенту. І цей момент наразі шкодить обом основним гравцям.

Тож, кандидати у президенти США такого поважного віку – це глибоке розчарування для американських виборців. Саме так.

Щодо України. Республіканці воліли би узяти іншу позицію стосовно України. Вони вважають, що її «захопили» структури, котрі перебувають під впливом Сороса. Що Байден отримував вигоду від корупції в Україні (справа компанії Burisma). Що Україна – поле для різних махінацій та махінаторів типу Пола Манафорта і таке інше.

Україні, як на мене, потрібно вийти за рамки усього цього та апелювати до економічної вигоди для Сполучених Штатів. А також – до ідеологічного аспекту, безсумнівно. Бо ця точка зору далеко не чужа для демократів. Україні варто було би наголошувати на тому, що задля збереження світового порядку західного розуміння потрібно підтримувати Україну тому, що вона бореться не лише за власний суверенітет й свободу, але й за свободу людини, за справедливий та кращий спосіб життя. Це – екзистенційна боротьба. Й республіканці розуміють це, тому що вони вірять у «американську винятковість». Вони вірять, що США показує приклад. Й хоча це іноді виглядає суто гаслами, вони все ж сприймаються основною масою наших консерваторів. Та й образ українця змінився із «корумпованого союзника з нової демократії, котра стикається з проблемами», на образ героя і борця за свободу.

На думку республіканців, демократи просто й легко роздають гроші. А республіканці прагнуть ділового підходу. Вони хочуть угод і відповідальності. Ось такий в них стиль. Однак, налагодити добрі стосунки із республіканцями, якщо вони перебувають при владі, а особливо із Трампом – це буде важка робота.

Не думаю, що Трамп вважає ідеологічні аргументи вартими уваги. Він – людина угод, так би мовити. І навіть якщо це пом’якшуватиметься будь-якою його адміністрацією у разі його обрання президентом, то, я вважаю, головний посил має бути таким: це – економічна вигода для США, США отримає вигоду, США виграє в тому чи іншому напрямку. Я думаю, що єдиний спосіб наблизитися до Трампа – через певну бізнес-формулу.

Історично так склалося, що не лише Україна, а й багато інших країн вирішують питання у США таким чином: або офіційна взаємодія, офіційні візити тощо, або звернення до лобістських фірм. І те, і інше – адекватні та важливі кроки. На мою думку, коли ви систематично витрачаєте на це час, коли відвідуєте різних діячів, конгресменів, губернаторів, мерів, то залишаєте більш глибокий слід, встановлюєте тривалі стосунки. Усі ці люди, усі ці впливові особи в результаті стають вашими адвокатами у США. Тому, я великий прихильник побудови неформальних відносин доброї волі. Так, це займає більше часу, але динаміка буде, зрештою, кращою. Особливо важливими я би назвав візити до аналітичних центрів, благодійних організацій, візити до університетів, науковців. У США цінують освічених людей.

Я би застеріг українських дипломатів, чиновників та різного роду посадовців: треба бути обережними у спілкуванні зі ЗМІ. Я би також застеріг їх від спілкування із неперевіреними й неофіційними контактами, які продають мрії, пропонують чудові, але занадто прості рішення. Бо ж заробляння грошей на політиці у Сполучених Штатах – дуже поширене явище. І саме з цієї причини я й прошу українців бути дуже обережними, тому що, як відомо, маленька помилка може розпалити великий скандал чи створити велику проблему.

Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)