[Приєднана картинка]Женился ноутбук на аккумуляторной батарее. Выбирал самую-самую: высоко­качественную, высокопродуктивную, высоко­эффективную, с большим внутренним объёмом и потенциалом. И всё для того, чтобы питала она его как можно лучше и как можно дольше. Без подзарядки. Не любил ноутбук отвлекаться на всякие там подзарядки, считая их батарейкиным вздором. Так они и жили: ноутбук питался всем на зависть, а батарейку свою не подзаряжал. «И так хорошо работает», — думал он...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Равнодушие – это безразличное отношение к проблемам, неприятностям и горестям другого человека.Сначала равнодушие возникает по отношению к совершенно посторонним людям. Потом переходит на круг поверхностных знакомств, далее захватывает приятелей человека, в итоге незаметно подминает под себя и отношения с друзьями и родными. Нередко равнодушие изначально возникает как безразличие к страданиям животного, постепенно переходя на людей. Это как нравственно-психологическая...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Валентина сидела, уставившись в окно, и безучастно разглядывала снующих туда-сюда прохожих. В каждом из них она различала предпраздничное волнение и воодушевление. «Скоро Новый год..., — думала она. — И зима настоящая, снежная — всё готово к празднику. Кроме меня... Настроения — нет. Осточертела рутина! Изо дня в день одно и то же: нескончаемые потоки грязной посуды, грязного белья, грязных полов, ковров, полотенец...» Радости не было, праздник казался чьей-то...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Дівчина з очима кольору неба Вона була звичайною дівчиною зі звичайного маленького міста, таких міст в Україні є сотні а дівчат мільйони. Вона нічим не відрізнялася з основної маси таких же як вона. Її життя котилося по звичайному плану, який в суспільстві сприймався як стандарт звичайного життя. Веселі шкільні роки, потім вступ до Вишу – п’ять років юнацького безумства і звичайна рутинна робота після випуску по...

Читати далі...

Вільний каторжанин Вода шепотіла до нього оповідаючи пам’ять Домівки-планети. Звірина, птаство й дерева, камені скель навперебій прагли догукатись, погомоніти розмовою з ним. Він не чув їх. Навушники –кляті не пропускали ані-жодного словечка. Лишень голоси таких як він –людей.Й тому зі зверхньою байдужістю погордо з неважливо відвертався, сірою одноманітністю сірих окулярів світогляду, яку йому втокмачили на очі заразом із гамівним шоломом „Освіта” заткнувши...

Читати далі...

Я був щасливий! Я зустрічався з подругою цілий рік і в кінці ми вирішили одружитися. Батьки допомагали нам будь-якими шляхами, друзі нас підтримували. А подруга? Подруга була просто казка! Єдина річ, яка мене бентежила - це її молодша сестра. Їй було 20 років, і вона вдягала міні-спідниці і обтягуючі маєчки з великими вирізами. Вона завжди нахилялася, коли була біля мене, і демонструвала свої трусики. Я впевнений, що це була не випадковість, оскільки вона не робила такого більше ні перед ким...

Читати далі...

Когда это началось я уже и не помню но вот как это было, хе хе действительно весело ))) вот был четверг и мы весело потусили с друзьями в тале, пили ром курили и жестка прикалывались, помню играли в твистер, жесть говорю я вам, все конечно благодаря девчонкам, с ними всегда позитивно , даже где то есть фотографии только не у меня и не для широкой публики ;) Ну а в пятницу мне нужно было ехать, не успев полностью отрезветь пригнул на тягу ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Горить свіча на столі… Так ніжно,рівно, гаряче… Від найменшого подиху здригається,майже гасне… А якщо піднести до її полум`я руку, стає тепло… потім – гаряче… а потім – зовсім пекуче… І ти прибираєш руку – щоб не обпектись… Потім думаєш: «Нащо я поліз до вогню?!!...» І гасиш свічу… Але,згасивши,ще досить довго бачиш її пекучий образ… Це ж треба, лише з твоєю появою можу порівнювати себе з вітром, сльозою,а...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Життя неможливе без кохання,кохання неможливе без болю,біль неможливий без рани,рана неможлива без насилля,неважливо,духовне воно чи фізичне,але воно веде за собою сльози,думки про самогубство і,невдовзі,сам акт суїциду. Дуже часто виникає питання «Навіщо ми живем?».Я ні разу не чула гідної відповіді на нього. Ми народжуємось,ростемо,вчимося,закохуємось,одружуємось,спимо,народжуєм дітей,старієм,бачим внуків,помираємо.. Але іноді наше життя здається...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Подаруй мені літо!... Я не знаю, кому і навіщо пишу.. Просто так безкінечно хочеться тепла, турботи,ніжності… Просто мої очі продовжують з надією шукати в очах інших розуміння… Просто вони втомились його не знаходити… Мої руки втомилися бути самотньо-холодними… Їм просто хочеться щоб їх зігріли.. Просто, дивлячись на цей казково-багряний захід сонця, хочеться чогось справжнього,щирого, теплого… ...як Літо… Тож, подаруй мені його!(_КоШеНяТкО_)