Яблука з пшеницею. Ч.2. Київ сльозам не вірить.
- 23.10.17, 15:59
Вона опинилася серед
поля.
Пізня осінь. Вечоріло.
Мряка й морозно. З полів врожай вже зібрано. Родючий вологий чорнозем огортав
ступні в стоптаних черевиках, і їй від цього ставало тепліше на душі, бо то
земля, рідна, родюча ненька. Чи не єдина сутність цього світу, що була справді
теплою до неї.
Сльози стікали на
посмішку свободи. І вона втискала обличчя у подушку.
«Подушка?» - спитаєте ви –
«Та до чого, в дідька тут подушка! Це їй сниться? Вона спить? Чи що?» - може...
4