хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «вірш»

втеча

тиняєшся містом такий ненавмисний
намисто бруківки розсипане рясно
тікаєш за місто коли вже затісно
вертаєшся завжди невчасно
і тиша снігів мовчазна і похмура
як тільки виходиш з вагону
ковтає твою непомітну фігуру
і мовчки несе від перону

Украинцы - это плохо!

Украинцы - это плохо,

Добкин, Кернес - хорошо,

Украинцы - это плохо,

Аделаджа - хорошо.

 

Украинцы - это плохо,

А вот Фельдман - хорошо,

Украинцы - это плохо,

А Табачник - хорошо.

 

Украинцы - это плохо,

Богословская - не плохо,

Украинцы - это плохо,

А Арфуш - совсем не плохо.

 

Украинцы - это плохо,

Черновецкий - хорошо,

Украинцы - это плохо,

Гурвиц - это хорошо.

 

Тина Кароль – как чудесно!

Украинцы – плохо.

Таня Либерман прекрасна!

Украинцы – плохо.

 

Вот Кауров Будулай – депутата выбирай!

Жвания, Григян, Васадзе – все славяне, все свои!

Украина – это плохо,

Вся фашистская она.

 

Украинцы все фашисты,

Нехорошие они.

Против них антифашисты,

Толерантные они.

 

Чтоб фашизм нам победить –

Украинцев всех убить!

Потому что если нет –

Будет новый Святослав,

 

Новый Гонта, Зализняк,

И Хмельницкий, и Богун,

Будет Довбуш, Кармалюк,

Скоропадский, Болбочан,

И Петлюра, и Махно,

Коновалец и Бандера,

И прийдет Роман Шухевич -

Он со шмайсером , в крестах, -

Нагонять тотальный страх.

 

Вот поэтому и надо

Украинцев всех убить,

А фашистскую их землю

АрфушАми заселить.

 

И наступит толерантность

Без фашистских украинцев:

Вместо свастики фашистской

Там где был Собор Софии

Будет центр жертв голокоста

И музей фашистских жертв,

Чтобы каялись фашисты,

И платили жертвам деньги,

Можно в долларах и евро,

И наличкой тоже можно,

Потому что виноваты,

Что такими родились,

На земле своей фашистской,

Где кровавые погромы

Сотворили гайдамаки.

 

В общем, стыдно и немодно

Быть фашистским украинцем,

Провокатором-злодеем,

маргиналом-экстремистом.

 

http://zo-zo.livejournal.com/

***


Розкисла і розплакалася осінь
Свинцевий колір замінив блакить.
І у дворі берізка напівгола
Вже не жива, хоча іще й не спить.

Із неба сіє, і шалений вітер
З дерев зриває чарівний покрів.
То вересень чомусь залистопадив
Неначе разом з нами геть здурів.

1 жовтня 2010 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

свої

прочитай коли матимеш змогу це скельне письмо
невловимо зсутулене в темних закутках мрій
ці думки пропливають над містом як зріджений смог
і чіпляються як павутиння в гілки ліхтарів

ніч лишає по собі удома розпатраних нас
біля вікон пустих із цигарками у руках
озирнешся і бачиш за спиною згаяний час
що утворює з попелу хмари в минулих роках

як ріка залишає по собі сміття та іржу
мов дітей у далеких притулках зі зграєю мрій
наші мрії це те ледь помітне що я не кажу
але знову рушаю по світу шукати своїх


На світло

Молочний Шлях... Плин часу з давнини

Незнаної в безмежжя невідоме.

Життєва мить - багато літ і зим

Людських, вдих Всесвіту легкий і видих.

 

Навпомацки крокуємо життям,

Упевнені, обтяжені знаннями,

Зневірені та з вірою у серці,

На світло, в невідомість, мить за миттю...

05.08.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

Ви є фаном гурту "Океан Ельзи"?

У будь якому випадку бажано пояснити: чому?

49%, 35 голосів

51%, 37 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

(без назви)

Немов пелюстки тендітних троянд,
розгублені і прозорі.
В незнаних досі тіней краях,
потойбіч страху і горя.

Їх шлях у сутінках десь лежить,
в якомусь іншому серпні.
Не повернеться ніхто і на мить,
назавжди зоставшись у серці.

І кожен самотньо за обрій йдучи
по полю, нескошеним житом,
назад погляне і промовчить, 
що так хотілось пожити.

Первая! Вливайся, вместе веселей:)

Мы встретились случайно, год спустя,
На улице везде царила вьюга,
Соседние страницы из календаря,
Мы повстречались вновь, два старых друга.

Никаких сюрпризов, скромное "привет",
Смешное замечание о встрече,
На все вопросы лишь один ответ:
"Да все нормально, а как ты, как вечер?"

Счастливый случай, оба просто так
Сейчас бродили по пустым аллеям.
Она перебирала мыслей кавардак,
А я в раздумье над очередной идеей.

В уютной маленькой кафешке за углом,
Мы скрылись от февральской вьюги.
Все посетители – это лишь мы вдвоем,
Две чашки кофе и вечер друг для друга.

Она все задавала новые вопросы,
Я отвечал ей что-то невпопад.
"О, Боже, как прекрасен этот голос,
Я до сих пор люблю ее вот этот взгляд!"

"А помнишь…" – промолвила она и вдруг запнулась,
Задумчиво взглянув куда-то за стекло.
Потом она внезапно повернулась:
"А помнишь, как нам было хорошо?.."

колискова

засинай і живої води океани
понесуть у долонях маленький човник
молоком розіл'ється небо розтане
теплим сяйвом навколо зірково-чорним

поцілунком у тайни повік закритих
засинай не бійся твій ангел поряд
у м'яку нескінченність загорнуті миті
і тобою милуються місяць і зорі

твої сни моя дівчинка будуть солодкими
на губах залишуться ранком усміхнені
капучиномелодії карамельними нотками
в теплоті твоїх сонець і променей їхніх




Віктор Глинянський ВОДОЛІЙ

         

                                                    ВОДОЛЕЙ

                                   Скажи мне товарищ и брат Водолей,                                    Что сулит мне судьбы моей время?                                     Всю правду скажи и меня не жалей,                                     Пусть горьким мне будет то бремя.

                                      Иль кто-то засыплет землёю меня                                          И камнем придавит навечно,                                       Иль вспыхну горячей звездою огня                                         В далёком созвездии млечном.

 

                                      Иль буду в холодной небесной тиши,                                          С вечностью вечно общаться,                                        И вечно платить за людские грехи,                                         И с солнышком утром встречаться.

 

                                       Мне так бы хотелось вернуться назад                                            Света родного лучами косыми                                        Пройтись по земле, просто так, наугад,                                           Как в детстве, ногами босыми.

 

                                         Соседской девчонке косу потрепать,                                          Под маминым взглядом проснуться,                                        По покосам отцовским опять пробежать,                                            Иль другу на взлёт улыбнуться.

 

                                         Мне так бы хотелось сегодня узнать,                                             Смогу ль я когда-то проснуться,                                        Увидеть, что время вернулось вспять                                              И на землю родную вернуться.