..в ній немає переможців, немає переможених. Мова іде про Другу світову, яка стала трагедією для мільйонів людей у Європі. Війна, яка знищила багатьох і дуже багатьох, понівечила життя тим, що вижили. 

У Львові це адекватно розуміють, на відміну від червоних бонзів, що затуманюють людям уми. Львівяни поважають себе і борців за свою незалежність. Тому символіка фашистів і комуністів, які по черзі проводили паради містом, не має права фігурувати сьогодні на вулицях.

П.С. Фашисти принаймні вибачились за свої злодіяння...Комуністам же гординя не дозволяє впасти на коліно

Минулого тижня їздила в центр міста маршруткою. Вже в зворотньому напрямку стояла біля водія. А ... поряд з водієм сиділо "мурло", яке виявляється перевіряє напрям руху маршрутки. На зауваження водія, про доцільність такого роду заняття, відповіло: - А кушать хочется всегда". Стало бридко...

Сьогодні знову вийшла "в люди". Метою того виходу було відвідання державної реєстраційної служби, органів земельних ресурсів і архітектури. Окрім слів вже доволі немолодих людей "Та навіщо ж ви мене стільки гоните туди-сюди??" іншого не чула. І це в державі, де велика армія юристів повинна б була вже вилизати нестиковки в законі до святкового блиску((((  Сумно...

Чи це я вразлива така?

І природа, або Бог (як кому більше подобається) наділили людину розумом для того, щоб думати.

Так невже ми хочемо знищити наш генофонд, той що народився вже в вільній Україні? Чи дозволимо піддатись на провокації власників західних здиробанків чи власників східних порносайтів? Чи дозволимо маніпулювати собою мовними законами? Ми - громадяни найбільшої в Європі країни? 

Наслідки вже очевидні. Національна ворожнеча перетворює людину-будівника на людину-руйнівника.

Ви хочете, щоб ваші діти були дітьми вбивць????

Елементарний конкурс на кращого можна організувати на найякісніше прокладання і ремонт доріг 

Вигода зі всіх сторін. (проблема доріг лише для прикладу)

....напевне хтось має скласти свої повноваження за бездарне господарювання...

Чи може я неправа?

прочитай коли матимеш змогу це скельне письмо
невловимо зсутулене в темних закутках мрій
ці думки пропливають над містом як зріджений смог
і чіпляються як павутиння в гілки ліхтарів

ніч лишає по собі удома розпатраних нас
біля вікон пустих із цигарками у руках
озирнешся і бачиш за спиною згаяний час
що утворює з попелу хмари в минулих роках

як ріка залишає по собі сміття та іржу
мов дітей у далеких притулках зі зграєю мрій
наші мрії це те ледь помітне що я не кажу
але знову рушаю по світу шукати своїх

"Женщина родила ребенка у меня на глазах, прямо в самолете, вчера вечером, 8 октября, когда я летел в Москву. Случилось чудо… Ребенок (на 29 неделе) родился чуть больше килограмма, уже не дышал… И безработная 23-летняя москвичка Софья, впервые в жизни принимавшая эти роды (она просто массажист) — своим ртом отсосала у умирающего ребенка слизь из ротика и носика, потом сделала искусственное дыхание… И малышка зашевелилась, задышала и тихонько заплакала. Это было во время экстренной посадки в Харькове. Я видел своими глазами, как Софья, стоя на коленях у лежащей на полу салона и истекающей кровью женщины, принимала на свои руки ребенка, потом реанимировала новорожденную девочку. А в эту минуту наш самолет, стотонная махина «Эйрбас-320», словно пушинка коснулся посадочной полосы… Командир корабля знал, что в салоне рожает женщина, он держал штурвал так, словно за спиной у него стоял АНГЕЛ… К самолету подогнали пожарные машины, скорую помощь… Поскольку рейс был международный, первыми в салон вошли не медики, блин, а ПОГРАНИЧНИКИ!!! Потом пустили врачей со скорой помощи… И уже они перерезали пуповину девочке, которую мама назвала Варварой… А среди пассажиров начался сбор денег для малышки, на пеленки… За несколько минут собрали около 50-60 тысяч рублей… Некоторые женщины плакали… Маму и новорожденную дочку бережно выгрузили через аварийный выход, нас дозаправили и мы вылетели в Москву… После всего увиденного я не спал этой ночью ни одной минуты… Эта картина стоит у меня перед глазами… Кстати… Я все-таки не забыл, что я репортер… Еще до того, как в салон вошли медики со скорой, я уже передавал по мобильнику эту маленькую сенсацию в Москву, на Радио РУССКАЯ СЛУЖБА НОВОСТЕЙ. Эта новость вышла в эфир немедленно. 11 октября мне сообщили из Харькова, что малышка Варя стала самостоятельно дышать! Она была в кювезе… Это такой ящик прозрачный, где ребенок лежит и куда подается воздух под небольшим давлением… Девочка с небес чувствует себя лучше! Пожалуйста, друзья… И все, кто это сейчас читает! СДЕЛАЙТЕ ПЕРЕПОСТ, чтобы и вы, и как можно больше других людей помолились за эту маленькую девочку Варвару и за ее маму, москвичку Анастасию Козлову которые сейчас находятся в Харьковском перинатальном центре… (У Насти Козловой эти роды у нее третьи, уже растут у нее две девочки!) И за девушку Софью Бирюкову, которая принимала роды и невольно САМА СТАЛА АНГЕЛОМ В ЭТУ НОЧЬ ДЛЯ ЭТОГО РЕБЕНКА и для всех, кто летел этим самолетом!!! И за стюардессу Марину Серебрякову, которая ей помогала… И за командира лайнера Аэрофлота Александра Кулакова, который ювелирно, плавно и без обычных при посадке перегрузок при реверсе двигателей посадил самолет в Харькове в те секунды, когда Софья, стоя на коленях, принимала этого ребенка и оживила его своим дыханием…"

автор не я.

А.Толстой. Гіперболоїд інженера Гаріна"  (1925—1927) 

".....  Шесть тысяч рабочих и служащих Золотого острова были набраны со всех
концов света. Первый помощник Гарина, инженер Чермак, носивший звание
губернатора, разместил рабочую силу по национальностям на пятнадцати
участках, отгороженных друг от друга колючей проволокой.
На каждом участке были построены бараки и молельни по возможности в
национальном вкусе. Консервы, бисквиты, мармелад, бочонки с капустой,
рисом, маринованными медузами, сельдями, сосисками, и прочее, и прочее
заказывались (американским заводам) также с национальными этикетками.
Два раза в месяц выдавалась прозодежда, выдержанная в национальном
духе, и раз в полгода - праздничные национальные костюмы: славянам -
поддевки и свитки, китайцам - сырцовые кофты, немцам - сюртуки и цилинд-
ры, итальянцам - шелковое белье и лакированные ботинки, неграм - набед-
ренники, украшенные крокодильими зубами и бусами, и т.д.
Чтобы оправдать в глазах населения эти колючие границы, инженер Чер-
мак организовал штат провокаторов. Их было пятнадцать человек. Они раз-
дували национальную вражду: в будни умеренно, по праздникам вплоть до
кулачной потасовки.
Полиция острова из бывших врангелевских офицеров, носивших мундир ор-
дена Зои - белого сукна короткую куртку с золотым шитьем и канареечные
штаны в обтяжку, - поддерживала порядок, не допуская национальности до
взаимного истребления.
Рабочие получали огромное в сравнении с континентом жалование. Иные
посылали его на родину с ближайшим пароходом, иные сдавали на хранение
Расходовать было негде, так как только по праздникам в уединенном ущелье
на юго-восточном берегу острова бывали открыты кабаки и Луна-парк. Там
же функционировали пятнадцать домов терпимости, выдержанные также в на-
циональном вкусе.

.....)

http://blog.i.ua/community/3062/1125421/#p6

До чого ми вели ту усю розмову? Кажеш, євреї цінують себе більше, ніж українців. хіба це дивно?

Гірше те, що євреї цінують своїх більше, ніж українці самі себе.... От з тим треба щось робити))))

Наведу один приклад. Є у нас одна проблема, яка потребує серйозної допомоги. Я вже не говорю про місцеві організації   Після звернення до Конгресу українців в мене залишилась зламана пошта, а до Союзу українок - відраза до вишитих сорочок. Це все лише популізм...

в свій час допомогли тільки євреї.

Банально: не поважаєте себе, то при чім тут інші. Чи можливо є інші версії?

Росіянам рекомендую утриматись від коментарів.