я йшов на ризик та заїкався брехав як вперше комусь у очі
та не зрікався я не зрікався Петро доречи робив це тричі
такі от речення чоловічі ідуть на розум сьогодні мила
ти мною вже ризикнула тричі так ніби звичне собі робила
тож вознесіння тобі бажаю пусте що сили тобі не стало
ти так шалено мене кохала але ж продала і так замало
просила аби скоріше збути

ідеш як з дому ідуть солдати щоб не вертатись перемагати
слова пусті і дорога дальня лежить тобі відкрива кишені
останнє що я тобі бажаю це все ж любові і всепрощення
панове раз пропонуйте далі панове два але можна більше
удари тричі лунають в залі і щось твоє забирає інший
аукціон пропонує тричі непевну ціну всьому що знаєш
такі вже правила чоловічі продав – не матимеш
вже не маєш

дурні традиції розумію і власник матиме з ними шкоду
та все ж я маю малу надію що люди носять в собі свободу
для того щоб в решті зробити вибір
на користь будь чого за бажанням
на всіх розділимо хліб і рибу
та не кохання

Історія про дірочку в зубі

- Зуби чистити не буду! І не хочу!

Щітку ту тримати пальчики болять!

Сон змага, заплющуються очі,

Геть підкошуються ніжки – не стоять! –

 

Приндиться щовечора дівча маленьке,

Водить щіткою абияк по зубах.

- Матиму й без чищення біленькі

Зуби! – з плямами від пасти на губах

 

Перед люстром стане, рота  роззявляє,

Правим, лівим боком… Справжнє мавпеня!

- Зубки почорніють, - умовляє

Мати, -  З'являться дірки… А  дай-но, я

 

Гризунів-помічників твоїх почищу!  -

Дівчинка пручається, пищить, кричить!..

Леле! Гучність нароста, все вище

Тон!.. Скло в шибці ніби дзеленчить!?

 

У дівчати якось розболівся зубчик.

- Мамонько!  Як сіпає!.. - з очей ручай

Сліз, -  Не буду з м'ясом їсти супчик! -

Рюмсає, -  І навіть пити чай!

 

- Підемо до лікаря, дитинко люба, -

Мама доню пестить  по щоці.

- Білі та міцні, здорові зуби

Знову матимеш. І гризтимеш хлібці,

 

М'ясо, сир та яблука...

                   - В твоєму зубі

Дірочка була, - промовивши отак, -

Підморгнула лікарка і губи

Посміхнулись ледве, - зізнавайся, як

 

Часто й ЧИМ ти зуби вичищала,

Що діру протерла ти в одному з них?

Впевнена, від болю аж  вищали

Всі мікроби й зникли. Добре – зуб не зник!

 

Запашіли щоки у дівчати -

Ніяково  їй. Спустила долі очі,

Шепотить – Навчуся вичищати

Я ретельно зуби, й не скажу"Не хочу"…

 

 30.06.2011

 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11110250094

 

          

                                           ДЕ СОНЦЕ З ДНЕМ

                 

---

Печалі днів твоїх, печалі...

Із глибини пливуть і далі...

По землі широколистям,

Порозсипані намистом,

Світом вкутані у далеч

Десь назбирані над наніч

Вітру стогоном легким...

Смаку винного терпким...

Стрункості кохання юність

Очі - мрії, рухів в`юнкість...

_-_-_-_-_-_--__--__---__--__--_-_-_-_-_-_

Чогось болить душа,

І серце щось щемить.

Й не розумію я...

Не в силі це спинить

---

Затаєна й сумна,

Жива й водночас ні,

Оспівана в піснях,

Закалена в вогні...

---

Одна серед думок,

Незвична й незбагненна.

Як тисячі зірок...

Та лиш вона знаменна

---

Здається не дійти

Та все одно іду,

В палаючі світи,

Лиш знаючи мету

---

Чогось душа болить

І біль не пропадає,

І серце так щемить,

Зове й не відпускає

---

Ту думку, що одна,

Ту що покИ жива...

І розумію я,

Що буду йти і далі...

---

-----------

__----___---________

 

 

 

Туман, Туман - это красиво,
Природой созданное диво
Молочной стелется рекой.
Ты прикоснись к нему рукой
Иль зачерпни той влаги горсть,
Блуждающий в Тумане гость.
Туман ведь может быть стеной,
Своеобразной пеленой,
Укрывшей горные вершины
Какие дивные картины.
Люблю я сказочный Туман
Как будто странный караван
В прозрачной дымке, чуть дыша,
Слегка качаясь, не спеша
Плывет в пространстве между гор,
Минуя зубчатый забор,
Что строят горные вершины,
Зовя Туман в свои долины,
Где есть пространство для игры,
Страстей любовных и поры
Туманных, нежных обещаний
И фантастических желаний
Все это дарит нам Туман
Обворожительный обман.

СПРАВ НЕМАЄ!
Пан Аваков зажурився:
Шуфрича побили!
Тужить, бідний, щоб Європу 
Ми не прогнівили.
І не думає міністр,
Чом терпець урвався,
Чом народ наш самосуд
Чинити узявся?
Не тому, що вже півроку
Змін у нас немає?
На війні Герої гинуть
А банда гуляє?
Не тому, що на свободі
Зрадники країни,
Що Донбас перетворили
На пекло, в руїни?
Яники до влади рвуться
У Верховну Раду,
А народ синів хоронить…
Хіба це не зрада?
Ви ж були на барикадах,
Волю здобували.
То чому ж узявши владу
Все позабували?
Ми чекали на реформи,
Але їх НЕМАЄ!
Як і далі держпосади
Сім’я обіймає!
Лиш слова! Й нічого більше!
Ніщо не змінилось!
За люстрацію ми взялись –
Бо Ви забарились!
Не журіться, пан Аваков,
Як ми виглядаєм,
А журіться, що бандитів
В тюрми не саджаєм!
Слава Україні! Кіндрат & Корінь.

...............сяйво твоє крізь віки й території всесвітом скрізь розливається повінню... .....грієш теплом свого серця з над обріїв .....погляд сплітаєш із сестрами-зорями...

--- Вібрації нотних покликів Змішані разом з бажаннями, Стрічаються десь із думками, Десь поміж знаками оклику... --- Сніг чи то іній іронії В позиції понад абстрактності Не хочеться контрареакції, Позамобільної дальності --- Смутки потонуть у променях, Зложаться в стислі відтворення... Не хочеться близької сталості, Хочеться вільного подиху --- Щоб вітер в лице і нашвидкості, Щоби серце із майже реальності... Разом і так щоб без поруху, Без зайвої екстрареальності --- Огорнута теплою хвилею, Притягує просто наявністю, Вона понад піною білою, Понад пісками банальності... --- ----- --------- ------------- P.S. моїй хорошій інтернетній співбесідниці просто хорошій людині............... і загалом усім...