тиша, затишок, тепло... її сяйво

...............сяйво твоє крізь віки й території всесвітом скрізь розливається повінню... .....грієш теплом свого серця з над обріїв .....погляд сплітаєш із сестрами-зорями...

--- Вібрації нотних покликів Змішані разом з бажаннями, Стрічаються десь із думками, Десь поміж знаками оклику... --- Сніг чи то іній іронії В позиції понад абстрактності Не хочеться контрареакції, Позамобільної дальності --- Смутки потонуть у променях, Зложаться в стислі відтворення... Не хочеться близької сталості, Хочеться вільного подиху --- Щоб вітер в лице і нашвидкості, Щоби серце із майже реальності... Разом і так щоб без поруху, Без зайвої екстрареальності --- Огорнута теплою хвилею, Притягує просто наявністю, Вона понад піною білою, Понад пісками банальності... --- ----- --------- ------------- P.S. моїй хорошій інтернетній співбесідниці просто хорошій людині............... і загалом усім...