хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «мова»

Про двомовність

Частково, цей допис є відповіддю на деякі коментарі до замітки Україномовні, ви ще є?

Цілий випуск 35 культурологічного часопису Ї присвячено дослідженням мовної ситуації в Україні. Зокрема, в статті Лариси Масенко «Мовна поведінка особистости у ситуації білінгвізму. Поняття мовної стійкости» зазначено:

Наведені дані засвідчують асиметричний характер українсько-російської двомовности. Фактично до білінгвів, тобто до осіб, котрі поперемінно користуються обома мовами, належать переважно українці, абсолютна ж більшість росіян надає перевагу вживанню однієї мови.

Слабша, порівняно з російською, позиція української спричинена тим, що одномовні групи її носіїв у масштабах усієї країни і в тому ж Києві становлять меншість порівняно з групами російських одномовців. Останні становлять вагомий відсоток у нинішніх структурах влади, а також більшість у прошарку тих, в чиїх руках нині зосереджується український капітал, ніби підтверджуючи висловлену сто років тому тезу Струве про те, що «капіталізм говорить російською». Через приватизовані засоби масової інформації Україна лишається в одному інформаційно-культурному просторі з Росією.

Загальноприйнята практика двомовних телепрограм, двомовних ведучих, запрошення на телебачення, в тім числі державне, московських дикторів, ведучих, котрі впроваджують нормативне російське мовлення, консервує асиметричну двомовність і сприяє поширенню змішаної українсько-російської мови. Влучне образне визначення суржику дав Юрій Андрухович, назвавши його кровозмісним дитям білінгвізму і точно визначивши напрям територіяльної експансії змішаної субмови, – вона поширюється уже в західних областях, тоді як у східних, де поки що домінує, молодше покоління вже переходить на досить пристойну російську мову.

Серед всього іншого, в статтях того випуску є дискусії та критика типових аргументів на користь запровадження офіційної двомовності в Україні, роз'яснення необхідністі державної підтримки української мови та важливість збереження української мови для Української держави.

Той випуск торкається також і деяких сторінок історії української мови, наприклад, в статті Ольги Кочерги Мовознавчі репресії 1933 року йдеться про насильницьку (примусову) русифікацію норм української мови під час Сталінських репресій першої половини минулого століття.

Респект... XVIII ст

Пояснення слів. Українська література XVIII ст.
РЕСПЕКТ

Респект — повага, пошана, увага
Респектувати, респектовати — брати до уваги, відповідати, рахуватися, поважати закон

R_

R_

Аканье

Есть такая черта южнорусских говоров, как аканье. Поскольку оно стало, через московский говор, нормой русского литературного языка. эта особенность речи не характерна для других славянских языков. В украинском языке и северных русских говорах аканья нет. Не было его, очевидно, и в стандартном древнерусском, как минимум, до Смутного Времени, насколько можно судить по современной русской орфографии, сохранившей окающие варианты таких слов, как "молоко", "воробей", "который" и т.п.

аканье пошло скорее всего, от западного диалекта древнерусского, из которого развился белорусский язык и примыкающие к нему смоленские и брянские говоры русского. Белорусы акают сильнее всех, что отображено и в орфографии. это следствие балтского субстрата.

[ +++ ]

ай-яй-яй!!!

У мене обнулився рейтинг.

За дивним збігом обставин це сталося якраз після спілкування з адміністрацією портала на тему мови новин. Ці переговори занотовано тут -
http://blog.i.ua/user/1945564/1030365/

Ага, і на головну сторінку мої замітки не попадають.




Мова Калинова


          Громадянська акція «Калинова гілка»

          Мова калинова — пісня соловїна

    «Скору помащь» викликати — марна справа. Бензину катма. Для «швидкої допомоги» бензин ще є. Отже, в разі нагальної потреби, радимо викликати «швидку допомогу».

          * * * * *
    У лікарню потрапив тяжкохвориј. Терміново пријшла лікарка і почала лічіть. Лічила, лічила… Долічила до 3013. Серце хворого не витримало. За лічбу лікарку притягнуто до кримінальної відповідальності. Зараз вона у в'язниці лічить дні до звільнення. Відтепер хворих в Україні будуть лише лікувати. А коли їх вилікують, вони лічитимуть щасливі дні, гроші, добрі справи і все, що їм заманеться.

          * * * * *
    Порада. По спрафкі їдьте до Росії. Там же ви зможете придбати справачнікі. В Україні видаються лише довідки і продаються довідники.

          * * * * *
    Хлопці (і не тільки)! Чи знаєте ви, як відрізнити росіянок від українок? А от як: росіянки люблять «строіть ґласкі», а українські дівчата ј молодиці не вміють. Зате вони чудово пускають бісики, прядуть очима, моргають.

          * * * * *
    За листи, кинуті в поштові ящики, Укрпошта відповідальність не несе. Вчасно адресатам доставлятимуться лише листи, опущені в поштові скриньки.

          * * * * *
    З наступного тижня «заказні пісьма» на відділеннях зв'язку м. Черкас і реґіјону не пријматимуться. Рекомендовані листи пријмаються без обмеження.

          * * * * *
    Витяг з наказу міністра зв'язку: «Усі «поштальјони» в Україні з 1 грудня мають бути звільнені. На вакансії запрошуються листоноші або поштарки»…

          * * * * *
    Прохання: надалі на газету «Акцент» не підписуватися, а… передплачувати її. Хто передплатить, буде носити почесне звання, — передплатник газети «Акцент». Передплата трива.

          * * * * *
    Не треба катувати!
    У призначениј день пенсіјонерові не принесли пенсії. Дивно. Постукав до сусідки, щоб попитати в неї.
    — Хто там? — пита сусідка.
    Аткројтє, буду вас питать…
    Почувши це, бідолашна жінка знепритомніла ј гепнулася на підлогу.
    Очевидно, сусід хтів похизуватися знанням української мови (чи зробити їј приємність, вживши українське слово) і замість «запитати» вжив «питать». Але ж українською це означа «мучити, мордувати, катувати»! Якби ж хоч не те, що свого часу її сусідонько служив в органах КДБ…

          * * * * *
    «Та ж свита, та не так пошита»
    Часом доводиться чути щось на кшталт: «Я атлічьна панімаю украінскіј язик, проста ґаваріть на ньом  нє хачю». Один такиј добродіј, збираючись на День народження до свого приятеля, порадився заздалегідь з јого родичами щодо подарунка. І одержав потрібну інформацію: іменинник мріє про гарну сучасну краватку. «С чєво би ета?» — здивувався добродіј. Та все ж, дарујте, припер… дитяче ліжечко. Уявляєте? Людина мріяла про галстук, а їј… ліжко!
    Звичајно, всі були шоковані, а зарозумілиј знавець «украінскава язика» присоромлениј. Можливо, цеј прикриј випадок послужить ще комусь уроком?

    Валеріј Куличів (матеріял виправлено з газети «Акцент»)

    Якою мовою панство розмовля?

67%, 6 голосів

33%, 3 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Закони мови та депутатське беззаконня.

Сергій Грабовський .
Коли публічно порушуєш (у незчисленний раз!) питання про українську мову, про її реальний суспільний статус, про
забезпечення чистоти мови, з одного боку, та її органічного й динамічного розвитку, з іншого боку, то неминуче
натикаєшся на зневажливе пирхання: ну от! знову ця романтика! знову філологічні витребеньки! а тут економіку
рятувати треба, а тут владу приборкувати чи замінювати необхідно, а тут імідж країни впав нижче за плінтус...

От коли будуть розв’язані головні проблеми, коли Україна ввійде в європейську сім’ю народів, тоді можна буде

взятися й за мову.Немає нічого більш далекого від реальності, ніж подібні твердження.

По-перше, для постколоніальної та постгеноцидної країни мовні питання – не щось другорядно-романтичне, а

важливі складові проблем самоідентифікації та самовідновлення. Як у національно-культурному, так і в соціально-

антропологічному вимірах.По-друге, мова є одним із найголовніших знарядь побудови національного інформаційного

простору Годі й казати, що в Україні такий простір донині відсутній, попри патріотичні декларації впливових

депутатів й урядовців, ба, навіть президентів як у 1990-х, так і в 2000-х роках.По-третє, мова – це виробництво:

книжкове, газетне, кінематографічне (в тому числі й дубляж), телевізійне тощо. І, звичайно, це різного роду

програмне забезпечення. Знов-таки, тут нерозв’язаних проблем вистачає.Можна, очевидно, виокремити й

"по-четверте", "по-п’яте" та "по-шосте", але я хочу зосередити увагу на ще одному суто прагматичному вимірі

мовної проблеми, який нерідко у нас залишається поза увагою.

Будь-яка державна мова – це не тільки "дім буття", як назвав рідномовний континуум Гайдеґґер, і не тільки

"співтворець національного образу світу", як писав про мову Ґачев. Державна мова – це ще й інструмент

забезпечення панування того самого сакраментального "нового й праведного закону", що його ніяк не дочекається

Україна. Власне, ідеться про виконання парламентом своїх основних функцій вищого представницького органу

держави – законотворчості і контролю за виконанням ухвалених уже законів.Законодавчий акт – це юридична

"надбудова" над розвиненою літературною мовою. В ньому максимально точно й однозначно мають бути

сформульовані всі визначення, всі поняття й терміни, описані можливі ситуації застосування положень закону та

зафіксовані типи його порушень. Це дуже непроста справа; мабуть, не випадково Конституційний Суд за час

 свого існування мусив стільки разів розтлумачувати ті чи інші положення самої Конституції, в якій мовних

неоковирностей виявилося аж занадто. Що вже говорити про поточні закони, положення яких нерідко

сформульовані так незграбно, що Верховній Раді доводиться їх переписувати по декілька разів...А цими ж законами

 повинні керуватися громадяни, вони мають регулювати діяльність економічних суб’єктів, правоохоронних органів,

 судів, місцевого самоврядування тощо – та хіба можливо узгоджувати свої дії з нечіткими, неясними, часом

відверто безграмотними приписами, в яких порушені усі можливі закони мови, хай навіть й ухваленими більшістю

народних обранців та запровадженими в правову практику завдяки автографу глави держави?

Звісно, можна пред’явити претензії до численного апарату Верховної Ради – чому ця непогано оплачувана публіка

не працює належним чином? Чому не редагуються як законопроекти так й остаточні тексти законів, з усіма

поправками (хай навіть ще раз доведеться затверджувати відредагований текст)? Недостатня кваліфікація,

злий умисел чи лінощі? Так чого ж тоді голова Верховної Ради не виконує своїх безпосередніх конституційних

обов’язків із налагодження нормальної роботи парламентського апарату?

Варіантів відповіді на ці запитання може бути чимало. Але один, мабуть, із найголовніших – це "мовна глухота"

переважної більшості депутатського корпусу, це незнання цією більшістю літературної української (власне, і

будь-якої літературної) мови, це банальна безграмотність – як граматична й стилістична, так і теоретико-

правова. Бо ж будь-яка серйозна філософія і теорія права підкреслює значення мовного оформлення юридичних

актів. Та про що це я? Яка там "філософія права"? Це про кого завгодно, проте не про 99% народних депутатів

України...

Висновок із усього цього простий: без досконалого володіння державною мовою – на загальнолітературному і

спеціально-правничому рівнях – нардепи навіть за наявності благих намірів будуть або творцями безграмотних

та недієвих законів, або банальними "кнопкодавами". Отож в інтересах усього суспільства поставити – для

початку – бодай найпростіші бар’єри, щоб раз і назавжди унеможливити проникнення до парламенту України

публіки, яка володіє хіба що "русским со словарём". Перша така спроба була здійснена 1997 року з ініціативи

Вячеслава Чорновола коли до Закону про вибори внесли пункт про обов’язкове володіння кандидатом у депутати

державною мовою – але такий собі Кучма Л.Д. наклав на цей пункт своє вето. Чим і відкрив шлях до Ради різного

роду водіям, охоронцям та секретуткам...

Звісно, самого лише вільного володіння державною мовою для ефективної роботи депутата замало – але без

такого володіння діла просто не буде. Це та самоочевидність, яка випливає із практики минулого двадцятиліття.

Так, блять, Опівнічна знову прийшла з палаючою сракою...

    Тож, в останнє я бомбила під час виборів президента, стосовно виборців "КакаяРазДніца", з тих пір нічого не змінилося і цей вид голосувальників для мене так і лишився безмозким планктоном. Але на фоні цієї заруби пророзділення на табори "зелених" і "порохоботів" хочу уточнити, я не проти тих хто голосував за Зєлєнского з чистою вірою в світле майбутнє, я тоді не розділяла ці думки, і зараз теж, АЛЕ, на щастя ми демократична країна і я поважаю вибір своїх співгромадян яким би дивним чи абсурдним він мені не здавався. Як написав один військовий у своєму твіттері "Під час виборів нам насрати було хто голосував за Зєлєнського, а хто за Порошенка, ми почали вичисляти двох гнид які проголосували за Бойка...". От приблизно така моя позиція.
   А, тепер головна причина мого сракопалання... Короч, хто не знає, я живу в Харкові, сама з Харківщини, і як всім відомо Харків - це місто яке на 67% складається з пристосуванців які приїхали з сіл та провінцій України, і тут успішно русифікувалися аби "пАнрАвіццА" завезеній при совку кацапні і партійним "ісконнарускагаварящім" гнидам, тобто, ймовірність знайти тут не русифіковану людину приблизно мого віку для амурних справ прям дуже низька, молодших - можна, бо не русифікованих парубків 15-27 рочків тут суттєво побільшало, та я жєнщін 35 рочків і на дітей не западаю... Так, ось, устрічалася я з різними персонажами, аж доки на сайті знайомств не приблукав до мене не русифікований (як я тоді гадала) чоловік, ще й за Зєлєнського не голосував... Я вся, блять, в ахує,  розтеклася по клавіатурі, а коли побачила наживо щей слюні до колін пустила, короч, жєнщін - запав... Через кілька побачень я зрозуміла, що цей Лис "нерусифікований" лише в ліжку, щойно ми виходимо в люди з іншими він переходить на росіянську, ще знаєте, на оту гидотну слобідську росіянську від якої вуха починають кровоточити, але я мовчала... Я вперто мовчала, ібо чоловік сексі, та і сам секс чудовий... Так ось, після одного з сеансів сексотерапії заговорили ми про політику, і тут в мене почала плати срака... Він, короч, почав мені втирати про мито, про податки, про тупорилість виборців Слуг Народу і про те що країна застопорилася... УВАГА, бомбалейло яке стосується усіх русифікованих "порохоботів" і пороховиборців які вважають себе кращими за ЗЕвиборців - ви СУКИ!!! Ви блядські курви з подвійними стандартами!!! Тобто, те що ви розмовляєте мовою окупантів, мовою колонізаторів, ті кого Москва зробила приводом для нападу (адже це вас сук рускій мір прийшов захищати), ті хто створює і підтримує картинку для решти України ніби тут нєв'їбєнна кількість рускагаварящєго народа, ті які мотивують більш слабших українців переходити з рідної мови аби вам - курвам сподобатися, ви - не маєте жодного морального права котити бочку на ЗЕголосувальників, бо ви, блять, істерично захищаєте своє право не змінюватися і далі бути москворотими шалавами, але при цьому істерично вимагаєте від інших людей які складають нашу країну/державу змінюватися... Тобто, ви блять розумієте глибину вашого уйобищного двоємислія?! Ви - не хочете змінюватися, але від мого народу вимагаєте змінитися!!! Ви не маєте жодного права гнати на мій народ, я - маю, боя українка в повному сенсі цього слова, я виступаю за захист мови якою розмовляю, за захист історичного і культурного спадку який б'ється в моєму серці, і за який я воюю як на інтернет-просторах так і з ватанами в реалі, я демонструю свою українськість всюди де тільки можу, оскільки пишаюся тим, що я українка до глибини свого серця, якби тупо і пафосно це не звучало - Україна тече в моїх жилах, хоч я і на чверть ромка. Тому, я маю право обурюватися, а ви, русифіковані "нєзгібаємиє защітнікі права на рюськє" - ні, бо своєю москворотістю ви підживлюєте все що врілює московія на наших теренах, навіть якщо при цьому ви відстрілюєте мих московитів на кордоні... Та вибачте, саме ви допустити їх появу на наших кордонах, бо саме ви створили масоку "рускагаварящєго народа УкрАіни", саме ви смажили шашлики з московитами до 14-го і по-тупому, п-малороськи хіхікали коли ті вас "любовно, жартома" хохлами і хохлушками називали! Відтак, НЕ СМІЙТЕ принижувати і цькувати ЗЕголосувальників, це МОЄ ісконне право, не ваше!!! А ви стуліть свої москвороті пельки!
   І остання частина мого опусу де я буду скиглити про справи амурні...
Я не знаю, що його робити... З одного боку чоловік - розкішний, розумний, інтелектуально підкований, і зі мною він розмовляє українською, а я страшенно спрагла до рідної мови в цьому підлабузницькому середовищі під назвою Гєпостан... Але з іншого боку, ці подвійні мовні стандарти мого супутника мене бісять, прям до сказу доводять!!! Хочеться прям зараз написати йому у Вайбер і послати нахуй! І ніби як, на безриб'ї і рак - риба, але ж і срака палає невимовно... Короч, не знаю що його робити... Порадитися нема з ким... Батя б сказав, що я хуйньою страждаю, в матері я не запитаю бо вона мене Марією Магдаленою вважає через те, що я сплю з чоловіками без потенціалу на одруження, сестри в мене взагалі ніхуя в політоті не шарять... Може хтось щось порадить?.. Ну, не знаю, якусь пиздату філософську мислю підгоните, чи що...

Бьют морду - за мову!

Интересно всё-таки изредка  посмотреть  новости по телевизору. Удивительные, порой, вещи можно услышать и увидеть.  Например, драка между депутатами Верховной Рады (причём  в  стенах самой  Верховной Рады),  поводом для которой стала  русскоязычная речь во время выступления одного из депутатов.  Случилось это совсем недавно, 19 марта,   причём  с прямой трансляцией «битвы»  на всю страну.  Конечно, работа всего законодательного органа была сорвана. А у людей, смотревших новости в этот день, была общая тема для  обсуждения.

А я подумал, что  какие они, всё-таки, молодцы, наши избранники-депутаты!  Как ярко своим поведением они обращают внимание  на действительное положение  вещей и  сколько пищи  для  размышлений дают  они нам!  Ну, разве без них  пришла бы  мне в голову мысль, что  свобода слова – это просто  разрешение сотрясать воздух в чётко ограниченных рамках?  Свобода говорить на удобном не для  меня языке, а для тех, кто «провозглашает» эту свободу! Стал бы я задумываться об истинном смысле слов «демократия», «свобода» и «равенство»?

НО САМОЕ ГЛАВНОЕ! Своими, мягко говоря, некультурными действиями, они  напомнили мне две очень важные вещи.

Во-первых, что мы всё-таки люди. Мы обладаем способностью говорить. И речь дана нам  именно для того, чтобы мы лучше понимали друг друга.  И все споры, подобные произошедшему, есть всего лишь проявление человеческого эгоцентризма.

Во-вторых, «как наверху – так и внизу».  Надо признать, что  подобные ситуации встречаются в жизни каждого из нас с завидной регулярностью (особенно в быту). Отличие лишь в том, что их не транслируют по телевидению.  Следовательно, прежде чем осуждать кого-то, надо  вспомнить, что  всё то, что мы замечаем в других (и плохое, и хорошее), есть зеркальное отображение нас самих.  И хорошенечко над этим поразмыслить, помня при этом, что мы всё-таки люди, разумные человеки.

Ну, а в-третьих, я в очередной раз убедился в том, что во всём можно найти что-то хорошее, полезное, продуктивное. Негативная ситуация, послужившая толчком к моим размышлениям, привела меня  к  очень интересным выводам и напомнила простые, но важные  вещи.   

P.S. А вот интересно, случилось бы это побоище, если бы депутат завёл речь, например, на английском языке? Ещё одна тема для размышления.

P.P.S. Оставляйте свои мысли в комментариях ниже или у нас на сайте http://ktoya.info