Якщо наша нація українців хоче вижити, їй залишається один шлях - революційний!
Вони не дають нам жити - ми не дамо їм владарювати!
На правовий "бєспрєдєл" кримінально-олігархічної диктатури януковичів відповімо революційною диктатурою української нації!
Нас більше і нам вже нічого втрачати!
Ця влада януковичів просто так не піде та не відійде сама.
Це вам не випускники різноманітних оксфордів та кембріджів, як у всьому цивілізованому світі.
Це жадібні відморозки жорстокої кримінального гурту ( совкової закалки) без освіти та совісті , які захопили все колишнє радянське майно в нашій країні.
І тепер жирують. А нам впарюють про "покращення" та необхідність підняття цін для нас на все, а евроінтеграція ще не на часі, !
І тепер жодні вибори вже не допоможуть нам їх позбутись, і нічого бандити від влади просто так не віддадуть.
Страх перед владою, якій вони з успіхом культивують - це їх безвідмовний інструмент автократії.
За короткий термін цей страх вже перетворюється в звичку. Спочатку люди просто бояться, а потім - звикають боятися.
У результаті: Тиран - зек на троні, слухняний і заляканий народ, опозиція знищена!
Чи не це - мрія режиму януковичів?
І саме страшне, що ще є "прихильники " цієї влади, які намагаються бандюків виправдовувати, чи то по своїй глупості, чи то за гроші. Бог ім суддя.
А нам всім потрібно розуміння небезпеки від влади бандитів-януковичів. Готуймося до тяжких часів.

Дуже "легко" нам совок незалежність "подарував"...А ми це не оцінили та не шанували.
Без крові вже не пройде... мали шанс в 90-му та не скористались. Волі без жерт не буває. Якщо зараз ми не спроможемось усунути нащадків "більшовиків" - бандюковичів та засудити і заборонити комуняк, то нас не стане !

Момент істини

Сьогодні відбулося чергове «Народне Віче». Я вже збився, яке за ліком. Лунали палкі промови, сміливі заклики, чудові пропозиції. Створена нова організація-об`єднання «Майдан»…

Вже й склали т.зв. Керівний склад, до якого ввійшли всім знайомі люди. Що сказати? Буду відвертим: особисто мене це все задовбало. Гадаю, в глибині душі мене підтримає більшість навіть тих, хто зараз на Євромайдані, не кажучи вже про мільйони прихильників цього дійства по всій Україні.

Ви помітили, що Віче відбувалося виключно на Майдані. Вже немає несіння Державного прапора по київських вулицях, не видно емоційних вигуків та цілеспрямованих облич, ДУЖЕ помітно впав емоційних градус піднесення людей. Навіть телеканали транслюють Віче у вигляді онлайн-новин і тільки промови «лідерів». А ще 2-3 тижні тому все було по-іншому…

Якось швидко ми забули про те, що в пана Я-ка кидали яйцями у Львові, висловлюючи йому тим самим своє велике «фе»; щось різко затерлося та зникло повідомлення про розміри «хатинок» під Києвом, що невдовзі стануть гостинними домівками для пана Т-ка та його брата; ніхто не питався про те, а що власне, конкретно пропонує пан К-ко, що сплачує податки в Німеччині; різко підзабулося справжнє життя пана Т-ва, що в якості душ-пастира «проповідує» зовсім не християнські цінності… Перелік «достойних», насправді, можна продовжити, але там все буде однаковісіньким і дивно схожим між собою.

Наперед передуючи радісним вигукам противників України – я не беруся судити когось чи «виводити на чисту воду». Облишмо це. Нехай це лишиться на сумлінні тих,хто виступає від і мені та в ім.`я українського народу. Я про інше: а чого МИ досягли за цей період? Звільнення з-під варти побитих захисників Майдану та блокування трибуни у Верховній Раді – так, це важливо. Але де СПРАВЖНІ перемоги, де задекларовані відставки, голосування за дострокові вибори, імпічмент, створення врешті-решт хоч якоїсь «опозиційної» більшості? Чому «свята трійця» так і не спромоглася бодай на якісь помітні кроки чи зрушення в бік чого-небудь обіцяного народові привселюдно?

Невже ті, хто вже місяць мерзне на ЄвроМайдані, ті, хто стікав кров`ю, відстоюючи елементарне ПРАВО на свободу висловлення та прагнення європейських цінностей, ті, хто пожертвував вільним часом, відпусткою, а подекуди й роботою, ті, хто повірив і приїхав або вийшов на свій Майдан у своєму місті, незважаючи на репресії та залякування… невже ВСІ ВОНИ заслуговують лише на чергові обіцянки, щедрі посули та чарівні посмішки ситих, доглянутих, казково заможних і цинічно байдужих та брехливих «лідерів народного спротиву»??? І це все???...

Скільки ще потрібно Віче аби підійнялася ВСЯ Україна, ЩО потрібно пообіцяти-показати-зробити задля того, аби народ нарешті прокинувся і ВЕСЬ устав, підійнявся, змінив власноруч своє життя. Бо якщо не зараз, то коли? Знову жити від Майдану до Майдану!? Сподіваюсь, що ні в кого не виникає ілюзій, що в разі поразки, в нас вже не буде іншого ТАКОГО шансу. Влада і зараз почувається доволі впевнено, проводячи репресії та «зачистки», а що буде по зникненню Майдану, здогадуєтеся?..

Україні потрібен лідер. Справжній лідер, за яким, не вагаючись, підуть мільйони. Людина, що тільки своєю присутністю надихатиме народні маси на звершення та подвиги. Людина-оратор, людина-патріот, людина-вождь, що згуртує навколо себе розрізнені осередки спротиву, поодинокі вигуки та вже помітно гаснучий ЄвроМайдан.

Ви знаєте таких? Особисто я сподівався, що хвиля народного піднесення винесе на вершину якусь НОВУ креативну, незаангажовану особистість. Таку собі «свіжу кров», можливо, навіть із народу. Чомусь не сталося. Можливо варто звернути увагу на тих, кого ми вже знаємо, на тих, хто дійсно може ПІДНЯТИ Україну? Так, згоден, вони повинні будуть піти, бо революції роблять одні, а керують державою інші, але це потім, а зараз потрібні люди, що таки схилять шальки терезів на бік України та її подальшого європейського розвитку.

Зараз повсюди вже лунають провокативні заклики на кшталт: «Новий рік у колі родини», «Різдво вдома», «Розходьтеся по домівках», «Все одно нічого не зміниться», «все вирішимо на виборах»…

Настав переломний момент: АБО МИ, АБО НАС. У кожного в житті є свій МОМЕНТ ІСТИНИ, гадаю, для більшості та і для країни в цілому - зараз саме той момент. Або МИ вистоїмо і нарешті станемо цивілізованою європейською країною, де честь, гідність і самоповага буде лейтмотивом всієї зовнішньої та внутрішньої політики…або ми остаточно скотимося до первісно-феодального ладу і нас із головою накриє хвиля шаленої корупції, тотального зубожіння та знищення останніх залишків економіки, гідності та держави в кінцевому підсумку…

Мужика у рожевому

Тут про благополучну Прибалтику
Питання:
Нам це треба?
Чи ми в силу своєї унікальності матимем після вступу до ЄС щось радикально інше?

Іноді будь-які слова будуть фальшивими …



Іноді будь-які слова будуть фальшивими …просто...



Іноді будь-які слова будуть фальшивими …просто...запали свічку...

За адресою вул. Воровського, № 17 розташовувався відомий широкому загалу Центральний критий ринок (Сінний ринок). Ще за часів Київської Русі на цьому місці було торжище – якраз біля Львівських (Жидівських) воріт стародавнього Києва, споруджених одночасно з іншими укріпленнями міста Ярослава близько 1037 р.

Дивитись ще на сайті про Сінний ринок, вул. Воровського, № 17

Почінаю росповідь про вулиці Луцька ;) Перші дві: вул. Кафедральна та Драгоманова

 

 

Дивитись повний опис вул. Кафедральна та Драгоманова

                              Зміст
І. Перші визвольні змагання                    4
ІІ. Місце України в версальській системі       8
ІІІ. Зміна зовнішньополітичної орієнтації СРСР
     та наслідки для України                   12
IV. Україна в Другій світовій війні            16
V. Другі визвольні змагання                    25
VI. Проблема західного кордону України         28
VII. Від УРСР до України                       33
Навіщо Міністерству освіти України потрібна
«велика вітчизняна війна»                      35

В Ім‘я Отця і Сина і Святого Духа!
Амінь!
Браття і сестри! Міністерство освіти України, яке відверто
служить Москві та мамоні, нав'язує брехливі концепції
української історії. Викидайте та паліть на шкільних подвір’ях
підручники і методичні посібники, видані богопротивним
міністерством Табачника!
БРАТСТВО дарує вам правдиві тези до історії України ХХ ст.
Уважно вивчайте їх, роздруковуйте, користуйтеся ними в своїй
нелегкій подвижницькій боротьбі з учнями, поширюйте їх від
класу до класу, від школи до школи, від серця до серця!

скачать : metodichka_z_istorii_ukrainy.pdf