А хочеш турнірну таблицю  ЄВРО 2012 ?

Прокинувшись від дурного сну сьогодні рано мені захтілося списати в людей якою б вони хотіли бачити Україну в найближчому майбутньому? А де можна про це запитати, звичайно на українському порталі, яким користуються всі активні люди. 

Тому, я б дуже просив вас всіх поставитись до Опитування поважно та щиро, дайте свою відповідь. 

Якою Ви б хтіли бачити Україну в найближчому майбутньому?

1783 року населення півострова складалося з 900 тисяч українців та 110
тисяч татарців . Страшна трагедія для українців півострова почалася у
1784 році, коли російська влада , яка панувала у той час на
півострові,почала насильницьку депортацію українців за його межі.
Взагалі
то депортація почалася ще у 1780 році, але це можна було вважати
визволенням бо у той час депортували 120 тисяч українців-бранців з
татарського полону , але разом з українцями і представників інших
народів у колишнє Запоріжжя , а також Передкавказзя. Це були переважно
ремесники,торгівці та купці. Таким чином звільнялося місце для майбутніх
переселенців з Московщини , які мали зайняти їхнє місце.
Влада
імперії добре знала що Крим це українська земля яка належала українцям з
незапам'ятних часів і що українці прагнутимуть створення якщо не
незалежної держави , то хоча б автономії. Це показали події після 1774
року , коли Січ просила включити півострів до складу Землі Війська
Запорізького , бо півострів входив до Запоріжжя повних 100 років (після
вигнання золотординців у 1363 році до колонізації його
малоногайтатарцями в 1464 році ) Адже українські полки , запоріжці та
їхній флот відігравали вирішальну роль у російсько-османській війні за
півострів. Отже , Російська імперія бачила найпростіший вихід у
виселенні всіх українців з півострова і заселення його московитами.
Депортація
почалася у 1784 році , коли військові загони московитів почали
приходити насамперед до українських сіл і вимагати від мешканців
забирати майно і залишати півострів.
Протягом 1784-1785 років
депортували майже всіх українців з сіл.Степи ,передгір'я ,долини гір,
Південнобережжя перетворилися в незаселені степи,заростали бур'яном
необроблені ниви ,запустіли сади і виноградники.У 1786-1788 роках
депортували решту українців з міст,містечок,портів. Всього понад 600 тисяч українців вигнали з рідної землі.
Так зникли з півострова корінні його жителі українці ,які мешкали тут з незапам'ятних часів.

У другу неділю травня , коли Природа-мати виряджає свою доню Землю в
пишному уборі весняних квітів у дорогу життя , праці й радості,люди
висловлюють подяку матерінський самопожертві і відзначають День матері.
Кажуть
,що великі люди не народжуються -їх вирощують матері.Все це факти ,які
тількі підтверджують ,що впродовж тисячолітть ,незважаючи на всі
лихоліття,жінка-матір є вічним джерелом невичерпної любові та берегинею
національних традицій.
У день вшанування матерів,варто зупинити на
мить шалений ритм життя і задуматися , чи не забули ми раптом про свою
найдорожчу у світі людину. Тому що це день пам'яті про матерів цілого
свту , коли віддається належне їхній праці і безкорисливій жертві задля
блага свох дітей.
Вперше організувала День матері американка із
Філадельфії  Анна Джарвіч у 1910 році , після Першої світової війни це
свято почали відзначати у Швеції ,Норвегії
,Данії,Німеччині,Чехсловаччині. Серед української громади День матері
вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році . Наступного року це
свято відзначалося вже й у Львові.Ініціатором урочистостей була редактор
тижневика "Жіноча доля" Олена Кисилевська.
Відтоді в другу неділю
травня День матері відзначали дуже широко.З 1990 року завдяки зусиллям
громадських організацій ,зокрема Союзу українок,свято повернулося в
Україну.
Жінка споонвіку вважалася берегинею домашнього вогнища та
сімейного затишку.Для українців образ Матері триєдиний.Любов до рідної
неньки  переосла у глибоку пошану до Матері Божої, яка завжди була
покровителькою українців, та невгасиму палку любов,що втілювалася у
вічній боротьбі ,до Матері- Батьківщини.
На долю української матері
випало чимало болючих випробувань,але вона завжди знаходила силу і
мужність їх зносити,бо вірила в опіку Божої Матері і мала надію, що
здійсниться бажання багаьох поклінь - відродиться незалежна Україна.
Упродовж віків українська мати,попри всі нещастя і страждання,зуміла передати своїм дітям любов до всього рідного.

В 2012 році День матері в Україні припадає на 13 травня.

І
я вірю , що настане день коли ми ,вся Україна, святкуватимемо цей день
належним чином ,замість цього комуно-єврейського 8 Марта.

Проект журналістських розслідувань "НАРОДНИЙ КОНТРОЛЬ" з Альоною Кочкіною

Українців у Польщі ставили перед вибором, або вони відмовляються від свого національного коріння , або зазнають переслідувань вважаючись громадянами другого сорту. Українці вибрали третій шлях - вони створили ОУН

Все от Януковича прячутся. А если встречаются, то стыдятся и ничего о встречах с ним не рассказывают.

Сам факт того, что на саммите в Сеуле президент Соединенных Штатов и президенты других западных стран - участниц встречи общаются с Виктором Януковичем чуть ли не в тайне, без сообщений о подробностях переговоров, о многом говорит. Президент Украины - как и на днях в Москве - воспользовался протокольным мероприятием, чтобы пообщаться с коллегами - и оказалось, что коллеги не горят желанием общаться с ним...

Я вспомнил другой саммит, очень давний. 15 лет назад тогдашний литовский президент Альгирдас Бразаускас принимал в Вильнюсе участников конференциии - руководителей стран "новой" Европы. Приехали практически все президенты, Россию представлял премьер-министр Виктор Черномырдин. Но главной дипломатической сенсацией стало согласие участников встречи с присутствием на саммите белорусского президента Александра Лукашенко - уже тогда фактически "невыездного".

Бразаускас очень хотел, чтобы его сосед увидел новые перспективы своей страны в ее сотрудничестве со стремительно изменяющимися центральноевропейскими странами. Но общаться с Лукашенко, преследующим оппозиционеров и разогнавшим собственный парламент, другим президентам было не очень прилично. Коллективная встреча - это понятно, а вот с глазу на глаз... И вот грузного белорусского президента чуть ли не в тайне заводят из одного кабинета в другой, операторов просят выключить камеры, журналистов - отойти на безопасное расстояние, чтобы они не увидели, с кем из уважающих себя людей встречается "батька". Какое унижение!

Вот ровно такое же унижение переживает сейчас Украина. Вот ровно такое же унижение переживает сейчас Янукович. С той только разницей, что с белорусским президентом было тогда стыдно общаться на Западе, а на востоке, где его использовали для пропаганды очередного интеграционного мифа, он был желанным гостем. А с Януковичем не хотят общаться ни там, ни сям. Все от него прячутся. А если встречаются, то стыдятся и ничего о встречах с ним не рассказывают. Что рассказал Владимир Путин? Что рассказалБарак Обама? Вот именно.

Украинский президент, похоже, готов заплатить эту цену. За комфортную жизнь, за Межигорье, за лесть домочадцев, за преуспевание сыновей, за вертолеты и аплодисменты на съездах "регионалов". Он может быть искренне уверен, что пять минут позора на саммитах - ерунда по сравнению со всем этим благолепием. А вскоре, как Лукашенко, и вовсе перестанет куда-либо ездить - а зачем?

Другой вопрос: готова ли такую цену платить Украина?

Виталий Портников.

Скільки державних мов в таких багатонаціональних країнах, як Росія, США, Франція, Німеччина, Італія, Польща? Чому тамтешні політики (владні та опозиційні) не піднімають, і особливо перед виборами, це питання?

За логікою (якої, правда, немає) тих, хто нав’язує Україні російську мову, як другу державну, слід розпочати в вищезгаданих країнах серйозно підняти питання впровадження російської мови, як другої державної. «Обґрунтування» має бути дуже простим – там дуже багато живе «наших». Пригадуєте сюжет з фільму «Брат», коли до старшого брата головного героя фільму звернувся американський поліцейський? Той поліцейському приблизно відповів так: «Ти зі мною розмовляй російською, сука! Скільки тут наших живе, а ви й досі не вивчили нашу мову!».

Якби там не було, але «мовне питання» ні американські політики, ні європейські, не піднімають. Знаєте чому? А все дуже просто: ні влада, ні опозиція в тих країнах не ставить перед собою задачу розколювати суспільство. В Україні, на жаль, багато політиків ставить перед собою цю задачу і з однією метою – розколоте суспільство легше грабувати.

Особисто мені ніхто не нав’яже жодної мови. Думаю я українською. Говорю переважно українською. Рідко переходжу на російську. Мова для мене це засіб для мислення і спілкування. Я не звертаю уваги на політиків, які піднімають «мовне питання». Я сміюся від того, коли вони від того чубляться між собою. Шкода, що вони це роблять за рахунок наших податків.

А ще я пропоную «мовним» політикам узаконити «суржик» і відбірний мат. Дайте народу можливість вільно писати, а не тільки говорити, про вас те, що вони думають. Слабо?..

Государственная налоговая служба Украины подписала договор с собственной автобазой на услуги такси и услуги по аренде пассажирских автомобилей с водителем (услуги по автотранспортному обслуживанию подразделений налоговой милиции ГНС Украины) на сумму 7 779 936 грн, сообщаетТСН со ссылкой ссылаясь на "Вестник государственных закупок".Все расходы на перевозку будут оплачены из государственного бюджета.

Сразу предупреждаю, что очень много текста, мало картинок-)) Использовала много материала, постаралась все впихнуть в одну заметку. Есть противоречия кое где, но как разрешить их не нашла, поэтому все советуют доверять интуиции. Вышивка все таки идет от души.  Эта заметка заканчивает мою подборку об обрядовой вышивке, но тема не заканчивается, и если будет интерес, то могу продолжить выкладывая образцы вышивок и другие интересности.

"Хата без рушника, що сім'я без дітей", - гласит украинская пословица. В современном мире, когда старинные обычаи и традиции уступают место прогрессу, роль Рушника остаётся такой же, как и столетия назад. Он напоминает нам о наших предках, о корнях наших верований, является предметом гордости и оберегом.

[ Читать дальше ]