Pigs (Three Different Ones)
       Свині (троє різних типів)    

Музика:    Роджер Уотерс
Текст:    Роджер Уотерс
Вокал:    Роджер Уотерс

Big man, pig man, ha ha, charade you are
        Привіт худобі в людській подобі, ха-ха,
        і розгадка цієї шаради це ти.
You well heeled big wheel, ha ha, charade you are
        Гарно вифранчене велике цабе, ха-ха,
        і ця комедія це ти.
And when your hand is on your heart
        І коли ти прикладаєш руку до серця,
You're nearly a good laugh
        ти стримуєш сміх.
Almost a joker
        Чим не блазень?
With your head down in the pig bin
        Не відводиш свого рила від корита,
Saying "Keep on digging"
        примовляючи: "Ішачте, ішачте..."
Pig stain on your fat chin
        Свинячий знак твого подвійного підборіддя...
What do you hope to find?
        Чого ти сподіваєшся досягти,
When you're down in the pig mine
        коли твоє місце - свиняче лігво?
You're nearly a laugh
        Майже смієшся,
You're nearly a laugh
        стримуєш сміх?
But you're really a cry
        Насправді ти жалюгідний.
 
Bus stop, rat bag, ha ha, charade you are
        Автобусна зупинка, торбохват... ха-ха,
        і це неподобство це ти.
You fucked up old hag, ha ha, charade you are
        Ти вчистив стару відьму, ха-ха,
        безглуздя, що є твоїм покликанням.
You radiate cold shafts of broken glass
        Ти випромінюєш холодний блиск битого скла...
You're nearly a good laugh
        сміх вигинає твої губи в щиру посмішку,
Almost worth a quick grin
        що скоріше схожа на миттєвий оскал.
You like the feel of steel
        Тобі подобається сталь на дотик.
You're hot stuff with a hat pin
        Ти пристрасна натура з шпилькою у капелюсі,
And good fun with a hand gun
        і добрий веселун з пістолетиком,
You're nearly a laugh
        тебе плющить,
You're nearly a laugh
        ти готовий розсміятися,
But you're really a cry
        але насправді ти горе.
 
Hey you, Whitehouse, ha ha, charade you are
        Гей, ви, шляхетне товариство! Ха-ха,
        дурниця, але це про вас.
You house proud town mouse, ha ha, charade you are
        Кожен з вас є притулком пихатого міського мишеняти,
        ха-ха, ця нікчемність це ви.
You're trying to keep our feelings of the street
        Пробуєте дотримуватися всіх наших вуличних звичок...
You're nearly a real treat
        Ви настільки близькі до справжнього успіху,
All tight lips cold feet
        такі всі мовчазні і полохливі...
And do you feel abused?
        А ви не відчуваєте себе зґвалтованими?

...! ...! ...! ...!
        тут 4 різких дихальних звуки

You gotta stem the evil tide
        Ви навчилися стримувати спалахи злоби
And keep it all on the inside
        і тримати те все в собі...
Mary you're nearly a treat
        так, Марічко, все майже чудово,
Mary you're nearly a treat
        до успіху, Марічко, один крок,
But you're really a cry
        але насправді ти гідна плачу.

                                              12.06.2014
СЛУХАТИ

Під оподаткування потрапляють доходи від вкладу, які перевищуватимуть 20 тис. гривень.

В Україні збираються оподатковувати всі пасивні доходи українців, включаючи відсотки за депозитами, розповів журналістам міністр фінансів Олександр Шлапак.

"Пасивні доходи – це відсотки за депозитами, за облігаціями, дивіденди, роялті, й сюди ж входять доходи з оренди нерухомості. Вони оподатковуватимуться один раз на рік за підсумками всього року на всю суму, - розповів міністр. – Ті, хто отримує доходи з усіх пасивних джерел, включаючи відсотки за депозитами, обсягом від 20 тис. грн і до 236 тис. грн, повинні будуть сплатити податок за ставкою 15%".

Шлапак також повідомив, що доходи від 236 тис. грн до 1 млн оподатковуватимуть за ставкою 20%, понад 1 млн грн – за ставкою 25%, передає "УНІАН".

Ні для кого не є новиною, що у зв’язку із агресивними діями Росії, більшість населення країни просто таки взяли і «забили» на продукти чи сервіси наших сусідів.

Чи правильно це? А чого б і ні? Вони хочуть нас загарбати, а ми будемо їх фінансувати? Хоча, у кожної людини своя думка.

Але, сьогодні трохи не про це. Якби там не було, а соціальні мережі і надалі залишаються важливим елементом спілкування та й життя людей.

Не скажу нічого нового, коли додам, що російська мережа «Вконтакті» є найпопулярнішою серед нашого населення.

Тут і музику послухати можна, і фільми глянути і само собою поспілкуватися з друзями, коханками чи просто знайомими.

Так от після того, як Росія почала потрохи загарбувати Крим в інтернеті з’явилося дуже багато закликів ігнорувати цю мережу. Як альтернатива, була думка переходити на українську мережу під назвою – weua.info.

Анонсувалося її відкриття вже давно і відбутися мало 1 квітня.

Воробус уважно за цим всім слідкував і коли мережа таки відкрилася одразу ж спробував зареєструватися.

Заходжу на сайт, дизайн такий собі примітивний і помітно, що тут «попахує» революцією. Чому? Тому що були намальовані шини та є надпис – «Герої не вмирають…».


Мене це не порадувало, тому що думка така, що робити бізнес на смертях людей - це якось не нормально. Так, люди – герої, але для чого їх приплітати до всього підряд. Потім цей надпис заберуть.

Що ж, пробую реєструватися, вказую свої дані, мені на пошту має прийти логін та пароль, але цього не відбувається.

Виявляється в перший же день на сайт пішов такий великий наплив людей, що він не витримав лихої долі і просто таки помер.


Перед тим Воробус ще з горем по полам зайшов на сайт, глянув на дизайн і що можна сказати? Це схрещений «кантакт» і фейсбук. Більше нічого сказати не можу, бо не міг нормально все перевірити.

Ба, навіть більше, через кілька годин з’явився надпис на сайті, що через масові атаки роботу призупинено. Оце так…

Ну, нічого, слідкуємо далі. Сьогодні, 5 квітня прокинувся, перевіряю пошту і дай но думаю зайду на українську мережу. Здивувався, але вона таки запрацювала.

Дизайн таки змінили і є надпис:

У зв'язку з масовою реєстрацією "фейків" (штучних сторінок) на початковій стадії weua, ми запроваджуємо тимчасову реєстрацію по запрошеннях.

Що це означає?

1.Користувачі, які зареєструвалися або підписалися на оновлення отримують 3 ключі на свою електронну скриньку, за допомогою яких, вони можуть запросити відповідно 3-х своїх друзів.

2.Тим хто зареєструвався 1 квітня, достатньо просто авторизуватися.

Пробую авторизовуватися. Виходить, але знову ж таки сайт ну, дууууууууууууууууууууже погано грузиться. Так повільно, що в мене вже макарони зварилися.

Закрив я це все і вирішив повернутися через тиждень, можливо до того часу щось зроблять нормально.

Якщо вже щось надумуєте робити, то треба спершу зробити, а потім масово рекламувати. А не так, що 20 тисяч людей зареєструвалося і все, на разі.

http://vorobus.com/

«Ми сподіваємося, що участь Церков слугуватиме віднові довір’я між усіма сторонами та полегшить пошуки мирних рішень. Дотеперішній досвід показав, що Церкви істотно сприяли мирному перебігу протестів аж до недавніх днів, що мусила визнати навіть чинна влада».

Про це в інтерв’ю для Католицької інформаційної агенції Німеччини сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, відповідаючи на запитання про ініціативу Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій в започаткуванні конструктивного діалогу між владою і опозицією.

«Якщо влада хоче почути свій народ, а не намагається впровадити диктатуру в Україні, повинен відбутися справжній, а не вдаваний діалог. Сприяти саме такому діалогу виявили готовність Церкви і релігійні організації», зазначив владика Богдан.

Також в інтерв’ю йшлося про миротворчу роль священнослужителів, особливо під час подій на вул. Грушевського. Журналіст запитував, чи церковний провід заохочував священиків до цього.

«У такій ситуації, як ця ніхто не може змушувати чи закликати людину виставляти себе на реальну небезпеку. Однак існують моменти, коли ти мусиш слідувати за голосом власного сумління, а не чекати на розпорядження настоятелів», пояснив Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

При цьому він зазначив, що Церква вчить своє духовенство бути з народом і супроводжувати своїх вірних у всіх життєвих ситуаціях. «Кожен мусить вирішити сам для себе, як виявлятиме цю близькість до людей, котрі перебувають в небезпеці, і свою солідарність з ними. Нас зворушують слова Папи Франциска, який сказав, що пастирі мусять «пахнути» своїми вівцями. Тож ми і надалі намагатимемося бути вірними своїй місії як Церква», сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду єпископів УГКЦ. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Джерело інформації - http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/55137/

Не будьте байдужі до чужого горя допоможіть українцю стати на ноги!

  Кожного дня нас, як нарід,  принижують, позбавляють власної думки та розуміння того, що з нами поробляють. Як це робиться? Щляхів багато і по всіх іде наступ на нашу свідомість. Це і споювання (горілка,пиво, енергетики), це і привчання до табаку, це підконтрольні можновладція схеми наркоторгівлі. А куди нас ведуть підвласні америкосам та олігархам газетки та програми, чого вартий тільки один шустер... А от ще один спосіб культурного отупління мас - навязування музики на незрозумілій мові (це ще винахід Гебельсовської команди). А наскільки ефективно працює метод  викревлення історичного минулого ми вже можемо судити по хитанням істориків від комуністів до націоналістів. А чим не є ефективними такі  методи притуплення свідомості та активності людей , як економічний  (штучні хвилі криз), як подання неповної інформації (підручники на американський кшкалт, новини про суцільні катастрофи, фільми з насиллям та порнухою), як стравлювання людей різних регіонів та віросповідань...

 Питання, винесене у заголовок,  ще два роки тому назад поставив   Андрій Прилоус на шпальтах УП  (http://www.pravda.com.ua/columns/2011/05/18/6205834/  ), але і надалі воно актуальне. Я постараюсь у блозі переопубліковувати його думки і надалі, бо дійсно находжу в них відповіді на небайдужі для мене питання.

 

"Я втрачаю дар мови, коли бачу, що всяка людська діяльність зводиться до задоволення своїх потреб, які у свою чергу мають одну ціль – продовжити наше жалюгідне існування".

 

Йоганн Вольфганг фон Ґете, "Страждання юного Вертера"

 

На початку 90-х, в атмосфері ще не зовсім явного та зрозумілого дерибану незалежної України й ще не зовсім втрачених надій на її світле майбутнє, якось у розмові із друзями хтось висловив зауваження, що, мовляв, тепер уже скоро для нашого народу й для всієї країни настане незворотне покращення життя.

 

Я уточнив: "Не менше ніж через два десятки років". І то при умові, що на державному рівні буде проведено кваліфікований та об'єктивний системний аналіз економічної та соціальної ситуації, будуть розроблені стратегічні й тактичні цілі, прийнята надійна економічна модель, а також повинні бути визначені сили, засоби та виконавці цих завдань. При цьому сама людина має бути поставлена як ціль і засіб розвитку суспільства й країни в цілому, і повинна свідомо та зацікавлено брати участь у такому будівництві.

 

Тобто, при розумному, логічному, науково обґрунтованому цілеспрямованому розвитку.

 

Через декілька років, уже при президентстві Леоніда Кучми, мене жартома запитали: "Ну, скільки там років із твоїх двадцяти залишилося до нашого загального щастя?" На що довелося нагадати у відповідь, що необхідною умовою "незворотного покращення життя" повинне бути його науково обґрунтоване свідоме цілеспрямоване будівництво.

 

А до такого будівництва в нас поки що ніхто не тільки не приступав, але й не збирався того робити.

 

Отож, весь той час ті "мінімальні двадцять років" так і залишалися цнотливо недоторканними.

 

З тих часів залишилися афористичні характеристики того, що відбувалося тоді в Україні, такі собі старі прислів'я на новий лад:

 

"Діждалися пори, що покотились ми з гори".

 

"У нас те сталося, чого інші народи боялися".

 

"Тоді для нас добре життя блисне, як рак свисне".

 

"На владу сподівався, без штанів зостався".

 

"Нехай тому трясця, кому таке життя – щастя".

 

"Чи є в світі така сила, щоб нас в люди вивести зуміла?"

 

Головне, що турбувало тоді – це те, як швидко можновладці та підвладні їм ЗМІ пристосувалися до того перехідного, а по суті – кризового стану в країні та почали видавати його за нормальний. Попри розвал економіки, галопуючу інфляцію, "кравчучки", з якими доводилося вештатися по магазинах та ринках у пошуках чого-небудь їстівного. Людей "годували" нічого не вартими купонами, на які в магазинах нічого було купити.

 

А з телевізорів та радіо лунали бадьорі звуки якихось новітніх примітивних конкурсів, виступів штучно веселих та бездарних артистів і різних, в основному сумнівної якості, а часто й просто халтурних новоявлених видовищ.

 

Уже тоді можновладці вчилися збивати градус напруження людських емоцій та настроїв, а також привчати людей до думки, що нібито все в країні йде нормально.

 

І при хитрому радянському ідеологові Кравчуку було "нормально", коли в країні був роздрай, а економіка майже не працювала.

 

І при кланувальнику залишків економіки тупувато-жадібному Кучмі, якому так сподобалося сидіти у високому кріслі, що йому захотілося посидіти там ще декілька строків, – теж було "нормально".

 

А вже при українолюбному бухгалтерові Ющенку – то вже в країні все "дуже нормально" було. Якби ще трохи більше українства вдалося вбити в голови недолугих українців – тоді настав би повний порядок.

 

У той час як в Україні, де вже два десятки років народ опущено до рівня третьосортних заробітчан, де активні громадяни та високопрофесійні спеціалісти постійно покидають країну, де немає ніяких перспектив розвитку, занедбана інфраструктура, де антинародними олігархічними угрупуваннями узурповано владу, сплюндровано парламентаризм, понівечено демократію та узаконено корупцію, де простим людям не може бути нормального повнокровного життя – весь цей час характерним станом був саме стан перманентної кризи.

 

Головне ж, чого вдалося добитись високопосадовцям – це повної безвідповідальності за свої дії.

 

Хто відповів хоча б символічно за той дерибан, що був влаштований у державі при участі названих "вождів" та їх команд?

 

Хто хоч колись відповість за розвал країни, опускання її по всіх показниках до рівня слабкорозвинених африканських країн?

 

Хто відповість за грабунок країни олігархічними кланами, за втрату реальних можливостей для її нормального розвитку й входження в розряд цивілізованих?

 

За прихід до влади антинародного олігархічного керівництва, яке остаточно вбило всяку надію на здорову конкуренцію, розвиток, економічну стабільність, нормальне життя й добробут народу?..

 

Питання риторичні. Ніхто.

 

Суспільство, побудоване на обмані й насильстві, не має перспективи. Воно не може вижити в конкурентному світі, бо вбиває людське в людях і підростаючому поколінні.

 

Збільшення соціальної нерівності, особливо тієї, яка зумовлена владою олігархії, впливає на все: на злочинність, хвороби, скорочення тривалості життя, профпридатність, низькі економічні показники. Навіть саме життя в умовах нерівності та соціальної несправедливості – це постійний стрес. А в Україні за різними оцінками коефіцієнт нерівності доходів бідних і багатих складає від 1:40 до 1:60 (!).

 

Давно доведено, що в більш "рівних" країнах – порівняно більша тривалість життя й здатність людей довіряти одне одному, вищий рівень і якість освіти. У суспільстві таких країн менше схильність до психічних розладів, наркоманії та суїциду, нижча злочинність і, відповідно, кількість ув'язнених. У таких країнах навіть винаходів реєструється більше ніж у соціально "нерівних" країнах.

 

В Україні ж, з причини деформації системи цінностей, пріоритет особистого й соціального здоров'я людей ігнорується, поступившись місцем наживі та багатству.

 

Вищий ступінь некомпетентності керівництва державою, споживацький підхід влади до своєї діяльності за визначенням не може забезпечити нормального розвитку суспільства. Багато хто із владоможців ігнорують не лише народ, а і його мову, висловлюючи свої немічні думки російським суржиком.

 

У нас до цього часу не відбулося переосмислення ні своєї, ні чужої історії.

 

Тому ми, у своїй переважній більшості, продовжуємо жити старими міфами, старими уявленнями, старими героями й безнадійно застарілими принципами управління.

 

Нас свідомо "розвертають головами назад", а за можливості ще й протиставляють одне одному, не даючи осмислювати сьогодення, а тим більше – прогнозувати майбутнє.

 

Нам не дають усвідомити, що "найжорстокіша форма насилля – це бідність".

 

Нам не дають можливості вирішувати самим свою долю, обирати достойних людей у владу, це за нас вирішують грошові мішки різного окрасу й ґатунку. У нас убивають почуття власної гідності, без якого девальвується сенс життя. Бо сенс життя – сфера публічна, а саме її в нас забрано.

 

Нам залишають ще, правда, дещо зі сфери інтересів, цієї приватної сфери, але вона не може повністю задовольнити людину повноцінним наповненням життя. Професія, матеріальні цінності, успіх у суспільстві – це інтереси, а не сенс життя. Причому, чим більші потреби, тим більша залежність від них. Велика частина людей цілком задоволена таким станом і більшого не бажає.

 

Але ж є багато таких, яким простого матеріального існування не достатньо для повнокровного життя! Вони повинні розвиватися самі й розвивати суспільство, науку, економіку, мистецтво, саму державу. Які хочуть не стільки матеріального, скільки духовного росту, розвитку й реалізації своїх природних якостей та можливостей.

 

Саме вони є двигунами прогресу суспільства.

 

Але тут, в атмосфері тиску централізованої влади, олігархії та тотальної наживи їм просто немає місця.

 

Саме тому мільйони наших земляків зі справді людськими духовними, науковими, творчими та іншими широкими запитами давно покинули й продовжують покидати цю країну недорозвиненого суспільства, що його вже нинішня влада намагається представити як "найнормальніше" за два десятки років існування.

 

Багато людей покладали надії на День Гніву. Але, враховуючи мізерний масштаб і жалюгідні наслідки цього необхідного й, по суті, праведного Дня, організованого "Спільною Справою", мусимо визнати, що в нинішній Україні вже немає в масі тих сил і тих людей, котрі хотіли б, і могли йти на барикади заради свободи. А значить, були б гідними її.

 

Одних потенційних організаторів і виконавців підгодовує влада – і вони перестали прагнути до духовного розвитку, обмежившись чисто матеріальним.

 

Інші просто розчарувались й зневірились в можливих результатах подібних заходів.

 

А ще інші живуть далеко за межами цієї безперспективної для простих людей країни.

 

Схоже, основна маса населення, яке залишилось, люмпенізувалась остаточно й безповоротно, бо цього руху, організованого на його захист, народ примудрився просто не помітити.

 

Отже, відповідаючи на питання заголовка, можна з великою долею вірогідності визнати, що поки що ні в Україні, ні деінде такої сили немає.

 

"(Українці), будучи наслідувачами у всьому, виконують усе, що їм накажуть, або все, що їх змусять зробити, але вони не зуміють нічого, якщо їм доведеться діяти на свою відповідальність. І дійсно, цього важко очікувати від тих, хто ніколи не знав, що таке відповідальність...".

 

У цій цитаті Фрідріха Енгельса замінено лише одне слово. Але не за значенням, бо слово "росіяни", яке стоїть в оригіналі, у той час мало означати й означало також і українців.

 

Скоріше за все, замість розуму та устремління до свободи й розвитку, замість знань та досвіду, а також замість моралі та совісті розвивати Україну – буде лише еволюція.

 

А на це підуть навіть не десятки років, а скоріше – сотні...

 

 

Не всі у світі розжились дітьми,

Але ж усі рождені матерями.

Коли ж нарешті зрозумієм ми,

Життя це твориться лиш нами.

Хазяїн ти у власному дворі,

А за подвір’ям враз цього не відчуваєш.

Мовляв, всі ті що владарюють – „угорі”

І власних пропозицій ти не маєш.

«-- „згори” видніше що робити»;

«-- вони нам скажуть: як голосувати»;

«-- аби дали нормально жити”.

Але ж вони не можуть! ДАТИ.

Будуй життя і сумніви облиш, -

Ті, що не рахуються із нами,

Усе до себе тягнуть, лиш.

Але ж усі рождені матерями.

Християнство - це релігія для  гоїв, тобто, за єврейським розумінням, для істот нижче чим тварини і раби. Християнство -підрозділ іудаїзму -релігії,яка дає можливість домінувати над іншими народами.Християнство - це те, що придумано євреями і культивується Сіоністами спеціально для обдурення і утримані у вузді колись волелюбних, гордих і самодостатніх народів. Християнство - це релігія рабів і для рабів. Рабів духовних, економічних, моральних і політичних. Християнство не дало Світу нічого, окрім кровопролиття, взаємного винищування, лицемірства  і брехні їх багатих покровителів. Можна продовжити своїм варіантом розуміння цієї релігії.

 Можливо хтось мені пояснит:Яким чином бог сам себе родив?Сам себе приніс у жертву?Сам собі молився?Сам себе воскресив? Ще й сказав,що ця жертва була богу угодна!

P/S Перечитав біблію кілька разів,але так і не повірив....

Чому   тб  пополізує    роблячи  такі  "рейтинговими"  
"музику"яка   перетворює  Людей  на  роботизуючі  стадні  організми?

Приклади -   Кореєць, нічим  не  примітний   би  був,  якби  не  замітили  його  програмуючі   стадо
"таланти"

нас   свідомо  роблять  слухняними  роботами.


( далі  буде).