Давно я вже нічого не писав.....
Можливо тому що не залишається часу, чи просто нема про що писати, а може в житті з'явилася та яку я так довго чекав і шукав? а може все разом )))

ЗЫ: а взагалі - за сайтом я дуже скучив )))) буду навідуватися сюди частіше ))))

бувають моменти в житті
коли накопичена втома
дає про себе знати
і ти не знаєш, чого хочеш від життя
тоді
лише випадковість
подія чи зустріч
можуть змінити погляд
на себе
на життя
на навколишній світ
допомогти зрозуміти
чого хочеш
що саме тобі потрібно в даний момент
допомогти згадати
знову зрозуміти
що лише ми самі
є відповідальними за свою долю
що лише ми самі
є будівельниками свого життя
тоді головне
не втратити знання
закарбувати його раз і назавжди
собі в мозок і серце
і в черговий раз
вибрати шлях
єдино вірний в даному випадку

Існує хибна думка, що люди, які стоять по інший бік барикади на полі битви життя, - то наші вороги.
Зовсім ні.
Насправді наші, так звані, вороги - то наші найщиріші друзі!
Я б назвала їх нашими спаринг-партнерами на рингу життя,
у якому відбувається боротьба не на життя, а на смерть!
Друзі, зазвичай, думають, як ти, вони дихають із тобою одним повітрям, вони учать тебе бути таким, як ти є.
А от спаринг-партнери, вони інакші, вони долучають тебе до іншого світу, до власного виміру, де, можливо, і добро і зло мають зовсім інакший критерій.
Тому уроки твоїх опонентів набагато важливіші і вагоміші...
Подякуй їм за ці уроки.
Пробач, благослови  і відпусти.
Йди далі!
Ти вільний!

Взагалі, життя - це така річ, що хоч не хоч, а прожити його потрібно.
Бодай для того, щоб подивитися, а що з тобою станеться завтра, якщо звичайно тобі "ни с того ни с сего на голову кирпич не свалится"
сьогодні увечері...
Але як відомо, "кирпич никому никогда
на голову ни с того ни с сего не падает".
Тому коли ти раптом зрозумів, що знаходишся у якомусь г....і або у ж...і, візьми подумай, а чого ти туди потрапив...
Уважно подумай...
Розціни це, як урок...
Важливий урок...
Подякуй за цей урок усім...
Пробач усіх і себе...
І все йди далі...
Ти вільний!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

- Що таке рослина? Як вона живе? Що з себе уявляє?

   Мені здається, що рослина це інструмент збору та конвертації різних типів енергій (полів), яких безліч у всесвіті. Будь-яка рослина схожа на антенну - і листками і гілками, її тіло є акумулятором, що накопичує інформацію на своєму клітинному рівні, і в собі вона має програму обробки всієї цієї інформації в таку форму, яку зручно передавати іншим живим організмам. Кожна з рослин налаштована на прийом та обробку специфічного спектру "хвиль" енергетичних планів, тому вигляд їх тіла, насіння і плодів, а також біотичні властивості так різняться між собою.    Собою рослина приймає всі ці енергії, що пронизають її, і переробляє в фізичну матерію, яка зберігається в стовбурі і з якої будується все її тіло. Важливо, що антени рослин напрямлені не тільки вгору (у напрямку до космосу), але і вниз, в землю, в напрямку до ядра. Бо, на мій погляд, Земля є сумішшю енергій фізичного плану, а космос - ефірного. При їх поєднанні народжується жива матерія! Після певного циклу отримання космічних сигналів, починають з'являтись насіння та плоди - результат обробки всього обсягу інформації, концентрат живої матерії.

- Чому зростає населення планети?

   Мабуть всі зараз розуміють, що з такими темпами використання земельних ресурсів, людству залишилось існувати зовсім недовго. За логікою, в таких умовах, в яких ми живемо зараз, кількість населення має бути набагато меншою, бо люди швидше гинуть і менше народжуються. Але на практиці, нас стає все більше і більше. Коли логічної відповіді не виходить знайти, варто звернутись до інтуїції.    Внутрішньо я маю впевненість, що така ситуація на планеті є природною, логічною і послідовною. В тому разі це стосується і популяції планети.    На мою думку, людські души приходять сюди для того, щоб отримати якийсь корисний досвід, чомусь навчитись, та поділитись із іншими тим досвідом, що був накопиченим раніше, в попередніх інкарнаціях.    Така екологічна та технологічна ситуація як зараз, дуже довго не зможе протриматись, бо є деструктивною в своїй основі. І було б нерозумно цим не скористуватись. Коли ще душі випаде нагода потрапити в середовище сповнене агресії, негативу, ненависті, алчності, гордині та такого іншого? За мільйони ... а може і мільярди років така ситуація відбувається якісь лічені тисячі років... Людство справно попрацювало, щоб на цей період зібрати таку величезну купу душ на одній маленькій планеті (-:    Мені дуже цікавим є і той факт, що якби людство не почало швидко набирати кількість (для того, щоб дати можливість всім цім душам реінкарнуватись тут і зараз), то і такої жахливої ситуації б не стало. Виходить, людська цивілізація йшла до цього свідомо... Це означає, що нам цей досвід потрібний, і ми - ті хто зараз живе тут мають бути вдячні своїй долі за те, що видала нам цю "щасливу візу" на Землю, щоб отримати дорогоцінний досвід зараз, а не чекати ще мільярди років (-:    Я вже казав, що радуюсь існуванню злих, жорстоких, підступних людей - вони вчать мене як жити краще, дивлячись на них я розумію, яких вчинків уникатиму в майбутньому. В суперництві із ними я розвиваюсь, і давно вже впевнився - все що хтось робить через погані вчинки, будь хто інший може зробити завдяки добрим діям. Все в світі має свій баланс. Світ живе в гармонії, яку легко порушити, але цей стан є природнім, і що не роби, він завжди повертатиметься в рівновагу..     Якою ціною? ... (-;

  

В дитинстві часто чув цей вислів, і завжди він звучав якось образливо. А потім я його і вживав теж деякий час, теж образливою манерою, щоб підшпільнути когось з друзів. Пізніше на тривалий час це прислів'я залишило мене, але зараз знову повертається, при чому відразу з багатьох різних життєвих ситуацій. Приблизно рік тому, читаючі книги Володимира Мегре, натрапив на позив до прислухання до себе в процесі пізнання світу. Це стосувалось вивчення та дослідження історії людства, але повною мірою можна застосовувати цей засіб будь-де. Для себе я знайшов використання в стосунках з людьми. Перед тим, як щось сказати, чи зробити, я тепер завжди прислухаюсь до себе, як би сам я відреагував на подібне? І більше не роблю іншим такого, чого б не хотів зробити сам собі. Чесно кажучи, після приміряння будь-якої дії на себе, потім вже неможливо позбутись відчуття відповідальності за неї, і робити так як вважаєш поганим просто не можеш собі дозволити. Принаймні, у мене це так. Тепер. Минулого літа познайомився з багатьма новими, цікавими людьми. В реалі. І це дуже важливо, бо перед цим я жив майже виключно віртуальним життям та спілкуванням. Після довгої перерви, проведеною за ширмою мережі Інтернет, яка надійно захищає від моральної відповідальності за вчинки, мені прийшлось практично заново вчитись розуміти людей, які живуть тільки в справжньому світі. І знов я оцінював людей по собі, при чому з часом почав усвідомлювати це досить чітко. Тільки тепер це була оцінка не власних вчинків, а чужих - при застосуванні на собі, я уявляв собі, що б могло мене спонукнути до такої дії, який життєвий досвід необхідно б мати мені, щоб робити щось подібним чином. Дуже часто мої внутрішні відчуття розбігались із тим, що розповідали люди самі про себе. Але потім підтверджувалось, що все ж серцем я отримую інформацію набагато правдивішу, ніж вухами та очима. Місяць тому мені пощастило пройти перевірку на "Поліграфі" - це "детектор кривди". Фактично, це пристрій, що вимірює тиск, пульс, дихання температуру тіла, рівень пітливості, слідкує за напрямком зору. Цих даних в купі достатньо, щоб визначити, коли людина каже правду як є, коли сумнівається у власних словах, коли не знає відповіді, і коли прямо бреше. Звісно, при певній підготовці, можна його обдурити... підсвідомість така штука, з якою легко домовитись (-: Але мова зараз не про те. Перед тим, як пройти випробування на Поліграфі, мене вчили як поводитись, для того, щоб результати були якзмога точнішими - сісти рівно, розслабитись, дивитись прямо, не ворушитись, дихати спокійно. І я був здивований тим, наскільки чітко я в цій ситуації почав відчувати самого себе - все своє тіло. Я сам відчував і пульс, і дихання, і зміну тиску... це було просто казково. Дослідження тривало близько 2 годин, за цей час я добре навчився приводити себе до стану, коли розум отримує доступ до інформації про тіло, і можна про що завгодно "судити по собі"! Якщо якась ситуація викликає сумнів, достатньо розслабитись, вирівняти дихання, зосередитись, заспокоїтись, та прокрутити в уяві ті дії, що хвилюють, і без будь-яких сумнівів точно визначиться той момент, в якому щось не гаразд, далі його можна розглянути під різними кутами, поставити себе в різні умови та знайти такий вихід, який буде прийнятий і серцем і розумом як найкращий... "По собі не судять - по собі пізнають світ" - тепер я схиляюсь саме до такого ствердження.

Весна розпочалась, хоч і не погодою, але якимись внутрішніми своїми проявами. Я став активнішим, веселішим, міцнішим, дійовішим. 

І ще з дівчатами навколо щось відбувається - вони всі такі гарнюні, такі приємні, милі, гарні  

Глаз радіє, гормони грають... хоч і не думаю, що пійду за покликом інстинктів, стримувати компліменти досить складно - так і сиплються з мене, так і сиплються. Й не стільки словами, скільки своїм закоханим поглядом та засмученою безсовісною посмішкою на обличчі (-:

От тільки не розумію, навіщо мені ця застуда з нежиттю та кашлем зараз? Адже точно не час почуватись хворим та знесиленим!!! Геть від мене, зараза, геть!

Прийдіть до мене краще злагода, тепло та спокій. Стільки ще добрих і цікавих справ я маю встигнути зробити вже зараз. Не хочу вже нічого відкладати на потім!

І читачам всім теж хай прийде все добре! А я пійду спати, щоб скоріше настало завтра - із всіма своми можливостями та шансами змінити життя на краще!  

Чому мені не сидиться спокійно, коли все навколо і справді спокійно?

Ледь тільки починається затишок, все вгамується та нормалізується, як я обов'язково знайду якусь собі пригоду, щоб вона ані яким чином не вписувалась в гармонію мого існування. І тоді все шкереверть! Часу на все та на всіх не вистачає, а на сон залишається "мінус чотири години"...

Ще зі шкільних років - записувався у всі можливі гуртки, про існування яких тільки дізнавався - паяльний, в'язальний, по дереву вирізальний, театральний, танцювальний, співальний, спортивно-орієнтувальний, бігав, стрибав, плавав, ходив на карате, тхеквондо, ушу, стрибки в воду, в шаховий гурток, клуб референтів, приймав участі в літературних, історичних, фізичних та математичних олімпіадах...

Коли після школи не стало часу на гуртки, встряг в МЛМ-бізнес, почав подорожувати, записався на айкідо, створив власну команду КВК, зустрічався одночасно з декількома дівчатами...

І все це нічому мене не навчило, бо і досі мені замало того, що я маю працювати, мені ще подавай участь в громадськіх організаціях, а до них ще подавай проведення різних своїх тренінгів і прослухання додаткових, в той самий "вільний" час, якого нема для мене просто в природі.

А тепер ще й у квесті прийняв участь. Як завжди ж, в цікавому (інакше, звісно, не брався б)! На що я розраховую? Як все встигну? Не знаю... Досвід підказує, що все-одно якось все зроблю, а розум тільки дивується і нічого не розуміє 

Хто б пояснив мені, чому мені не сидиться спокійно на місці? Як люди можуть терпляче нічого не робити, нічим не займатись, вбивати час перед телевізором, в балачках по чатах, форумах та в соціальних мережах, чи в нескінченних комп'ютерних іграх? Жах! Я пробував - на довго не вистачає. Потім знов знаходжу щось додатково - якісь такі бонуси, без яких все в житті надто просто, а з ними ледь не доходиш до панічного "ААА ВСЕ ПРОПАЛО!!!" 

Є тут спокійні, врівноважені? Навчіть, як схаменутись? 

"Мої бажання - це не твої обов'язки"

* * *

"Ви люди дорослі, самостійні, самі знаєте, що робите і самі за себе відповідаєте. Не дивіться на мене, і не питайте мою думку про ваші дурні вчинки"

* * *

"Коли одна людина дає поради іншій, то насправді каже те, що необхідно та корисно їй самій. Нажаль, перші не чують себе, тому що впевнені, що це їх не стосується. А другі не сприймають, тому ще ці поради і правда стосується не їх"

ЗЕМЛЯ   МОЯ   СТОГНЕ.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Яке синє  бескрайнєє  небо!

Поле--в маках палає  червоним.

Час прийшов. Душа чує, що треба

Прислухатись: земля  моя  стогне!

 

Невитримує лютi звiрячої ---

Прагне скинути з себе додолу.

Бачиш,як ми їй щиро вшддячили?!---

Забруднили весь простiр навколо.

 

Як тi свинi в загонi товчемось.

Де спимо,там їмо, там i гадимо.

Та невже ж ми --такiї некчеми??

Та невже ж ми землi рiднiй зрадимо?

*******         / сiчень 2010 року /