Есе
- 22.02.11, 13:04
Наскільки
актуальними та єдино вірними зараз здаються такі лозунги, як : «іти вперед, не
озираючись в минуле», «забути все, що було, жити тут і зараз», або щось на
зразок того… І дійсно, саме в цю епоху, коли час, подібно до гірської річки,
неспинно й невловимо тече, прискорюючись на каскадах, коли один напрям руху
майже безслідно замінюється іншим, і все здається миттєвим, невічним,
тимчасовим, - думати інакше просто неможливо.
Озирнешся в
минуле – теперішнє втече від тебе безслідно, заблукаєш в думках про майбутнє
- час нинішній прийде в запустіння. І
все це вже здається настільки зрозумілим, зовсім не новим, і часом навіть
банальним, що і повторювати зайвий раз не хочеться… Щось на зразок
беззаперечної істини, що має бути відомою спочатку, образно кажучи, входити в
базову комплектацію свідомості. Ще й практика життєва час від часу підтверджує
дані постулати…
Але ж ні! Не
можна так прямолінійно й невідхильно все сприймати… Майбутнє… Теперішнє…
Вчорашнє… Цілком ймовірно, що десь там у минулому загубився вірний слід, не
знайшовши який, прямуєш до тупіку, чи просто припущено помилку, що й досі
вимагає виправлення. Історія повторюється, можливо саме тому, що не відчуває
достатньої до себе уваги… Як на мене, то в такому випадку погляд в минуле є
порятунком, чи принаймні шляхом до нього. А щодо майбутнього, то не думаю, що
хоч якийсь серйозний крок є розумним без елементарного уявлення про його
майбутні перспективи. Тобто і туди заглядати час від часу потрібно.
Залишається
тільки визначитись із мірою цих речей. Що й казати, в таких галузях немає ані
норм, ані стандартів, і будь-які кліше так само приречені на поразку, як і на
успіх. Тільки ситуація залишається суддею, за участю обставин… Та чи важливо
все це? Крок уперед, чи назад, поразка чи перемога… Не все добре, що добре
одразу, й погане так само… Час, як стане потрібно, крапки порозставляє, навіть
без нас, а нам залишається вірити. Здається навіть, що не суттєво, у кого, чи у
що, чи навіщо… Вірити так, щоб із вірою у нас посилювалась жага до гідного
життя.
27.09. 2009 р.
6
Коментарі