Опівночі півпляшки залишилось.

Неонів зграя зірки підміняла.

Мовчав сп"янілий не від шнапсу Штірліц.

Ісаєва від ревнощів палала.

.

   Був бармен хіба істинним арійцем.

   Німкеня чисто Вагнера співала.

   Кидав шифровки неконкретний Штірліц-

   Ісаєва одну-таки спіймала.

.

Поза порогом вили хижі злидні.

Портвейн кривавий доля відливала.

Війна гніздечка навманець трощила.

Держава ситу пайку обіцяла.

.

   Був Чорт продюсером, а Бог- завмагом.

   Ховався відчай глянцевим запалом.

   Лизала спину дюжина гулагів,

   А голівуд плював у вічі калом.

.............................................................

Абрам в мундирі згадував про Цилю.

Музики ніби клезмер загравали.

Гелгочучі агенти ізраїлю

у кнайпі прикордонній їли сало.

ДогОри стяг!

Шикуймося до строю.

Іде УПА,

карбує міцно крок.

Комуною замучені герої

дають звитяги й смерті нам урок.

.

ЙдемО на герць

піднесені сурмою.

Ворожі кулі

всупір нам свистять.

Над українським переможним строєм-

бунчук упівський,

гітлерівський стяг.

.

Палає день,

зоря - над чорним схроном.

Йдемо на схід

по селам і містам.

Тризуб несе

свободу мілійонам.

Гачастий хрест

дає надію нам.

.

ДогОри стяг!

Шикуймося до строю.

Іде УПА,

карбує міцно крок.

Комуною замучені герої

дають звитяги й смерті нам урок.

-------------------------------------------------------

російський переклад "Горствесельліду"  в інтернеті дуже поганий. також  я три роки тому переклав "Інтернаціонал" Ежена Потьє ( услід за Миколою Вороним- нотабене), але гітлерівський марш  зачепив був першим!-----------------прим.перекл. Крим руліт!............................

Вже липень грозами гуде,

Нагнівавшись неначе,

І яблунята де-не-де

Попадали з гілляччя.

А для голодної душі,

У тихій прохолоді,

Туманні варяться борщі

На буряковім сході.

У полум’ї віків стоять хрести,
Тут дух козацький між могил витає.
Щоб ми змогли козацький рід спасти
До праці, до звитяги закликає!
І бур’яни, і порось лісова
Такі ж, як на полях всії держави.
Козацька доблесть серце відкрива,
Єднаючи бійців на шлях до слави.
Козацький рід, козацька сторона
Тут гартувались воля, перемоги.
Наш родовід з козацького зерна.
Ми генетично сильні! Слава Богу!
В нас гідність оживе із праглибин,
Вітчизни діти силу накопичуть.
Відроджуйтесь! Міцнійте! Донька й син!
Герої-козаки до звершень кличуть!

***
Наш Трахтемирів – свідчення чеснот
Народу українського, держави.
Від неоліту до рясних свобод
Не гаснуть і не рідшають заргави.

Автор - член Української Громади Зоя Ружин, керівник Культурно-просвітницького центру "Золоте зерно".

У рамках проекту «Наш Трахтемирів» члени Української Громади разом з командою проекту 27 червня вшанували пам’ять отамана Війська Запорізького Андрія Могили: http://ukrhromada.org/index.php?idm=1208800694&idn=1222698375

Про проект «Наш Трахтемирів».

Якщо ви відчувате в собі козацький дух і вам небайдужа пам’ять предків, то долучайтеся до цього проекту – пишіть нам на електронну скриньку [email protected]. 

Ернест був слоном, найпотужним друзякой;

Леон левом був з гривой дуже важкой;

Георг цапом був з бородою- жовтякой;

А Джеймс був маленьким таким слимаком.

.

Ернест у клітину заліз та й закляк там;

Леон оселився на купі валіз;

Георг олівця відшукав собі ,з браком;

А Джеймс на цеглину насилу заліз.

.

Ернест пробудився -і видовбав грати;

Леон підхопився і з ревом побіг;

а Джеймс з переляку почав був дрижати,

а Джеймс заховатися навіть на встиг.

.

Ернест барабанити став у валізи;

Леон з переляку як лев заревів;

а Джеймс на вершину цегеленки виліз:

"Дивився на компас як роблять усі".

.

Ернест був слонякой з натури спокійним;

Леон левом був, гострозубим, крутим;

Георг цапом був, бородатим і сивим;

а Джеймс слимаком був маленьким таким.

Затихли  дерева,  нечути птахів.

Дихання   вітру,   траву   не   колише.

Нечути у лісі людських голосів,

На приречену землю спустилася тиша.

 

В ній я сиджу на зеленій галяві,

Серце   та   очі   –   від  світу  закрив.

Мрії дитинства то ясні то мляві,

Йдучи життям так безжально згубив.

 

Небо шарахнуло ніби від болю,

Землі посилаючи збуджений грім.

І, - мов сльозами, своєю водою

Життєдайну  вологу  надало  усім.

 

Перші краплини, холодні і важкі,

Зовсім як спомини пасмурних днів.

Ринули   з   неба   роздертої  пащі

Змиваючи   все,  що  забути  я  хтів.

 

Так дощ, розмовляючи гулко з травою,

Мене ненароком – пестив і мив...

Щоб  ранок   новий  –   своєю    росою,

Очищене  тіло  моє  – пробудив.

---

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"

Над озером осінь,

І день в німоті,

Над озером небо

Блищить сивиною,

Чи я тобі був

У твоєму житті,

І чи залишусь

У тобі хоч луною?

За озером сад,

У саду тихі сни,

За озером яблукам

Падати скоро,

А я іще тут,

Хоч і тонше струни,

А я іще пам’яттю теплою

Хворий.

О, віро моя!

Чом тримаєшся ти?

О, думи мої!

Чом ви й досі гризотні?

Над озером осінь,

І місяць іти

Збирається в ніч

По небесній безодні.

Володарі, не смійте йти у тінь

І назавжди у забутті згубитись,

Відчуйте гнів майбутніх поколінь,

Яким вже не судилось народитись.

Почуйте тих, хто не побачить світ,

Нові стежки не прокладе полями,

Хто по собі не лишить заповіт,

Яскравими не вибухне ролями.

Вони могли зробити те, що ми

Боялись уявити навіть в мріях,

Вони могли здолати тлін пітьми

У відчуттях, реальності, подіях.

Ви вбили їх жагою перемог

Потрібних тільки вашому багатству,

Вас не бентежив біль чужих тривог,

Для вас добро – синонім святотатству.

Так не для вас обійми сновидінь,

Ласкаві, заспокійливі та милі,

Володарі, не смійте йти у тінь!

Дивіться вічно, що ви наробили.

08.05.2016