хочу сюди!
 

Людмила

49 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 46-60 років

Замітки з міткою «поезія»

Хвилина до закінчення

 

Хвилина до закінчення життя -

Три вдихи й видихи, думок мільйонний рій…

 

Останній сон готує сповиття.

Обабіч тебе – білокрилих стрій

 

Співає колисанку: "Люлі-лю!.."

- Добраніч! До побачення… люблю…

 

 

14.11.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 16654


 

На узбіччя

 

 

Руки голі - гілля

Клен кістлявий схиля,

Ляска ним рвучко, злісно в обличчя.

 

Шелест серцебиття -

Миті й роки життя –

Листям жовтим сухим на узбіччя…

 

 

13.11.2012

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 16566

Немытая Россия


Ми не так давно тішилися "ікрою путіна", і я намагалася пригадати, який же це перл надіслала була мамі з Уралу її знайома. І ось нарила.
Не знаю, чи вчать ще в школі відповідний вірш...

Ти – зерно, посіяне на поле

"Будь прихильною, – молила –Доле!"

"Забарися, невблаганна Смерте! 

Ще не час…" – благала ревно, вперто. 

Вдруге…всоте… вдев'ятсот четверте… 

Марно! Ось Вона, холодночола, 

[ Читать дальше ]

Ви чуєте?

 

Слабує людське милосердя. 

Глитайство, гладке збайдужіння 

Натомість жиріють… О, смерди 

[ Читать дальше ]

Хай буде легко...



Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.

Ліна Костенко


Жовтневої пори екзистенційний джаз…

 

Жовтневої пори

Розкішні кольори -

Форшлаги та морденти,

СинкопАплодисменти!

 

 

Акорди золоті,

Арпеджіо багряні -

Всі tutti й соло ті –

Арфові й фортеп'янні –

 

 

Жовтневих кольорів

Екзистенційний джаз…

***

А день вже постарів,

За обрій втік від нас…

  

 18.10.2012

 

 © Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 15571

Де мандрувала Твоя Душенька?..

 

.Де мандрувала Твоя Душенька учора?

Що бачила? Де спочивала уночі?

Вже необтяжена, крізь простір неозорий

Літа вона…

                                              Голівонька свічі

 

 

Леліє золотаво…Бачиш, Тату,

Це сяєво? Чи, може, поруч ти?

І чуєш, як молитву вчусь читати

Незвичну: "Спасе, упокой…гріхи прости…"?

 

 

І мовиш лагідно: "Все добре, доню!

Вже не болить мені, я в Господа тепер.

Він зняв земні скорботи, сльози втер.

До зустрічі!.."- береш в свою долоню

 

 

Мою, цілуєш у чоло, так як тоді

Було…Любов'ю сяючи. А  очі – молоді…

***

- Куди Ти мандруватимеш сьогодні?

"Не смертним знати про шляхи Господні…"

  

18.10.2012

© Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации 11210190756

 

придумаю тебе.12


я придумаю тебе різним. 
якогось трохи дивного, з дурними снами. 
із зеленими очима, у білій футболці 
і сильними руками. 

ти будеш жахливим художником 
час від часу писатимеш абстрактну прозу французькою. 
поміж тим 
я знатиму що ти любиш 
холодний чай з молоком 
півтори ложки цукру 
два шматочки лимону. 

видкидатимеш у смітник мою косметику 
постараюсь не злитись на це  

я придумаю тебе різним 
поміж тим 
ти приходь, який є.