Любимая, ты где ???
— Дорогой, я в машине … а за мной гонится трамвай … я не знаю куда ехать!
— Съезжай с рельсов и включи навигатор …
— Не включу !!! Я с ним поругалась!)))

Две подруги:
- После того, как я от своего бывшего ушла, он мне каждый день весь в слезах звонит!
- Ага, прощения просит, гад?!
- Нет, благодарит...

Китайцы напали на Россию. Китайскому генералу докладывают:
- Впереди зимовье, 3 мужика сидят, калдырят, оружия нет…
Генерал заходит в зимовье, говорит:
- Я китайский генерал Люй Фэнь, моя армия — 3,5 миллиона человек, мы на вас напали!
Один наш мужик встает:
-Ну ёёооб твою мать!!! Где ж мы вас хоронить-то будем?!!!

10й класс. Идет урок биологии. Народ, вооружившись микроскопами, изучает строение клетки...
Училка просит публику с помощью специальной палочки соскоблить "мазок" с внутренней поверхности щеки, поместить его на маленькое стеклышко и заценить это дело в микроскоп.
По ходу процесса училка объясняет, что, так как клетки не способны к движению, то картинка получается статичной, но в микроскоп можно наблюдать цитоплазму, ядро и т.д.
И вдруг...
Одна из девочек сообщает: "А у меня, типа, клетки двигаются!" Училка сразу дует к ней, пофтыкать в чам дело... Фтыкает пару секунд...
И вдруг заявляет: "Дети, давайте все скорее сюда - у вас есть редкая возможность увидеть, как выглядит живой сперматозоид!"

- Папа в город возил, зоопарк посмотреть.
- Ну и кого видели?
- У-у, тигра видели огромного! Полосатый, с клыками, ходит по клетке, а потом как подойдет к решетке, как сделает так: "Ф-ф-ф-х-х".
- Врешь. Я тигра знаю, он рычит так: "Р-р-р-р-р..."
- Ну, так это если он мордой подходит...

Такое ощущение, что те, кто пишет школьные учебники, не делают уроки со своими детьми.

Ты можешь быть насколько угодно крупным, толстым и злым, но, когда твой двухлетний сын звонит тебе по игрушечному телефону, ты ни за что не удержишься от того, чтобы притвориться, что отвечаешь ему.

Доверчивый Жерар Депардье получил новый российский паспорт, не подозревая, что на нем уже висят два потребительских кредита и ипотека.

Абрам кричит из ванной:
- Сара, иди скорей, у меня встал!
Сара прибегает:
- Идиёт! Не встал, а всплыл!!

Наверное, только у нас такое возможно: еду в лифте, от нефиг делать бросил взгляд на потолок лифта, а там надпись большими буквами: "Е*ало опусти, придурок!".

- Я своей жене купил кольцо с бриллиантом. Так уже две недели со мной не разговаривает.
- Почему?
- А такое было условие…

У обычной компьютерной мыши две клавиши. Если вы путаетесь, на какую когда нажимать, запомните:
Чтобы указать компьютеру, что ему надо делать, используйте указательный палец.
Чтобы показать ему, что вы умнее и знаете, что он от вас что-то скрывает, используйте средний.

По-настоящему в женщине может разобраться только один человек.
Да и тот - патологоанатом.

Если у вас вечером осталось немного пива и вы хотите, чтобы друзья не выпили его с утра, перелейте остатки в майонезную баночку, наклейте свою фамилию и смело ставьте ее в холодильник.

Очередь в ветеринарной клинике. Из-за двери раздаётся голос:
- Кто папа карликового шнауцера?
- Я! - отзывается мужчина из очереди и заходит в кабинет.
Пауза. Шёпот в конце очереди:
- И ты ещё будешь мне говорить, что я извращенец?..

Из дневника молодого папаши: "Сегодня я понял, что СОН, это круче, чем секс!'


Проснулся от того, что жена держит меня за член. Думал, что от меня требуют исполнения супружеского долга, а оказалось, что если так меня держать, то я меньше храплю.

Полненькие, пухленькие, толстенькие...Красивы ли такие женщины? Поговорки утверждают , что даже очень-) То есть народ как бы за-)) Иван Ефремов тоже писал, что мужчины только притворяются, что любят худеньких-)) Опять таки..ему виднее-)))

Но если судить по этой небольшой подборке, то красоты МНОГО НЕ БЫВАЕТ-))

Итак, берем улыбку и смотрим-))) Больше работ многих авторов по ссылке под картиной

Ronald Nieto

Армянскому радио задают вопрос: "Что делать женщине, если она очень толстая?" - Пусть вертит обруч. - А если она не влезает в обруч? Армянское радио озадаченно замолкает, но тут вмешивается турецкое радио: - Слушайте, не надо портить красивую женщину!

[ Читать дальше ]

Доброго дня, Наталіє.

Отримав Вашого листа.

Статтю відредаговано, як Ви і прохали, а якщо будуть які-небудь зауваження, - повідомте мені. І ще, Наталіє, я не Олег, а Євген, я живу в Дніпропетровську, а не в Києві. Я у Вас не працюю і Ви помилилися І-мейлом. А взагалі, в мене на роботі нудний день, тому якщо сподобалося, як я відредагував статтю, надсилайте ще, - я допоможу.

 

Лицар і Дракон 

Казуалістична казка

За чудовий малюнок висловлюю подяку вельмишановному "A_V_L".

 

- Король сказав, що двері його скарбниці відкриті переді мною! - буркнув лицар.
- Вони й відкриті, - миролюбно відгукнувся комірник. - Прямо перед твоїм носом.
- Тоді дай мені увійти.
Комірник не зійшов з порогу.
Лицар спохмурнів:
- Ти не виконаєш наказ короля? Комірник похитав головою:
- Якщо ти увійдеш, двері скарбниці будуть відкриті не перед, а за тобою. Ось це - вже серйозне порушення наказу.
- Для чого мені розкриті двері, якщо я не можу пройти всередину? - розлютився лицар.
- Уявлення не маю. Вибудовувати припущення щодо королівських намірів я не   звик.
- Король хотів, щоб я сам вибрав собі в скарбниці винагороду!

- Він саме так і сказав?
- Ні, - признався лицар. - Він виголосив: "У винагороду за те, що ти вразив дракона, двері моєї скарбниці відкриті перед тобою!"
- Угу, - кивнув комірник. - Я так і думав.
Лицар узявся за меч.
- Я при виконанні, - нагадав комірник. - Не раджу.
Насупившись лицар виголосив:
- Гаразд. Я скоро повернуся.
Він розвернувся і попрямував геть.
- Тількино ти з'явишся тут, двері негайно ж перед тобою відкриються! - запевнив комірник лицарську спину і причинив стулки...

 Через півгодини біля входу в скарбницю загуркотіла залізна рукавиця.
Комірник виглянув:
- Швидко ти.
- Пропускай! - кинув йому лицар буркотливо.
Комірник підняв брови:
- Король сказав ще що-небудь?
- Ні, - відповів лицар. - Він не сказав. Король написав.
Лицар протягнув комірникові сувій. Той розвернув його і повільно, по складах, прочитав:

"Подавцеві цього, лицареві, що вразив дракона, дозволено увійти до королівської скарбниці і взяти там те, що лицар визнає гідною для себе винагородою".

- А потім ти покладеш те, що узяв, на місце? - поцікавився комірник.
- Читай далі, - скомандував лицар.
Комірник відмотав від сувою ще трохи і продовжив:

"Узяте лицар вільний винести зі скарбниці й використовувати за своїм розумінням, для свого блага і без будь-яких обмежень.

Підпис - Король".

- Який король мається на увазі? - уточнив комірник.
Лицар тицьнув у самий кінець сувою - там стояла приписка:

 "Нашого королівства".

Під текстом красувалися три печатки - чорнильна, з воску і з червоного сургучу.
- Все вірно, - сумно погодився комірник. - Що ж, вибирай.

Лицар ступив через поріг, повів носом і пройшовся уздовж полиць.
- Я візьму це, - сказав він, тицьнувши пальцем у найближчу коштовність.
- Ти впевнений? - комірник усім своїм виглядом радив лицареві відмовитися від задуму.
- Абсолютно.
Комірник щось надряпав на паперовому аркуші.
- І ще це, - лицар надуваючи щоки й натужно червоніючи, зняв з верхньої полиці величезну скриню.
Комірник скрушно написав кілька каракуль.
- А навіщо записувати? - з підозрою запитав лицар.

- Для порядку.
- Король побачить список?
- Не виключено. Якщо його величність раптом забажають дізнатися, яку винагороду ти вибрав, я буду готовий до звіту.
- Гаразд, нехай буде так, - лицар потер долоні. - Тоді ще це, і це, і он те.
- Чи не забагато !? - із наголосом відзначмв комірник.
- Як раз. Тим паче, що я не закінчив.
- Гадаю, буде краще, якщо я зараз же повідомлю королю, що тут робиться, - тужливо зітхнув комірник.

Лицар недбало вийняв з-за пазухи клаптик пергаменту і пред'явив його комірникові. На пергаменті значилося: "Лицареві - не заважати!" Внизу, як годиться, виведено підпис "Король. Нашого королівства.", і виднілося три печатки.
Крехчучи, лицар витягнув з кута туго набитий об'ємний мішок.
- Мі-шок - виголосив комірник, запекло шкрябаючи пером, і додав: - Скільки добра відходить!
- У кого відходить, а кому приходить, - процідив лицар, шатаючись під тягарем товстенного рулону.
- Навіщо тобі килим? - обурився комірник.
- На додаток до гобеленів! - відрізав лицар і поліз за гобеленами.

Комірник перевернув свій аркуш на інший бік.
- А це що? - поцікавився лицар, роздивляючись масивну ковану конструкцію незрозумілого призначення.
- Не знаю, - знизав плечима комірник. - Оскільки знаходиться тут, напевно, щось коштовне.
- Беру, - вирішив лицар.
Комірник вивів в реєстрі: "Залізяка важеленна - 1 шту.", - і шмигнув носом.
- Ну, тепер оно та скриня, два ящики і короб зі скриньками. Мабуть, все, - лицар витер піт з лоба. - А, так! Ще візок!
Комірник стрепенувся:
- В наказі було написано "винести"!... Все, що не зможеш понести залишиться тут!

Лицар понишпорив за пазухою. На черговому шматку пергаменту був короткий дозвіл "Хай вивозить!", завірений королівським підписом і трьома печатками.
Склавши на візок свою винагороду і перев'язавши її мотузками, щоб купа не розсипалася, лицар спробував зрушити візок з місця. В нього нічого не вийшло.
- Допомагай! - пропихтів він стомлено.
- І не подумаю! - мотнув головою комірник. - Про це й мови не було.
Лицар поліз за пазуху... Комірник зітхнув і наліг на візок. Колеса страждальницьки скрипнули.
Вони насилу випхали поклажу за двері.
- Далі на мене не розраховуй! - злорадно заявив комірник. - Моє місце в скарбниці!
- А ти мені більше і не потрібний.
Лицар свиснув.
Підлога і стіни затрусилися, і в галерею увійшов дракон.

- Тягни! - крикнув лицар і кинув драконові кінець канату, прив'язаного до візка.
- Ну, ти даєш! - гмикнув дракон, оглянувши гору цінностей.
Комірник роззявив рота і сповз спиною по стінці.
- Уявляєш? - дракон підморгнув комірникові і кивнув на лицаря. - Цей пройдисвіт зібрав вже чотирьох принцес! Каре!
Лицар знизав плечима.
- Ти ж стверджував, що вразив дракона! - у відчаї крикнув йому комірник.
- Звичайно, вразив! - підтвердив дракон, впрягаючись у візок. - Цей лицар і тепер продовжує мене приголомшувати...

Важко завантажений візок повільно покотився у напрямку наступного королівства...

 

Предісторія...

Лицар підійшов до печери, окинув поглядом камінь, що закриває вхід, і сів поруч, притулившись до теплої скелі. Влаштувався зручніше, закинув руки за голову і блаженно примружився.
- Агов, Дракон!- крикнув Лицар, не розплющуючи очей.- Ти вдома?
- Вдома, - відгукнувся з-за каменя Дракон.
- Вийти ще не надумав?
- Ні-а...
- Ну, гаразд - справа господарська. А то дивися, якщо раптом надумаєш...
- Я тебе повідомлю заздалегідь.
- Угу.

Лицар посовався, щоб кіраса не давила на плече, і продовжив, не підвищуючи голосу:
- В місті вчора свято було. З карнавалом. Барди приїжджали.
- Так? - зацікавився Дракон. - І хто виступав?
- Якісь Платинові з Сорокасеми Островів. Веселка теж була. І ця, все забуваю її ім'я...
- Бабка ?
- Ні, інша. А, пригадав, Ластівка.
- Ну і як вони?
- Нормально, - знизав плечима Лицар.
Дракон не міг цього побачити, але почув скрегіт зброї і зітхнув.
- А новини які-небудь розповідали?
- Угу. Нічого цікавого.
- Ну гаразд тоді, - знову зітхнув Дракон. - Пожерти ж приніс?

- Приніс, - Лицар штовхнув ногою дорожній мішок.
- Не отруєно?
- Ні. Жери собі на здоров'ї.
- Врахуй, я спершу дам принцесі спробувати.
- Знаю. Кажу ж тобі, не отруєно.
- Та я так, про всяк випадок. Просто щоб ти знав.
- А поговорити з нею можна?
- З принцесою ? Хвилиночку...
Дракон зашарудів в глиб печери, звідти почулися приглушені голоси, через хвилину Дракон повернувся і сказав, вибачаючись:
- Неможна, вона миється. Завтра поговорите.
- Ну, тоді просто запитай її, вона вже довідалася про те, що я прохав?
- Це про мое слабке місце, чи що?
- Кх-м... ну так.
- Вона намагалася. Але я не сказав.

Лицар по-філософському знизав плечима, зірвав травинку і сунув до рота.
- Ну й гаразд тоді. На чому ми минулого разу зупинилися?
- Кінь б'є королівського пішака на d5.
- Так, вірно. Слон на a4.
- Ти мені жертвуєш ферзя?
- Розумій як знаєш.
- Я подумаю...
Дракон подумав, невпевнено двинув вперед туру. Лицар пішов конем, противники розміняли ферзів і відклали закінчення партії на завтра.

- Їжу я залишаю тут, - сказав Лицар, підводячись на ноги.- Тобі що-небудь ще потрібно ?
- Так. Захопи завтра, будь ласка, трохи паперу для писання. І ще принцеса просила роздобути їй флейту, хоче навчитися грати.
- Я їй знайду самовчитель, - пообіцяв Лицар. - І флейту куплю попристойніше.
- Це не дуже дорого? - почав турбувався Дракон.- У мене тут є деякі заощадження...
- Не треба, - відмахнувся Лицар. - Мені цілком гідно платять за те, щоб я тримав тебе в страху. Адже ти в страху, правда ж?
- Ага!- охоче погодився Дракон. - В жаху просто. У мене навіть хвіст тремтить якщо хочеш знати. Так і передай бургомістрові.

- Я передам, - кивнув Лицар.
- Так, ще чого. Якщо Ластівка не встигла поїхати, ти не міг би запросити її до мене в гості?
На день-другий, не більше. Давно її не бачив, та й принцесі було б приємно, поговорили б про своє, про дівоче. А може, й заспівали б чого-небудь...
- Я запитаю.
- Спасибі.
- Ну до завтра тоді. І якщо надумаєш битися...
- Іншим разом.
- ОК.
Лицар заліз на коня і поскакав.

Дуже легко мати гарні стосунки з тими, до кого не можеш дотягтися.

За оригінальний текст висловлюю подяку сайту  http://www.cd4user.net/anekdot/knight_dragon.shtml.

Гей-парад в Варшаве. Сексуальные меньшинства вышли на парад в столице Польши.


Митинг Партии Регионов. Национальные меньшинства вышли на митинг в столице Украины.

Есть-ли разница?

 А я доедаю свое печенье и ухожу спать. Пусть мне приснятся медвежата. сама себе не пожелаешь - хрен кто додумается приятного на ночь пожелать.

Присвячується "Mamay_"

Ну що ж, цього разу, як декому й обіцяв, додав ще кілька оповідок на рибальську тематику... Сподіваюся, що ні в кого не викличе заперечень їхня "яскраво виражена нагальність"... Хоча разом з тим може виникнути питання щодо причини та наслідку, але це вже я віддаю на Ваш розсуд. Сподіваюся, що наполегивість та цілеспрямованість не полишатимуть Вас на шляху до здійснення того, що прагнеться найбільше... Якщо воно відповідає здоровому глузду, звісно.

 "Про лицарів" також пам'ятаю, тож, з часом сподіваюся ще дещо опублікувати... До речі, дякую, що нагадали.

       Двоє молодих чоловіків ловили рибу неподалік від дороги. І от... Зненацька... Інспектор рибного нагляду вискочив з-за кущів.

       Одразу ж, один з чоловіків покинув свою вудку й чкурнув через лісові насадження так, ніби за ним гналося щось з самого пекла. Інспектор рибного нагляду був гарячковий й одразу ж кинувся навздогін.

       Опісля того, як вони проминули десь половину милі, молодий чоловік зупинився і нахилився обіперши руки об стегна й затамувавши подих. Відтак, інспектор рибного нагляду усе ж його упіймав.

       "Покажи свою рибальську ліцензією, хлопче"! - "начальник" аж задихався.

       Натомість, чоловік витягнув свого гаманця і дав інспекторові рибного нагляду  дійсну рибальську ліцензію.

       "Добре, синку" сказав інспектор рибного нагляду. "Певно, ти є такими же тупим, як і коробка повна каміння! Тобі не потрібно було тікати від мене, якщо ти
маєш дійсну ліцензію"!

"Так, сер" - відповів молодий чоловік -  "але мій друг, котрий лишився на березі, нажаль, не має такої".

 

       Одного дня рибалка лежав на березі й позирав на свою увіткнуту в пісок вудку з  єдиним поплавцем, котрий погойдувався на блакитних хвилях. Він радів теплу післяполуденного сонця і майбутньому улову.

       Приблизно у цей самий час аби трохи звільнитися від напруги робочого дня, надумав прогуяться берегом і один бізнесмен. Він помітив рибалку, котрий сидів на березі, і вирішив дізнатися, чому той рибалив замість того, щоб наполегливо працювати і забезпечити гідне життя собі та своїй родині.

        "Небагато риби ти упіймаєш таким робом", - сказав він рибалці. - "Ти  повинен  більше працювати, аніж лежати на березі"!

       Рибалка поглянув на бізнесмена, посміхнулася і відповів: "І яка мені буде за це нагорода"?

        "Ти зможеш купити велику сітку й ловити більше риби", - відповів бізнесмен.

        "І яка ж буде мені вигода з цього"? - запитав рибалка, продовжуючи посміхатися.

       "В тебе будуть гроші, ти зможеш купити човен і у підсумку більше ловити риби", - сказав бізнесмен.

        "Ну і тоді в чому моя вигода"? - знову запитав рибалка.

        Бізнесмена почали дратувати питання рибалки... "Тоді ти зможеш купити корабель і найняти робітників, щоб вони працювали на тебе"! - сказав він.

       "І в чому ж буде моя нагорода"? - повторив рибалка.

        Бізнесмен розсердився. "Не розумієш? Ти зможеш побудувати риболовецький флот, плавати по всьому світу, і люди, яких ти наймеш, ловитимуть для тебе рибу!"

       Коли ж рибалка знову запитав: "Що ж я матиму з цього?", бізнесмен, червоний від люті, закричав на рибалку: "Не розумієш? Ти можеш стати таким багатим, що тобі ніколи не потрібно буде більше працювати. Ти зможеш цілими днями відпочивати на цьому березі і милуватися сонячним заходом. В тебе не буде ніяких турбот"!

       Рибалка продовжуючи посміхатися, подивився на бізнесмена і сказав: "А що, по-вашому, я роблю зараз"?

P.S. Сподіваюся, що відео, як і звуки моря припадуть Вам до вподоби.

За оригінали цих чудових оповідок висловлюю подяку наступним джерелам:

@ http://www.jokejam.com/fishing_jokes.htm @
Yoga and Coping with Harmful Addictions. Part 1 /D-r Karel Nespor 
(Sannyasi Swaroopmurti). - Yoga. - 2001. - September-October. - Year 12, Issue 5. - P.39-47.