Прочитала замітку http://blog.i.ua/user/8312762/2242851/  а саме ось цю фразу "И вообще, я бы человека измеряла не в килограммах (ну о чём они могут рассказать!?)), а в душевностях каких-нибудь - душ/кг, так наверное)"  і згадала

«Я порахував свої роки і виявив, що у мене лишилося менше часу на життя, ніж я прожив. Я відчуваю себе такою дитиною, яка виграла коробку цукерок, перші з’їла із задоволенням, а коли зрозуміла, що лишилося декілька, то починає по справжньому їх смакувати.
Я не маю часу на безкінечні конференції, присвячені статутам, законам, процедурам і внутрішнім правилам, знаючи, що нічого не буде досягнуто.
В мене немає часу терпіти абсурдних людей, поведінка яких не відповідає їхньому вікові.
У мене немає часу на боротьбу з посередністю. Я не хочу бути на зборах, де помпується его.
Я не можу терпіти маніпуляторів і опортуністів. Мене тривожать заздрісні люди, які дискредитують більш здібних, щоб привласнити їх позиції, таланти і досягнення.
Мені лишилося надто мало часу, щоб обговорювати заголовки. Я не бажаю цього, бо моя душа поспішає. Надто мало лишилось цукерок в коробці.
Я хочу жити з людьми, які несуть в собі людяність. Люди, які можуть сміятися зі своїх помилок, які досягли свого успіху. Люди, які розуміють свій поклик і не ховаються від своїх обов’язків. Ті, які захищають людську гідність і прагнуть бути на боці істини і праведності. Це те, що робить життя вартим життя.
Я хочу оточити себе людьми, які знають, як торкатися сердець інших. Люди, які через важки удари життя навчилися рости і зберігати ніжні доторки душі.
Так, я поспішаю, я поспішаю жити з інтенсивністю, яку може подарувати тільки зрілість.
Я стараюсь не витрачати даремно жодну з цукерок, які лишили для мене. Я впевнений, що вони будуть більш смачними, ніж ті, які я вже з’їв.
Моя мета – дійти кінця у згоді з самим собою, з моїми близькими і моїм сумлінням.
Ви гадали, що у вас два життя, і раптом ви розумієте, що у вас було і є тільки одне.»
Маріу ді Андраді. (Сан-Паоло, 1893-1945). Поет, письменник, есеїст, музикознавець, один із засновників бразилійського модернізму.

        Розповім ще одну екстрім історію з сільського життя 

        Без сверхзадачи человеческое существование лишено смысла. Животные рождаются, дают жизнь новым поколениям, потом функция размножения угасает, и наступает смерть. А мы — мы не умираем, пока у нас есть цель — дождаться внуков и правнуков, написать книгу, увидеть мир, заглянуть в Зазеркалье… Старости не существует, и ничего не заканчивается, пока вы сами этого не захотите.

 

Я ненавиджу кожен ранок. Кожен день нагадує минулий і нічого нового. Мені все набридло! Як почати нове життя, якщо навколо багато що не влаштовує? Чому стабільність з часом починає набридати? Позбавляємося від страхів і починаємо зміни вже сьогодні! Якщо думка почати все з чистого аркуша не дає спокою - не потрібно відкладати затію до кращих часів. Вони навряд чи настануть, а дорогоцінні роки підуть у прірву. Поради зі статті допоможуть вам знайти те, що ви так давно шукали в собі!

 

Хочу почати нове життя

 

Звідки взагалі береться бажання почати нове життя? Коли все навколо перестає приносити радість, а ти нагадуєш вичавлений лимон - пора починати життєве перезавантаження. Як тільки виникає перший сигнал «мені терміново потрібні зміни, і я не можу так більше» - значить, жереб кинуто.

 

Сильне бажання почати нове життя виникає, коли життя стає швидше вироком, ніж задоволенням. Такий сміливий вчинок можна зробити в будь-якому віці, незалежно від соціального стану і вже тим більше статі. Для кожного доля приготувала секретну дорогу, до якої важливо прийти усвідомлено.

 

З чого почати нове життя?

Перше - відчути справжнє бажання.

Друге - почати розробляти план втечі від рутини і її міцних пут. Нове життя лякає своєю невідомістю, але можна зробити по-розумному - побудувати покроково її реалізацію. Відрив від того, що «є зараз» і того, що «буде потім» - саме це лякає!

 

Навряд чи людину лякає те, що через три роки він зможе купити будинок. Його більше хвилює те, як він зможе перебороти лінь, або покинути стару роботу на більш цікаву або як він буде відмовляти собі в покупці непотрібних речей. Якби усі знали те, що результат гарантований - всі б кинулися в цю невідомість.

 

Як почати нове життя

 

Щоб зміни швидше постукали в двері, потрібно зрозуміти, що минуле - це віджитий час, про який не потрібно думати і жаліти. Якщо ненависна робота багато років забирає життєву енергію - від неї варто негайно позбутися. Страшно уявити, що трапиться з людиною через ще 10 років! Ризикувати - такий навик допомагає швидко позбутися від того, що тільки тягне назад або залишає на місці. Стабільність, часом, буває примарною. За нею може ховатися хронічний страх зробити відповідальний крок і пожертвувати сьогоденням.

 

Є усіма відома приказка: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі». Вона пояснює, що можна задовольнятися існуючим і не брати від життя більше. Так, це правило можна застосувати на перших етапах або якщо все задовільняє. Але, як взяти себе в руки і почати нове життя, коли ти вже покриваєшся пилом? Чи не бігти від потенційних можливостей!

 

Чи не бути багатослівним на новому шляху

 

З чого почати нове життя, як не з великого ентузіазму. Не потрібно говорити всім підряд: «Я починаю зміни, перестаю робити це, і почну це». З великою ймовірністю, що оточуючі будуть байдужі до цього або, навпаки, будуть насміхатися. Говорити про глобальні ідеї потрібно тільки тим, хто дійсно тебе розуміє і підтримує. Слова не люблять бути викинутими на вітер. Люди, які пережили неприємний досвід або вважають «як сказала Галина» будуть тільки наповнювати життя скептицизмом.

 

Очистити життя від непотрібного мотлоху

 

Якщо вже й починати все з чистого аркуша, то потрібно позбутися від непотрібного мотлоху. Що впливає на людину? Його обстановка! Якщо вона переповнена непотрібними дрібницями, гірше того, сміттям, тоді трапляється дисбаланс. Варто зараз подивитися, що нас оточують будинки - в нашій фортеці. Здається, все ідеально? Навіщо мати безліч сервізів, мідну вазу, непотрібні журнали, речі з неприємного минулого. Це можна продати, віддати нужденним. Чим менше обстановка наповнена мотлохом, тим легше відчувається на душі. Легкість на душі - це відсутність порожніх стресів.

 

Навчитися цінувати час

 

Як почати нове життя? Навчитися цінувати час. Це найважливіший актив, яким не варто розкидатися! День складається всього з 24 годин, з яких практично половина йде на відпочинок. Не можна сидіти годинами безперервно біля телевізора, за екраном телефону, приділяючи час дрібницям. Як можна вивчити іноземну мову, якщо постійно дивитися фото в соц. мережах? Як встигати робити зарядку, якщо ми постійно встаємо пізно? Важливо контролювати режим дня і приділяти достатньо часу на сон і бадьорість. Даремні справи варто замінити корисними, від яких буде ефект. Хвилина неробства стає заслуженою, якщо достатньо попрацювати для цього.

 

Позбутися від шкідливих звичок

 

Для формування будь-якої звички досить 3 тижні. За цей час організм і мозок повністю набуває нового темпу життя. Важливо позбутися згубної поведінки, від якої тільки одні проблеми. Давно хочеться кинути курити? Ходити в зал для схуднення? Може, перестати їсти багато солодкого? Тільки велика сила волі і наполегливість допоможуть побороти непотрібні звички.

 

Скласти список «незадоволених» речей

 

«Я не задоволений своєю роботою, мені не подобається, як я веду себе в суспільстві, мені не подобається мій стиль одягу», - такі думки точно наштовхують на зміни. Важливо написати список з тих речей, які не задовольняють людину. Потрібно чесно вказати на те, від чого виходить внутрішня боротьба. Результат може здивувати! Навпроти кожного пункту потрібно написати спосіб, який вирішить цю проблему. Саме «шляхи вирішення» стануть тими цілями, до яких потрібно прагнути.

 

Помінятися зовні

 

Чому б не створити свій новий образ, який буде символізувати зміни? Поміняти зачіску, носити новий макіяж, поміняти стиль гардеробу, замінити окуляри на контактні лінзи - зміни в зовнішності повинні відповідати внутрішньому настрою. Непримітна дівчина стане фатальною жінкою, якій завжди будуть говорити компліменти. Невпевнений в собі хлопець зможе вразити публіку злегка зухвалим чином. Вихід в нове життя - це подіум, де ми проявляємось у всій красі.

 

Позбутися від страху

 

«Ну, чого ж ти чекаєш? Давай, підійди до керівника і попроси про підвищення! Скажи, що тебе не влаштовує », - такі думки змушують крізь землю провалитися. Завжди страшно почати нове життя, коли всередині сидить невпевненість. Досить зробити один крок і далі буде простіше контролювати ситуацію. Навіщо довго налаштовувати себе і все-таки не стати на довгоочікувану дорогу? Важливо переступити через невидимий бар'єр, який заважає просуватися далі.

 

Підтримувати старі контакти

 

Ніколи не варто забувати про нерозлучних друзів, з якими ми пізнали радість і горе. Незважаючи на велику зайнятість, постійні плани, важливо підтримувати відносини з ними. Написати повідомлення, а краще зателефонувати і дізнатися: «Як ти? У тебе все добре? Може зустрінемося?". Знати, що в житті є ті, хто може підтримати і бути поруч - найприємніше відчуття. Справжні друзі, хороші знайомі завжди підтримають, незважаючи на обставини.

 

Перестати чекати дива

 

Хороший момент ніколи не настане, як тепер! Вже вдосталь ми наситилися «сніданками», вже стільки нафантазували - пора почати діяти. Чи не буде кращого часу, як зараз, щоб сказати «я тебе люблю», «я тебе ціную», «давай спробуємо» і т.д. Важливо перестати шукати відмовки, а впевнено ступати на шляху до бажаної мрії.

 

Як почати нове життя, не маючи багато здібностей, великих зв'язків і грошей? Відчути величезне бажання поміняти курс на щасливе майбутнє. Кожен з нас - міцний граніт, який вимагає детальної роботи. У підсумку, результат здивує навіть самого великого майстра! Досить застосувати поради зі статті, і ви вже ніколи не залишитеся колишнім. Великих успіхів і ніякого смутку!

Добрий вечір, шановне панство!
Почитала стрічку блогів та накрило мене хвильою ностальгії. Та такою, що не можу не висловитися.
Колись у далекому 2010 я відкрила для себе розділ приколів на нашому сайті ай.юа. Особливо вподобала картинки, бо їх так зручно було вставляти в презенетації. Але прийшов день, коли для збереження картинок необхідна була реєстрація на сайті, тому я була змушена завести нік та імейл. Трохи згодом почала щось постити сама. Крім розділу "приколи", відкрила для себе ще "блоги", але вони мене особливо не зацікавили. Мої так звані "замітки" коментувало півтора землекопи, але то мене не обходило.
Прийшов буремний 2013, політика модераторів почала мінятися, багато моїх проукраїнських приколів видалялося, найлегші адмінами перекидалися у блог. Я випадково щось наклікала й вийшла на стрічку блогів, побачила інших різних жителів народу. І читала. Здебільшого мовчки.
На початку 2014 мене перевели на підвищення до столиці, це було за кілька днів до розстрілів на Майдані. Тепер уявіть собі стан тієї 33-річної жіночки: на роботі все по-новому, в столиці своя специфіка, керівництво ближче, підлеглі нові, і кожен з них сам хотів посісти це місце, шалені столичні затори, навігатор тупить, за 500 км від мене закінчує 4 клас рідненька донечка, і моє материнське серце дуже сумує, і на додачу до всього в центрі омріяного Києва "Плине кача по Тисині", якісь виродки в Криму та казна-що в рідному Дніпрі. Забула додати, що близьких друзів я в Києві не мала. Єдиним звичним був сайт ай.юа. І блоги зі звичною сторінкою. Мене тоді дуже підтримали люди. Віскарь, Хельга, АльКазлов, Мідна Феєчка, Золотко, Лана Скала, Гала, Любомирчик, Татоша, Помадка, Ланц, ще були люди, і багато, перепрошую, якщо раптом когось забула. Коли мені подобався чийсь коментар - я тикалася в друзі, зазвичай ніхто не відмовляв. Звісно, нікому не скаржилася на самотність, але в ті 3-4 міс айка замінила мені сім'ю та друзів.

..................

Тепер блоги стали іншими. І я не про інформаційне наповнення, бо інформацією стрічку наповноюємо самі хто чим хоче.
Блогери стали інші, ми з вами, ти і я, і вона, і він. Коли це сталося, дорогенькі? Ви ж нормальні були: гостинні, привітні, позитивні. І я теж на масовій хвилі міркую, френдити ту жіночку з обмеженими можливостями чи ні... Мені що, шкода місця у френд-листку? Ну буде діставати - завжди ж можна видалити. Це через засилля "нових-старих" незрозуміло яких особистостей, що не зізнаються, ким були раніше? Чи через Змєєловів, що зробили зухвале матюче хамство майже трендом? Чи через Мілєдь ми зачерствіли? Боїмося, що нас зурочить по інтернету тьотя-ексгібіціоністка з діабетичною енцефалопатією?

Дякую, що прочитали. Всі питання з попереднього абзацу риторичні та спрямовані перш за все до себе. Написала й відпустило.

А взагалі-то мій вечір сьогодні отакий
http://photo.i.ua/user/4959475/490057/15127768/
Розігнала всіх по таборах-чергуваннях та відпочиваю.
Тим, хто сюди дочитав, бажаю гарних вихідних. Я знаю, ми білі та пухнасті, просто прихворіли чомусь трохи.
ПиСи. ДЯКУЮ, що свого часу прийняли мене такою, як є!