Вірш невідомого японського поета століття в стилі "нагаута" - "довгий вірш" з антології "Кокін-вака-сю" Цю антологію було складено в 10-му столітті, однак твори, що входять до неї, було створено ще раніше. "Нагаута" - досить рідкісний вид японської поезії, бо японець не часто відкриває глибини свого духу і почуттів. Ми зустрічатись майже перестали Відтоді серце радісне моє На небо в чорних хмарах схоже стало Кохаючи, Не дорікаю! Ні! Як той...

Читати далі...

Знову шаленеє море... цілунків... Мене в полон свій бурхливий... забрало. В нетрі забрало- собой оповило... Цілими тижнями ... пестило жваво. Ой же ...які вони всі ...та гарячі... Тії цілунки... їх хочеться вдосталь. Чом же тих пестощів... дуже замало?! Де ж оті руки... та ніжнії плечі?! Що так сумують... дарують блаженство... Що нас кохають... і нам відмовляють. Де ж оті вії, та гарнії очі?! Що до звитяг надихають... буремних.

***А я кажу вам: день іде,Іде така година,Коли ні тут, ні там, ніде,Кордонів жодних не буде,Лишь даль далека, синя.А я кажу вам: близький часІ хвиля недалека,Що буря звіється нараз,Згуртує і змітає насІ зблизька, і здалека.Хто каже вам, що все одно,Де жити, як вмирати,Той тягне вас в багно на дно,Той вам дає без дна судноІ каже кермувати. А я вам кажу: майте слух,І позір тому дайте,Що вам говорить волі духПро близьку хвилю заверух,І хвилі тої чайте!..1911 р. Богдан Лепкий

[Приєднана картинка] Цікава суміш Кава, шоколад і мигдаль – цікава суміш така… Поставлена крапка на жаль і склалось все не так… Чорна кава у роті гірчить, але пам’ятатимеш ти Цікаву суміш – шоколад та мигдаль, і останній цілунок Її… Мрії зруйновано, більше немає шоколаду з мигдалем, Надію знищено, ти далі житимеш із болем… Вона пішла… Лишилась в кружці чорна кава... Життя твоє стало пусте: усе, що мав, Вона забрала… Живеш у полоні ілюзій, а на столі – самотня...

Читати далі...

"Я не хочу тобі зла, я не така, Я в очах твоїх шукаю лиш тепла, Я в устах твоїх шукаю лиш добра, Ти пробач все, що буде і що було. Я не хочу тобі болю,зрозумій, Я не хочу щоб за мене ти страждав, І в очах моїх погасло стільки мрій, Знаю,ти б мені життя віддав. Будь щасливим! Я не хочу тобі зла! Я не варта навіть краплі твоїх сліз, Я піду від тебе так, як і прийшла, Снігом розлечусь, розтану скрізь..." &nbsp...

Читати далі...

за мотивами http://blog.i.ua/community/2051/639192/ написала вірш для діточок Лютий надимає щоки, Люто дме, реве, регоче, Ніс щипa, штовхає в боки, Поступатися не хоче Він Весні пригожій, милій. Завірюхою лякає, Снігом сипле, не втікає. Лютий дме. Зима – при силі. 03.03.2011 © Stepans’ka Marina (SMG)

" Цить! Хай говорить серце...Невиразно воно говорить, як весняна нічка." Л.Українка 25 лютого - 140 років з дня народження Лесі Українки

Сніжинка тане На долоні. Зникла. Ми - В долоні часу. 23.02.2011 © Stepans’ka Marina(SMG)

згадуючи один з лютневих вечорів Запалене сонячне око червоне В блякло-недужій небесній блакиті. Брили брудні – сніго-крига, пухлини Всіяли місто. А храмові дзвони Благовіщують. Молитвою лине Спів їх… Люд. Рух. Поспіх. Втрачені миті. 16.02.2011 © Stepans’ka Marina (SMG)

Лютий надимає щоки, Люто дме, шибками грюка, Знахабніло в двері стука... Космос чорний і високий Зоревітром срібним дмуха, ЗореПросо сипле з міху. Оріон потужно диха... Лютий дме. Я небо слуха. 11.02.2011 © Stepans’ka Marina (SMG)