Опівночі півпляшки залишилось. Неонів зграя зірки підміняла. Мовчав сп"янілий не від шнапсу Штірліц. Ісаєва від ревнощів палала. . Був бармен хіба істинним арійцем. Німкеня чисто Вагнера співала. Кидав шифровки неконкретний Штірліц- Ісаєва одну-таки спіймала. . Поза порогом вили хижі злидні. Портвейн кривавий доля відливала. Війна гніздечка навманець трощила. Держава ситу пайку обіцяла. . Був Чорт...

Читати далі...

ДогОри стяг! Шикуймося до строю. Іде УПА, карбує міцно крок. Комуною замучені герої дають звитяги й смерті нам урок. . ЙдемО на герць піднесені сурмою. Ворожі кулі всупір нам свистять. Над українським переможним строєм- бунчук упівський, гітлерівський стяг. . Палає день, зоря - над чорним схроном. Йдемо на схід по селам і містам. Тризуб несе свободу мілійонам. Гачастий хрест дає надію нам. . ДогОри стяг! Шикуймося до строю. Іде УПА, карбує міцно крок. Комуною...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Вже липень грозами гуде, Нагнівавшись неначе, І яблунята де-не-де Попадали з гілляччя. А для голодної душі, У тихій прохолоді, Туманні варяться борщі На буряковім сході.[Приєднана картинка]

Фенікс. Політ. Перелік фантазій. Я улітаю без евтаназій. Знову лікарня. Світло. Тунелі. Швидко співають мої менестрелі. Мозок римує. Всього лише вправа. Потяг наліво - потяг направо. Море. І я стою на порозі.Сонце в дорозі. Щастя в дорозі. Скільки я слів уже написала. Буде замало. Сонця замало. Темрява йде. За нами слідкує. Горлум, не треба мені поцілуя. Глечик висить на заборі грузина. Де полонина - там хуртовина. Холод. Смереки. Лякають сніги.Тепло. Будинки. Любов. Пироги. Може не треба в...

Читати далі...

У полум’ї віків стоять хрести, Тут дух козацький між могил витає. Щоб ми змогли козацький рід спасти До праці, до звитяги закликає! І бур’яни, і порось лісова Такі ж, як на полях всії держави. Козацька доблесть серце відкрива, Єднаючи бійців на шлях до слави. Козацький рід, козацька сторона Тут гартувались воля, перемоги. Наш родовід з козацького зерна. Ми генетично сильні! Слава Богу! В нас гідність оживе із праглибин, Вітчизни діти силу накопичуть. Відроджуйтесь! Міцнійте! Донька й син! Герої-...

Читати далі...

Ернест був слоном, найпотужним друзякой; Леон левом був з гривой дуже важкой; Георг цапом був з бородою- жовтякой; А Джеймс був маленьким таким слимаком. . Ернест у клітину заліз та й закляк там; Леон оселився на купі валіз; Георг олівця відшукав собі ,з браком; А Джеймс на цеглину насилу заліз. . Ернест пробудився -і видовбав грати; Леон підхопився і з ревом побіг; а Джеймс з переляку почав був дрижати, а Джеймс заховатися навіть на встиг. . Ернест барабанити став у валізи...

Читати далі...

Затихли дерева, нечути птахів. Дихання вітру, траву не колише. Нечути у лісі людських голосів, На приречену землю спустилася тиша. В ній я сиджу на зеленій галяві, Серце та очі – від світу закрив. Мрії дитинства то ясні то мляві, Йдучи життям так безжально згубив. Небо шарахнуло ніби від болю, Землі посилаючи збуджений грім. І, - мов сльозами, своєю...

Читати далі...

Над озером осінь, І день в німоті, Над озером небо Блищить сивиною, Чи я тобі був У твоєму житті, І чи залишусь У тобі хоч луною? За озером сад, У саду тихі сни, За озером яблукам Падати скоро, А я іще тут, Хоч і тонше струни, А я іще пам’яттю теплою Хворий. О, віро моя! Чом тримаєшся ти? О, думи мої! Чом ви й досі гризотні? Над озером осінь, І місяць іти Збирається в ніч По небесній безодні.[Приєднана картинка]

Володарі, не смійте йти у тінь І назавжди у забутті згубитись, Відчуйте гнів майбутніх поколінь, Яким вже не судилось народитись. Почуйте тих, хто не побачить світ, Нові стежки не прокладе полями, Хто по собі не лишить заповіт, Яскравими не вибухне ролями. Вони могли зробити те, що ми Боялись уявити навіть в мріях, Вони могли здолати тлін пітьми У відчуттях, реальності, подіях. Ви вбили їх жагою перемог Потрібних тільки вашому багатству...

Читати далі...