хочу сюди!
 

Лариса

52 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 38-57 років

Замітки з міткою «вірші»

Таке промовисте мовчання…

Мовчання красномовним бути вміє – Він та Вона в Коханні, і не сміє Ані словечко сполохнути мрію. Лише торкання, погляд очі в очі, Тремтлива, найсолодша тиша і пророча. Таким промовистим бува мовчання – Вона та Він в передчутті прощання, Слова безсилі, бо нема Кохання. Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі, Тремтлива тиша наполохана, пророча. 16.11.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Як я тебе кохаю?

Як я тебе кохаю? Важко сказати – як... Бачу я небо раю В чистих твоїх очах. Сильно? Не знаю міри Сили ночей без сну, Ранків, без тебе – сірих, Днів, що без тебе – сум. Ніжно? Звичайно, ніжно. Палко? Шалено? Так. Шепче казкарка-вічність Про таємничий знак. Про королівські шати, Привиди давніх веж... Легко тебе кохати – Дихати легко теж. Наталка Шевченко (Очкур)

Інша ніч

Ти не залишишся зі мною, Ця ніч належить не мені... Самотність в темному сувої Гортає зваблені пісні. І на розтрощених цимбалах Вона нестямно виграє... Пробач – я знову не вгадала, Що в цьому болю не моє. Я так хотіла побувати У світі справджених поем, Там, де зима у білих шатах Кришталь до снігу додає. Де поле – аж до небокраю - Заткане в атласні світи... Та буде інша ніч, і знаєш – Я вже не дам тобі піти. Наталка Шевченко (Очкур)

Ти - звичайнісінький

Ти - звичайнісінький. Негарний. Як тінь розбитого вінця, Але на вій своїх чагарник Ти все нанизуєш серця. А їх - багато. Так багато. Вони караються, живі... Чи то спокута, чи розплата, Та що отримали - ловіть! Ти - звичайнісінький. Безпечний. Ці очі - сірі, наче дим, Одноманітний почет речень, В яких - ні згадки про "завжди". Ти слів, які панянкам любі, Ніколи вчити не бажав, Та погляд твій - сердита згуба, Для снів і спокою - іржа. А усміх твій - такий...

Читати далі...

Зорепад

присвята моїй любій доні Передзим’я. Старий-Листопад Кволий, труситься... Крутиться світ. ЗореНіч... ЗореРух... Зорепад… Леоніди летять – ЗореКвіт, ЗореДиво! – Дивуюсь, дивлюсь; Поміж тисяч малих тих свічад Є й моє… Тихо Богу молюсь – «Зустріч нам подаруй в зорепад!..» Час минав… От і Спас на порі! Пахнуть яблука, мед… ЗореНіч! Персеїди палають вгорі – Сотні Богом запалених свіч. При надії, пильную на мить Чудотворення, вгору дивлюсь … ...

Читати далі...

Осінь. біля вікна

Якби ж побачить журавлиний клин, Що від озер ясних до сонця лине… Не йняти віри тузі – Не один Ти знаєш: Ні. Надія не загине. Крижинам не віддасть свого тепла, Не змовкне навіки, гріхами скута. Землі чужої запашна отрута Не вб’є жаги, Не спинить вороття До вод джерельних. З безлічі шляхів Той шлях, Що досі в серці не зотлів, Розбудить пам’ять… Тож нехай зі скла, Немов з душі запиленого тла, Дощі змивають дні, Змивають ночі – У погляді надії на життя То сльози...

Читати далі...

Народження

Не вір тому, хто каже: вірш Складати – невелика праця. Це наче сісти небораці Та стиха каву пить – не гірш. Не вір отим, котрі плетуть Із слів мережива холодні: Слова ті, Наче пси голодні – кістки, Свою шукають суть, Та не знайдуть Ні крихти в плетиві отім. Коли вогонь породить слово, То непотрібная полова Без залишку згоряє в нім. Послухай водоспад гірський, Що голос свій несе долині, Пекучій лиш повір сльозині, Як вірить день зорі ясній. Вдивись – і не...

Читати далі...

Далматинець

Написав для сина. Далматинець Рано-вранці, хлопчик Толя на заняття йшов у школу та зустрів він Далматинця, що довкола метушився. Лютим звіром гавкав пес Толя крикнув:" Згинь, балбес". Пес за ласку те прийняв, поруч з хлопцем почвалав. Раптом звір кота уздрів та й погнав його у двір. Там біда для Далматинця: він з півнями зачепився. Оточили його півні, але пес був їм не рівня - під ногами прокотився,- півень з іншим ізчепився...

Читати далі...

Здивовані квіти

Ліна КОСТЕНКОЗДИВОВАНІ КВІТИ Сю ніч зорі чомусь колючі, Як налякані їжачки. Сю ніч сойка кричала в кручі, Сю ніч ворон казав: “Апчхи!" Сю ніч квітка питала квітку: — Що це робиться, поясни? Тільки вчора було ще влітку, А сьогодні вже — восени!

Осінь...

Перебирає тихо струни осінь,Вплітає павутинки в жовті коси. Гітари звуки чисті та сумні. Палають ягоди калини, як вогні. Танцює листя неповторні вальси, Дерева голі - гілки, наче пальці. І плаче дощ, закоханий у осінь, Своє кохання загубивши в її косах. (с)                                                                                    [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]                                                                       ...

Читати далі...