Мне подумалось тут -  таков высший уровень развития общества. Почему? Да потому что выйди хоть голышом - ничего не будет угрожать ни жизни ни здоровью. Ну-ка, как там насчёт кто кого провоцирует, каким видом - короткая юпчонка, оголённый пупок, откровенный топ. А тут топлесс, средь бела дня. Вон где уровень! Оттак

 

Нью-йоркских полицейских в феврале проинструктировали, что женщины, гуляющие по городу топлесс, не совершают ничего противозаконного. Однако известно об этом стало лишь после того, как в мае известная фотограф из Бронкса Холли Ван Воаст подала федеральную жалобу против властей города за ряд неправомерных задержаний.

   В своей жалобе Ван Воаст перечислила десять эпизодов, имевших место в 2011-2013 годах, когда полиция арестовывала ее за демонстрацию груди в публичных местах. Как пишет New York Times, правоохранителям четко дали понять, что арестовывать женщин из-за оголенной груди запрещается. Руководство нью-йоркской полиции разъяснило, что женщине топлесс не может быть предъявлено обвинение в "общественном разврате". Более того, если женщина с оголенной грудью привлечет большое внимание, полицейским предписано разогнать толпу, а тех, кто не захочет удалиться, — арестовать

 Сколько социальных, политических, экономических и других систем придумали люди чтобы наступило всеобщее счястье на земле. И реформы и революции, но при любой системе находились люди которые брали власть в свои руки и обладали всем. Под этими людьми строилась пирамида власти и чем ниже тем больше людей, но меньше власти, а значит и благ. И все энэргичные рвутся до сих пор на вершину этой пирамиды. По этому счастья и нет. 

Но !

Я знаю что нужно сделать, но не знаю как. Но это уже просто вопрос времени. Раз до этого додумался я, значит додумаются и другие. Только без убийства тут не обойтись .

Итак, ВНИМАНИЕ !

Нужно создать систему которая подсчитывалабы количество потраченного каждым человеком. И как только какойто чел потратил больше чем остальные -- наступает смерть.

Олигархом становится быть неминуемо смертельно.

Все богатые становятся озабоченными что чтото бедные на себя мало тратят -- какбы мне не здохнуть ?

Все люди начинают потреблять только самое дешёвое и необходимое. Все становятся такими бережливыми, хлеб не выбрасывают,гардероб обновляют по мере необходимости, а не потому что какойто педик выпустил новую колекцию.Всё имущесто при передаче в наследство тоже учитывается как приобретённое -- по этому наворовать "чтобы внукам хватило " -- не имеет смысла. 

Ресурсов сразу станем потреблчть в разы меньше. Экология наладится сама собой. Трудоголик будет бежать из офиса чтобы ему лишнюю копейку не заплатили.

И семьи опять станут большими и дружными , ну хотябы потому что если один холодильник на всех -- то все проживут дольше.

Ну в общем эту тему можно развивать долго, но идея должна быть понятна.

Сейчас наша свобода напоминает светофор, у которого горят три огня сразу.

         (М.Жванецкий)

Как часто можно слышать : "Каждый человек имеет право высказать своё мнение" ?
Наверное, нередко, правда ведь ?
А Вы бывали на птичьем базаре ?
Не том, где торгуют ими (!!!), а там, где они собираются стаями и галдят наперебой... а ?
Там, вороны, воробьи, попугаи, чайки и т.п. живность...

Фокус в том и заключается, что человек имеет обязанность мыслить, и мыслить созидательно (!), и затем уж имеет право озвучить что-либо ценное для себя и/или для других.
А с развитием блогосферы и т.называемых социальных сетей гораздо легче стать галдящей птичкой, нежели наследовать путь великих предков


І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє ПОСЛАНІЄ Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавидит, ложь єсть. Соборное послание Иоанна. Глава 4, с. 20 І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений І все спочиває. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає — Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. І господа зневажають,— Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають, А що вродить? побачите, Які будуть жнива! Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько На чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу, Та й більш нічого. Кричите, Що бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв, І сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!.. Якби взять І всю мізерію з собою, Дідами крадене добро, Тойді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро! Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там і здихали, де ви поросли! Не плакали б діти, мати б не ридала, Не чули б у бога вашої хули. І сонце не гріло б смердячого гною На чистій, широкій, на вольній землі. І люди б не знали, що ви за орли, I не покивали б на вас головою. Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у сине море Дітей ваших... і не буде Кому помагати. Одцурається брат брата Т дитини мати. І дим хмарою заступить Сонце перед вами, І навіки прокленетесь Своїми синами! Умийтеся! образ божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать... Бо невчене око Загляне їм в саму душу Глибоко! глибоко! Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засудять, і премудрих Немудрі одурять! Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я, І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані раю, Немає й бога, тілько я! Та куций німець узловатий, А більш нікого!..» «Добре, брате, Що ж ти такеє?» «Нехай скаже Німець. Ми не знаєм». Отак-то ви навчаєтесь У чужому краю! Німець скаже: «Ви моголи» 1. «Моголи! моголи!» Золотого Тамерлана 2 Онучата голі. Німець скаже: «Ви слав'яне». «Слав'яне! слав'яне!» Славних прадідів великих Правнуки погані! І Коллара 3 читаєте З усієї сили, І Шафарика, і Ганка 4, І в слав'янофіли 5 Так і претесь... І всі мови Слав'янського люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі... Колись будем І по-своєму глаголать, Як німець покаже Та до того й історію Нашу нам розкаже,— Отойді ми заходимось!.. Добре заходились По німецькому показу І заговорили Так, що й німець не второпа. Учитель великий, А не те, щоб прості люде. А ґвалту! а крику! «І гармонія, і сила, Музика, та й годі. А історія!.. поема Вольного народа! Що ті римляне убогі! Чортзна-що — не Брути! 6 У нас Брути! і Коклеси! 7 Славні, незабуті! У нас воля виростала, Дніпром умивалась. У голови гори слала, Степом укривалась!» Кров'ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах! Окрадених трупах! Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли 8, Ніже тії коми, Все розберіть... та й спитайте Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. То й побачите, що ось що Ваші славні Брути: Раби, підніжки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучче, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть реміні А з їх, бувало, й лій топили. Може, чванитесь, що братство Віру заступило. Що Синопом, Трапезондом Галушки варило. Правда!.. правда, наїдались. А вам тепер вадить. І на Січі мудрий німець Картопельку садить 9, А ви її купуєте, Їсте на здоров'я Та славите Запорожжя. А чиєю кров'ю Ота земля напоєна, Що картопля родить,— Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала Та й вас роздавила! Так от як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву, І вам, синам, передали Свої кайдани, свою славу! Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають. Замість пива праведную Кров із ребер точать. Просвітити, кажуть, хочуть Материні очі Современними огнями. Повести за віком, За німцями, недоріку, Сліпую каліку. Добре, ведіть, показуйте, Нехай стара мати Навчається, як дітей тих Нових доглядати. Показуйте!.. за науку, Не турбуйтесь, буде Материна добра плата. Розпадеться луда На очах ваших неситих, Побачите славу, Живу славу дідів своїх І батьків лукавих. Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, Того бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. Чужі люди проганяють, І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому. Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Дідів наших. Тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину. Отака-то наша слава, Слава України. Отак і ви прочитайте, Щоб не сонним снились Всі неправди, щоб розкрились Високі могили Перед вашими очима, Щоб ви розпитали Мучеників: кого, коли, За що розпинали! Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата,— Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. Благословить дітей своїх Твердими руками І діточок поцілує Вольними устами. І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечерній Тихо засіяє . . . . . Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!

Запропонуйте мені вибрати матеріал, в який я бажала би вбратися,

і найперше, що спадає на думку - повітря. Чисте, свіже, що пестить тіло ніжно-ніжно, як коханець, огортає мене  і цілує так, ща дух забиває, і вимагає віддатися йому і летіти з ним, у ньому , над ним, вище...вище... Повітря тепле, напоєне пахощами весняного цвіту, землі і молодої травиці, скупаних першою травневою грозою, повітря, що бринить ніби струна від  запаху озону!.. Повітря літнє, гаряче і пристрасне, в якому вирує, кипить суміш ароматів скошеної трави, меду, польових квітів, суниць; повітря, сонячно-золоте і яскраве на дотик!.. Повітря морського узбережжя, ледь солонувате, грайливе і спокусливе, аж надто спокусливе!.. І я сама стаю повітрям, всотую його, розчиняюсь в ньому, лечу над цілим  світом вільно у високості..... 07.05.2009 ©Степанська Марина (SMG)

Мы  живём  по  белому
С  листа  играя  жизнь
Во  всём,  что  нами  сделанно
Пойди-ка  разберись...
Ошибок  неисправленных
Нам  уж  не  стереть
Мы  гордостью  задавлены
Себе  построив  клеть...
Но  жизнь  –  она  ведь  добрая..
Её  прекрасен  лик...
Нельзя  прожить  со  злобою...
Жизнь  –  не  черновик  !!!

110-річчя від дня народження Головного командира УПА Романа Шухевича.
Село Гуків Чемеровецького району 30.06.2017 
Слава Нації !

Какой бы сильной ни была женщина, она ждет мужчину сильнее себя… и не для того, чтобы он ограничивал ей свободу, а для того, чтобы он дал ей право быть слабой.

 Анджелина Джоли

Вспомни "Броненосец "Потёмкин",
Выплюнь гнилое мясо,
Сколько можно грызть объедки
Со столов господ-пи.арасов?
Тысячи наших братьев,
Умирают во имя свободы,
Полиция дрочит властный орган
За пакет социальной блевоты.
Гламурные автозаки,
Хохлома с позолотой,
Цепные псы, готовые к драке.
Убивать - мужская работа?
Коляска уже покатилась,
Рубит казак чернобровый,
На Патриарших масло разлилось,
Воланд идёт, всё готово.

Припев:
Ты ни при чём?
Равнодушие убивает не хуже пули,
Ты ни при чём?
Мир погибает, ну, и хуле?

По миру волна демонстраций,
Вгоняет тиранов в дрожь,
Торчит рояль из баррикады,
На нём танцуют Спартак и Гаврош.
Горят цистерны с бензином,
Факелы новой зари,
Взрываются яхты и лимузины,
Тревогу бьют звонари,
Достоинство человека,
Свобода, гордость и честь,
Нам всем сейчас не до смеха,
Победа решается здесь!
И если сейчас не бороться,
То завтра нам всем п.здец,
Больше никто не увидит солнца -
Позорный, трусливый конец.

В "Свободе" предлагают разорвать дипломатические отношения с Россией и ввести визовый режим