хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «вірші»

Я бачив стареньку у церковці Божій

Я бачив стареньку у церковці Божій - 
У серці людському несла свою віру,
Рука її квола у жесті негожім
На хреснім знаменні, як свічка тремтіла.

Тремтіла і гасла, і знов підіймалась - 
Лишила небогу земна її сила...
Лиш вірою в серці пташина трималась,
До Бога у церкву вона прилетіла.

До Бога, до Правди - з недолі земної,
Такої стражденної горя дороги...-
Тримайся, пташино, тримайся, Мадонно -
Могутністю Віри ти вславила Бога!
 
Це ти підставляла натруджені плечі
Під храмів руїну, під віри руїну,
Ти стерпіла все в світовій колотнечі...
Та нам донесла Божий шлях і Вкраїну...

І лики ссіяли, і хори гриміли
До Вічного Бога в натхненній Осанні...
Я бачив у церкві пришествіє  В і р и...
...там сльози, як зорі, пливли на світанні...

                                         О.Райдуга   1993 р. 


Л а с т і в е н я т о н ь к а


Ластівенятонька,
Ластівенятонька -
Милі дівчатонька,
Милі хлоп'ятонька...
Дзвінкі - чудесні -
Линете зрання,
Краплі небесні
Праці й кохання!

Серця - краплини,
Життя струмочки - 
Землі Вкраїни
Доньки й синочки

       О.Райдуга

Вірш написано у 2005 році. Як, конкретно відбувався творчий процес? У серці визрівав згусток енергії почуттів, тепла, любові, переживань за Україну... і був серпень, за вікном натхненно і заповзято носилися ластівки. Спрацював стартер творчого процесу - конкретна тема милих ластів'ят наклалася на визрілий згусток почуттів до України... - народився вірш... про який судити Вам, дорогі читачі і шанувальники. 

Л и с т о п а д

Листопад летить - співає,
Землю ніжно укриває
Золотим, палким, зеленим
Листом верб, берізок, кленів.

Світить сонце, листя пада
Жовтим дивом листопада...
Час, як дзвін - тонкий, високий,
Неба вічний синій спокій.

Пада, пада, пада листя,
Сипле світлом променистим,
Все навкруг звучить ним, сяє
В материнськім ріднім краї...

...Світ спогляну, помолюся,
Сили дужої нап'юся
Від землі, дерев, природи,
В золотої сонця вроди...


О.Райдуга

Інформація для тих, кому це може бути цікаво. Вірш іде під знаком "скрипкового ключа". Тобто, його вібрографіка справляє гармонізуючий вплив на тонкі і фізичні структури людини. Природно, що інструмент досить таки тонкий. Для цілеспрямованої роботи потрібно бажання, зацікавленість, увага, наполегливість, системний підхід.
Люблю ним користуватися під час руху. Просто йдеш у справах і начитуєш один з таких "феноменів" для вирівнювання емоційного стану.

Літо вродило хлібами і кров'ю


Модні журнали -
Слайд-шоу в зіницях,
Навушники - мури між
EGO та світом.
VIP-термінали,
Пещені киці -
Блиск і жахи макабричного літа.

Розкошів надмір,
Печалей по вінця -
Літо вродило хлібами і кров'ю.
Диявольський намір -
Зганьбити вкраїнця,
Згноїти, убити Вкраїну любов'ю.

Імперське братерство, ординські обійми
Здушили; летять Вельзевуловим роєм
Жорстокі чужинці, готові до бійні.
"Хто в черзі наступний померти героєм?"

Mall-и, кав'ярні, планшетні зіниці,
EGO і розкоші - мури від світу,
Вибухи й смерті на схід від столиці...
В чергу, герої воєнного літа!..


(липень - 31 серпня 2014)


© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика гражданская
Свидетельство о публикации № 53314


Здав кров для поранених

Вчора здав кров для поранених в нашому госпіталі Збройних Сил України у Львові на вул. Личаківській 26 - це максимально з того, що можу зробити з помочі від себе особисто для захисників нашої України від ворогів. Хтось проливає свою кров на полі бою, будучи пораненим, а я намагаюсь її - ту кров перелити від себе та відновити, як донор. Знаю і певен, що разом ми переможемо!

 
Просто звітую перед друзями, бо кому ще сказати маю?
А ще я врятував зошит з макулатури, де були гарні школярські вірші якоїсь дівчинки Христинки Костик і подаю одного віршика звідти, що називається більш ніж промовисто - Україна!



 

Увесь читайте тут: http://svitlyachok.io.ua/album684705

Вірність



ВІРНІСТЬ

Не тривож  мене в снах,             
Моя вірність сумна!
А лети, наче птах,
Надвечір'ям з вікна!
В полі вороном кряч,
З журавлями курлич
І нехай оцей плач
Забере собі ніч !
Щоб ніхто не спитав:
"Чом ти зранку сумна?
Що за птах вилітав
В тебе вранці з вікна?"
Що йому відповім:
"То мій сум відліта"?
Чи ж іменням твоїм
Обпечу я уста?
Що було - не збулося:
Ти повірив пліткам......
Сивиною волосся
Лік ведем вже рокам....
Лиш ночами болить
Мені вірність сумна....
Білим птахом летить
Рано-вранці з вікна.

Л_Зарічна http://blog.i.ua/user/1555291/818221/
МУЗИКА: GMC – Я вернусь

7 березня – весна – вулиця Інститутська – Майдан Незалежності


А вже весна! В барвінковій хустині,
В лляній сорочці, вишитій хрестом.
Хрести… і схлипи журавлині –
Небесна сотня лине… за Христом,

Супроти Зла поставши й беззаконня,
Життя поклавши й душі за братів
І за Вкраїну… Квіти на осонні –
На вшанування страчених життів -
 
На шинах розквітають, на бруківці,
В серцях, на вишитій хрестом
Сорочці… Линуть весноспівці
В тремке підхмар'я чисте за Христом…

Вітрець гойда скривавлену пір'їну,
Що човником пливе з височини…
Весну в стражденну, змучену Вкраїну
Прикл и;кали її загиблі дочки та сини..
 

Березень-17 квітня 2014


© Copyright: Марина Степанская, 2014
Свидетельство о публикации №114041706630

Ланки ланцюга


Ланки ланцюга -
Намертво зчеплені дні -
ЛистопаДвадцятьПершогоЛютого…


Ланки ланцюга
Вогнем  заґартовані,
Скипнем лютим; кров'ю скроплені...


Ланки ланцюга
Схожі на автошини
В кіптяві… й попелі кісток згорілих…


Ланки ланцюга…
В них душі вплавлені.
Реліквія, життями освячена…



06.04.2014


© Copyright: Марина Степанская, 2014
Свидетельство о публикации №114040705198

7 березня – весна – вулиця Інститутська – Майдан Незалежності


А вже весна! В барвінковій хустині,
В лляній сорочці, вишитій хрестом.
Хрести… і схлипи журавлині –
Небесна сотня лине… за Христом,

Супроти Зла поставши й беззаконня,
Життя поклавши й душі за братів
І за Вкраїну… Квіти на осонні –
На вшанування страчених життів -

На шинах розквітають, на бруківці,
В серцях, на вишитій хрестом
Сорочці… Линуть весноспівці
В тремке підхмар'я чисте за Христом…

Вітрець гойда скривавлену пір'їну,
Що човником пливе з височини…
Весну в стражденну, змучену Вкраїну
Прикликали її загиблі дочки та сини...

Березень-17 квітня 2014

© Copyright: Марина Степанська

Вірші вчителям

Вітання Любов Анатоліївні
Історія — це пройдене життя, 
Та без минулого немає майбуття. 
Для того ми історію й вивчали, 
Щоб краще рідну землю нашу знали. 
А як пізнали — серцем прикипіли. 
Для себе цілий всесвіт враз відкрили. 
Якого роду-племені ми діти 
І як нам далі в світі жити. 
То ж за науку вдячні ми без меж, 
Історикам вклоняємося теж! 

Вітання Ірині Павлівні
Нас математики навчали, 
Щоб ми усе прорахували: 
Що множити, а що ділити 
І як в складному світі жити. 
Любов нам множити потрібно, 
Ділити радість принагідно, 
От щирість й щедрість — додавати, 
А зло від серця віднімати. 
І як почнемо так робити, 
То правильно ми будем жити: 
Чудово, здорово і ясно. 
То ж буде все у нас прекрасно. 
За це ми вдячні вчителям. 
Від нас — уклін доземний вам! 


Вітання Юлії Василівні

Нас в школі вчителі любили 
І мови рідної навчили, 
Щоб ми в свої сімнадцять літ 
Йшли українцями у світ.

І рід козачий добре знали, 
Та батька-матір поважали, 
Через віки несли звичай 
Й любили щиро рідний край. 
Й любов цю в серці зберегли, 
Де б ми у світі не були. 
То ж дуже вдячні вам за мову: 
Ліричну, милу, світанкову. 
Ми понесемо мову в світ. 
А вчителям — палкий привіт! 


Вітання Віктору Іслмовичу

Фізика — наука в світі необхідна, 
У житті людському дуже всім потрібна. 
Без знання законів в космос не злетіти, 
Через річку бистру міст не спорудити. 
Не було б будинків, літаків у небі, 
Кораблів у морі — це ж усім нам треба. 
Тому цю науку в школі ми вивчали, 
Хоч за неї мали й не найкращі бали, 
Але ж в основному знаємо багато 
Й техніку найкращу несемо у хату. 
Дякуємо щиро за шкільні уроки, 
Хоч чимало з нами мали ви мороки, 
Та прийміть подяку і вітання чемні, 
За уроки в школі і слова натхненні. 


Вітання Тетяні Олександрівні та Наталії Григорівні

Ми іноземну мову теж вивчали, 
Щоб в розмаїтті світу не пропали. 
Бо ж іноземну мову треба знати, 
Щоб добре слово другові сказати, 
Який живе за сотні довгих миль, 
І мова в нього інша, інший стиль… 
Життя складне і нас колись зведе, 
Від цього ти не дінешся ніде. 
То ж так важливо знати різні мови, 
Тоді життя приємне і чудове, 
Бо розумієш все і вмієш сам сказати, 
Слова не треба в словниках шукати. 
Учителям ми вдячні безконечно, 
Прийміть подяку і любов сердечну.