11:34 21 червень Київ, Україна
Вперше про перспективний ескадрений міноносець проєкту 23560 «Лідер» заговорили в 2009 році. Відтоді цей есмінець, що «не має аналогів в світі», «вбивця авіаносців» і «гроза НАТОвських« Арлі Бьорків», продовжує своє існування лише в форматі розмов. Хоча і цей струс повітря зайвий раз доводить, наскільки промисловість Росії готова до великих і амбітних проєктів.
Приблизно рік тому в російських ЗМІ промайнула чергова хвиля «блудословія» про те, що есмінець «Лідер» стане більше, збільшивши свою водотоннажність до 19 тис. тонн. Власне, великий і грізний корабель, мабуть, це саме те, що потрібно середньостатистичному споживачеві кремлівської пропаганди.
З іншого боку, ця «типу-патріотична» новина супроводжувалася і даними про приблизну вартість спорудження такого корабля - 100 млрд рублів. Так само цікавий був і інший момент, а саме - дослідно-конструкторські роботи по «Лідеру», заплановані на 2021 рік, тоді ж планують і закласти перший корабель, будівництво якого займе, орієнтовно, 7 років.
Що ж, інформація вкрай корисна, адже вона багато в чому підтверджує припущення, що нового есмінця ВМФ РФ не бачити.
І ось чому.
По-перше, в 2016 році повідомлялося про початок будівництва першого «Лідера»; в 2018 році про можливий контракт на 8-20 кораблів даного проєкту. Потім початок будівництва було перенесено на 2020-й, а тепер уже кажуть про 2021-2022-й. Хто дає гарантію, що закладка есмінця знову не зрушиться на невизначений термін?
По-друге, протягом останніх кількох років розміри есмінця регулярно коректувалися з 13 тис. тонн до, вже, 19 тис. тонн. Тобто, у проєктно-конструкторського бюро «Північне» досі немає єдиної затвердженої концепції про те, що з себе повинен представляти сучасний есмінець дальньої морської зони.
По-третє, на сьогодні жодна російська верф не володіє можливостями будівництва бойового корабля подібного класу і водотоннажності. Більше за всіх інших для подібного будівництва підходить «Північна верф» при проведенні відповідної модернізації, процес якої і розпочато. Але, ось яка дилема, модернізація «Північної верфі», вартість 30 млрд руб, завершиться не раніше 2022 року. Тобто, початок будівництва «Лідера» навряд чи відбудеться в 2021-му році.
По-четверте, вартість есмінця в 100 млрд рублів оцінюється за сьогоднішнім курсом і за сьогоднішніми цінами, але в умовах економічної турбулентності, як зміниться його оцінка через рік-два? Та й в принципі, наскільки реально бюджету РФ розгорнути будівництво корабля, рівноцінного трирічному (а в перспективі і більше) бюджету Костромської області?
По-п'яте, попередні терміни будівництва і те, що дослідно-конструкторські роботи почнуться одночасно з будівництвом, наштовхують на сумніви щодо дотримання термінів і не тільки.Наприклад, есмінці УРО типу «Арлі Бьорк» будуються протягом року-двох, «Лідер» же буде зводитися за термінами як повноцінний авіаносець. При цьому, з урахуванням досвіду попередніх довгобудів для потреб ВМФ РФ, не виключено, що ці терміни зростуть в рази, так само як і вартість його будівництва, а ризики конструкторських недоліків будуть зведені до ймовірності - 100%.
У підсумку, ми отримуємо досить сумнівний проєкт, який навряд чи Росія зможе фінансово і технічно здійснити. З іншого боку, 100 мільярдів рублів, які в перспективі можуть перетворитися на 200 млрд і більше, в умовах фінансово дефіциту, зайвими в процесі глобального розпилу бюджету Міністерством оборони РФ не будуть.
А тому, в добру путь - в небуття.
І вже якщо «Лідер» зовсім не лідер, а пасе задніх, про яке нарощування бойового потенціалу і про яку «морську наддержаву» кричать кремлівські гібридні пропагандисти?
На папері, можливо, є Росія, можливо є флот... в житті невелика Московія і іржаві корита!
А в той час, коли російський флот асоціюється з пів столітнім чадящим авіаносцем «Кузнєцов» і неіснуючим «Лідером», НАТО повним ходом освоюють нові технології. Наприклад, новітній «невидимий» есмінець «Замволт» USS Zumwalt (DDG-1000).
А тим часом в НАТО: РФ може цю реальність використовувати для своїх фантастичних фільмів, настільки велике відставання технологій росіян від НАТО.
«Замволт» - бойовий корабель нового покоління, екіпаж якого нараховує 148 матросів і офіцерів. Вартість першого такого есмінця, прийнятого на озброєння в 2013 році, склала 4,4 мільярда USD.
Основною зброєю есмінців даної серії є 80 крилатих ракет «Томагавк» і артилерійські системи, що зумовлює основне завдання есмінців з підтримки сухопутних військ атаками берегових цілей.
У кораблі використовується перспективна система управління всіма озброєннями через TSCE-I фірми Raytheon з відмовою від концепції локальних комп'ютерних систем. Есмінець має засоби малопомітності, що зменшують його ЕПР в 50 разів.
На сьогодні побудовано 3, в строю 2 ескадрених міноносці типу «Замволт». Вартість будівництва всіх трьох есмінців оцінюється в 12,73 мільярда доларів. Повна вартість програми, що охоплює, крім витрат на будівництво кораблів, витрати на дослідження і розробку, оцінюється в приблизно 22,5 мільярда доларів.
У порівнянні з мізерним фінансуванням російських проєктів НАТО на розвиток військово-морського флоту грошей не шкодує і своє реноме підтримують на гідному рівні.
В сьогоднішніх реаліях краще приклад брати з успішних і розвинених країн, ніж з Росії, що і робить Україна своїм прагненням і бажанням вступу в НАТО.
І спільні маневри з провідними країнами НАТО тільки посилять професіоналізм і бойовий дух українських військових під заздрісні погляди російських пропагандистів.
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/rossijskij_esminec_lider_kak_simvol_degradacii_rossijskih_voennyh_tehnologij
Втрати України в Другій світовій війні — прямі та непрямі людські та матеріальні втрати, які поніс український народ в період Другої світової війни.
Оцінка чисельно втрат в різних роботах суттєво відрізняється, починаючи від 5 млн до 7 млн загиблих громадян тодішньої Радянської України.
В виступі у зв'язку з 30 річчя визволення України від гітлерівських загарбників тодішнього першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького була названа цифра 6750 тис. чоловік.
Пізніше людські військові втрати були визначені в 2,5 млн чоловік і 5,5 млн. — загиблих військовополонених і мирного населення. По відношенню до загальних втрат СРСР це становить 40-44%. З врахуванням вторинних демографічних втрат (померлі від хвороб і голоду, депортовані, емігранти, втрати у природному прирості населення), то втрати складуть приблизно 14,5 млн чоловік[1].
Було також зруйновано майже 700 міст (40% усіх міст Радянського Союзу, знищених війною) і 28000 сіл. Оцінка матеріальних збитків становила 285 млрд рублів (в цінах 1941 року) - понад 40% усього збитку СРСР.
У війні загинув кожен п'ятий українець. Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% з загальної кількості.
Спалено 319 000 господарств, на Лівобережній Україні був зруйнований кожен четвертий будинок.
Виведено з ладу 5600 мостів, зруйновано 33 000 шкіл, технікумів, 18 000 медичних установ[2].
В матеріалах Прес-служби Президента України В. Януковича, поширених до Дня Перемоги в Німецько-радянській війні, втрати України в Другій Світовій війнівизначаються як такі, що перевищили 10 млн чоловік [3].
Так повелося, що тут я розпочала зі своїх старих спостережень за дурнуватими зашкварами СН, тому не варто зраджувати собі. Продовжимо.
Наразі маємо, що б ви думали? Ні, не про Конституційний Суд. Про це теж буде, але окремо і більш серйозно. А зараз — про міністра з питань окупованих територій Олексія Резнікова.
В своєму інтерв'ю з Яніною Соколовою щодо Кримської платформи примирення, і взагалі окупованих територій, Резніков нагора заявив, що Донбас — це «ракова пухлина» на території України.
"Це знаєте, як онкопухлина, з якою ми не знаємо, що робити. У нас є два варіанти: це хворі території — ментально, в тому числі. Є варіант резекції повної, ампутації, або лікувати".
Як вам таке, Ілон Маск жителі Донбасу? Єдина країна, все таке.
А знаєте, що саме прикре? Незважаючи на те, що інтерв'ю відбулося на каналі Порошенка, де в принципі такі твердження — нормально, це сказав НЕ міністр Порошенка. А міністр, з уряду Шмигаля, призначений вже у березні 2020 року. Міністр «нових облич», монобільшості — як хочете називайте. Але це дійсно «Я ваш пріговор».
У мене, і у вас, я впевнена, є багато питань щодо кадрової політики Зеленського. Поки не будемо про натовп соросят всюди, де можна. А от конкретно візьмемо міністра Резнікова. Поважний адвокат, талановитий юрист. Поки все нормально. А от далі — ні. Виходець зі Львову представляє інтереси окупованих територій, всередині України та в Тристоронній контактній групі. Не знаю, чи варто нагадати, що у часи до 2013-го Львів і Донбас люто ненавиділи одне одного? Війна ще підігріла цю ненависть, і на виході маємо «ментально хвору територію». Н — неупередженість.
Йдемо далі. Пам'ятаєте перегони 2019-го? Лозунги про «нові обличчя», «очищення влади»? Так, офіційно, Резніков ніколи не світився у пулі прибічників Порошенка-політика. Інша справа із Порошенко-олігархом-бізнесменом. Давайте згадаємо весну 2020, коли на карантин закривали метро і громадський транспорт. Пам'ятаєте, як вили Іри Геращенко та Льоши Гончаренки про недопустимість цієї заборони? А пам'ятаєте чому? Тому що вся зовнішня реклама у громадському транспорті і метро, і більшість рекламних площ в місті належить команді Порошенко-олігарха. Це я до чого. Відкриваємо у вікіпедії статтю про Резнікова і читаємо там:
«З квітня 2016 року по вересень 2018 року: Дав старт впровадженню реформи у галузі зовнішньої реклами в Києві...».
Sapienti sat.
Якщо наступного разу дивуватиметеся, чого Порошенко
не у влади, а війна ще й досі не закінчилася, згадайте тих, хто
займається цими питаннями у нашій країні. Війна — це великий бізнес,
який так просто, як шоколадки, на когось не перепишеш.