Прибувши до безпечного куточка на протилежному боці площі, еліта цього відважного народу не стала гаяти ані хвилини. Мов із чарівної скриньки, звідкись з’явилися щити, будівельні піддони, дошки з кривими цвяхами, які за лічені хвилини перетворилися на імпровізовану сцену. Марципанника, який іще не встиг отямитися, швидко виштовхнули на цей шедевр архітектури, немов ляльку, яку поставили на полицю, щоб не заважала. Спочатку він лише нерозбірливо мямлив у гучномовець, немов кіт, що...
Читати далі...