Зелень доцарювалась
- 27.01.23, 11:57
Півонії є різновидом красивих та незвичайних квітів. Та постійно купувати такий букет це дороге задоволення. Натомість є більш практичний і бюджетний варіант, який також буде радувати ваше око. Ви можете виготовити реалістичні квітки своїми руками. Для цього вам знадобиться “зефірний” фоаміран завтовшки 1 мм та іранський фоаміран зеленого кольору.
Виріжте із “зефірного” фоамірана такі заготовки:
[ Читати далі ]Детальніший процес виготовлення півоній можна подивитися тут:

Холод просто не дає авокадо остаточно визріти. Тримайте плоди в
кімнатній температурі, тоді вони стануть м’якші та смачніші. Якщо
потрібно, щоб авокадо достигли швидше, покладіть їх у пакет з яблуками
чи бананами – ці фрукти виробляють етилен, який прискорює дозрівання.
- Алло, да.
- Доброго дня
- Доброго, ви хто?
- Я власне, до себе до дому телефоную…
- Ха, я тут живу. Всє докумєнти на мєня. Нє надо тут расказивать
- Я власне, розумію. Жила я тут до того як, довелось втікати
- А. Ну то такоє. Тєпєрь я тут хазяйка. Чьо було тікати? Вас хтось трогав? Тєпєрь, какіє прєтензіі? Кароч…
- Стійте, не кладіть слухавку. Я не з претензіями. Захотілось зателефонувати до дому. Ну як раніше. Коли ми були власниками. Місто було наше, рідне. Розумієте?
- Та нє особо. Оставалісь би в свойом радном городє, жилі б луччє прєжнєго. Так нє, вас жє обболванівают ви вєрітє. Город тєпєрь русскій, жить тєпєрь можно счасліво.
- Ви тільки слухавки не кладіть.
- Та я нє спєшу.
- На роботу не потрібно?
- Какая работа? Послє вас где здєсь работать? Ви жє всьо разрушилі. Та і гуманітарку какую-то дают. Нє то что прі ваших. Єдинствєнноє, что харошего, так ето коньяк ми нашлі в сєрвантє. Вкусний.
- Тримали до дев’ятого травня. Мій батько воював.
- Знаєм, гдє ви ваєвалі. Для вас дєвятоє марта ето дєнь скорбі. Да? Чєго ви ващє сюда пазванілі, нікак нє пайму.
- Захотілось хоч якусь вісточку з дому. Хоч почути гудки і то радість.
- Гудкі? Ну слухай, своі гудки…
Для кожного власника тварини його улюбленець – найособливіший і неповторний. Однак деякі хвостаті все ж мають трохи більшу унікальність, ніж інші. Завдяки генетиці вони отримали як шарм і харизму, так і неабияку зовнішність. Поєднання цих зовнішніх та внутрішніх якостей допомогло деяким вихованцям стати справжніми зірками інтернету.
«Туна — це уособлення вираження „голлівудська посмішка“: нею вона щодня готова підкорювати серця мільйонів»
Сьогодні сонце зійшло напрочуд яскраво. Міріади променів розбіглися по всіх куточках ранкового світу, цікаво заглядали в усі потайні місця, стрибали на крапельки роси і змушували їх сяяти всіма кольорами веселки.
Один промінчик, знайшовши щілинку між фіранками на вікні, проник у темну кімнату, зупинився на стіні і наповнив простір м'яким світлом. Він навіть не підозрював, що на нього тут вже чекають. Маленька дівчинка приготувала для промінчика справжній сюрприз – велику дзеркальну кулю, яка повільно оберталася.
Потрапивши на кулю, промінчик сонця розсипався на безліч сонячних зайчиків і отримав небачену свободу. Він весело літав по всій кімнаті, танцював по стелі, стрибав по столах і лавах. А також цікаво заглядав у велике дзеркало на стіні, і дражнив кота, що лежав на стільці.
Кіт намагався зловити промінчик, та даремно, тому йому не залишилося нічого іншого, як демонструвати напускну байдужість.
Коли сонце змінювало напрямок промінчика і він не міг потрапляти на дзеркальну кулю, дівчинка дбайливо пересувала її до напрямку промінця. Вона не втомлювалася робити це на протязі усього дня.
Це була взаємна гра сонячного промінчика та маленької дівчинки. Їм було добре і весело бути разом.
Коли настав вечір, сонце втомилося за день освітлювати землю і зібралося йти відпочивати за далекий обрій. Від цього сонячний промінець почав поступово гаснути. Мабуть, він теж втомився від цієї рухливої гри.
Дівчинці було шкода розлучатися зі своїм другом. Її весела посмішка змінилася на сумний вираз обличчя, і вона сумно зітхнула.
Коли останні кванти світла впали на дзеркальну кулю, дівчинка змусила себе посміхнутись і рукою помахала на прощання своєму другу промінцю. І у кімнаті запанувала темрява.
Поки не настав вечір вашого життя, поки хтось дбає про вас, не втомлюйтесь посміхатись і радіти життю, щоб він продовжував дбайливо утримувати землю під вашими ногами.