Предисторія. Звертати на це увагу, я почав десь років три тому. Якщо, на зразок, в колективі якому я працюю, є людина яка зловжива або часто вжива алкоголь, то з цією людиною у мене виникають конфлікти. Конфлікти на рівному місці. І головне що конфліктувати якраз і почінала ця людина. З моеї сторони було достатьньо сказати - що я не употребляю напої які містять алкоголь. Точно не знаю, ну такі слова діють на алкоголіка як червоний колір на бика, або як кнутом по обличчі. І перший висновок який вони робили, це що закодіруваний. Вони не могли і нехотіли зрозуміти як це людина добровільнь відмовляється пити напої з вмістом алкоголю. Особіно їх ображало, коли вони узнавали що не закодірованнй, відмова з ними випити. Дальше ішли інтриги про не уваженія до колективу і всяка друга білеберда яка может зародитися в заражонном мозге алкоголіка. Дальше все завіссіло от того яких людей в колективі було більше. Якщо пьющіх, то на мене дивилися як на ворога народа і всяческі ізбегалі общенія со мной, плетучі інтриги в свойом тестом насквось пропітаним алкоголем колектіве. І мене це устраювало на всі 100%. Якщо не пьющом, то все йшло більш ніж даже добре. С алкоголіками все просто, в пьяном віде оні :смелие, отважние, безстрашние. В трезвом віде: боязглівие, труслівие, сцикливие і мозг ім видайот інформацію що протів них точат заговор. На самом же деле, на них і внііманія не хто не хоче звертати, не то щоб даже думати чі обговорювать їх.
Історія. В евреів є стена плача. А українці щоб не відставати від евреів теж ізобрели собі щось таке подобне. Тільки українці занадто ледачі щоб кудись ходити, а тим більш строїти. І вони ізобрели (барабанная дрож) БУТИЛКУ ПЛАЧУ. І удобно, і комфортно, і купіть можно в любом українськом магазині. І всегда как би под рукою. Возможно каждому доводилося бачити, коли бухаючі дорослі мужики, набухувалісь до такой степені, що почінали жалітися один одному на жітейськие трудності. І головне що вони начінали жалітися на все без розбору, начальнік, жена, деті. Все, де хоть трохи накопичувалась обіда, викладивалось і оплаківалось біля бутилки плачу.
Псігологія учит. Що люба неприятность, це як бруд на вашому одязі. Не більше. Да не зовсім приятно коли влізеш десь або ізмажешся, або даже машина обрискае, або хтось вимаже. Ну все удаляеться з помощью щотки, душевние рани заживают, і вспоминати це можно тільки як приобритьоний опит.
Ну як я зрозумів, алкаші ідуть собственим шляхом. Накопичують на своєму одязі как можно больше бруду, щоб потом перед БУТИЛКОЙ ПЛАЧУ бути най більшим плакальщіком.

Сьогодні неділя, 19 січня 2020 рік. Обстоятільства винуделі мене написати цю замітку. На мій погляд це хороший спосіб виговоритися. На данний час, я чувствую себе як герой із фільма "Я Легенда". Довгий час, десь около 5 років, я писав заметки і викладав в цьому блоге. И ось що з цього вышло. Вйшло те, що я набрав популярность. Ну популярность скрита і про неї знають невелика кількість людей і люди ці мешкають в різних місцях. Тож по суті, даже і поговорити не скем. Про популярность знаю із того що бачив де і як вона отображалася. Це легко було, якщо я е автор. Один такий даже... презедентом став. Хотя с каждим днем в нього рейтинг падає все ниже і ниже. Тут два варіанта, або в "них" все іде по плану або він в ролі президента -- повна бездарность. Чесно скажу що я за нього теж віддав свій голос і не дуже прийемно бачити як він здає позиції і лишається довіри людей. Тож щоб йому допомогти, зробив спробу попасти до нього на прийом, щоб розповісти про ідею яка можливо поверне довіру людей і підніме рівень житя в країні. Ну так як мені сказали в президентській прийомній, він сам особисто не приймае, треба описати ідею на бумаге і її розглянуть. А потом можливо хтось і прийме. Ну персонально презедент не кого не приймае. Остаеться питання. Для чого на самій верхушке обманивают людей. Якщо я наприклад стою у прийомній лікаря, то мене приймае лікарь а не його секретарша. Я секретаршу не знаю, я за неї не голосував, чому я йдучи на прийом до презедента повинний щось її розповідати? Може вона працюе на два фронти, як завжди це буває. Тож ідею поспілкуватися з презедентом відложив на колись потім.
Були і такі люди поряд, які как би щось і знали із того що я пишу в блоге, ну тщательно це скривали. Це були шпіони. Вони самі себе розсекречували. Після виходу в блог якоїсь із моєї заметок, вони как би не в значай, питались зі мною поговорити на тему яка була в тій заметке. Для мене це теж саме, що прийти до мене в гості і поки я відвертаюся і небачу, тайком обікрасти мене.
Можливо... що по поводу того що я чувствую себе як герой фільма "Я Легенда" треба розповісти подробніше. Це із за того, що за все время що я писав і викладав заметки в інтернет, я не разу не спілкувався про це в живу. Шпіони не в щот. Якось, так як мене багато раз блокірували то я писався під різними ніками. Хотя після першої моеї заметки всі і так розуміли хто стоїть за тим ніком. По перше я пишу з помилками по друге я пишу употребляючі і русскіе і українські слова. Одного разу я вибрав собі нік "Нівідімка". Обравши цей нік, я не знав що герой ціеї книжки, маючи властивості невидимості хотів захватити власть. Я обрав цей нік тому що мене ніхто не замічав, хотя на повну пользувались тим що було мною написано. Бачити це було дуже неприємно. О том ким був на справді нівідімка я пізнав пізніше, прочитавши книгу. Тоді я думав що нівідімий я, хотя на справді, як стало зрозуміло не так давно, невидимі ті хто використовував те що мною було написано. Ті хто знав що я існую але не зробили жодної попитки поговорити зі мною в живу, по чесному без притворств. Я писав в откриту, міняючі ніки імена і прізвища, всі хто цікавився моїм творчіством, знали хто я і знали мій номер телефона ім'я і прізвище. Що ж виходить, я відкритий для всіх і будь хто міг мене побачити в живу і поспілкуватися, ну ніхто так і не наважився це зробити. Так чому б і не герой із фільма "Я Легенда"? Де головний герой ходить в день де хоче і робить що хоче а заражені сидять по підвалах і тільки з сутінками виходять із своїх схованок.
Розкажу одну із своїх ідей. На мій погляд, на данний час Україна є проізводітелем дешевої робочої сили для некоторих европейських країн. Цому є підтвердження маленькі зарплати, нехватка робочих мест, знецінення человеческого труда в нашій країні. Цім бідніщі у нас будуть прості працівники, тим більше буде бажаючих виїхати до Европи на роботу. І це все создано іскуствено. Багатіти за щот знедолених це один із принципов совремоїенного життя. Ведення політики в себе в країні є два вида. Першій вид, це підтримувати інтереси всієї планети в целом. Такой себе міжнародний договор. Другий вид, це підтримувати інтереси країни в якій живемо. Е ще такий вид як інтереси сім'ї. У хорошого господаря, на першому місці стоїть інтереси сім'ї, на другому інтереси країни, а на третьому інтереси планети. У мене сім'ї немає. Тож на першому місці у мене інтереси країни. Якщо ми є проізводітелем дешової сили для европейських країн, то у нас на першому місці не інтереси країни, а інтереси европейських країн. І якщо таку політику підтримуе президент і його бояри, то він поганий господарь і він не заслуговує на цю посаду. До ідеї про яку я хотів розповісти ми тільки начінаемо по троху підходити. Що таке Покер? А іменно Техаський Покер? Це коли за одним столом находиться от 9 і ниже человек, плюс крупє. У кожного одінаковое количество фішек. І вони іграють в Техаський покер. Якіми уменіями нужно обладать щоб хорошо грати в цю гру? Вміти приховувати емоціі, бути здержаним, вміти блефувати, уміння прораховувати ситуацію, реакція, а також вміня приймати поразку або перемогу. Одні полюси. Інтернет, телевіденье і сотова связь це дуже добре. Але в усьому цьому є і мінуси. Це те що люди все більше перестають спілкуватися в живу. От раніше не було сотової связі, люди писали пісьма і приїжджали в гості один до одного. А зарас? Ось к зразку моя мати. Щоб дома не робилося, хто б що не сказав, вона вже обзванюе родичів і все їм розповіда. А коли хтось і зайде в гості то і сказати нема чого. Вона хіба що може сказати - я пізніше позвоню і побалакаемо. Якщо щось зібрався зробити, ще тілки розпочав, а про це знають уже всі родичі і знайомі, і робота не йде, все з рук валиться. Якось так. Підходимо до ідеї почті в притик. Суть ідеї в том, щоб у селі де я мешкаю устроіть Покерні турніри. Как би да, нічого не обичного, зараз валом сайтов в інтернеті де можна пограти в Покер онлайн. Ну фішка якраз в том, щоб рігістріруватися в інтернеті, а іграти в живу. Ну не тут то било. Я создав закритую групу в фесбуке "Односильчанин". Розіслав запрошення всім кого хоть трохи знав з села, і в групі розписав суть ідеї. В групу добавилось 5 человек. На мою ідею ніхто ні як не отреагірував. Дошли слухи, що на стороні мою ідею розкритикували, посміялися над нею. Ну ні в живу ні по інтернету ніхто мені даже і слова не промовив. Що тут сказати. "Мертві бджоли не гудуть" А представимо щоб було аби вийшло? Щас дуже мало є такого де люди спілкуються в живу. Чем більше ігроков, тим більше внііманія. Внііманія преси, вложенія і европейскій рівень жітя. Колись давно, люди в цьому селі об'єдналися і вчинили самосуд над евреями, хто зміг утік а хто ні то земля йому пухом. Село пробрело славу, хотя от слави більше убитків ніж пользи. Евреї обходять це село стороною тож як понімаете, руйнується заростае занепада. А людей с кожним роком все менше і менше. От покерних турнірів на фішки, була б тільки польза. Люди б обїдналися не раді вбивства а раді того щоб прийемно провести час. Набратися хороших звичок. Як на мій погляд, що краще? Подивитися як люди спілкуються шутят сміються в екранах телевізоров, чі самим стати такими людьми. Самім жити? Чі дивитися як живуть другі? Це не та ідея якою я хотів поділитися з президентом України. Людям нашого часу не вистачає спілкування в живу. Настольние ігри, спортивние ігри, розважальні, ілі просто робота, це саме те що потрібно нашому народу. Спілкування между прочем.



Попросив би утриматися от комінтаріев якщо ви не готові спілкуватися в живу.

Чі доводилось вам, розвести огонь с уже почті потухшего костра? Коли розгортаеш попеліще, знаходиш пару жаринок які елі жевріють, і так акуратно кладеш на ці жаринки сухі тоненькі веточки і начинаеш дмухати. І коли ось уже появляеться дим і повинно зявитися пламя і зявляеться надежда що удаеться розпалити костьор, жиринки темніють, дим прикращаеться і разом з усім цим уходить надежда. А на томість приходить розочаруванія. Потухший камін, серие потімневшие от дима стени і сумрак насувающійся со всех сторон.

Когдато в детстве четал "Мастера и Маргаріиу". Сам сюжет помню, ну в деталях нет. Пару раз, пробивал перечитать, маеться наувази в остани 5 лет, ну както не получалось. Незаходыв. А на днях, увидел урывок из росийського многосерийного фильма "Мастер и Маргарита" и решил посмотреть. И понравывся. Там ещё покойный Галкин играет роль поета Бездомного. Как то все це врезаеться в собития настоящего времени. Вспомнывся и сон, который снывся пару днив назад. В якому я получаю авто, красивый такой внедорожник, а брат садиться за руль, и каже мени, що я бездарность, и що я не заслуговую на це авто и уезжает проч. Я такый про себе думаю, бездарность так бездарность, проживу и без цього авто как нибуть. До цього часу жив же как то. Никапли не ростройывшись, продовжую жить своею жизнью дали. Мабуть сам фильм мене натолкнув напысаты про цей сон. Ну да ладно, на грусть много времени не можно выдилять. А то может и затянуть.

Чтобы разобраться что происходит, и кто и что должен делань? Нужно немного помыслыть. Заказчики Мы, народ. Попереднього прораба уволили за халатное отнощения до роботы, за воровство, и за всё остальное. Найнялы нового прораба. Тепер... що входыть в обовязкы нового прораба? Входыть ли в його обовязкы розоблачать попереднього прораба? Нет, невходит. Его задача робыть свою роботу. Исправить или переробыть те що наробыв попередний. Я покы що ниякой роботы не вижу. Пишу так як йе. По попередньому прорабу це наша забота и мы сами повыни це ришиты. Це згодом, прыйде и його черед. Как то так.

В украинцив е така особлывисть, заботиться только о сибе. Это не правельно. Якщо хочете что-бы заботились о вас, начните заботиться о других. Предлагаю начать вот с чего. Прошли слухи что убираються все налоги с работающих людей в возрасте до 26 лет. Так вот. Яка повына буты у ных зарплата? От и до. Где и сколько. Разобрать и розложить до мельчайших деталей, и что-бы всем было чотко понятно. И чтобы некто не смог на них нагреть руки. Вотето и есть бородьба с корупцыей. Придя к такому ришению, мы приносим в жертву пинсионеров. Це не правельно, ну иного хода у нас покы що нема. Молодёжь , это наше будущее. И знову, как то так.

Как по мне, если тянуть коня не стой стороны, как бы сильно не тянули, как бы сильно не впырались, а зрушить с места его - не смогут. Это о команде Зе яка тяне коня со стороны хвоста. Цикаво... воны це роблять осознано, знаючи что в такой способ не смогут здвинуть його с места или по своей тупости и зеленности? На мий погляд, чтобы разгребсти и навести в стране порядок, не нужно искать виноватых. В основному це все робылося не осознано, без жилания навредить, мы так жили. Возможно что кожному есть что вспомнить из прошлого, где он что то совершал не осознано, и за что ему возможно при воспоминаниях не совсем приятно или будет вспоминать не совсем приятно. Ну это прошлое, которое кудатто кануло. Как то так. Я надиюсь что достаточно зрозумило озвучив свои мысли. А прав я или не прав, время покаже. Всем хорошего настроения и приятного время проведения.

Самоплатильщикы налогов. К прымеру в Польше брыгадир получает 40 зл в час. В долларах это 10 долларов. Выходит 100 долларов в день. Что входит в его обовязкы. Читать чертежи, руководить людьми и нести отвецтвенность за делаемую работу. Какую суму с етих денег он отдайот за налоги, незнаю. Ну мени понравылось те, що люды мають можлывисть сами за себе платыть налоги. Не как овцы у которых за ных решает пастух, а як свободные люди. Когда люди платят самостоятельно налоги, их интересует, куда и на что идут их налоги. В отличии от нас где бардак и беспредел. Так же и пенсий касаеться и всего остального. Як происходит в нас в Украине подобное? Напрыклад, е часныки яки и копийкы не платять налогов, достаточно в перед пенсийном возрасте заплатыть кому надо и все, пенсия буде. И чтобы платить вот таком упырю пенсию, уризають пенсийы тым з кого дийсно и повнистью снималы налогы. Ось така у нас в Украине справедлывисть.

Самоплатильщикы налогов. К прымеру в Польше брыгадир получает 40 зл в час. В долларах это 10 долларов. Выходит 100 долларов в день. Что входит в его обовязкы. Читать чертежи, руководить людьми и нести отвецтвенность за делаемую работу. Какую суму с етих денег он отдайот за налоги, незнаю. Ну мени понравылось те, що люды мають можлывисть сами за себе платыть налоги. Не как овцы у которых за ных решает пастух, а як свободные люди. Когда люди платят самостоятельно налоги, их интересует, куда и на что идут их налоги. В отличии от нас где бардак и беспредел. Так же и пенсий касаеться и всего остального. Як происходит в нас в Украине подобное? Напрыклад, е часныки яки и копийкы не платять налогов, достаточно в перед пенсийном возрасте заплатыть кому надо и все, пенсия буде. И чтобы платить вот таком упырю пенсию, уризають пенсийы тым з кого дийсно и повнистью снималы налогы. Ось така у нас в Украине справедлывисть.

Взяточник - це особь яка ради своей выгоды подкупае другу особь. Чаще всего, это слабые пытаються перетянуть на свою сторону с помощью подкупа, болье сильных. Незнаю чому, ну что то наводит на мысль що какраз такие люди что дают взятку, больше всех виновны в корупцыи що росплодилась у нас в стране. Чем слабее в стране люди, тем больше корупцыя. Как выглядять те что дают взятку, не важно шиколадка, коробка канфет, чи деньги. У фильмах по зону, показывают таких осебей, яки всячески пытаються угодить авторитету, вплоть до того что могут слизывать грязь языком с його ботинок. Якщо порошенко роздае взяткы щоб люди стояли на майдане, то будьте сильными и не ведитесь на копейкы.




А ще маю такый вопрос. Чи происходылы такого рода испытания. Напрыклад. Охотничья собака яка дуже гарно бере след. Цю собаку начать пойыть водкой, чи будут в повидении собаки изменения? Чи проводылысь такого рода испытания?

На данный час, критикуючих нову владу называють - порохоботами. Ранише булы сепары, а зараз порохоботы. Снова идуть воспоминания как хорошо или плохо жилось в совке. Це порохоботы настаргирують. Украинци же продовжують спорыты до сеневы, кто прав а кто нет и тянуты воз у разни стороны. Що тут скажеш. Якщо колысь и произойде чудо, и Украина здвынеться с мертвой точкы, то подальши поколения будуть розказывать якымы тупымы и бестолковымы булы люды в цей час. Украина як якесь прокляте мисце. Вжей и презедента поминялы, и парламент новый, а ценсу 0. Може й справди, прышло время роспродаты земли, та може от новых хазяйвив буде бильше толку. Незнаю. Украинци по соби, нагадують дыкунив, яки можуть тилькы в интернети обсырать одын одного. Мыже братья, чи як? Якщо да, то чому не спробуваты решить цю проблему, или вам и так все подобаеться. Трусливо сидеть в кустах? И жалитыся на верхушку. Как то все запутано, треба порядок, а навесты його можно тилькы разом. В общем как то так, сами решайте, але щоб потим не нылы що Украина розпродуеться.