хочу сюди!
 

Ирина

48 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Весняні клопоти


  Жити в селі то особлива насолода. Всі думають, що весна, то весняні клопоти.. це так, але треба взяти до уваги час - зараз то лише початок березня, які там клопоти, листя вигребти поперед двору для краси, якесь з осені ще вітром нанесло? І ще часник прополоти, виключно тому, що сніга вже місяць немає, і земля пересихає, треба зробити гарно, бо власне прополювати немає що, на городі зеленіє тільки цей часник і клубника. 
  Зате турбот весняних - повно! Перша - лісники, друга ветеринари, третя - рибнадзор, але то більше проблеми бобрів, ніж мої lol Лісникам бобри теж не сподобалися lol
  В нас активізувалися лісники, запахло весною і грошимаlol . Вони за річкою, до речі якраз в тому селі, куди щороку їздить Лесь Подерв'янський з Миколою Вереснем , впіймали, не знаю як це назвати, крадія лісу мабуть, і з поліцією вписали йому 300 тисяч штрафу з конфіскацією трактора з причепом і бензопили. І на цій хвилі вирішили провести перевірку інших ділянок, куди зазвичай не доходить лісник, от біля мого будинку якраз така - лісника ми востаннє бачили років вісім-десять тому, і то лише через потребу заготівлі ділової осики, яка в нас є місцями основною культурою, а так ми далеко, і ліс в нас худий і довгий - ходити не переходити, тому лісник сидить вдома)). А зараз давай ліс шерстити, ніяк і прогулятися нормально. Хоча щодо прогулятися - теж війна, не дуже й вільно. Принаймні ппошники просили хоч під час повітряної тривоги гриби не збирати) , а їздити взагалі типу не можна, таблички на кожній дорозі в ліс, тільки хто на них зважає..на відміну від води, яка перетопила вже половину доріг в лісі і реально каже "сюди не можна". Річка дуже повна, наче початок паводку. Відповідно й рівень грунтових вод дуже високий, знаю багатьох, в кого картоплю з консевацією в погребах вже підтопило. Тому ось з водою в нас можуть бути весняні турботи - адже на болотах то сніг ще не тане, і навіть не думає танути, бо це в нас вже всім якби в шльопках ходити бо "весна ж", а там мороз і впевнені сугроби. Уявляю, що ж буде, коли прийде білоруська і московитська вода - ми живемо в низині річки, тут все в старих руслах і озерах -старицях, вода розливається лабіринтом, топить ліс , і звивистими рукавами тече пастівниками, в дитинстві нічого цікавішого за високу воду знайти, мабуть, неможливо. Дорослим сприймаєш вже трохи інакше, але частина дитячого захоплення є щоразу lol, як і розуміння дорослого геморою від цього розливу.
  Ще є така весняна турбота, як сказ. Теж чудова і цікава, особливо коли ти живеш під лісом і маєш десять котів з собаками. В нас ще до війни років два-три не проводилась вакцинація диких звірів від сказу ( для Вови і його ніяк не нажершоїся грошей голодної молодої команди то не є цікавим - державне фінансування на якому практично неможливо заробити на відкатах, то в останню чергу), ну і під час війни два роки теж, хоча минулого року були розмови про можливість, на наш Кременчуцький район треба 800 тисяч доз-брикетів, але ні, так і не профінансовано, тому прогнозований результат - третій рік фіксується активні випадки сказу, в цьому році вже хворий кіт покусав дві людини, за минулий рік було три випадки підтвердженого сказу домашніх тварин, через що проводиться поголовна вакцинація в п'ятикілометровій зоні, куди ми, і наші коти з собаками, стабільно потрапляємо. Тому сьогодні зранку до нас прийшли дві особи в синій формі і перекололи мені вісім котів і одного песика, а на одну кицю і ще одного песика я дозу тримаю в холодильнику, тільки прийдуть додому - так і вколю. 
  До речі ще про одну весняну турботу - гульки)) Пес мій завіявся десь на чергове собаче весілля, а молодший пес просто не зміг втекти)) , тому був вдома і отримав професійну вакцинацію)). Про котячі веселощі то окрема розмова. Мій пес, та власне обидва пси, дуже люблять коли котики ото стають один навпроти одного і починають качати права хто сильніший, тобто верещати. Такі котики добре бігають lol. В звичайному житті чхали мої коти на моїх псів з високої гори lol, не те щоб бігати з вереском, що пес обожнює. В нього в житті одна розвага - поганяти котів, причому не догнати і задавити, а саме щоб котик біг. Можна і не котик, можна, наприклад, кури щоб бігали чи літали, йому одинаково, мій пес просто любить екшн lol і з таким щастям в очах його влаштовує, що я навіть не сварю , тільки зітхаю.
  Оце, мабуть, всі наші суто сільські весняні турботи відповідно календаря lol. Ще там є десь рибнадзор, але то проблеми сусідів, мене риба мало цікавить, більше лісники, бо дрова, які мене більше цікавлять суто через подарованих тіткою 16-ти курчатам, яким є потреба тримати температуру, для чого треба досить багато дров, але тонких, гілля, що в принципі навіть лісники не забороняють брати.... але лісники то всерівно ненадовго, приблизно як і котячі веселощі, тому прийде квітень, прийде тепло, от тоді і подивимося...podmig

Українська музика 2484







60%, 3 голоси

0%, 0 голосів

20%, 1 голос

20%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Саморегулювання.

  • 14.03.24, 11:09
За день до цього. Сам для себе визнав, що про смотр тік-тока шкодить здоров'ю. А точніше не тільки тік ток а все телебачення. Від усього побаченого формується  мислення. Люди бачать не те що насправді відбувається а те що їм нав'язують. Плюс що входить в звичку вільний час проводити за просмотром всякої никому непотрібної фігні. Тож я обдумавши, прийняв рішення перестати дивитися скажем так інтернет телебачення. За винятком обучающіх відеороликів. А конкретно, якщо мені щось треба зробити, і я не знаю як це робиться, то подивившись ролик можна навчитися і самому зробити. 
  Тієї ночі приснився сон. Я вже бачів такий сон в минулому кілька разів. Я підіймаюсь по гірському схилу до гори. Мені важко. В мене болять коліна. Та я через сили продовжую йти. Місцями я зупиняюсь, стаю на коліна відпочиваю. Відпочивши в стаю та йду далі. 
  Проснувся зранку ще з більш твердою рішучістю не дивитись інтернет телебачення. Ломка була та коли є чім відволікти увагу це не так й важко. Село. Після обіду пішов сніг. Суха погода стояла вже давно і в нас в кінці Лютого на поля вийшли трактори перекривати вологу. Тож якась весняна засуха була. Тож сніг це добре. Подумав я.
  Такі ось роздуми. Візьмемо двигун внутрішнього згоряння. Для подачі топлива є карбюратор. До нього підєднана шланг по якому надходить бензин. Є камера в якій бензин змішується з повітрям. Далі ця змішана рідина попадає в внутр двигуна, в циліндр, де під тиском поршня вона возпламеняється за допомогою свічки, і приводить в дію механізм. До чого я хочу привернути вашу увагу. Подача топлива регулірується жикльором. Якщо недостача топлива нормальної роботи двигуна не буде. Якщо свише потрібної норми. Двигун теж буде робити неправильно. Жикльором треба виставити правильне постачання топлива і тоді змішавшись з повітрям він дасть нормальну роботу всьому механізму. 
   Переведемо це в сьогодення. Що якщо у когось великі зарплати це шкодить всім нам. Якщо маленькі це теш шкодить всім нам. Якщо багато горілки це теж приносить велику шкоду. Якщо подивитись на результати 2011 года і на сьогодення, і продовжувати в том же духе, то можна математичним шляхом вирахувати скільки зосталось до кінця припинення існування країни. 
  Треба кардинальні зміни, або ж..

Рибназор

РибНадзор

Ювілей одиниці Пі...

З Ювілеєм, Математики!

G07

G07

Прощавай, па

  • 13.03.24, 20:58

Пап, я вдячна Богові за те, що подарував мені найкращу версію папи з усіх можливих. Я дякую тобі за все. За твою любов, доброту, за твоє життя. За те, що ти дочекався мене, знайшов на це сили і подивився на мене востаннє. За те, що я встигла сказати тобі найголовніші слова, які діти можуть сказати своїм батькам.
За ніжність, з якою ти розчісував моє волосся та збирав у хвостик перед тим, як вести мене до садочку. Я досі пам'ятаю цей ритуал. За те, що малою водив мене на футбол (точніше ніс, всадивши собі на шию), хоча якось я вдавилася виноградом коли всі закричали "гооол! ". За твою компанію в поїданні смачної кільки в томаті, дорогою з Погребища в Вінницю. За чуйність і допомогу в усіх моїх життєвих негараздах. Від ловлі летючої миші в квартирі серед ночі до неймовірної підтримки в мої скрутні часи розлучення і самостійного виховання сина. Пробач мені, що надірвала тобі серце своїми життєвими помилками, пробач мені мою часом різкість характеру. Проте, я бачу в собі й твою доброту. Дякую тобі і мамі за те, що подарували мені брата  (він успадкував від тебе левову частину твоїх найкращих якостей, люблю його). І взагалі дякую за всі ваші старання для нас. Ви неймовірні батьки, найкращі. Дякую тобі, що ніколи ні в чому не дорікав мені, що приймав такою, якою я є. Мені ще рости і рости до твого таланту приймати і любити людей, ти в цьому унікальний, пап. 
Я тебе люблю, пап. 
В цьому світі я прощаюся з тобою. Спочивай з Богом і миром. Зустрінемося в кращому світі. Ми не зможемо з тобою там загубитися, в нас надзвичайно сильний зв'язок.
А тут Ти й надалі співатимеш нашими голосами і голосами наших дітей. Вічна тобі пам'ять.
11.03.24 

«Ласковая вода»


Снежные бури в марте, пальцами на песке,
Я нарисую сидя, утром в одном носке,
Кофе даёт горчинку, лампочка даёт свет,
Падают вниз снежинки, не оставляя след.

Солнце когда-то тоже, скатится в никуда,
Всех заберёт на звёзды, ласковая вода,
Тихо пустеет кружка, сон отступает прочь,
Хоть за окном и утро, но за глазами – ночь.

© William van Warg

«Молитва»



Ти кличеш мене за обрій,
Чужих та буремних мрій,
О пізній годині – добрій,
У ранній годині – злій,
У час коли тануть зорі,
Коли я палаю весь,
Де ніч мерехтить надворі,
Там серце блукає десь.

Ти завжди зі мною поряд,
Немов дивовижний сон,
Повіки сховають погляд,
А тишею стане фон,
Зіб’ються птахи докупи,
І геть полетять ключем,
Я мріяв усе здобути,
І став королем нікчем.

Тепер імператор злиднів,
Наказ віддає щурам,
Щоб мрії ось ці, огидні,
Тягли у порожній храм:
«Коліте їх там ножами!
Товчіть поки піде кров!
Паліть! І нехай між нами,
У пекло закинуть дров».

Нехай увесь світ палає,
Можливо ми хоч тоді,
Знайдемо хто забажає,
Ходити по цій воді,
Можливо нарешті буде,
Кому дотягнути хрест,
Голгофа чекає, люди…
Це буде епічний фест.

Я знаю, гнівити Бога,
Не краща з моїх ідей,
Моя по життю дорога,
Несе мене крізь людей,
Та чуєш мене, мій Боже?
Чи хто там тепер згори,
Я знаю, що жив негоже,
Кому що не говори.

Не треба мені прощення,
Спокути чи інших благ,
Я хочу згадати вчення,
І руку тобі простяг,
Це буде моя молитва,
Прохання у дивний збіг:
За мною залиш цю битву,
Щоб душу я хоч зберіг…

© William van Warg

Старое фото. Дождь в море.. 2017 г.

Утро началось необычно...
Половина неба была затянута темно-синим одеялом..
А мне нужно уезжать...
                                  2017 г.