Гадость білохалатна є поряд.

Історія відбулася в кінці періоду існування Радянського Союзу в Україні.

Літній чоловік (62 роки вік) отримав критичне захворювання системи травлення. Він не міг ковтнути їжу, бо вона не проходила в шлунок через стравохід. Попробувавши своїми методами лікуватися він переконався, що проблема своїми силами не вирішується. Звернувся за консультацією до сільської фельшерки  Планиди Катерини Василівни і вона наполегливо йому рекомендувала звернутися до Луганської обласної лікарні на прийом до хірурга, бо він вже почав слабнути від голоду. Син в цього чоловіка був ще молодий і не мав досвіду піклування за хворими, не мав досвіду, який би допоміг йому ізорієнтуватися в порядках, які існували в галузі медицини. Але за час свого молодого віку вже освоїв уміння управляти легковим автомобілем.

Син відвіз  батька до обласної лікарні, дочекалися прийому місцевого хірургічного світила, який вказав, що питаннями цієї хвороби відає одна із міських лікарень м. Луганська. І вони туди разом поїхали своєю автомашиною. В тій лікарні батько вже не міг стояти, присів на корточки, очікуючи прийому хірурга. Хірург, побачивши, що людина присівшою очікує його, поцікавився що батько кілька днів не їв, і розпорядився в операційну зразу його вести.

Син вийшов на кілька хвилин і через деякий час побачив із здивуванням, що батько вийшов сам із будівлі лікарні та попросив купити щось поїсти, розповів, що в стравохід йому вставляли зонд, який усунув непрохідність стравоходу. І розповів, що його будуть готувати до операції.

Через деякий час батька виписали із лікарні. І, коли син його забирав додому, лікар тет-а-тет сину вручив виписку із «Історії хвороби» із повідомленням в виписці діагнозу, проведеного лікування і рекомендацій. Та голосом із переконливими інтонаціями сину повідомив, що батькові цю виписку показувати неможна. Цей подонок білохалатний дорослий своїм баченням інформаційного обміну змінив долю батька, скоротивши йому на кілька місяців життя по тій причині, що відсутність знань медичних термінів, мови ідіотів в білих халатах, відсутність знань у сина про функціонування систем організму привела до ховання від батька виписки тієї, і коли через кілька місяців у батька відновилося неправильне функціонування організму і його стравохід не пропускав їжу в шлунок, то син не зміг усвідомити, що проблема вирішувалася тимчасово, зверненням до районного хірурга із вимогою вставити розширювач стравоходу чи іншу трубку для можливості їжі проходити в шлунок.

Після голодування через деякий час людина померла, хоча фельдшер кілька разів ставила крапельниці для компенсації зневожування організму.

Історія була розказана давно. І сьогодні, споминаючи її і маючи інформацію про існування часу як живого реально існуючого організму, із сумом вбачається, що такі подонки в білих халатах тотально продовжують процвітати в системі медицини.

Час є живим організмом напраленістної конструкції, векторний. Я не наголошую на те, що в нього є минуле, теперішнє і майбутнє. Я звертаю увагу читача, що час як живий організм, подібно обжитому багатокімнатному будинку, має рухаючу силу в напрямку під іншим кутом, із іншим вектором для кількох різних процесів. Тобто якщо в людини є риса характеру відзивчивість і риса характеру акуратність, то час їх в себе обидві вміщає, але своєю конструкцією примушує в людині відзивчивість працювати в одному напрямку під одним кутом по відношенню до інших рис характеру. А акуратність примушує проявлятися із іншою інтенсивністю і із іншою швидкістю розвитку в другому напрямку під іншим кутом по відношенню до інших напрямків із іншими швидкостями розвитку інших рис характеру. Подякуємо Всевишньому, що він допустив серед людства проявити себе так популярно короновірусу. Та подякуємо вченим, що вони до нас популярно донесли, що короновірус має організм, схожий до кулі, із якої «бутилки» в різні сторони стирчать. Це гарна образна модель конструкції організму часу. Тобто час має властивість векторності, при якій різні елементи часу управляють із різною ступінню розвитку уміння це робити різними живими процесами, різними організмами єдиної системи, яку в себе включає і розвиває час. Тому цілителям потрібно застосовувати при спілкуванні із пацієнтом, при спілкуванні із рідними пацієнта виховне спілкування із вказуванням, що розвиток різних частин тіла людини відбувається із різною швидкістю. І рідним потрібно прискорити в собі розвиток уміння орієнтуватися в специфіці розладу в близького, щоб своєчасно його підстрахувати і звернутися за допомогою до спеціаліста. Для прикладу сказано. Але не віддавати «гадості» на рабовласницьке управляння «лікуванням».

 І про інше. Якщо розвиток різних частин організму відбувається нерівномірно, то може бути розумним очікування, що хвороба повернеться знову, коли час своїм умом, як жива і мисляча істота, вирішить повторити начальний процес хворобою людині. Може бути розумним очікування, що несприятливі обставини повернуться, коли часу його старший керівник-час вищого Рівня розвитку накаже розгорнути програму життя людини чи організації так, щоб повторити несприятливу ситуацію.

В статті використана інформацію із книги «Законы Мироздания или основы существования божественной  иерархии» т.2 Авторів Л.О.Секлітової та Л.Л.Стрельнікової, глава 18 «Час і таємниці його будови».