Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука чи пісня й думка кволі?

Ви чyли, раз я завела жалі та голосіння, — то ж

була буря весняна, а не сльота осіння.

А восени… Яка журба, чи хто цвіте, чи в’яне,

тоді й плакучая верба злото-багряна стане.

Коли ж суворая зима покриє барви й квіти —

на гробі їх вона сама розсипле самоцвіти.

Леся Українка

Любов Свіріденко — поетеса, голова ГО «Чернівецьке товариство людей з інвалідністю «Мрія»

Маленька затишна вулиця, котра веде до будинку поетеси Любові Свіріденко, тільки-но її припорошив зимовий сніг, одразу перетворилася на ковзанку, котру ми все ж таки зуміли подолати. Нас зустрів теплий будинок, по-материнськи красивий погляд господині і філіжанка запашної кави.

Поетеса? Так! Людина, котра творить вірші. Людина, котра своїм дотиком дарує словам ритм і рифми, а вони їй вдячно за це співають про життя, любов та віру. Про цю справжню українську берегиню написана вже сила силенна статей, дописів, відгуків. Це легендарна постать як на Буковині, так і за її межами.

Та в нас відбувся інакший діалог. В нас відбулася «Сповідь». Навпроти мене сиділа ДУША. Душа, котра випромінює любов. Котра всім своїм єством прагне до сонця. Я зачаровано слухав, заворожений тим, яка неймовірна сила та ніжність сповнюють серце цієї жінки. Я попросив її прочитати вірш про любов. Якби я заново вчився жити, я б попросився до неї на урок. Яка чиста та невтомна душа! Якої сили досягає людина, котра так ніжно любить Господа.

Той день видався важким для нашої знімальної групи — зранку ми зняли декілька «Сповідей», а потім на нас чекали інші герої… Та я абсолютно забув про це, повністю розчинившись в неймовірному моменті спілкування душ.

Красиві очі з українською величчю гідно та вільно дивилися на світ. Красива душа жовто-синім двоколором рідного прапору огортала кожну Матір, котра втратила сина, і плакала разом з нею. Красива жінка, донька України, своїми материнськими руками обіймала усіх тих, хто потребував її допомоги і по-материнськи міцно тримала біль цих душ, аби вони тільки вірили, аби не втрачали віру.

Красива українська МАМА, посміхаючись і радісно мружачись від яскравого сонця, звертається до Господа і щодня просить миру та щастя для своєї Нації. І лише потім просить за себе. Мужньо та сильно.

Душа має свій тембр. Вона, наче дзвін весняного струмочку, може закликати жити, а може заколисати немовля. Є душі, котрі кличуть та закликають. Є душі тиші. А є душі-сонця. Вони зігрівають і пробуджують життя. Ми часто не цінуємо все те, що дарує нам Господь. Звикли сприймати це все як даність. Та ким була дана ця даність? Про це ми не замислюємося. Нам це не потрібно. Доки не настане час випробування.

І лише тоді ми починаємо усвідомлювати хто ми і навіщо прийшли на цю землю. Для того, щоб почути, необхідно молитися. Не просто повторювати слова і машинально хреститися, а щиро говорити з Небесним Отцем.

Ця «Сповідь» промайнула наче мить. Нам не вистачало часу, щоб наговоритися. Я раптом схвильовано і трохи зніяковіло промовив: «Я дуже сильно молюся!». Пані Любов дивилася на мене, як на людину, котра почула її незадане запитання, і схвально прикрила очі, в знак того, що почула відповідь.

Я дивився на свою співрозмовницю і розумів, що ми не просто почули, а відчули одне одного. Є розмова двох незнайомих людей. Є розмова двох людей, котрі спілкуються та сповідуються на очах у Нації і Бога. А є розмова двох душ…

Я щиро дякую Господу за кожну даровану Ним зустріч. І тепер часто в молитві прошу у Нього щастя якомога частіше зустрічати настільки красиві душі, в яких я чую відлуння нашої країни, нашої Нації і Бога. Красиві та сильні душі.

Молитва до Матері Божої Белзької

О Пресвята Мати і Володарко наша! З хорами Ангелів і святих нашого Народу в глибокій покорі встаємо на коліна перед Твоїм престолом! Ти здавна славишся незліченними чудами і щедротами в Твоїй Белзькій чудотворній іконі. Споглянь сьогодні на серця вірних, які з пошаною і відданістю, любов’ю і величанням скоряються перед Тобою. Поглянь своїм милостивим оком на нас, Твоїх підданих, і визволи нас від нікчемності і ганебності гріхів наших, наших сімей і нашого Народу. Відверни від нас невіру, а милосердним Твоїм плащем охорони нас від слушної кари Творця. Оживи в нашому Народі, що віддає себе Твоєму володарству, щирих любителів Святої Віри. Зроби нас вірними і сталими синами Вселенської Церкви.

Надихай єпископів, допомагай священикам і Твоїм вірним. Бережи від злого молодь, випрошуй благодаті нових святих покликань до служіння Богові, наверни грішників, врятуй помираючих, додай витривалості справедливим, спаси душі в чистилищі. Будь для усіх притулком і захистом. Просимо також: випроси у Сина Твого миру для цілого світу, захищай Святішого Отця, видиму главу Церкви, надихай керуючих народами, а особливо нашим Народом. Зволь дарувати нам благодать, про яку Тебе просимо…. О Пресвята Мати і Володарко наша! Будь для нас новою надією, Матір’ю Милосердя і Небесною Брамою, через яку ми зможемо увійти туди, де Ти царюєш, щоб разом з Тобою величати і прославляти Твого Сина Ісуса Христа, котрий живе і царює з Богом Отцем в єдності Святого Духа, Бог на віки вічні. Амінь.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — поетеса, голова ГО «Чернівецьке товариство людей з інвалідністю «Мрія» Любов Свіріденко

https://youtu.be/7fQafa7648g

Фанар попереджає: тісна співпраця ПЦУ з державними структурами може мати непередбачувані наслідки для духовної автономії Церкви. Orthodox Times розкриває імена впливових фігур, що керують процесами в ПЦУ та УПЦ, включаючи митрополита Антонія і бізнесмена Новинського. Очікування єдності не справдилися — ПЦУ та УПЦ загрузли у протистояннях, а православна громада не віднайшла спільного духовного дому.

Що джерела з Фанару та Києва розкривають для Orthodox Times про ситуацію в Україні. Особливо показовою щодо поточного стану православної громади в Україні є інформація, яка потрапила до уваги orthodoxtimes.com.

Ґрунтуючись на розмовах з добре поінформованими джерелами, знайомими з подіями як на Фанарі, так і в Україні, orthodoxtimes.com виявляє, що ситуація в Православній Церкві України дуже відрізняється від тієї, яку уявляв собі Вселенський Патріарх Варфоломій, коли надавав Томос про автокефалію понад шість років тому.

«Коли Патріарх надав автокефалію Православній Церкві України (ПЦУ), у країні вже існувало три православні церковні структури.

Варфоломій не надав автокефалію жодній з них окремо. Він запросив усіх об’єднатися в одну нову Церкву. Усіх запросили. Дехто прийшов, дехто ні. Навіть тих, хто не прийшов тоді, все одно запрошують приєднатися до Автокефальної Церкви. Це те, чого бажає Патріарх і чого він очікував», – повідомили ті ж джерела orthodoxtimes.com.

Як пояснюють ці джерела, Вселенський Патріарх запропонував автокефалію як подарунок усім православним українцям, а не окремим особам. «Їм потрібно вирішити питання між собою. Автокефалія була подарунком країні, а не певним особам».

Яка ситуація в Православній церкві України (ПЦУ)?

За інформацією, отриманою orthodoxtimes.com, нинішній стан справ як у Православній церкві України (ПЦУ) за митрополита Епіфанія, так і в Українській православній церкві (УПЦ) за митрополита Онуфрія вважається «трагічним».

«Митрополит Білоцерківський Євстратій контролює фінанси ПЦУ. А що він робить? Він проводить політику, яка служить його власним інтересам. Немає ні місії, ні богослов’я. Показово, що хоча Росія вже три роки воює з Україною, можна було б очікувати, що всі православні українці кинуться до новоствореної Церкви, особливо враховуючи зв’язки УПЦ з Москвою. Але цього не сталося. Фактично, деякі «румуномовні парафії в Україні воліли б сплатити антиміс Патріарху Румунському Даниїлу та залишити УПЦ, ніж приєднатися до Автокефальної Церкви під керівництвом митрополита Епіфанія. Це дуже тривожно», – додали ті ж джерела.

За їхніми словами, відсутність сильних церковних діячів в Україні перешкоджає будь-якій можливості для змістовного діалогу. «Митрополит Євстратій політично експлуатує Автокефалію для власної вигоди». «Вселенський Патріарх глибоко незадоволений станом Православ’я не лише в Україні, а й загалом», – наголосили вони.

Очевидно – за даними цих добре поінформованих джерел orthodoxtimes.com – що Вселенський Патріарх не приховував свого невдоволення митрополитом Євстратієм навіть під час їхньої зустрічі в Римі на інтронізації нового Папи. «Він майже не розмовляв з ним – лише офіційне привітання – і теплота попередніх зустрічей була відсутня», – зазначило одне джерело.

Проблеми, пов’язані з питанням Української Церкви, є багатогранними – і також дуже особистими. «Митрополит Епіфаній – не та постать, яка надихає. Якби хтось на кшталт Анастасія поїхав до України, він би притягнув усіх православних віруючих, як магніт. Вони б об’єдналися навколо нього. Тепер є людина, яку не приймають – яка не може об’єднати», – сказали вони orthodoxtimes.com.

Вирішальна роль митрополита Бориспільського Антонія

Однак, ситуація з іншого боку не краща — можливо, навіть гірша. «Їх звинувачують у тому, що вони залишаються під російським впливом. І щоб довести свою відданість Україні, вони впали в етнофілетизм», — повідомили джерела orthodoxtimes.com.

Щодо митрополита Онуфрія, джерела з Фанару повідомили orthodoxtimes.com, що він духовна людина та простий чернець, але, на жаль, йому бракує харизми лідера. «Люди бачать у ньому духовного батька, шанованого старця, але у нього немає бачення. Коли ваша Церква переслідується, а ви її пастир, ви повинні її врятувати. Вам потрібне бачення майбутнього. Онуфрію цього бракує», — сказали вони.

«Тим не менш, він намагається зберегти Церкву єдиною та зробити її незалежною від Росії, але йому це важко», — додали вони.

Всередині Української Православної Церкви існує внутрішній розкол. Добре поінформовані джерела повідомляють orthodoxtimes.com, що «існують крайні проросійські елементи та етнонаціоналісти. Митрополит Онуфрій намагається балансувати між ними».

Тим часом митрополит Бориспільський Антоній «робить усе можливе, щоб запобігти незалежності від Московського патріархату. Він глибоко проросійський — настільки, що сподівається, що Путін увійде до Києва — і має величезний вплив на митрополита Онуфрія, роблячи все можливе, щоб підтримувати зв’язки з Москвою», — повідомили джерела orthodoxtimes.com.

Однак ключовою фігурою за лаштунками УПЦ є український бізнесмен та олігарх (і колишній депутат) Вадим Новинський. «Він є духовною дитиною митрополита Антонія. Останній веде всі свої справи за допомогою Новинського», — розкрили джерела orthodoxtimes.com.

Хто інформує Вселенського патріарха про Україну — і що він насправді знає

Звичайно, потрібно запитати: скільки — і що — Вселенський патріарх насправді знає про те, що відбувається в Україні?

За словами джерела з Фанару, яке спілкувалося з orthodoxtimes.com, Патріарх Варфоломій отримує лише часткову інформацію. «Будь-яка інформація, яка потрапляє до Фанару, — це лише те, чого хоче і дозволяє поширювати митрополит Халкідонський Еммануїл. Він підтримує тісні стосунки з митрополитом Євстратієм в Україні, і вони обидва підтримують позиції один одного з власних причин. Обидва несуть відповідальність за нинішній стан Автокефальної Церкви України. На Фанарі все, що стосується України, йде через Еммануїла. І будь-кого, хто наважується висловитися з цього питання, відсувають на другий план. Еммануїл звинувачує їх — і на цьому все закінчується».

Варто також зазначити, що митрополит Халкідонський Еммануїл має таку ж репутацію і в Україні. За даними джерел у країні, коли старець Халкідон відвідував його, його завжди супроводжували розкішні автомобілі та патрульна поліція. Навіть українське президентство, як повідомляється, було роздратоване, зазначивши, що його приймають, «ніби він сам Вселенський Патріарх».

Україна… Як Росія?

На жаль, як повідомляють джерела orthodoxtimes.com як на Фанарі, так і в Україні, ситуація в українському православ’ї є хаотичною. Усі Церкви — незалежно від юрисдикції чи доктрини — стали етнонаціоналістичними, відмовившись від справжньої місії Церкви.

Показово, що Православну церкву України під керівництвом митрополита Епіфанія тепер називають «гілкою держави». «На жаль, вона взяла на себе роль державної церкви. Вони не усвідомили, наскільки це небезпечно — за нинішніх умов це може легко обернутися проти них», — сказали джерела.

В інтерв’ю orthodoxtimes.com ті ж джерела додали: «Церква та держава повинні співпрацювати заради блага народу — це одне. Але просто робити те, що вимагає держава, — це зовсім інше. І це точно та сама проблема, яку ми бачимо в Росії. Московський патріархат грає в гру державної влади, і всі в Російській церкві зрештою роблять усе, що каже Путін. Немає жодного богословського дискурсу чи критики дій держави. Тільки постійна похвала. Чи справді це роль Церкви?»

Ті ж джерела також відзначили серйозну проблему нестачі кваліфікованих церковних лідерів в Україні. «В обох Церквах — Епіфанія та Онуфрія — більшість духовенства (за деякими винятками в останній) не мають належної богословської освіти. Вони не навчалися на богословських факультетах чи університетах за кордоном, лише в місцевих церковних школах. Як наслідок, загальний академічний рівень дуже низький», — зазначили вони.