хочу сюди!
 

Анна

50 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Тушь

https://cdn.jpg.wtf/futurico/ff/a9/1541764932-ffa93f9049b08628e5a3ffb73be187bd.gif
Или акварель. Хотя тушь, она тоже акварель, если кто не знает.

Як я була малою (на конкурс)

      Почну з того, що наш регіон дуже обрусили, та в принципі як намагались і більшість країни. Але ж дякуючи нашим бабусям, дідусям, батькам, родичам ми як могли зберегли українську мову. Прикро звичайно, що в ній трохи є примісі, але ж те, що змогли зовсім не перейти на іншу мову це вже добре. Я повністю навчалась у російськомовних навчальних закладах: дитсадок, школа, технікум, ВУЗ. Але мені навіть на думку не спадало вдома говорити не українською. Те саме і більшість родичів. 
       
      Так от був у нашого дідуся рідний брат, який під час війни опинився у Пскові, там оженився, обзавівся сім"єю і там і залишився жити. Влітку він іноді приїздив до дідуся у гості. Говорив він не те що чисто російською, а ще й з таким кацапським акцентом, що навіть не можна було здогадатись що наш дідусь і дід Фєдя два рідні брати. Ну зараз би я зрозуміла, що людина там прожила багато років і звичайно могла так проникнутись їхнім говором. Але на мої 5 - 6 років я чомусь не любила того дєда Фєдю, мені здавалось, що та мова якась не щира. Ще мене більше всього дратувало, що всі мої рідні люди теж говорили з ним іншою мовою і мені це страшенно різало вуха і псувало настрій. Отже коли я чула, що скоро приїде дєдушка Фєдя, я навіть не хотіла гратись іграшками і постійно мовчала і сумувала. 
       А ще коли я бачила в новинах Ігоря Кирилова, який був схожий на дєда Фєдю, то був капець, настрій падав на ноль shock lol


      Дєд Фєдя завжди привозив якісь інші ніж у нас цукерки і пригощав ними нас, шістьох дідусевих онуків. П"ятеро з радістю їли ті цукерки і навіть зберігали обгортки, а шоста prostite непокорна відсувала від себе ті цукерки і навіть не торкалась їх або віддавала  своїм братам і сестрам snegurka . Те і примітив дєд Фєдя. Йому звичайно хотілось мене, так би мовити, приручити, він намагався зі мною ласкаво говорити, і окремо від всіх давав цукерки, але я була непреклонна parik . А головне що мені не подобалось: коли ми приходили зустріти дєда Фєдю, він бачив мене і казав: "Ну здравствуй хохлушка". І тут вже всі його намагання примиритись ставали зовсім марними, бо цього я простити не могла beat lol 
        І от одного разу наш дідусь вирішив з"ясувати зі мною, чому ж у мене така неприязнь до його брата. Тим більше, що дідок він був дійсно позитивний і не поганий, завжди доброзичливий (це я зрозуміла як трохи підросла). І я сказала, що він поганий, тому що ви всі з ним починаєте говорити не по-людські, а ще він мене взиває хохлушкою. А дідусь питає: а як тебе звати? Я кажу: як це як? Українкою umnik 
       Ну не знаю чому і звідки я тоді так придумала, але ж "Вустами дитини говорить істина" angel
      Після розмови з дідусем, дід Фєдя перестав мене називати хохлушкою і навіть став поважніше до мене ставитись, а не як завжди сміятись.
      Пізніше ми з дідом Фєдьою навіть потоваришували lol І коли він приїздив, ми гарно спілкувались.
 
      На фото звичайно не дід Фєдя lol А просто наша творчість в молодості ))) 



Українська музика 566






0%, 0 голосів

100%, 4 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вірш українською на конкурс

А сонце - то Бог
-----------------------

Торбинку з коханням повісив на цвях 
В коморі бажань, та закрив навіть дверці.
Шукаю десь сонце,  десь там – в небесах,
І Бога шукаю в розбитому серці.


А сонце то – Бог, а Бог – то кохання,
Та тільки існує ще якийсь лиходій.
Він хмари збирає всім на страждання,
Бо зимно завжди від тих його дій.


Так, сонце закрито! Ми як, посліпли,  –
Все хмари над нами – під сонцем ті хмари.
І я вже не птах з крилом білокрилим,
І тут про кохання ніхто вже не марить.


Лишилось мені блукати у снах
Неначе примара – істота без плоті.
Та сон той один – вбігаю на дах,
Щоб хоч вгамувати себе у польоті...


Скоріше за все… Так! - потрібно на дах,
Ще трішки і буду ось там – на звороті.
Мій Бог, заблукав я в дарованих днях,
Пробач, що бажаю літати без плоті…


Торбинку з коханням повісив на цвях,
А з нею і крила свої там зоставив.
Понуро вже йду, бо – зовсім не птах,
Бо мрія крилата мене вже не вабить…


18.02.18

© Copyright: Віталій Тугай

а конкурс цей тут: http://blog.i.ua/community/6924/2250921/
там є посилання на всі  конкурсні роботи 

Дорога


     

ДорОга,  дорогий,  і дорогА.

 Яка  є суть в співзвуччі звичних слів?

І легкість мови мене  вже тривожить

 Цим чергуванням   голосних ,  основ 

 

О,  дорогА,  невже ти  стала інша,

І я до тебе  вЕрнуся   не тим?

 Від відчутя такого стине  тиша

 І розум розриває від ваганнь…

 

 Я краще промовчу– мене тривожить

Магічна сила мови  за межею,

 І поєднання нерозривних уз -

 Безправної правди з праведною брехнею.

 

  Граматика любові,  оголошу

 Всім правилам і прописам війну

 Віднині я безграмотний,  та знаю

 Середи  безлічі ту єдиність і одну:

 

Є незамінність всіх незгодних букв

 І рядки ті, що нас тепер  з'єднують

 Захопливої страсті пелену

 На полон туги ввік не проміняю.

 

Наперекір,  я розірву розлуки круг!

Повір, кохана, я не  поміняюсь,

 Хоча з такою спішністю навкруг

Всі інші нас із заздрістю схиляють...


в десять рядків ,,,

  • 09.11.18, 12:00

сьогодні прокинулася закохана в тебе, закохана в життя
всі буденні справи здавалися незвичними та приємними
вмивання, розчісування, одягання білизни,,,


цікаво, чи не дуже багато я про тебе думаю?! 
чи зможу коли це буде необхідно тебе забути, скільки знадобиться для цього часу?!


по дорозі на роботу мене ніхто не дратував, перехожі не плуталися у мене перед ногами
працівники метро та міліціянти були як ніколи ввічливі та посміхалися
в взуття попав камінчик я зупинилася щоб викинути, поруч була клумба з трояндами я занурилася в них 


ти даєш мені повітря якє дає мені можливість жити та інколи взлітати
бути кожен день  поруч та не мати змогу отримати назавжди,,,

Богемкая рапсодия (фильм)

Сходил вчера на фильм "Богемская рапсодия" ( в укр. переводе почему-то она Богемная), готов поделиться впечатлениями, которые не однозначные, хотя я очень долго ждал этот фильм и в общем удовольствие получил.
Подобранные актеры просто в точку, игра отличная подкопаться практически не к чему, за исключением излишнего акцента на том что Мекюри периодически дергал губами (можно было это показать в меньшем масштабе). Изначально, когда еще только была задумка о фильме, слышал, что на роль Фредди метили Сашу Барона Коэна, затем Джонни Дэппа, ну как по мне, то Рами Малек справился на 5+. Грязное белье особо не полоскалось и не вынесено на первое место в фильме.
В фильме была серьезно нарушена хронология: яркий пример это насколько я помню хит We will rock you  был создан где-то в 1977, Фредди в то время еще был без усов и с длинными волосами, но в фильме на создание песни в студии он опоздал, придя уже стриженым и с усами (таким имиджем он обзавелся уже к 1980му, также можете посмотреть оригинальный видеоклип к песне). Распад группы обыгран в фильме очень специфично: Фредди спился, снюхался, со всеми рассорился и убежал творить сольную карьеру. Насколько я помню и читал далеко не в одном источнике, то в группе были конфликты и между Браяном и Роджером, при чем очень весомые и описывался как минимум один случай, когда в очередном конфликте их мирил именно Фредди. Но в фильме показан главной "какашкой" именно Пол, как кукловод над Меркюри.
Не смотря ни на что, общие впечатления от фильма позитивные, обязательно закину себе в кинотеку для пересмотра в дальнейшем.
Ну и стоит упомянуть наш народ, в зале было до 80ти человек, где-то треть вели себя, откровенно, как дикое быдло. Гомофобские высказывания, дикое гоготание над нешуточными сценами, пиво из пакета для чипсов, комментирование всего фильма "тихонько" подруге, по ходу всего сеанса... Перкрасно, 6..дь, просто прекрасно.
Как-то так ;о)

Посвята Катерині....

Якщо з зачаття до сьогодення  ти ріс  і живеш у російськомовному середовищі  і українську вчив тільки  у школі, то дуже важко буває часом передати вир своїх почуттів, емоцій, відчуттів соловїною.  І зараз я  хочу подякувати своїй любимій вчительці  Катерині Петрівні Голіус за те що вона буквально мене змусила полюбити мову : «Лєрка, вчи мову зараза, тобі ж вона точно згодиться» і як у воду гляділа.  Усвідомлення що ти українка, що живеш у своїй країні, то і маєш володіти мовою прийшло не одразу. Мені іноді буває тяжко, бо я намагаюсь  міркувати  українською, а розмовляю російською, але ж початок покладений, то все буде добре.  Люба Моя Вчителько, я дякую тобі і низько вклоняюсь, а зараз ваш любимий вірш у моєму виконанні, ну як ви любили, співаючи:

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.


cvetok kiss  heart  ua_flag ua_flag