1. Через строго определённые промежутки времени центральное, очень плотное ядро нашей планеты, форма которого НЕИЗВЕСТНА, совершает кувырок, как и полагается "гайке Джанибекова". Вероятно, этот феномен достаточно распространён в космосе - и тому есть подтверждения (Европа, спутник Юпитера; возможно, Марс). Интервал сего действа - (вроде бы) от пятисот до шестисот лет. Его, конечно, желательно определить точнее, но по итогу, это не важно. Для нормального жителя планеты существенно не когда был прошлый переворот - а когда БУДЕТ следующий.

А следующий будет скоро. С громадной вероятностью, в ближайшее десятилетие (6-10 лет от 2019 года). С небольшой вероятностью - чуть позже. Но никак не позже 2035 года. Эта дата вычисляется не от прошлого Кувырка (тут опора слишком расплывчата), а по ФАКТИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКЕ, которую ведёт Закулиса; прежде всего, по закрытию АЭС (хотя есть и другие маркеры, и их много).

2. Жидкие слои, окружающие сверхплотное ядро, несколько притормаживают передачу глубинного Кувырка, но через несколько часов Кувырок начинает совершать и литосфера. На поверхности планеты образуются ураганные ветра и цунами.

3. По "экватору" Переворота идёт Библейская Волна, высотой значительно более километра (не исключено, что даже двух). Процесс начинается не в точке - сразу по всему диаметру. Это - особая волна, это ВСЯ МАССА океанской воды, включая придонные отложения, глубинные растворы углекислоты и метаногидраты. С громадной скоростью этот сель выплёскивается на сушу, накрывает леса, города, возвышенности - в условиях резко сниженного (для метаногидратов) давления начинается процесс, который можно сравнить с разлитым жидким азотом. Замерзает ВСЁ. При этом разлагается только та часть метаногидратов (и прочей придонной шняги), которая оказалась на поверхности, остальное "консервируется" в виде будущей "вечной" мерзлоты. Как показывает кернение Сибири, слой может достигать 1200 метров.

4. По бокам Волны подъём быстро снижается, но общий её фронт, к которой применим эпитет "Библейская", превышает четыре тысячи километров. На побережьях, попавших под этот удар, погибнет практически всё. По Сибири (в прошлый раз) Волна прошла более двух тысяч километров (как она шла хорошо видно по картам вечной мерзлоты). Мамонты замерзали мгновенно (не верьте в то, что они жили тысячи лет назад. Их размороженное мясо съедобно до сих пор). В этот раз удар придётся на район Гудзонова залива. Посмотрите где находится "Ржавый пояс Америки". Население из этого района выдавливают давно и планомерно. И ЭТО ПРАВИЛЬНО.

5. "Вторичка" - это уже "обычные" волны, без придонных отложений. Это откат Библейской волны от горных хребтов, "растечение" массы воды в стороны - и так далее. Волна и здесь будет громадной, подъём воды составит сотни метров, но это совсем другие скорости и нет эффекта "заморозки".

7 квітня 1946 року французькі війська були евакуйовані з території Сирії. З того часу ця дата, 17 квітня, відзначається як одне з головних державних і національних свят Сирійської Арабської Республіки - День незалежності.

Сирія протягом усього своєї багатовікової історії виявлялася в сфері геополітичних інтересів сильних сусідів. В результаті цього Сирія, будучи однією з найдавніших держав Близького Сходу, більшу частину своєї історії перебувала в складі цих сильних держав-сусідів і не мала можливості розвиватися як самостійна незалежна держава.

Навіть отримавши незалежність, Сирія, як і раніше залишилася в зоні боротьби зовнішньополітичних інтересів найсильніших світових держав.

На превеликий жаль, ця боротьба продовжується і сьогодні.

Ціла низка переворотів, що пройшли в країні після придбання Сирією повноцінної незалежності перетворили країну на зону постійної напруги. Навесні 2011 року почалося локальне громадянське протистояння проти режиму Башара Асада, яке переросло у багатосторонній збройний конфлікт на території Сирії. Поступово у цей конфлікт були втягнуті не тільки основні країни регіону, а й міжнародні організації, військово політичні угруповання і світові держави.

Сирія завжди входила до зони інтересів Росії. Тому з самого початку громадянського протистояння в Сирії Росія надавала дипломатичну підтримку Башару Асаду, блокуючи в Раді Безпеки ООН проекти антисирійських резолюцій західних і арабських країн, що передбачали накладення санкцій або навіть військову інтервенцію проти уряду Башара Асада.

У жовтні 2015 року ВКС РФ завдали перші удари по цілям в Сирії після того, як Рада Федерації схвалила використання російської авіації за кордоном. У Кремлі стверджують, що в Сирії Росія веде боротьбу з "Ісламським державою" і іншими терористичними угрупуваннями ісламістів. Офіційні представники США неодноразово спростовували це твердження, стверджуючи, що російські авіаційні удари спрямовані головним чином проти повстанських угруповань, не пов'язаних з "Ісламським державою", а воюють з Асадом.

Москва дуже хоче зберегти владу Башара Асада - свого найближчого союзника на Близькому Сході, і зміцнити його військовий вплив в регіоні.

Часом думаю, даремно батьки вмішують своїх малих дітей у свої дорослі проблеми. В дитинстві сприймала як ужас ужасний гіпотетичне розлучення моїх батьків. Зараз сама собі дивуюся, чому так.

В моєму ідеальному світі батьки могли хоч повбивати один одного, але мали залишитися разом. Мені здавалося, що життя скінчиться, світ впаде, якщо вони раптом вирішать жити окремо. З острахом я чекала на черговий скандал, бо він міг бути останнім. І тоді все, кінець (як мені здавалося). Тому я вміла відчувати батьківські наміри за їх інтонаціями, поглядами. Я інтуїтивно навчилася вгадувати їхні реакції. Що добряче позбавило мене спонтанності. Здавалося, ніби своїм дитячим контролем я можу якось вплинути на ситуацію, запобігти чомусь. Головне, не розслаблятися, все відчувати.

Ось батько гепнув зайву чарку. 100 років тому. Ну, був привід, якесь свято. Ось він гепне ще пару і згодом засне. Він добряк і ніколи не буянить. Але коли добряче вип'є, стає схожим на сплячу тварину. Він не вміє культурно вживати, для бадьорості духу і веселого настрою. Він алкоголік. Не запойний, не кончений, але любитель вогняної. З юних літ. Ясна справа, він не усвідомлює та заперечує це. Як усі алкоголіки. Я бачу, як він випив цю чарку, зіщулилася внутрішньо. Я маленька, а він великий. Я нічого не можу зробити, яйца курицу не учат, він вирішує сам за себе. Я лише шалено хочу, щоб він не пив. Бо буде скандал, це страшно.

І ось мама верещить. Як очікувано. Передбачувана реакція. Я ніби каменію десь в собі, я дуже хочу, щоб вона замовчала. Ненавиджу, коли вона кричить. Хочу, щоб вона була добріша та дипломатичніша до батька. Чому вона така нетерпима? Ми з молодшим братом свідки скандалу.

Ось вони обоє звертаються до нас: "Все, діти. Так бути більше не може. Ми будемо щось вирішувати."

Діти плачуть. Занавєс. І так по колу. З року в рік. Поки ми не виросли і не розбіглися з дому. А батьки залишилися один з одним. «Уже нам в семьях не до перемен…»

Днями мама розповіла мені, що ніколи не казала батькові «я тебе люблю». Він казав, а вона – ні. З гордістю такою розповіла. Ніби як заслугу собі це ставить. Дивно.

Для чого вони зверталися до нас? Для чого вплутували нас в своє доросле? Чим ми могли допомогти їм? Ми могли лише боятися. Хвилюватися за самих себе. А як же ми? З ким? І що далі? Ми ж з братом однаково любимо їх обох, як жеж окремо? 

Чому, зрештою, вони не розлучилися? Спокійно, по-дорослому. Не сказали нам, що любитимуть нас завжди і контакти наші не будуть втрачені. Що нічого страшного в цьому немає. Так склалося життя. Чому не дали один одному шанс зустріти когось по собі? Або, принаймні, жити спокійним самотнім життям.

З великим співчуттям і жалем в дитинстві я дивилася на дітей  з неповних сімей. Ці діти здавалися мені обділеними.  Потрібно було подорослішати і постарішати, щоб поглянути на своїх батьків зараз і побачити двох чужих один одному, нещасливих людей. Заради чого була їх жертва? І для чого вони рвали душу своїм дітям?