Розроблена нарешті модель нової економіки України повинна відвести країну від застарілих індустріальних гігантів до малого і середнього бізнесу. Від теорії до практики, правда, далеко не один крок.

При колишніх власниках кабінет Айвараса Абромавічуса, міністра економіки, виглядав зразком радянської бюрократичної класики – ваговиті меблі, картини у жанрі соцреалізму в масивних позолочених рамах. Новий господар прибрав все це, заповнивши простір, що звільнився зразками сучасного мистецтва. “Це наша філія PinchukArtCentre”, – напівжартома кажуть про робоче місце патрона Абромавічуса підлеглі.

Приблизно таку ж модернізацію міністр затіяв і в економіці. Під цю справу у відомстві підготував повноцінну стратегію економічного розвитку, навіть прийняту міністерством до виконання. Ключова її ідея – потіснити фінансово-промислові групи і дати дорогу малому і середньому бізнесу.

Для міністерства це революція – відомство довгі роки займалося зворотним, намагаючись захищати інтереси великих підприємств: металургів, хіміків, машинобудівників. Ні до чого хорошого це не призвело: Україна все більше занурювалася в стан відсталої держави, що експортує в основному сировину. “Повна відсутність реформ з початку незалежності і провал економічної політики. Додаємо 70 років комунізму. І отримуємо, що в Україні сто років економіка управлялася неправильно “, – міркує Абромавічус.

Для країни те, що задумав міністр, – теж революція: Україна чекає велика лібералізація, приватизація і деолігархізація. “У світі вже на 3D-принтері печінку друкують, а ми все ще тримаємося за якісь застарілі промислові гіганти, – обурюється глава Мінекономіки.- Шлях України – це шлях Польщі та Словаччини, де ВВП зріс за рахунок середнього бізнесу, різних виготовлювачів меблів, деревообробної та харчової промисловості, переробки продуктів харчування “.

Орієнтир на процвітання

Версія побудови світлого майбутнього України від Мінекономіки з’явилася в червні у вигляді набору принципів, названих Шлях до процвітання. Мета цієї нової економічної політики по-українськи – високий рівень доходів населення і стабільно високий зріст економіки.

Документ готувала команда професіоналів-економістів, в тому числі Гліб Вишлінський з Центру економічної стратегії та Олена Білан з інвесткомпанії Dragon Capital. Курирував роботу Іван Міклош, словацький політик і екс-міністр економіки. Останній, за словами Абромавічуса, “власними руками зробив реформи в Словаччині”.

Експерти оцінили досвід успішних модернізацій в різних країнах, орієнтуючись в першу чергу на Східну Європу. Ці кейси, стверджує міністр, переконливо показали: для зростання України серйозно не вистачає економічних свобод. Насамперед йдеться про скорочення регуляторного і будь-якого іншого впливу держави на бізнес.

У підсумку з’явилися п’ять китів концепції: верховенство закону, нульова толерантність до корупції, захист прав інвесторів, однакові умови ведення бізнесу і невтручання держави в економіку.

Мінекономіки вже анонсувало тотальну дерегуляцію, тобто скасування всіх дозволів, зборів та іншого. У результаті бізнес звільниться від хабарів і поборів, річний обсяг яких експерти оцінюють в $15 млрд.

Також план команди Міклоша передбачає зниження податків, чим займеться Мінфін. У цьому відомстві НВ заявили, що поки не можуть назвати, до якого рівня вони опустять фіскальне навантаження.

Планом передбачені й точки швидкого зростання. Для негайного пришвидшення реформ Мінекономіки вирішило передати митниці в аутсорсинг іноземної компанії, а бізнес-суперечки – в міжнародні арбітражні суди. І прискорити приватизацію, причому навмисно продавши об’єкти західним стратегічним інвесторам. На цьому наполягають представники ради з реформи держпідприємств при Мінекономіки, що складається з людей рівня Павла Тамборського, глави Варшавської біржі.

Показові продажі, за задумом авторів української НЕП, повинні залучити іноземців і зупинити відтік капіталу з країни. “Ми своєю репутацією ризикувати не будемо, – говорить Абромавічус. – Перші два підприємства – Одеський припортовий завод і компанія Центренерго – повинні бути продані нормальним іноземцям. Не якимось українським олігархам, а саме іноземцям “.

Але головна мета плану – зміну основ української економіки.

Зараз частка малого та середнього бізнесу у ВВП України становить 6%, тоді як у США – 50%, в Японії – 55%, а у Франції – і зовсім 62%. Навіть у Росії вона досягає 21%. Мета Абромавічуса для України – мінімум 40%.

Міністр розуміє, що активний розвиток малого та середнього бізнесу може призвести до скорочення певних галузей промисловості, що живуть за рахунок протекціонізму і дотацій, але його це мало турбує.

Вишлінський, один з творців нової економічної стратегії, пояснює, чому Абромавічус в даному випадку має рацію. Велика промисловість за визначенням більш стійка, ніж малий бізнес, і вимагає меншої підтримки уряду. “Підтримка повинна надаватися малому і середньому бізнесу, у якого набагато менше доступу до капіталу, зате більше підприємницької енергії та нових ідей”, – пояснює суть доктрини експерт. І відразу обмовляється: країни, які пішли цим шляхом, досягли бурхливого зростання економіки.

Дійсно, у рейтингу Індексу економічної свободи, що розраховується міжнародними експертами Heritage Foundation, у першій десятці знаходяться саме адепти масового підприємництва – Естонія та Ірландія. Причому остров’яни пройшли шлях до процвітання всього за 20 років – з середини 1980-х до середини 2000-х, а прибалти – і зовсім за 10 років після розпаду СРСР.

Показово і порівняння України з Польщею. З 2005 по 2015 рік індекс економічної свободи в західного сусіда, активно розвивається малий і середній бізнес, зріс з 60 до 69, а в Україні – впав з 56 до 47. Відповідно, ВВП на душу населення в доларах в Україні зріс за 10 років лише на 23%, а в Польщі – на 74%.

Якщо всі пункти української НЕП будуть виконані, Мінекономіки розраховує отримати на виході зростання рейтингу України в Індексі сприйняття корупції принаймні на 50 пунктів (з 142-го місця в 2014 році). І створити найбільш привабливий податковий режим у Центральній і Східній Європі. А також добитися і більш відчутних результатів: подвоїти – c нинішніх $ 3 тис. – номінальний ВВП на душу населення через 15 років, отримати щорічний приплив $ 8 млрд прямих іноземних інвестицій протягом наступних десяти років.

Для України це – амбітні цілі, хоча насправді країна лише почне наздоганяти сусідів: так, у Польщі номінальний ВВП – $ 14,4 тис., у Росії – $ 12,7 тис., в Білорусії – $ 8 тис.

Інша правда

Зниження впливу на економіку фінансово-промислових груп, тобто деолігархізації, передбаченої стратегією Мінекономіки, від керівництва України вимагають і західні кредитори.

Тарас Качка, глава Української медіа-центру реформ, пояснює, що саме антитрастове законодавство, спрямоване на дроблення монополістів, що заважає розвиватися ринку, допомогло США свого часу зробити ривок до світового економічного лідерства. Аналогічним чином діє і Євросоюз. “Думаю, що всі уряди, які захищають інвестиції, зроблені в Україні, зацікавлені у функціонуванні саме такої моделі економіки, де не буде великих олігархів”, – упевнений він.

Але у команди реформаторів достатньо опонентів всередині країни.

Так, Олексій Кредісов, керуючий партнер міжнародної аудиторської компанії Ernst & Young, вважає: великий ризик того, що Україна так і не зможе розвинути малий та середній бізнес. При цьому, позбавивши підтримки експортерів в особі великої індустрії, упустить всю економіку. “В результаті ми можемо не досягти тієї мети, до якої прагнемо. Але при цьому угробити існуючий великий бізнес, за який варто триматися “, – говорить він. Дійсно, частка великого бізнесу у ВВП за підсумками минулого року склала 78%.

Емоційно реагує на новації і Олексій Голубов, голова Союзу хіміків, типовий представник великих промислових підприємств. Він вважає, що Абромавічус хоче знищити промисловість. “Це такий непрофесіоналізм, який важко навіть оцінювати, – впевнено заявляє Голубов.- Існує інфраструктура, існують підприємства, існує сировинна база для тієї ж металургії. І влада каже – давайте якось без цього обійдемося, а почнемо створювати нове. Маячня”.

Серед його аргументів – за закриттям великих підприємств підуть масові звільнення. А падіння промвиробництва хімік вважає катастрофою, порівнянною з війною. “Якщо порівнювати з 2012 роком, то в хімії це падіння більше 38% – такого вже ніяка економіка пережити не може. По суті, вся промисловість падає “, – продовжує Голубов.

При цьому він дорікає прем’єру і міністру економіки в тому, що вони не проводять галузевих нарад, щоб зупинити спад. А ось за часів Леоніда Кучми, мовляв, проблеми великих виробників уряд обговорював щотижня. “Обговорювали питання імпортозаміщення і те, що ми зробили для цього, – згадує глава Союзу хіміків. – А зараз всім наплювати”.

Вишлінський парирує, що державне планування економіки призвело України у складі СРСР до практично повної втрати конкурентоспроможності. У підсумку на світовому ринку відносно непогано себе почувають лише сировинні підприємства і деякі представники важкого машинобудування.

Нова ж економічна модель, на його думку, створить максимально привабливі умови для будь-якого бізнесу і будь-яких інвесторів. І ринок сам визначить переваги України та її підприємців набагато більш ефективно, ніж уряд, що знаходиться під тиском неконкурентоспроможних підприємств і лобістів.

Трохи політики

Іван Компан, керуючий партнер компанії Kompan Consulting і викладач Единбурзької бізнес-школи, зазначає: ефективні економіки, побудовані на 3-5 великих промислових кланах, у світі дійсно існують. “Це чеболі в Південній Кореї з її Samsung, LG, Hyundai. І це японська модель, – говорить він. – Але ніде немає такої корупції та протекціонізму, як у нас “. “Азіатські тигри”, мовляв, все одно створили рівні умови для підприємців і підтримують градус конкуренції. Це дозволяє місцевим промисловцям розвиватися і виробляти високотехнологічну продукцію, а не черпати сировину без капіталовкладень, як це роблять українські олігархи.

В умовах України процес укрупнення капіталів довів до того, що 100-200 людям належить 95% українського ВВП. “З такою структурою економіки перспектив у нас, як у цивілізованої країни, яка бачить себе частиною Європи, небагато”, – говорить Компан.

Розвиток малого і середнього підприємництва корисний для України не тільки з оглядкою на економіку. Сергій Лещенко, депутат пропрезидентської фракції БПП, вважає, що це необхідно нинішній владі ще й з політичних причин. Адже середній клас, що задовольнив свої базові потреби, більш активний у громадському житті. “Йому вже не потрібна монополія влади, яка розповість, як жити і де працювати за невелику подачку у вигляді надбавки до пенсії або заробітної плати”, – упевнений депутат. У підсумку саме середній клас стає ключовим двигуном розвитку суспільства та демократії.

У Мінекономіки не збираються зупинятися: там готують законопроект, який зобов’яже будь-який орган влади в країні, включаючи Верховну раду, узгоджувати свої рішення зі стратегією Шлях до процвітання. “Це дозволить покінчити з популістськими і лобістськими рішеннями, які зараз приймаються в країні”, – говорить Абромавічус.

Олег Гавриш

Відомий економіст Андерс Аслунд написав колонку про реструктуризацію українського боргу.

Хороші новини для України. Приватні власники єврооблігацій на $19 млрд погодилися на реструктуризацію боргу. Процентна ставка знижена, термін обігу облігацій продовжений, розмір боргу знижений на 20%. Це дасть Україні довгоочікуваний перепочинок.

Якщо виходити з даних МВФ, то ця угода скоротить потреби України у фінансуванні на найближчі чотири роки приблизно на $15 млрд. Київ домігся пом’якшення умов без мораторію на виплату боргу. Величезне досягнення для українського уряду.

Реструктуризація боргу перед приватними кредиторами стала нагальною проблемою України на початку цього року. 12 лютого МВФ затвердив програму допомоги Україні на умовах Extended Fund Facility. 11 березня рада директорів МВФ ухвалила цю програму на загальну суму $40 млрд, але з фінансуванням виникли складнощі. МВФ виділив $17,5 млрд. Чиновники фонду вважали, що Світовий банк та інші донори виділять ще $17 млрд. Звідки візьмуться ще $15 млрд, було незрозуміло.

МВФ назвав реструктуризацію боргу перед приватними кредиторами однією з умов програми допомоги. Цікавий факт: $8 млрд з $19 млрд сконцентрувала одна компанія – Franklin Templeton. Вона і очолила комітет кредиторів. Україна залучила в радники Lazards Freres.

Навіщо Franklin Templeton скупив стільки українських облігацій? Складно було знайти цінні папери з таким високим процентним доходом. Початкова дохідність за українськими облігаціями була встановлена на рівні 7,5%. Franklin Templeton купував облігації на вторинному ринку з дисконтом до 50% і ставкою прибутковості, що перевищувала 20%. Тобто кредитори непогано заробили на облігаціях і цілком можуть піти на скорочення суми боргу.

Міністр фінансів України Наталія Яресько спершу наполягала на скороченні боргу на 40%. Власники облігацій пропонували скорочення процентної ставки і продовження терміну обігу. Тепер вони пішли на 20%-е скорочення боргу. Це не виходить за рамки вимог МВФ. З обох сторін у справі були кваліфіковані переговірники. Схоже, вони відразу зрозуміли, про яку цифру може йти мова. І, поламавшись для пристойності, зійшлися на ній.

Реструктуризація українського боргу – вин-вин для всіх, хто має до нього відношення. МВФрозгорнув правила гри на свою користь. Кредитори залишаються в плюсі. Україна отримала довгоочікуваний перепочинок. Країна змінює фіскальну систему, проводить системні реформи (особливо – в енергетиці, банківському секторі та пенсійному забезпеченні). Україна скоротила бюджетний дефіцит, знецінення гривні допомагає зводити поточний рахунок.

Тепер слово за іншими міжнародними донорами. Україна отримала $8 млрд для покриття дефіциту в 2015-2016. Не вистачає $7 млрд. Головним донором мав би стати Європейський Союз, чию безпеку зараз захищає українська армія. Країні критично важливо збільшити міжнародні резерви з приблизно $10,4 млрд до $20 млрд. Це допоможе стабілізувати гривню і пом’якшити валютні обмеження.

Варто зробити внесок і Сполученим Штатам. Міністр фінансів США Джейкоб Лью вже запропонував гарантії українських облігацій на $1 млрд, на підході – гарантії ще на $2 млрд. Така допомога мало коштує Америці, але Україні дуже потрібні гроші. Конгрес і Білий дім на словах давно підтримують Україну.

Найабсурдніший борг України – $3 млрд за єврооблігаціями, випущеними Росією в грудня 2013 року для порятунку колишнього Віктора Януковича. Чому Україна мусить платити агресору? Україна вже подала кілька позовів проти Росії в міжнародні суди. Вони стосуються анексії Криму та конфіскації приватної та державної власності на півострові. США і ЄС повинні посилити свої санкції проти Росії, щоб підтримати Україну. І наполягти на тому, що Україна не мусить платити Росії. Це агресор мусить платити за свої дії. Світова спільнота змусила Ірак заплатити за спробу захоплення Кувейту в 1990-му.

Україна пройшла величезний шлях. США і ЄС мають вирішити результат справи на користь України.

Про це сказав сьогодні під час прес-конференції програмний директор Львівського міжнародного літературного фестивалю Григорій Семенчук, – передає кореспондент ІА ZІК.

Загалом, у Форумі видавців-2015 візьмуть участь 22 країни-учасниці. Під час Форуму відбуватимуться такі акції: книжковий ярмарок, премія «Найкраща книга Форуму-205», львівський міжнародний літературний фестиваль, Львівський бібліотечний форум, благодійна акція «Третій вік: задоволення від читання», гала-концерт конкурсу Молода республіка поетів, українсько-єврейські зустрічі, тиждень сучасної драматургії, дитячий Форум. На форумі будуть представники з 22 країн світу.

Григорій Семенчук, зокрема, розповів, що почесним гостем цьогорічного Форуму і Літературного фестивалю є Франція. Окрасою французької делегації буде відома мистецтвознавець Франсуаза Барб Грааль, книжки якої з’явилися півроку тому від видавництва Старого Лева. Будуть також представлені французькі письменники, які наразі ще не видані в Україні, – Катрін Кюссе, Мішель Лезбре, відомий французький комікс-художник Еміль Браво, видавець – Сабіне Веспесьє, віолончелістка Леонор де Рекондо.

За словами Григорія Семенчука, цього року Літературний фестиваль у рамках Форуму видавців відбуватиметься вдесяте. Приїдуть надзвичайно цікаві гості – польський письменник Марек Бьєнчек, британський нейрохірург Генрі Марш, Адам Міхнік (Польща), Маріуш Машкевич (Польща), вперше на фестиваль завітає китайський поет Бей Лінг. Також буде німецька письменниця Крістіне Кошель, перекладач і письменник з Нідерландів Ганс Боланд, одна з перспективних молодих німецьких письменників з українським походженням Катя Петровська, відомий журналіст медіаексперт Пітер Померанцев. Серед українських спеціальних гостей – Оксана Забужко, Сергій Жадан, Юрій Андрухович.

Григорій Семенчук розповів що, традиційно, найбільшою подією літературного фестивалю буде «Ніч поезії і музики нон-стоп», що відбудеться 12-13 вересня. На ньому цьогоріч буде виступати литовська група «Орбіта, яка надзвичайно популярна в Європі. Буде також презентована нова програма Юрія Андруховича і групи «Карбідо» – Atlas Estremo». Під час Ночі поезії можна буде побачити і почути музикантку, яка творить на слова сучасних українських письменників – Олесю Здоровецьку.

Президент Форуму видавців Олександра Коваль зазначила, що загальний бюджет форуму становить 4 млн грн. «Нашою метою проведення всіх цих заходів є збудження суспільної думки, потреби в читанні, рості та розвитку. Ми не будемо втомлюватися спілкуватися з владою, громадськістю для того, щоб у нас була затверджена і прийнята програма підтримки і розвитку читання. Це потребує величезних зусиль всіх, хто має на це вплив», – зазначила Олександра Коваль.

Квитки на Форум видавців можна придбати заздалегідь на сайті bookforum.ua та на платформі 2event. Квиток на на всі події – до 15 серпня коштуватиме 50 грн, з 15 серпня – 70 грн. На акцію «Ніч поезії і музики нон-стоп» квитки продаються окремо, їх також можна буде придбати завчасно. Є кілька видів безкоштовних квитів – на першу і останню годину роботи ярмарку, а також для представників пільгових категорій.

Співорганізаторами Форуму є: Львівська обласна державна адміністрація, Львівська обласна рада, Львівська міська рада, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Українська бібліотечна асоціація, медіа-холдинг ZIK.

Гість - Олексій Заводюк, блогер
 

(Телефоном) - Сергій Джердж, голова громадської Ліги «Україна – НАТО»  «Який сигнал Захід шле Росії. Чого чекати від зустрічі Путіна і Порошенка у Нью-Йорку.

Тема: «Чи можна взагалі домовлятися з Донбасом»

О.Заводюк: Це війна не за Донбас, а за Україну

Без «карателів» тут не обійтись – це бандитський анклав

Про відсоток підтримки антиукраїнських настроїв: Там 37 рік. Хто рахував відсоток підтримки Сталіна?

Йде процес лікування Донбасу: Спочатку кримінальний зброд, а потім - психологія нормальних людей
Про раціоналізм люмпена: Це суспільство, яке не має моралі. Тому однією рукою вони тримають плакат «за путіна», іншою – "Україно, дай пенсії!"

Про так звану легітимізацію терористів: Нехай собі проводять будь-які вибори чи референдуми. Вони не протримаються і тижня без путінської підтримки. Щойно ослабне Путін, ми цей конфлікт вирішимо без будь-яких переговорів та нормандських форматів 

Про підтримку світу і Америки зокрема: Нам не треба плювати в колодязь...