ПРОЧИТАЙТЕ БУДЬ ЛАСКА й подивіться з ким і чим маємо справу цікаво коли почнуть ноутбуки забирати як в Білорусі На белорусской границе отбирают технику у интернет-активистов   КДБ білорусі проводить зачистку інформаційного простору

Добрый день, stepan.

На Ваш комментарий: ------------------------------------- В тебе в ніку остання буква "н" чи "р" ? ------------------------------------- поступила жалоба. Мы рассмотрели ее и приняли решение уменьшить Ваш личный рейтинг на 100 баллов. Подобные меры применяются нами к тем комментариям, в которых пользователи спамят или оскорбляют других пользователей. Читать этот комментарий на narod.i.ua: http://narod.i.ua/user/2744297/gbook/3481343/#advA_advC_2744297_3481343 Вы получаете первое предупреждение. Если в течение семи дней больше предупреждений не будет, то это предупреждение будет снято. Если до снятия первого предупреждения вы получите второе, а потом в течение еще семи дней третье, то ваш аккаунт будет переведен в режим чтения на одну неделю. В этом режиме вы не сможете размещать ни какую информацию на сайте или комментировать других пользователей. -- С уважением, команда I.UA www.i.ua

Послухайте які ввічливі міліціонери працюють в Донецьку. Як думаєте стане шановний авторитет наступним президентом України ?

ТРИ ПОКОЛЕНИЯ ВИКТОР ТИМЧЕНКО

 НАЗАР ТИМЧЕНКО И ВИТАЛИЙ КЛИЧКО ЗА НОВОГО МЕРА!!!! ВИТАЛИЙ КЛИЧКО!!!!

http://lb.ua/news/2010/06/10/49755_yanukovichu_karpatskiy_koldun_otve.html

Украина может остаться у разбитого корыта. Вложив в подготовку "Евро-2012" $4 млрд. бюджетных средств, она рискует повторить судьбу дефолтной Греции после Олимпиады-2004. Туристы уже сегодня объявили ей  бойкот, скупая билеты в Польшу.

На днях в украинских СМИ показали ролики, которые каждый день крутят вместе с рекламой для европейцев. Картинки с убитыми дорогами, старыми  автобусами, инфраструктурой времен СССР и слоган на английском: "Я не  еду на Украину". В координационном центре Евро-2012 Украины пообещали  разобраться, кто и почему накануне чемпионата так очерняет "неньку". Но и без этого понятно, что европейский турист, привыкший к комфорту и  экономии, откровенно возмущен украинским "гостеприимством". В социальных сетях то и дело появляются карикатуры с изображением центрального  стадиона "Олимпийский" в Киеве в виде большого унитаза. Ради  "европейских" амбиций правящего класса страны туда в прямом смысле слиты десятки миллиардов бюджетных гривен.

Экономисты уверены, что Украине не удастся отбить сумму, потраченную  на подготовку к чемпионату. Даже в сравнении с Польшей, потратившей на  подготовку в 66 раз (!) больше Украины, капиталовложения в чемпионат  несоразмерны экономическим возможностям страны. Главная проблема в том,  что львиная доля этих средств явно потрачена, мягко говоря, не  прозрачно. Пока что эксперты затрудняются ответить, какой именно процент осел в кошельках чиновников в высоких кабинетах. Но одна история с  центральным НСК "Олимпийский" в столице, когда генподрядчик менялся  несколько раз, и в итоге на реконструкцию старого стадиона потратили  больше, чем было запрошено на строительство нового, обросла множеством  догадок.

Со слов экономиста Эрика Наймана, из бюджета только на реконструкцию  стадионов в Киеве и Львове ушло $800 млн. Еще почти $400 млн. долларов  выделил на "Донбасс-арену" в Донецке один из главных спонсоров Партии  регионов Ринат Ахметов. Еще $5 млрд государство и частные компании  потратили на ремонт дорог. Любопытно, что в соседней Польше на  подготовку к Евро-2012 было выделено в 10 раз больше: 35 млрд. евро. И там эти средства были потрачены, в основном, на строительство новых  дорог.

Почти каждый автомобилист, пересекающий основные города, принимающие  Евро-2012, в красках расскажет вам о катастрофическом состоянии даже  основных магистралей. Ведь ремонт в общей массе проводился еще осенью, а когда прошла зима, асфальт, как водится, сошел вместе со снегом. Даже  на трассе Киев-Борисполь (международный аэропорт), где, к слову, ездят и правительственные делегации — дыра на дыре. В еще более плачевном  состоянии дорога Перемышль-Шегени-Львов, где, как рассказывают очевидцы, выбоины достигают 30-40 см глубиной и до 1 м вширь. Европейцы на своих  малолитражках будут явно не в восторге: даже если их команды выиграют,  они получат в итоге основательный ремонт ходовой.

Польский консул, к которому киевские СМИ обратились за комментариями, пояснил, что все вложенные в Евро-2012 средства в его стране  рассматриваются как долгосрочные инвестиции в инфраструктуру. Украине, похоже, такой участи не видать. Стадионы – сооружения  узкоспециализированные, и не могут принести такой отдачи, как  универсальные транспортные артерии.

Сказывается и плохой пиар. Организаторы под патронатом вице-премьера и правой руки Ахметова — Бориса Колесникова —  изначально заняли  проигрышную позицию. Проморолики об Украине, транслируемые в странах ЕС, как пишут болельщики на форумах в Англии, Германии, создают  впечатление, что "здесь кроме церквей и дорогих пятизвездочных отелей  вообще нет ничего", — пишет один из фанов сборной Англии. Сколько было потрачено на эту кампанию из бюджета, никто не знает. Хотя все хорошо  помнят скандал, как МИД Украины потратил $100 тыс. только на рисунок  символов чемпионата — девочки и мальчика с футбольным мячом.

Похоже, европейцы на Украину все-таки не приедут. Поэтому украинцам  не стоит тешить себя пустыми обещаниями, что после Евро их страна станет новым центром притяжения в Европе. Поездка на Украину обойдется в два, а то и три раза дороже, чем в Польшу. Только проживание накануне  чемпионата в самом захолустном по европейским меркам "хостелле" —  общежитии Киевского национального университета имени Шевченко —  обойдется в минимум 153 евро с человека в сутки. Тогда, как в центре  Барселоны такая комната с удобствами на этаже в самый высокий сезон, как рассказала гендиректор одного из туроператоров Украины Екатерина  Портная, стоит не больше 20 евро.

Цены в отелях, которые приехал проинспектировать глава УЕФА Мишель  Платини, его просто шокировали. Самым дорогим будет Киев, где  болельщикам придется хорошо поискать, чтобы снять номер на двоих в трехзвездочном отеле за 500 евро в сутки. Обычно такой номер в столице  стоит до 100 евро. Платини дал распоряжение разобраться с этим  мародерством. Однако, как утверждают в киевских агентствах, никто цены снижать не собирается. На рынке искусственно создается дефицит жилья для европейских туристов. Хотя реально предложение превышает спрос.

Аналогичная ситуация явно ждет туристов и с билетами на матчи. Не  смотря на то, что европейцы отказываются покупать билеты на Украину,  свободных билетов на официальных сайтах, занимающихся продажей, уже нет. Показательно, но только Футбольная ассоциация Англии подтвердила, что  тысячи свободных билетов вернулись в УЕФА, которая будет предлагать их  соперникам сборной Англии: "Мы получили больше билетов на Евро-2012, чем было на чемпионате мира, но похоже, в Украине и Польшу приедет примерно такое же количество поклонников, сколько ездило в Южную Африку". Но  билет на матч уже не купить в сети. Это давно сделали целые  компании-перекупщики, которые будут продавать их в три дорога накануне матчей.

Цены в барах, ресторанах также вырастут. В этом у экономистов нет  сомнений. Хотя уже сегодня в Киеве, где чашка кофе стоит в простой  забегаловке, правда, в центре, от 3 долларов, цены вполне европейские. По мнению Олега Соскина, цены на все товары и услуги с приходом Евро  автоматически взвинтят минимум на 10-15%. И такую динамику инфляции уже  никто не сможет остановить. То сеть, Евро ударит по карману простого украинского обывателя.

Что же может порадовать туристов? Похоже, только украинские  проститутки. Они подготовились к чемпионату основательно. В такси еще за несколько месяцев до Евро не стесняются раздавать красочные визитки с адресами интим-услуг, "незабываемых танцев", "релаксирующего массажа на  все тело". Только в столице за последние три месяца открылось несколько  официальных "джентльмен-клубов". Один из телеканалов Украины провел  журналистское расследование, показав как в 10 минутах ходьбы от НСК  "Олимпиский" (очевидно, для удобства футбольных болельщиков) были  открыты три новых борделя. "Мамка" и по совместительству преподаватель  МАУ Киева, где ректором является депутат Партии регионов Максим Луцкий,  на скрытую камеру рассказывает об условиях приема на работу. Здесь ждут  украинских студенток, которые, вероятно, в свободное от учебы время  могут обслужить европейских клиентов от $100 до $500 за ночь.

Именно поэтому у экономиста Андрея Шеверева пессимистичные прогнозы.  Тенденции свидетельствуют о том, что страна повторяет судьбу Греции,  которая стремительно пошла к дефолту после проведения Олимпиады 2004 года. "Тогда греки, затратив на организацию олимпиады 11 миллиардов  евро, вернули только 2 миллиарда. Более половины олимпийских объектов с тех пор пустуют или используются не по назначению".

На Украине, по мнению Шеверева, ситуация не менее тревожная,  поскольку подготовка к чемпионату финансировалась инвесторами лишь на  20%, а остальные — 80% были извлечены из бюджета. По предварительным  прогнозам, на Украину приедет до 500 тысяч человек. Если сравнивать с  опытом Австрии, Португалии, куда приехало до 1 млн. болельщиков,  потраченных средств в 1-5 млрд. долларов на подготовку, это — полный  провал.

Анна Стешенко Подробнее: http://www.rosbalt.ru/ukraina/2012/04/17/971005.html

Гурби. Три доби з життя спецназівця О десятій вийшли з автобусів. Шикування в дволаву. Перед нашою лавою виходить людина, що представляється курінним нашого куреню. Після проведеної переклички він розповідає про умови, в яких ми перебуватимемо наступні три доби: сувора дисципліна, військова субординація, життя без наметів, практично без сну, без гарячої їжі, 1,5-2 літри води на весь час. До того додається заборона розмовляти та палити. Про себе подумав, що з останнім проблем не буде – не палю. Керівники куреню пропонують слабкодухим та морально неготовим до таких умов їхати додому, поки є можливість. З понад ста чоловік лишається трохи більше двох третин – багато дівчат, молодших учасників не наважуються грати.

Тих, що залишились, курінний жартома запросив до армії. Далі кожне порушення – вигнання. Наказ дістати все спиртне, наркотики. Ніхто не поворухнувся, їхали не для того. Нам представляють керівників підрозділів, серед яких одна на вигляд досить тендітна дівчина на ім’я Марта. Вона і почала „сортування”. Шукає професійних орієнтувальників, багаторічних учасників гри, що знають ліс. Виходить пару чоловік, до яких Марта ж відбирає легкоатлетів – бігунів на далекі дистанції. З усього зрозуміло, що це майбутня розвідка.

повний текст http://gurby.org.ua/component/content/article/35-2010-02-26-23-51-03/49-trydoby.html

[ Читати далі ]

- Їй би тепер 31 березня виповнилось символічні 77, але на жаль Галини Гордасевич немає з нами вже 11 років відтоді, як вона 11 березня відійшла у вічність." - такими словами розпочав свій виступ директор знаменитого львівського видавництва "Каменяр" п. Дмитро Сапіга. Власне з його ініціативи і відбулася ця урочиста подія вшанування життя і творчості відомої української письменниці, поетеси, публіциста та громадського діяча Галини Гордасевич. Разом з керівництвом Львівської обласної бібліотеки для юнацтва, що знаходиться в самому центрі міста коло Ратуші на пл. Ринок, та ще власного бажання, бо Дмитро Сапіга започаткував щомісяця проводити тут в якості реалізації проекту "Зустріч з книгою" різнопланові літературно-мистецькі заходи. На березень припало представити читацькій аудиторії 3-и томи "Вибраного" Галини Гордасевич, що вже побачили світ у видавництві "Каменяр" за минулі роки. 

Затишна невеличка читацька зала з величним склепінням старовинних львівських мурів першого поверху бібліотеки створювала надзвичайну естетичну приємність бути тут, вслухатися у витончену гру на скрипці прекрасного виконавця Богдана Дворника, що бездоганно співпадала в тональність з декламацією віршів знаної акторки-заньківчанки Тетяни Павелко. Класично свіча горіла на столі, щоб своїм живим полум*ям означити душевну присутність Галини Гордасевич, а поряд стосиками лежали книги з її творами, поезіями, з її думками і почуттями. І хоч відомий львівський поет Богдан Чепурко у своєму виступі зазначив, що митець не вмирає доти, доки живуть його твори, доки вірші поета звучать - то він живий разом з ними, проте мусимо сумно визнати, що з певного моменту цих творів вже ніколи не побільшає... В чому принадність таких зустрічей - це щира духовна єдність всіх присутніх, через що надзвичайно важко потім переповісти і передати весь той настрій піднесення і благородства, що був там присутній. То треба бути і відчути, після чого закарбувати в душі як сакральну цінність, на чому зробив особливий наголос у своєму виступі син і спадкоємець письменниці - Богдан Гордасевич. Оскільки значна частина присутніх була молодь і учні Гуманітарного ліцею, то він підкреслив, що їм варто пильно вдивитись в усіх присутніх тут особистостей, уважно вслухатись в усе ними сказане і запам*ятати, тому що це все є унікальні люди. Поетеса Ганна Вівчар одна з останніх із знаменитої плеяди львівських жінок-письменниць, до якої належали окрім Галини Гордасевич, і Оксана Сенатович, і Марія Хоросницька, і Жанет Максимович тощо. Присутній на зустрічі побратим Галини Гордасевич по фаху і по долі-недолі письменник Микола Петренко є просто унікальною величиною, бо особисто пережив і голод 33-го, і воєнні лихоліття, і сталінські табори - таких людей серед сучасних письменників вже більше немає! А хіба не унікальною людиною є директор "Каменяра" Дмитро Сапіга, що так само є чи не останнім представником видатного шляхетського роду, що в сучасній Україні рідкість неймовірна, бо винищенна вся наша еліта вщент. Хоча і з одного зерня може відродитись щедрий лан, якщо того припильнувати, до чого і закликав син письменниці Богдан Гордасевич, бо також пишається приналежністю до шляхетського священичого роду Гардасевичів, нехай і не такого гучного, як вельможні Сапегі. Не обминули увагою і присутнього серед публіки відомого художника Миколу Горду, що єдиний з митців живопису є автором прижиттєвого портрету Галини Гордасевич. Завершив свій виступ син письменниці не менш ефектним представленням присутнього на урочистостях гостя з Кремянця, де народилась і навічно упокоїлась письменниця, - п. Романа Дубровського, що спеціально приїхав до Львова в якості представника кафедри української мови та літератури Кеременецької гуманітарної академії, щоб вручити сину письменниці Богдану книгу-монографію "Галина Гордасевич: життя і творчість" за авторством відомих кременецьких дослідників Валентини та Гаврила Чернихівських. Книга була написана до відзначення ювілейної дати 75-річчя Галини Гордасевич і тривалий час йшла до свого оприлюднення та адресантів, але врешті-решт дійшла. Важливу тему про Галину Гордасевич як громадсько- політичного діяча розкрив присутнім професор університету ім. Івана Франка п. Богдан Якимович, який багато часу провів пліч-о-піліч з Галиною Гордасевич у Демократичній партії України від часу її утворення, а також в багатьох інших громадсько-політичних акціях. Галина Гордасевич була завжди не передовій боротьби за Україну і народ на всіх рівнях цього нелегкого чину і як письменник, і як політик, і як громадянин. Вона була найпершою, хто організовувала на Донбасі установчі зібрання Товариства української мови та Народного Руху України, Демократичної партій України та ще цілого ряду різних громадських товариств як Спілка матерів України тощо. Декілька раз балатувалась Галина Гордасевич у депутати різних рівнів, але зазнала у тому долі аналогічної у Івана Франка, бо ніде не була обрана, тому що не вміла гарно брехати і обіцяти того, чого виборцям хотілось би почути, але не можна було виконати реально. То була людина честі і справедливості, а таких дуже і дуже мало як серед наших політиків, так і в багатьох інших українських державних установах, тому ми й борсаємось в нікчемності суспільних негараздів. Галина Гордасевич була тим взірцем громадянскої мужньості, який треба пам*ятати назавжди. А найточнішою епітафією про Галину Гордасевич є рядки "І хоч брела крізь горе бродом / Була я зі своїм народом" з символічного циклу поезій письменниці "Острозькі сонети". Найкращим свідченням вдалого заходу є те, що публіка не поспішає розходитись після закінчення, а хоче і продовжує спілкування приватно з учасниками дійства. Зокрема Богдан Гордасевич подарував кожному з присутніх по одній із збірочок поезій Галини Гордасевич з проекту "15 + 1", а потім ще довго роздавав автографи разом зі своєю особистою збірочкою поезій в стилі андеграунд, яка присвячена мамі. Купували також книжки Галини Гордасевич у видавництва "Каменяр", що є найкращою ознакою небайдужого читача і гарною підтримкою українського видавця. Однозначно захід щодо вшанування 77-ї річниці письменниці Галини Гордасевич вдався на славу, а це приємно усвідомлювати в час значної економічної і одночасно й духовною кризи в Україні. Відродження духу - найперша складова відродження держави та її економіки, а тому берімось діяти, змагатись і перемагати! Також варто оприлюднити своєрідну заяву Богдана Гордасевича, коли він сказав, що перші 5 років після смерті Галини Гордасевич він вважав своїм обов*язком завершити розпочаті нею справи, як видати окремою книжкою автобіографічний роман "Соло для дівочого голосу", видати наступні 4 готові збірки поезій з проету "15 + 1", перевидати дуже важливу книгу-розвідку "Степан Бандера: людина і міф", а ще завершити роботу над головною працею Галини Гордасевич, яка певним чином і вкоротила життя письменниці через надвиснажливу працю над нею, а саме - мартиролог "Нескорена Берегиня" про 115 жінок-політв*язнів, що стали жертвами московсько-комуністичного терору у 1919 - 1991 роках. Всі ці роботи були успішно завершено сином, а потім за його ініціативи було проведено презентації всіх видань громадськості як у Львові і Дублянах, так і в Кремянці та Тернополі, а ще у Донецьку, Києві, Новоград-Волинську та Нововолинську, Стрию і Червонограді, Ужгороді, Черкасах тощо. Після чого, як зауважив Богдан Гордасевич, він визначив свою місію стосовно мами як завершену, бо є і сам творчою людиною, має чимало задумів, а потім як він зазначив дослівно: "Мама писала все не для мене, а для людей, тому я і вважаю, що не я, а люди повинні перейматись долею і значенням творчої спадщини Галини Гордасевич. Їм належить визначати, їм належить читати, їм належить шанувати, отже і організовувати подібні заходи, як ось цей, що відбувся. Як син я з щирою душею готовий відгукнутись на кожну ініціативу громадськості, проте сам особисто вже нічого не організовую стосовно мами, окрім суто сімейних урочистостей".   Одразу по смерті письменниці її син утворив Видавничо-благодійний фонд імені Галини Гордасевич, але не як юридичну установу, а виключно як інформаційно-організаційний центр, що не займається коштами і не проводить жодних фінансових оборуток, а переймається виключно допомогою у доступі до праць та архівів письменниці усім бажаючим науковцям та видавцям, і ще популяризує й розповсюджує свої та інші виданння посеред українського обширу. Хто зацікавиться співпрацею з ВБФ ім. ГГ та Богданом Гордасевичем, можете надсилати повідомлення або дзвонити за телефором 0978228421, або листовно на адресу: вул. Тараса Шевченка д. 400 к. 61, м. Львів-69, 79069. Також ще хочу повідомити, що у нас є вже домовленність з Богданом Гордасевичем про інтерв*ю або й ширшу розмову про все, що може бути цікаве читачам, отож найближчим часом розпочнемо цю публікацію. Сподіваємось на зацікавлену реакцію у тому числі чекаємо на запитання до вищезгаданого співрозмовника за вищевказаною адресою. Зиновій Зимний ІМ "Відверто"

Об этом рассказывает константиновская газета «Провинция»:

«…Жильцы с 2003 года стояли буквально насмерть за свою землю, писали письма (только в прокуратуру 15), судились, обхаживали кабинеты, дрались с застройщиками, ложились под экскаватор и пр., а главное – ходили в городскую и областную организации ПР с предупреждением, что они сделают такую акцию, но депутаты горсовета (35 из 40 ПР) недавно таки проголосовали за строительство здесь магазина… И люди вышли и сделали это:

Со вторника здесь начнет работать техника и они опять будут бросаться под ковш бульдозера, но, по крайней мере, жители знают, что сделали все возможное.

Прямая речь протестантов:

«Я не ярая активистка. Просто я живу на первом этаже и у меня ребенок астматик. Под моей квартирой полностью лопнул и разошелся фундамент, власти от сюда руки умыли, зато за строительство магазина они руками и ногами! Вначале они к нам вроде прислушивались, говорили, что поддерживают, но потом застройщики подали в суд и он постановил рассмотреть возможность о возобновлении аренды. А депутаты проголосовали за строительство. Хотя по закону они должны были заключать договор новой аренды. Мы весь февраль проездили по регионалам областным и местным. Говорили, что 90% из нас за них голосовали. Но они плюнули нам в лицо – дали добро на магазин. Нам они говорят, что в городе нет придомовой территории, но если им надо – то они строят все, что хотят, ссылаясь на отсутствие генплана.

Мы будем выходить с детьми, лопатами, вилами, будем ложиться под бульдозеры, будем продолжать воевать. Построить магазин они смогут только если нас похоронят в фундаменте! Нам уже нечего терять.

Кстати, за эти годы борьбы на меня заводили, а потом отменяли 3 уголовных дела!». «Раньше здесь было три детских площадки, на которых играли наши дети и внуки. Были горки, песочницы, беседки. Они приехали и без предупреждения высыпали на песочницу землю. Магазинов вокруг достаточно, но мы хотим, чтобы под нашими окнами играли наши дети.

Теперь мы разработали проект детской площадки и уже собрали и продолжаем собирать на это деньги. Мы хотим, чтобы здесь были наши старики и дети, ради которых живем. А проект магазина вообще похож на бункер Гитлера. Гроб какой-то. Причем, у архитектора свой проект, застройщики показывают свой, в прокуратуре еще один».

«Нас не пускали на сессию горсовета, а этих хозяев будущего магазина принимали в кабинетах. Нам застройщики сказали, что на взятки больше 100 тысяч гривен потратили и отступать им некуда. Еще они пугали, что родственники самого Бориса Колесникова и им море по колено!»

«Будем снова стеной стоять, как делали год, два, три назад. Они вызывали милицию, ОМОН. Обзывали нас быдлом. Но мы возьмем вилы и будем стоять до конца». Жильцы проголосовали и приняли решение:

«Мы, жители домов №4 и №6 по бульвару Космонавтов, объявляем место своего проживания ТЕРРИТОРИЕЙ БЕЗ ПАРТИИ РЕГИОНОВ!

Партия регионов, в лице депутатов Константиновского городского совета наглым и циничным образом отобрали нашу придомовую территорию и практически приступили к строительству под нашими окнами очередного магазина. Мы на это им мандат не давали!!! В связи с этим обязуемся, что больше не будем, как раньше ни поддерживать, ни голосовать за партию, которая попирает волю народа! Призываем всех граждан страны не повторять наши ошибки и поддержать нашу инициативу!». "ОБКОМ"

Вітаю всіх із святом воскресіння