Отже, Українська Держава має
новий склад уряду.
Більшість “нових” міністрів – “старі” політики, що бували вже у
кабінеті міністрів. Щоправда, часто мали інші повноваження, що зайвий
раз підтверджує, що в уряд призначають не за професійними навичками або
спеціалізованими знаннями, а по квоті від різних олігархічних груп.
Неукраїнку Тимошенко-Григян замінив неукраїнець Микола Азаров.
Азарова більшість національно орієнтованих українців знають як палкого
українофоба. За національністю – єврей. Після призначення його
прем’єром, він пообіцяв вивчити українську мову. Тим паче, що напевно
він керувався принципом “мову народу-ворога потрібно знати”. Він не
вперше у кабміні. Був там уже як В.О. Прем’єр-міністра, віце-прем’єра
та міністра фінансів. Після того як Янукович став Президентом –
піднявся до висот прем’єрства. Воно і не дивно враховуючи, що рахувати
гроші у міністерстві фінансів, Янукович із своїм минулим довірить не
кожному. На яку суму він допоміг олігархічним групам Партії Регіонів і
скільки дасть ще – достеменно не відомо. Але багато коштів до пункту
призначення в Українській Державі завдяки йому не дійшли, а осіли у
просторих гаманцях олігархів.
Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв не менш цікава особа. Є одним із найвпливовіших осіб у Партії Регіонів. Дуже наближений до Януковича. Олігарх. Єврей. Володіє разом
із своїм братом активами корпорації “Укрпідшипник”, в яку входять
підприємства кольорової металургії і ПЕК, фінансові установи
(Артемівський машинобудівний завод “Вістек”, Костянтинівський
металургійний завод, “Актив-банк”, ВЕЗ Горенерго, “Південно-східна
страхова компанія” і т.д.). Працюючи свого часу в урядовому комітеті,
що займався ПЕК та працюючи зараз у кабміні, приніс він не мало пільг
для бізнесових інтересів Партії Регіонів, що опирається головним чином
на промисловість на території Донбасу. Звісно все за рахунок українців.
Сергій Тігіпко,
молдаванин за національністю, задовольнився посадою віце-прем’єр
міністра по економічним питанням. Гадаю старі друзі його вмовляли не
довго. Свого часу він працював у виборчому штабі Януковича
(президентські вибори 2004 року). Можливо із іншими теперішніми
міністрами він перетинався у ЛКСМУ, де був не останньою людиною.
Колишній очільник ЛКСМУ також колишній власник кількох банків (особливо
варто згадати про ПриватБанк). Мільярдер. Олігарх. Як і всі олігархи,
“первинний капітал” отримав аж ніяк не чесною працею. Почував себе
доволі добре при всіх президентах і прем’єрах. Багато, хто пророчив
йому прем’єрство, але враховуючи його безпринципність, кар’єризм,
враховуючи, що власної реальної політичної розкрученої сили немає,
окрім чужих політичних груп, на які має вплив, то він зміг добре
прилаштуватися. Не думати ж про народ він там буде. Як і всі інші
міністри.

Ще один неукраїнець та ще один віце-прем’єр-міністр Борис Колєсніков.
Олігарх-мільйонер, що аж ніяк нечесною працею заробив ці гроші. За
національністю єврей. Це ті кошти, які недоотримала Українська Держава
та кожен українець. Одна із найвпливовіших осіб у Партії Регіонів.
Дмитро Табачник
– міністр освіти. Призначення ідейного українофоба демократичної
національності міністром справило шок на багатьох. Призначення його
міністром освіти ще більший шок. Але дивуватися діям антиукраїнського
режиму не доводиться вже давно. Табачник може захищати інтереси
будь-яких меншин, проте про українців згадає хіба що тоді, коли і вони
стануть меншістю. Тим більше “проблемами нацменшин” він займався на
державному рівні давно.
Василь Цушко
– міністр економіки. Особа, що міняла партії та принципи як перчатки.
Соплеміник Тигіпка. Був некомпетентний на посаді міністра МВС і звісно
ж буде некомпетентний на посаді міністра економіки. Кримінальна справа,
яка на ньому висіла більше року раптово була закрита напередодні
призначення. Видно “боротися” із корупцією у державі він розпочне із
того, що її очолить.
Нестор Шуфрич
– “бойовий неадекват” Партії Регіонів. Займає пост міністра
надзвичайних ситуацій, хоч сам є такою “надзвичайною ситуацією”.
Скандаліст та істерик. Неукраїнець, а точніше єврей. Не приховує того,
що мільйонер. Розбагатів на тому, що належить народу – на корисних
копалинах на території України. Це індивід, для якого головним є гроші,
жага до влади заради влади та тепленька посада.
Це далеко не повний перелік
новопризначеного уряду, проте найяскравіший. Вищезазначені, переважно
некомпетентні, особи отримали посади по квоті інородної олігархії і
даремно від них чекати захисту державних, а тим паче національних
інтересів. Теперішній уряд можна скоротити до трьох міністерських
портфелів: міністерство олігархії, міністерство нацменшин та
міністерство некомпетентності.
http://sna.in.ua/?p=1069