Загиблі Герої України за вереснь 2019 ч.1
- 05.10.19, 17:08
Для обговорення цих та інших питань ГО "Аналітична група "Левіафан" зібрала на круглому столі "Окуповані території: візія життя після звільнення" в прес-ценрі "Українських Новин" депутатів, експертів, політологів та юристів .
Першим слово було надано депутату Верховной Ради від фракції "Європейська солідарність" Ахтему Чейгозу. Він вважає неправильним негайне проведення виборів на Донбасі, що передбачає "формула Штайнмайєра", навіть із відведенням військ бойовиків. Пояснює свою позицію тим, що 5 років окупації мали великий вплив на свідомість та психологію людей, і населенню необхідний час, для реабілітації.
Також він додав, що українцям потрібно готуватися до повернення Криму. "Не стільки ставити питання коли це трапиться, скільки кожен день займатися цим планомірно, і бути готовими".
Експерт громадської організації "Слова і діло" Валентин Гладких проаналізував 3 сценарії завершення конфлікту між Україною і Росією.
1 сценарій - програш. Україна беде боротьбу "на рівні" з Росією завдяки допомозі західних партнерів. Залишається питання: втативши цю підтримку, чи зможемо ми й далі вести боротьбу? Гладких переконаний, що це питання суто умоглядне, і відповідь на нього може бути доволі траматичною.
2 сценарій - компроміс. Експерт зазначає, що сценарію компромісу з Кримом він не бачить, тому що територія суто "віджата" - можливий варіант або повернення, або неповернення.
Звертаючись до територій ОРДЛО, необхідно визначити мету України: повернення людей, повернення територій чи повернення людей разом з територіями?
"Принципо важливо усвідомлювати, що насправді війна ведеться на Сході не за території, війна ведеться за державний суверенітет. Мета Росії - обмежити державний суверенітет", - зазначає Валентин.
Гладких побоюється, як би нам не довелося обирати між державним суверенітетом і територіальною цілісністю. Зазначає, що в такому виборі, він надав би перевагу суверенітету. "Краще в ЄС і НАТО без ОРДЛО, ніж з ОРДЛО без ЄС і НАТО", - підсумував він.
3 сценарій - перемога. Росія відчула всю силу української армії, платить 300 трильйонів контрибуцій, усі майбутні покоління росіян будуть спокутувати їхню провину і виплачуватимуть данину, поки українці будуть лежати на пляжі у деокупованому Криму і пити апельсиновий сік. Непоганий варіант, чи не так? Але, чомусь, Гладких сумнівається в його реалістичності.
Потрібно розуміти, що ці сценарії не рівновірогідні, і потрібно тверезо оцінювати ситауцію як всередині країни, так і за її межами.
Далі слово взяв радник Міністра внутрішніх справ Михайло Апостол, який, в свою чергу, нагадав про стетегію "малих кроків" міністра зовнішніх справ Арсена Авакова, в яку входять такі пункти: відведення військ, миротворча місія, утворення державних інститутів на окупованих територіях, реінтеграція, гуманітарне розмінування, відновлення паспортів, інфракстуктури, повернення переселенців і участь у державних виборах.
Державі ж, на його думку, необхідно ухвалити закон про амністію та закон про колаборантів, а також забезпечити комунікаційну стратегію.
Апостол підсумував свій виступ закликом: потрібно не лише говорити, а й діяти!
КИЇВ. 27 вересня. УНН. Місія Міжнародного валютного фонду (МВФ) за підсумками візиту до Києва дійшла висновку, що пришвидшення економічного зростання в Україні, зокрема, буде залежати від реалізації амбітних реформ на підтримку переходу України до повноцінної ринкової економіки. Про це йдеться в заяві керівника місії Рона ван Родена, передає УНН з посиланням на повідомлення пресслужби МВФ в Україні.
“Необхідне більш потужне, стале та всеосяжне (інклюзивне) зростання для того, щоб Україна змогла наздогнати за рівнем доходів свої сусідів по регіону. Вирішальною мірою це буде залежати від реалізації амбітних реформ на підтримку переходу України до повноцінної ринкової економіки. Таке завдання не є легким і було викликом у минулому, коли проведення реформ із зупинками призвело до повторного накопичення значних дисбалансів та економічної кризи”, — повідомили у МВФ.
Зі слів ван Родена, економічна політика України надалі має зосереджуватися на підтриманні макроекономічної стабільності з одночасним створенням умов для пришвидшення економічного зростання. Він зауважив, що макроекономічна стабільність є необхідною умовою для досягнення швидких темпів зростання.
“Це потребує проведення розважливої фіскальної політики для забезпечення прийнятного рівня боргу, з одночасним підвищенням ефективності та результативності державних видатків, в тому числі в галузях охорони здоров’я та освіти, а також в сфері підтримки вразливих груп населення за допомогою чітко спрямованої адресної системи соціального захисту. Це також означає проведення обачної грошово-кредитної політики, націленої на подальше скорочення інфляції та накопичення резервів в умовах режиму гнучкого обмінного курсу. Врешті решт, критично важливим є захист фінансової стабільності, з одночасним посиленням фінансового посередництва та мінімізацію вартості наслідків ліквідації банків для платників податків”, — йдеться в заяві керівника місії.
Він підкреслив, що забезпечення незалежності центрального банку “має важливе значення для проведення такої грошово-кредитної та фінансової політики”.
“Піднесення економіки на вищий рівень економічного зростання також вимагає прискорення структурних реформ, що, перш за все, передбачає встановлення міцного верховенства права, в тому числі за допомогою судової реформи, та рішучу боротьбу з корупцією. Не менш важливим є посилення конкуренції та відкриття ринків, особливо в енергетичному та сільськогосподарському секторах, та зменшення ролі держави та олігархів в економіці. Зростання заробітної плати повинно відповідати покращенню продуктивності праці для забезпечення конкурентоспроможності. Завдяки сталому впровадженню реформ Україна зможе тісніше інтегруватися з європейською економікою та її ланцюгами поставок, скориставшись також більшими перевагами Глибокої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю з ЄС”, — наголосив ван Роден.
Як повідомляв УНН, місія МВФ сьогодні завершила візит до України. Відповідно до висновків МВФ, місія за підсумками візиту до Києва повідомила, що обговорення нової 3-річної програми підтримки МВФ триватимуть найближчими тижнями.
У нас хороша новина: після п'яти років перерви Корреспондент відновлює публікацію рейтингу 100 найзаможніших українців. І це прекрасно. Не тому, що закінчилася епоха бідності, а тому, що країна поступово виходить з наслідків двох криз за останні 10 років, і результати рейтингу про це свідчать теж, пише Світлана Шмельова у №18 Журналу Коореспондент.
ЯК МИ РАХУВАЛИ
Ми проаналізували активи більш як 120 найзаможніших українців і з них відібрали перших 100. Це як і раніше дуже непросто в Україні.
І, зрозуміло, це не має відношення ні до оцінок для оподаткування або для інвестування. Не більш ніж оціночні судження. Влаштовуйтеся зручніше - розкладемо все по поличках.
Є кілька способів оцінити бізнес, якщо зовсім грубо, то таких способів чотири. Наприклад, найточніший - ціна покупки. Зрозуміло, що це буде точно тільки на момент угоди. А трохи пізніше може коштувати й інших грошей. На жаль, в Україні цей метод практично не можна застосувати. Переважна більшість компаній не торгуються на фондовому ринку. І вартість їхній акцій невідома, та й акцій як таких у них в більшості випадків немає.
Другий спосіб - спробувати порівняти бізнес з аналогічним. Порівнювати з українськими аналогами? Хороша ідея, але, скільки коштує той чи інший український бізнес, як правило, абсолютно точно оцінити неможливо: дивіться перший пункт - немає фондового ринку. Звичайно, можна спробувати порівняти з аналогічним бізнесом в Польщі або навіть в Росії. Але цей спосіб дасть приблизний результат - ринки таки різні в принципі. Але спробувати можна.
Третій спосіб - спробувати оцінити за вартістю створення аналогічного бізнесу. Це начебто досить точний метод, ось тільки потрібно врахувати дві обставини. Щонайменше треба мати дуже великий обсяг інформації про величину необхідних капіталовкладень. А це часто і самому інвестору не цілком зрозуміло на початковому етапі. Що вже говорити про експертні оцінки. Ну і зараз такий метод не має в Україні особливого сенсу, оскільки у багатьох випадках аналогічний бізнес можна купити значно дешевше, ніж побудувати з нуля. Тому що тільки виходимо з кризи.
Четвертий спосіб - спробувати оцінити на основі обсягів прибутку, який генерує підприємство. Цей метод досить точний і саме його дуже часто використовують професійні інвестори на фондовому ринку, щоб оцінити перспективи зростання тієї чи іншої акції. Наприклад, в Україні нерідко говорять про те, що вартість компанії приблизно дорівнює 7-12 розмірам її річного прибутку. Чим ризикованіший бізнес, тим менша величина коефіцієнта (мультиплікатора), на який треба помножити річний прибуток до оподаткування, щоб отримати оцінку бізнесу. Начебто і хороший шлях, але де взяти цифру прибутку? Не того, що в податкових звітах, а реальну? Та й ту, що в звітах, здобути можна, тільки якщо це публічна компанія. А як уже було сказано, переважна більшість українських бізнесів не є публічними компаніями.
При цьому в способах - від другого до четвертого - потрібно оцінювати ще й ступінь закредитованості бізнесу. Якщо, наприклад, на запуск підприємства витрачено $20 млн, але заради цього довелося взяти кредитів на $15 млн, виникає питання - скільки ж коштує такий бізнес? Напевно 20 мінус 15. Тобто $5 млн є у власника у вигляді такого активу, але не витрачені на його створення 20. Ступінь закредитованості - це теж в переважній кількості випадків величина, закрита від публіки.
Загалом, чимало складнощів - і доводилося давати оціночні судження щодо вартості бізнесу, спираючись на ті розрахунки і способи, які виявлялися доступні.
І, нарешті, вишенька на торті - далеко не всі власники публічно декларують наявність у них тих чи інших активів. Що створює окремі труднощі.
Проте ми зуміли провести оцінки. Якщо хтось із власників запропонує свої поправки до наших оціночних суджень, ми неодмінно і негайно їх опублікуємо.
ЩО ВСЕ ЦЕ ОЗНАЧАЄ
Бізнес в Україні досить сильно концентрований. Наприклад, в руках 20 найзаможніших перебуває близько 70% активів, що належать першій сотні. Це привіт з часів великої приватизації, коли знайшли своїх господарів підприємства металургії, енергетики, хімічної промисловості та інша спадщина радянської індустрії.
Разом з тим структура активів, які належать першій сотні найзаможніших, поступово змінюється. Наприклад, вже досить помітне місце займають активи в агробізнесі, роздрібній торгівлі, нерухомості та будівництві. А це бізнеси, які переважно створювалися з нуля, хоча найчастіше це робилося на гроші, зароблені в інших сферах.
А ось фінансовий бізнес в активах найзаможніших займає дуже скромне місце. Що зрозуміло після того банкопаду, який тривав у 2014-2016 роках. Вціліли держбанки, нечисленні приватні українські та, звичайно, банк з іноземними акціонерами. З цієї причини немає в рейтингу і багатьох власників великих банківських груп.
Та й в принципі вартість українських бізнесів сильно постраждала від криз, а також від російської агресії на сході і півдні України. Наприклад, не присутній в нашому рейтингу власник горлівського Стиролу, а також власники низки інших підприємств, які перестали існувати.
Як ілюстрацію можна взяти і порівняти статки українських мільярдерів за версією американського Forbes до кризи 2009 року, до кризи 2014 року і після неї.
Кількість мільярдерів | Сукупні статки мільярдерів | |
2008 |
7 |
$29,3 млрд |
2013 | 7 | $28,3 млрд |
2015 | 5 | $11,9 млрд |
2019 | 7 | $13,6 млрд |
Тут добре видно, що максимум вартості активів був напередодні кризи 2008 року. Потім був спад в 2009-2010 роки. А в 2011-2012 роки був період відновлення. Але криза 2014-2015 років призвела до падіння вартості активів - не стільки зважаючи на те, що прибутковість бізнесів знизилася, скільки через різке зростання ризикованості українського ринку. І цей ризик, на думку іноземних аналітиків, привів до відповідного зниження вартості активів. У 2016-2019 роках почалося відновлення економіки, але, як бачимо, воно ще не привело до повернення вартості бізнесів до колишнього рівня.
ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО
Вартість активів великих підприємців - це не тільки привід помірятися мускулами (для власників) або потеревенити стосовно цифр з великим числом нулів (для всіх інших). Це, перш за все, потенціал для залучення інвестицій. Будь-який банк або інвестор, перш ніж купувати облігації компанії або давати їй кредити, жваво цікавиться її вартістю, а також розмірами прибутку. Ну і вартістю всіх активів, що належать власнику компанії-позичальника. Чим більша ціна, тим більше грошей інвестори готові вкласти в цінні папери позичальника, а банк більше готовий видати у вигляді кредиту.
Ну а від обсягів інвестицій, як відомо, залежить швидкість відновлення економіки, а також доходи населення. Загалом, треба радіти кожному мільярду і мільйону приросту вартості активів найзаможніших українців. Хоча, звичайно, якби в Україні існував розвинений ринок акцій, ми б раділи не тільки зарплатам, але і зростанню вартості належних нам цінних паперів компаній, що дорожчають.
РЕЙТИНГ
Анатолій Присяжнюк (екс-голова Київської ОДА): Zero Waste – чудова ініціатива, до якої варто долучатися
19.09.2019, 12:14
Кожен, хто буває за кордоном, робить знімки на фоні красивих пейзажів та визначних місць. Зазвичай, так роблю і я, але цього разу маю фото дещо не звичні…
Працюючи свого часу в Київській облдержадміністрації, ми фокусувалися не лише на внутрішній політиці, а й приділяли значну увагу міжнародним питанням. За чотири роки діяльності були підписані угоди про співпрацю майже з півсотнею регіонів з різних країн. І з більшістю з них в мене залишилися гарні стосунки.
Нещодавно на запрошення міського муніципалітету Словенії побував у місті Любляна. І знаєте, що найбільше привернуло мою увагу? Чистота і охайність. І не лише цього міста, але й решти населених пунктів. Скрізь у містах та селах встановлені контейнери для збору сміття, скла, пластику та паперу. Розговорилися з місцевими, з’ясувалося, що словенці активно сповідують концепцію Zero Waste (нуль відходів), що базується на необхідності продукувати менше сміття, використовуючи в побуті речі з органічних матеріалів і такі, що можна переробити. Такий собі перехід від управління відходами до управління ресурсами.
Ця тема мене дуже зацікавила. Тож я відвідав станцію, куди звозять сміття. Тут його сортують та переробляють: здавалося б, з безнадійних відходів виробляють органічні добрива та паливо. Ви запитаєте, а що ж зі сміттєвими полігонами? Вони є також. На сміттєзвалищах добувають біогаз, який мініелектростанції переробляють на електроенергію, що подається в населені пункти. Зазначу, дно котловану сміттєвого полігону вкрите спеціальною непроникною плівкою, яка не дозволяє відходам отруювати грунт та воду.
Багато хто може закинути, що цим прикладом я Америку не відкрив. Погоджуюся. Ще в 2012 році ми почали встановлювати мініелектростанції на сміттєвих полігонах Київщини. А ще - облаштовувати сортувальні лінії. Та, на жаль, ці технології в нас не прижилися: не було куди дівати той продукт, що залишався після сортування. Результат, який сприяв би переробці сміття, зменшенню викидів в атмосферу та шкідливому впливу на довкілля, на превеликий жаль, ми не отримали.
Світ швидко змінюється. А в Україні проблема утилізації відходів як була актуальною для наших міст та сіл, так і лишається. Держава цю проблему перекидає на місцеві органи влади, а без підтримки державних програм її вирішити просто неможливо. Тож люди і далі потерпають від сморіду горіння сміттєзвалищ, непоправної шкоди зазнає і довкілля. То може вже час нам нарешті звернути увагу на проблему сортування сміття та утилізації відходів?
Водночас акцент потрібно робити і на підвищенні екологічної свідомості на екокультури населення, особливо в дітей, підлітків та молоді, для яких екологія має стати модним трендом. Кожен з нас має усвідомлювати власну екологічну відповідальність, мати внутрішню мотивацію вести розумний спосіб життя та якомога менше шкодити довкіллю. Зрозуміти зрештою, що успішність реформування екологічної сфери в більшості випадків залежить від нашого бажання змінюватися, змінювати свої звички, щоденну поведінку.
Zero Waste – чудова ініціатива, до якої варто долучатися. Це філософія поводження зі сміттям, яку варто сповідувати. Необхідно вести діалог і спільно вирішувати проблему. По-іншому ніяк. Особисто я – "За" Zero Waste. Якщо і ви теж, тоді долучайтеся та керуйтеся в житті простими правилами:
відмовтеся від непотрібного;
скорочуйте споживання;
використовуйте повторно, ремонтуйте;
сортуйте та відправляйте на переробку вторсировину;
компостуйте органічні відходи.