Невже рік минув з того самого невдалого понеділка? Не будемо писати про покращення життя, бо за цей рік ми мали б стати розумніше, краще і мудріше. Кажуть же: те що не вбиває робить нас сильніше.
Чи стали ми такими?
 Спіймала себе на тому ,що вчора знов зачепилася зі своїми на тему хто гірше Юля чи Ющенко. Тобто як були дурнями так і лишились, треба вперед йти,
а ми все гальмуємо
спілкуємось з вами є спільні теми інтереси вподобання , нащо нам і той і інший екс лідер. Обоє вони мали шанс, даний нами, і обоє не використали його задля нашої України і це безперечно. Ми замість того щоб крокувати назустріч новим цікавим людям,особистостям, прото людям і простому цікавому життю, зловживаємо нашою єдністю тим що ще переходимо на якись прострочені(в даному випадку) особистості. У нас, серед нас є багато достойних, чому ж мий досі не навчились примножувати їхні достойності своєю підтримкою?
Хочеться жити серед «своїх» - серед однодумців, колег по роботі, близьких та рідних людей, а ми наші внутрішні проблеми прив’язуємо до якихось віддалених прізвищ та людей – «чужих» нам людей. Чим руйнуємо здорову свідомість і зачиняємо двері у краще майбутнє України.
Поясню.
Наприклад, папа Кості Пофігенко дав хабара вчителю математики Симоненку,аби той завищив сину бал. У здоровій свідомості цей факт не дискредитує ані Костю, як успішного учня, ані його папу як чесну і порядну людину, ані викладача Симонека як викладача. Вся ця багатофакторна ситуація дискредитує оцінку з математики мого сина,бо він навчається з Костею в одному класі. І саме це є проблемою для моєї родини.
Якщо ми станемо вирішувати цю проблему у контексті особистостей її учасників, то врешті решт, з’ясується, що Костя дуже здатний хлопець але неуважний, його папа не може приділяти йому більше уваги бо багато працює, тому хоч якось намагається зробити життя сина легшим,аніж дісталося йому. А вчитель - бідний вчитель, та ще й директор вижимає гроші щомісяця.
Тобто у такому форматі проблема дуже складно розв’язується, і найпростішим її розв’язком буде такий, як і у родини Пофігенків.
А якщо підійти до неї «егоїстично»,тобто в рамках своєї родини, то достатньо лише більше приділити уваги якості знань сина і менше реагувати на оцінки. Звісно це важко,але тільки в цьому випадку проблема розв’язується повністю,а не зависає над вашою родиною на довгі роки так як вона зависає над родиною Пофігенків. А тепер порахуйте скільки в Україні таких Пофігенків. І що їх було менше за часи правління №1,2,3 чи 4? Ні, вони поступово розмножувались.
Коли ми розбираємо політиків , глузуємо з їх, ненавидимо, ми переходимо на ті самі особистості і віддаляємося від реальної проблематики. Ні, глузувати, звісно, треба , але не зловживати цим, бо відчуваєш себе повним віслюком. Та і за країну соромно, хоча в тому нема нашої …чи є? знов плутаємось… не просто так же найтупіший віслюк зайняв найвищий пост у Державі, з кого ж тоді складається така Держава?!
І так до нескінченності … Ні, не можна брати на себе відповідальність за всю Державу, а от за родину треба!!! Робіть це з любов’ю. Дбайте про свій маленький світ і тоді він віддзеркалиться на всю Державу. А з огидними «чужими» віслюками і боротись не прийдеться-самі пообвалюються.
І головне: не гальмуйте єднання з «чужими», якщо зовнішні проблеми ваших родин однакові!
Єднайтеся задля їх подолання спільними силами, а не задля скиглення під піффко.
З цього приводу хочу додати, що майдан підприємців був більш якісним ніж помаранчевий, не через результат, а саме через ту егоїстичну складову, яка організувала його, і відсутність особистостей, яка об’єднала. Не вистачило тільки досвіду аби зробити ці єднання, задля подолання суспільних проблем, переможними(адже в першому випадку перемога поступово перетворилася на поразку).
Але зараз він є!

Прощання із любов’ю

Чи довго триватиме? Спустошена розлукою Продовжую кохати. Те що в серці моєму Тобі не пізнати. У самотній ночі Таке вперше зі мною: в сльозах засинати... Ти не віриш в любов У сили її цілющі Ти не віриш собі -

І тебе переслідує жаль невмирущий

А моя біда - я вірю в тебе.

І все краще, що є в мені  несу без оглядки тільки тобі.

...слухай, серце, я не можу більше писати про любов,
літери ворду – ніби цятки на крильцях сонечка –
полетіли-розлетілися з пучок пальців –
на небо, цукерки хрумати.
...поясни, серце, чому слова ніжності втишеної
завжди банальні,
прості й нецікаві, ніби оте «довго-щасливо»
наприкінці казочки?
...бо ніхто не помер, не пішов за земель тридев'ять
дракона рубати-царівну визволяти,
бо чайник сопе із котом примруженим,
бо сніг солодкий, як губи присмерком...
...знаєш, серце, щастя щоденне,
без ексцесів та спецефектів –
річ насправді нуднюща для публіки –
як старенькі, що ходять за ручки –
він – зворушливий у своїй ніжності,
вона – дитинна у своїй вірності –
кришать хлібчик любові голубам
на ринковій площі...

...я їх бачила нині, серце –
і мені захотілося плакати
від щастя.

Ганна Осадко

Погода за вікном чудова настрій піднесений. Чому б не поїхати на свято не зустріти однодумців погуляти відсвяткувати. Нечасто нам вдається те ,що гадається але цього разу майже вдалося.
Як тільки приїхала побачила небагато людей, спочатку думала чи туди йду, але міліція на моєму шляху не могла не обнадіювати. Людей небагато. Стоять осторонь ,скромно, але святковість на обличчях декількох можна розгледіти. От мій вибір і пав на дві молоді трійки хлопців та дівчат, що стояли поруч але окремо. Я наважилась підійти до дівчат і вони для мене стали приємною компанією спочатку, так само як і хлопці наприкінці.
Сюжет майже тотожний до всіх подібних зібрань. Перше , що мене вразило це фото сесія Сильної України біля святкового кошика з жовто-блакитними хризантемами та їх прапорцями. Вразило неприємно, бо за місяць всі готувались до свята не політизованого, а тут: «на манеже всё те же». Лідера достойного нема(а цього разу взагалі довго нікого не було)І, якби не значна кількість простих людей, ми могли б подумати що щось наплутали чи з часом чи з місцем. З’явилися. Відповідальність за організацію наче взяв «Поступ». Помолилися за Україну, заспівали гімн, момовчали майже хвилину. А потім, куди без них, проблеми насущні: Харківський Українській центр викинула на вулицю наша мерія. Дійсно проблема серйозна, тому ніхто не відмовився на доволі знайому та, нажаль, таку безкорисну(як показує досвід) річ: залишити свій підпис на підтримку ХУКЦ.
Шкода що ланцюг ледве дотягнувся до Оперки , а з такою жвавістю з якою до нас по дорозі приєднувались прохожі могли б опинитись і біля вічного вогню. Але активісти з рупорами всі люб’язно знов зігнали людей до кучі ( перед ланцюгом не "попіарішся" як слід). Потім ми співаючи пішли до свободівців.
Знов такі знайомі речьовки, хоча були і цікаві, але так хочеться чути простих людей із звичайними душевними словами по темі вітання та єднання. Були і такі, і це не може не тішити.
Особливою і знаковою подією Дня Соборності у Харкові яка сталась наприкінці й не очікувано завершила його. Так от. Ми уважно прослухали директора Харківського Українського Культурного Центру,який лишився без роботи, «хоча в нього контракт ще на 5 років». Потім рупор взяв бувший політв’язень Здоровий. І нарешті став казати про болючу проблему Харкова: основну причину його «несоборності». «Жиди при владі» - він казав зло і завзято , жорстко , голосно та безстрашно. Поки той самий «культурний» директор ХУКЦ не відібрав у старої людини силою рупор. Здоровий нічого не зрозумівши,хто так нагло вчинив з ним, став махати палицею(тут маю зазначити, що він сліпий).
І зачепив по спині директора. На що той, рослий чоловік товкнув злісно старого інваліда так ,що той впав на сніг. Молодь була у шоці. Один хлопець просто повис на спині у «культурного діяча», а інші підняли і заспокоїли Здорового. Слава Господу є ще в Харкові достойні люди! Які не стерпіли такої наруги над старою людиною.
Директор намагався пояснити свій вчинок тим , що «ця людина завжди з’являється на таких заходах і кричить образливі речі»( Цікаво для кого образливі, якщо у нашому парламенті більше половини жидів! А у Харкові майже всі високі посади вони окупували! З яких це пір правда – це образа. ). І що він провокатор. Політв’язень – провокатор – як вас це,га? І це  отак у нас відносяться до людей, які життя присвятили батьківщині і  стільки страждали за Україну!
Підбігла міліція , всі поступово розійшлися.
Отак пройшов день Соборності в Харкові. Для себе я ще раз запевнилась в тому , що багато хто у нас ховається за високими посадами, не маючи за душею і краплини совісті, а ще у нас чудова молодь!!! І дуже прикро бачити і відчувати, і на собі теж, як знущаються над нею отакі ГРОМАДСЬКІ ТА КУЛЬТУРНІ ДІЯЧІ тільки за те, що ми живі натуральні і вільні у своїх почуттях!!!

Люблю тебе падлюку
Люблю тебе зануду
Люблю й злюку
Люблю сьогодні.
А чи надалі любити буду?

Шановні теле- та радіо-глядачі! Чи не так починається звернення Вашої улюбленої програми на TV чи Radio, чи є вона у вас, за що ви до неї придивляєтесь, прислухаєтесь,нею насолоджуєтесь...чи навпаки, вона  вам не подобається, але це не заважає вам її дивитись жваво критикуючи.
Шановні, прошу вас не оминути "гострим слівцем" це опитування  і дати на нього змістовне пояснення, це є дуже для мене важливим дослідженням.
Особливе прохання до друзів та людей яким не байдужий інформаційний простір України!
 І, якщо можете вкажіть, Ваше ставлення до тих чи інших каналів та засобах (вдалих на Вашу думку чи ні) подачі інформації в суспільство.
Отже питання:
Чи є програма(и), до якої(их) ви небайдужо ставитись, важливі саме емоції які виникають  у вас при перегляді, завдяки чому ви приділяєте їй свій час.

Ранок, Прокинувшись все думаю про нього. Встаю, щоб не поглинути у мрії до нудоти.
День. Готуюсь до приємних гостей.
Гості. Застілля. Весело. Чудно.
Вечір. Друзі розійшлися. Близьки пішли їх проводжати.
Я одна. Я без тебе. Я шаленію від думки, що ти міг би бути поруч, але...Так неможна, ці бажання лише ознаки хміллю і ...хто зна чогось ще.
Одна.
Сумую. Але не зроблю того чого так кортить

Учора в рекламі на Шустері дивилась Киселя з його "величезною" політикою. Одне дивує, чому з серпня її величезність так знизилася(я про аудіторію). Просто коли не дивився її більше ніж півроку просто ошарашен як вона з програмою Познера схожа!

Одним з учасників круглого стола був лідер свободівців Тягнибок. Він так весело казав про мобільну трубу яка в нього була у 90х. Такий задоволенний,мені здалося, що він перебуває в ейфорії від того що його основного конкурента тягають по допитах. А навпроти нього сидів забанений журналістами Чечетов. Я знала що Кисель не є український журналіст. А тепер знаю напевно, що він взагалі не журналіст, бо не поважає своїх колег.
А сам Тягнибок десь так далеко від проблем і настроїв українського народу.
Скажіть мені будь-ласка, шановні українські націоналісти оце ваш лідер?

Каждая дверь в «избушке» Януковича стоит 64 тыс. долларов!
Власть
Опубликованы фотографии "клубного дома" Януковича

Интернет-издание "Украинская правда" опубликовало фотографии "клубного
дома", который, по собственному признанию, построил президент Украины
Виктор Янукович.
Это деревянное сооружение построено на территории государственной
резиденции "Межгорье", причем той ее части, которая, как говорил
Янукович, ему не принадлежит.

Журналистам также удалось выяснить, что поставщиками материалов для
строительства были две украинские компании - "Дом лесника" и "СПС-Груп",
а общая стоимость закупленных ими строительных материалов за полтора
года составила около девяти с половиной миллионов долларов. Например,
межкомнатные двери из ливанского кедра обошлись в 64 тысячи долларов
каждая.

Во сколько обошлась работа инженеров, дизайнеров и строителей, не
сообщается. При этом, по штатному расписанию, в "Доме лесника" два
сотрудника, а в "СПС-Груп" - один.

Ранее Янукович, будучи в Германии рассказал, что строительные работы
велись финской компанией "Хонка", а "небольшой тендер" на отделку дома
выиграла некая немецкая компания.

Украинских журналистов и ранее интересовали обстоятельства приобретения
президентом резиденции "Межгорье", так как политические оппоненты
регулярно обвиняют его в том, что резиденция была "украдена" у
государства.

Янукович всякий раз подобные обвинения отвергал, заявляя, что все было
сделано по закону. В июне 2010 года он даже пригласил журналистов к себе
в гости, чтобы они убедились в этом, однако спустя несколько часов
приглашение было аннулировано.


"Украинская правда"
Lenta.ru

Дождит...но сердце забыть его не спешит.
Забыть-то забудешь
Но в ком расстворишься?
Счастливою будешь,
Иль вновь притворишься.?

Да,он как и все
Сейчас равнудешен
Но время придет.
Он станет не нужен.
 
Тогда о тебе и он загрустит,
 позвонит
а вдруг без звонка прибежит…
Не будь эгоисткой, вспомни себя
Стань ему счастьем!
Тем самым каким он сегодня не стал для тебя.