В дитинстві я кожної зими лежав у лікарні з пневмонією, одно-, дво- і жодного разу три-сторонньов.

Вже десь з 20-ть років мене не просто зацікавило, але реально замучило запитання: чому народним депутатам так важко постійно знаходитись на своєму робочому місці у Верховній Раді України. Особливо це стало загадкою після заяви одного нардепа через ЗМІ стосовно так званого кнопкодавства депутатів-«багатостаночників»: –…Та якщо ми всі в залі постійно будемо сидіти, щоб на кнопки тиснути, то коли ми працювати будемо?..
Мене шокувало, що є якась в нардепів інша важливіша робота від прийняття законів для всієї країни! Яка ж то більш важлива робота? Довго я не міг того зрозуміти, бо ніколи не бував у середовищі кулуарів ВРУ, аж тепер і без того смороду стало зрозуміло, коли розпочалась реальна робота щодо впровадження адміністративної реформи в Україні, або як ще кажуть: децентралізації владних повноважень. Тільки тепер я зрозумів, чому так швидко і безславно закінчилась спроба 3-го Президента України Віктора Ющенка провести свою адміністративну реформу у 2005 році. Причина проста і тривіальна: гроші. Як це не парадоксально звучить, але найбільшими ворогами децентралізації влади та справедливої адмінреформи в Україні з реальною передачею повноважень на місця є наші най-найвидатніші обранці – народні депутати Верховної Ради (чи зради?) України.
Щоб довго не пояснювати, одразу беру для прикладу мого «улюбленця» серед нардепів Олега Ляшка, який нещодавно задекларував свої доходи в понад кільканадцять мільйонів, як і взагалі відзначається значними статками, походження яких більш ніж загадкове. Про будь-який приватний бізнес нардепа Олега Ляшка типу «Рошена» чи іншого «Мойшена» немає відомостей ніде, а ось значні статки у нього є – звідки, спитатись. І не тільки в одного Олега Ляшка з нардепів така самодостатність творити свій достаток буквально з повітря. Є таке спеціальне благодатне повітря і це вам не азот, яким розбодяжують газ для населення, щоб лічильники в пусту куби нараховували – ні! Тут повітря іншого значно вищого змісту  і цим «повітрям» є адмінресурс, або  так званий «доступ до тіла»! А справжня назва нардепів такого гатунку є «рішайло».
Зосередження всіх основних адміністративних, бізнесових та судових рішень по будь-яких питаннях і проблемах в Києві змушує їхати сюди з усіх-усюд нашої великої держави різних прохачів, які, за звичай, не дуже знаються як і де своє питання вирішити, так щоб не розтягуючи, а – раз і вже. Зрозуміло, що вони готові заплатити значні гроші, аби тільки відбулось вирішення їх проблеми і найоптимальним варіантом для того є знайти патронат потрібного нардепа-«рішайла». Переважно то йдеться за принципом «земляцтва», тобто звертаються до депутата з свого округу навіть якщо він обраний і за партійним списком, хоча звертаються і до нардепів з не земляцьким писком, бо існують серед них «рішайли-специ» за певною темою і з особливими надможливостями. Простіше кажучи: ті, хто двері до потрібних міністрів ногою відчиняє, або ж задом, як… відомо хто, і не він один. Послуги таких нардепів-«рішайл» дуже коштовні (особливо тих, що задом), але вони справді того вартують, тому що з ними можливо вирішити все! Ця мафія – безсмертна! Законні чи незаконні рішення – все робиться, тому що всі однакові серед чиновників держапарату хапуги-злочинці – всі! А отже спрацьовує захисна «кругова запорука»  і тому ніхто з них нічого не боїться. Самі подумайте: хто скасує неправдиве рішення чиновника-корупціонера? Хапуга-прокурор? Хапуга-суддя? Хапуга-мент? Яких всіх одночасно покриває хапуга-депутат? Отож…
Чого варті ганебні випадки вже у наш пост-революційний і воєнний час, коли у Львові ректора Фінансової академії спіймано на хабарі, а його наступного дня на запланованих чергових виборах колектив вузу переобирає на посаді ректора! Або суддю апеляційного суду в Києві звинувачують у значній кількості різних злочинів з масою доказів, а на проведеній після цього колегії суддів йому висловлюють одностайну підтримку. Дивишся на подібний театр абсурду і раптом ловиш себе на думці, що можливо тиран Сталін і мав рацію, коли отак не розбираючись хто і що всіх гуртом раз – і «до стінки», або як милість: всім кодлом у «сонячний Магадан». Щось у тому таки є… Уявіть собі: йде український чиновник, депутат, суддя чи силовик на «заслужену пенсію держчиновника» з її захмарними виплатами і доплатами, а його спершу під слідство і суд присяжних з народу, а ті знайшли порушення і засудили до страти – це ж яка економія для Пенсійного фонду буде! Та МВФ у ПФУ гроші позичати почне! А що? Панове, – це ідея!!!
Можливо на майбутнє так і буде, але наразі я пропонує з особливою народною пильністю поставитись до всіх народних чи антинародних депутатів з ВРУ та їм подібних, хто буде виступати проти конституційної  адмінреформи в Україні під будь-якими ультра-патріотичними гаслами або з іншими «поважними» причинами, тому що то є все дуже небезпечні потвори-«баблоїди».  Допоки вони існують в нашій країні – доти у простих людей ніколи не появляться їх зароблені гроші – ніколи! Подібно як не з’явиться бульба на городах, де множаться і живляться колорадські жуки. І можете повірити, що доки всі ми разом не почнемо боротись дружно та нищити й обтрушувати вчасно «баблоїдів» з держапарату, як колорадів з кущів картоплі – доти у нас добра в державі не бачити простим людям. Не бачити ніколи нам добра, допоки існують депутати-заробітчани на всіх рівнях і підрівнях державного апарату нашої України!

Богдан Гордасевич

Не можу сказати коли вона почалась і коли закінчиться. Але війна нешуточна.

Ось зі мною сьогодні мій друг з Мелітополю поділився приколом . Парадокс? 

Хочу зауважити, що дав 100 гривень, а не рублей. Бо на 100 рублей він би нахавався. 

Маючи деякий досвід ведення судових справ зацікавився цією заміткою і вирішив поділитися з друзями. Це яскравий приклад того (документально підтверджений), як суди, маніпулюючи законодавством виносять незаконні рішення. Перепрошую, рішення законні і законом обґрунтовані  але несправедливі. Парадокс? Так! В Україні таке не просто може бути але і Є! І не тільки по цій справі,а я неодноразово зустрічав рішення і ухвали судів першої  і апеляційної інстанції які із законом, справедливістю і здоровим глуздом не мали нічого спільного. Однак "замовлення" звичайно не безплатно, було виконане і потрібне рішення чи ухвала була отримана стороною у справі. Дуже добре такі рішення приймаються коли сторона у справі відсутня з різних причин, а саме, наприклад : надіслана судова повістка та позовна заява з матеріалами справи не доходили по пошті до сторони.Чому? А так треба. З суду вийшла і не дійшла. Справа розглядається без другої сторони,яка належним чином повідомлена (таке трактування суду), рішення приймається, вступає в законну силу і...а далі, якщо сторона яка програла (як правило) справу бере адвоката то гарантована багаторічна судова тяганина, яка в кінцевому результаті швидше всього ні до чого не приведе. Корпоративна порука суддів і плюс помножена на фінансування необхідного рішення чи ухвали. Дуже б хотілося вірити що це не так, однак вислів "судова влада" говорить, що у випадку прийняття рішення судом - воно повинно бути виконане як фізичними так і юридичними особами і для цього існує виконавча служба з наданими їй великим повноваженнями. А якщо рішення профінансоване то воно до кінця буде суддями продавлюватися, аж до виконання. Ось така вона "судова влада". Не хочу песимізувати ситуацію, тому всім раджу: обов'язково звертайтесь у будь-якій життєвій ситуації, що виникла до знайомого юриста чи адвоката а краще до трьох - і послухайте, що вони вам всі скажуть, тоді приймайте рішення. А з цієї, наданої вам для ознайомлення справи про хабарника, стирчать вуха другого хабаря через який Приходька М. і звільнили. Прошу ознайомитись. Як кажуть:
- Чого посадили?
- Не ділився...
- Чого випустили?
- Поділився ...

Як раніше повідомлялося, засуджений за вимагання та отримання хабаря екс-мер Ніжина Михайло Приходько був звільнений з-під варти Новозаводським судом міста Чернігова. 

Суд мотивував звільнення колишнього посадовця призупиненням виконання вироку вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ. Таке рішення Феміди  прокуратура чернігівської області вважає незаконним.

Пропоную читачам ознайомитися з текстом Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій виконуються будь-які прохання засудженого за особливо тяжкий посадовий злочин екс-посадовця.

Чому ж тоді цей суд не призупинив виконання вироку Тимошенко по газовій справі? І чи не є ця Постанова яскравим прикладом вибіркового правосуддя в Україні?

Наступний документ, який я пропоную до уваги - ухвала Новозаводського райсуду міста Чернігова, якою, заарештований за спробу втечі злочинець, був звільнений з-під варти.

Далі без коментарів…

Мабуть, не всіх злочинців звільняють з-під варти на свята, а лише тих, хто сидить за хабарі, і, цілком ймовірно, що роблять це теж за хабарі.

Р.S. Дивним виглядає той факт, що жодне з цих судових рішень до сих під не оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Їх вдалося здобути лише завдяки народному депутату Олегу Ляшку, який нині слідкує за розглядом цієї справи.

Додам: я зустрічав достатньо незаконних рішень судів першої інстанції які не внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень. Чому? А тому, що воно незаконне і суддя може, у випадку небезпеки для нього, його переписати. Судді і сторона вичікують, що пройде час і, якщо ніхто протягом певного строку не зацікавиться таким рішенням і не почне процес апеляції чи кримінального провадження то його можна пускати в хід, і дію. А там або осел здохне або пан помре І так воно і відбувається.