Поміркуємо над інформацією яку надає книга пам'яті (КНП) щодо кількості жертв П СВ. – пише Віктор Леонтійович
Дані райвійськкоматів (РВК) щодо загиблих (ХарківськаКНП Харків т. 1)
Дзержинський район – 4062
 Жовтневий район – 4892
 КИЇВСЬКИЙ район – 7265
 Комінтернівський район - 1746
 КНП"Харків т.2 ст. 10
Ленінський район - 6350
Орджонікідзедський район-4165
Московський район - 2106
Фрунзенський район - 320
Червоно заводський район - 5500
Це означає, що армійські втрати у ІІ СВ. По м. Харкову склали - 36506 чоловік і військкомати видали 36506 похоронок в 1941 - 1945рр..
А органами НКВД було видано щонайменше - 167,5 тис.(204-36506) неврахованих (липових) похоронок на мобілізованих Польовими військкоматами (IIВК) на протязі 1946-1949рр.
Німецька армія втратила на території України 300 тис. чоловік. Втрати українців 20 млн., співвідношення у героїчній боротьбі 1 : 66,6. Книга пам'яті часто посилається на те , що втрати які несла Сов. армія часто були більшими в 2 а то і в 3 рази. Представники (ПВК) під час голодомору 1932-1933рр. блокували село і якщо голодомор, репресії - це геноцид, тоді чому ми вважаємо закінчення війни великою перемогою і святом, а не геноцидом!? Адже творцями історії були в усіх цих в трагічних подіях органи НКВД.
Розглянемо книгу пам’яті „КНП"- „ никто не забьіт ничто не забито". Книга пам'яті друкугться на підставі картотеки райвійськкоматів (РВК). Після друку, картотеку з усіх (РВК) відправляють в обл. архів (довідка РВК). Обласні архіви відправляють картотеку в Київ для того щоб розмістити її в музеї, що збудують (довідка з архіву). А чи була в (РВК) картотека?
Книга пам'яті в супереч указу президента друкується без біографічних даних. Рік народження або відсутній або вказаний приблизно, а дата смерті вказано в похоронці не співпадає з датою записаною в (КНП). А для того щоб роздути (КНП) одних і тих самих загиблих, вносять в списки сільрад по 2 і більше разів.
Книга пам'яті може бути доказом, що українці перебільшили свої втрати в рази, а може бути і доказом, що ІІ СВ. це - геноцид українського народу.

Висновок
Героїчна боротьба чи геноцид українського народу?
Львів не друкує Книгу Пам'яті України (КнП) він увіковічує героїв визвольного руху ОУН-УПА. Донецьк зрозумів неправильно і друкує, щось подібне до „КНП" наводить списки тих, хто повернувся з війни і які отримав нагороди.
Харків видає два тома "КнП" на 40 тисяч, в які вписує близько 15 тисяч Харків'ян, а решта збірна СССР і це при офіційних занижених втратах 204 тисячі. $ЛА?& А про села і говорити нічого, втрати деяких сіл 1,5,7,11 чоловік. І невідомо на підставі чого друкується КНП, якщо у всіх військкоматах України без винятку постраждала картотека до окупації і не збереглася після визволення.
Спеціальні дослідження 1993 що вийшли друком у Москві:" Обсяг безповоротних втрат Червоній Армії і флоту в період ВВВ (включаючи компанію на Далекому сході) 11 285 000 радянських воїнів " "КнП"Харків 2т.ст.54. Повіримо словам Путіна про 70% втрати російського народу визволителя це буде 7899500 чол. Решта республік;(національностей) 30% - 3,385,500 чол. Але українці отримали похоронок більше від кількості загальносоюзних втрат.
А як же рахували кількість жертв II С.В.? До списку втрат у ІІ СВ. потрапили тільки ті, на кого була видана "похоронка" з військкомату, на форматному бланку, з печаткою військкомату і підписом воєнкома. Військкомат видавав "похоронки" протягом 41 -45 років. А мобілізованих органами НКВД, без права на переписку, до втрат у П СВ. не враховували. "Похоронки" на них ~~ '
військкомат не виламав, цим займалися органи НКВД. їхні похоронки відрізнялися від похоронок військкоматовських і видавалися вони протягом 46-49 років, без підпису воєнкома, без печатки військкомату, на підробленому бланку із іншою нумерацією.
Ще раз зауважу, що Книга пам’яті - офіційний документ державного рівня! І «такої» пам’яті 17 томів(до речі, 17-й том повна копія 15-го!!!). Хочеться спитати у Харківських  активістів «Ось цією пам’яттю ви прагнути наповнити львів’ян?»
А може спочатку самі очиститесь від столітньої та наглої брехні самостійними пошуками правди ,як робить це Віктор Леонтійович!?
Бо якщо нема пам’яті, то не буде майбутнього. Мені стає страшно за майбутнє харків’ян,бо більшість з них лишили пам’яті, а вони  навіть не прагнуть її повернути.

Це мене Лагус змусила показати свою першу ляльку,звуть Лізонька,ручки з палочці від кульки,тіло з конуса,що лишився від ниток,з якого мама мені зв’язала світерок, груди - не силіконові!!! :) Намисто моє(дала сфотографуватися,до речі в мене всі ляльки з намистом замість скрині його бережуть).
Тішить око...Має свою історію...звісно ж любовну ) Ліза довірлива і тендітна,бо перша.

Лук’янов,діти війни,ганьба,шустер live,відео-запис від 6/05/11,

Скоріше перше,хоча для когось є приємнішим схилитись до другого варіанту,бо при ньому сам він виглядатиме найдостойнішим.
Про що я?
Про нас грішних. А ви що подумали?
Людина!
Хотіла б я зватись нею та ще й з великої літери.
Співтовариство, в якому всі люблять Україну,але кожний окремо за щось своє,бо любов - це в першу чергу індивідуальність.
Ющенко теж любить Україну. Хтось скаже,з огляду на все що відбулося, любити замало. Чи то так?
Чи замало любити!?
Ні! Але близькі мають кожної миті підштовхувати нас на щось героїчне. І якщо поштовху нема,то не любові замало то ми такі недолугі у своїй казковості ЛЮБОВІ.
Звернення до своїх:
Досить гнівити Ющенка за те що не підбадьорювали його на героїзм у любові до України. Тоді,коли він погнав Юлю з прем’єрів. Треба було вийти й сказати  "НІ" ми обирали вас,а лишаєшся ти.
Де ми були в той момент, чому не збунтувалися.не озвіріли,бо то була величезна наглість з його боку.
А ми???
Далі все пішло по накатаній.
Наших поперли.
Мовчим,значить, і інші повідвалювались легко і просто. І сам Ющенко спаплюжився,з рештою.
Але то не його провина,як нам вигідно думати,а наша. Ми знов начхали на свої інтереси.

Я про майбутнє турбуюсь,бо завтра знов переможе "наша дівізія" але підтримати на рівні НАШОЇ ми знов не зможемо. Бо критикувати легше,.аніж допомогти людині бути кращою ніж такою якої їй зручніше бути.
А я хочу щоб того не було.
І сьогодні я не хочу ,щоб ще й помаранчеві ділилися на декілька фронтів,бо ми любимо Україну назавжди!!!

Як мені житиСеред людей?Бога гнівити,Тішити себе...Думкою – отрутою,Земною спокусою,Силою неправедною,Душею пустою...Знати, що ніхто не чуєЙ не розуміє,І ніколи того стануНе збагне...Приспів:Я давно не видів щастя,Коло мене люди плачуть,Їм нічого не порушує безумства думок...Я живу як усі, світа білого не бачу,Мене б’ють по лиці й пізнають на вулиці!Іноді мені здається, що невдовзі минеться,І я пробуджуся в іншому світі,Щасливий,Заспокоєний,Вродливий, закоханий,Ясний усім, впевнений в собі. Рибу в річках,Кохання в очах дівчатВижу я, сучкар від сучкаІз древа Чорнобиля...Ховаюся в натовпіУ великих містах,Лишаюся сам-на-самВ ефірному просторі...

Річ піде про, вже відомого вам винахідника, Віктора Вереітинова.  Того ж самого от тільки з іншою історією,життєвими переплетіннями і, звісно ж, винаходами. Окрім манії всього свого життя літати легко як птиці, у Віктора Івановича є ще манія бодай трішечки допомогти інвалідам не словом ,а ділом. У співпраці із лікарями Харківського інституту патології хребта та суглобів ім. М. І. Ситенка взявся за розробку протезів. А саме загорівся думкою, як зробити такий протез який би позбавив людей  фантомного болю їх використання (навіть найдорожчі німецьки(на сьогодні вони вважа.ться кращими) не дозволяють цього.
А  тепер про переплетіння: Чому німецькі кращі? Мабуть,через славнозвісні відмиви та відкати. Вибачте,але інше на думку не йде. Як ще можна пояснити ось такий  випадок з життя. Людина пройшла дві війни, лишилася без ніг. Він Герой,захищений Державною програмою мав всі «привілеї» та найкращі і, що є не менш важливим, найдорожчи немецькі протези. Так ось ця людина зустрілася з Вереітиновим, з небажанням приміряла його винахід. І знаєте яким було його враження – відчуття майже справжніх ніг! Перше що він сказав – Вікторе Івановичу , дозвольте мені піти в них на вулицю, мені схотілося гуляти. Фантомного болю не було, іноземний «гуманітарний» винахід поставлено у шафу..
http://video.i.ua/user/508185/51204/274242/
Вже вдвох вони пойхали на прийом, до, відомого всім вам, В. Семиноженку. Алгоритм дій чиновників відомий всім, але таке паскудство і начхатєльство в таких  серйозних життєвих проблемах багатьох – це просто «уму не постижимо»! Уявіть,тільки на хвилиночку яке б то було ДІЛО якби за це взятись на державному рівні! І ось як цей державний представник за це взявся: Він розводив руками, давав добро, виступив пару разів із гаслами щодо протекції різних програм допомоги інвалідам по телебаченню, відписав листа з пропозицією куди звернутись і там відповіли просто і зрозуміло«ми «продвинемо» такі протези давайте 7000$ і все окєюшки».
Так і хочеться запитати словами Вереітинова «Куда нас гонит бешеный прогресс?» .
А українці продовжують купляти за величезні гроші(за держ програмою) "іноземні палки" без шарнірів – адже важливим елементом у протезі Вереітинова  є  залучення шарніра у місці гомілковостопного суглобу, який значно підвищує функціональність стопи.
Ось такий український прогрес з безсовісними чиновниками-прогресистами і їхнею зневагою і презирством до ДОБРА.

понеділок, 28 березня 2011 р.
Людина про яку піде мова захоплюється польотами,простором ,небом, вітром. Це технік чи романтик? Це технік, бо присвятив себе авіаційному літакобудуванню,але він так само як і Мікеланджело пише вірші, і так само ви знайдете переплетіння його захоплення з його біографією. Чого коштує один його політ у два роки з третього поверху). А у дорослому, страшний діагноз лікарів – літати не можна!
Винахідник на ім’я Віктор Іванович Вереітинов
http://www.segodnya.ua/news/12070439.html (цікавий репортаж про нього)
Додаю відео про його безпечно крило з якістю 20,тоді як у дельтаплана 10 ,неможливістю входити у штопор,хоча для Ту 154 задрати ніс на 15 градусів є критичним. І ще дещо,щороку на малих летальних апаратах гинуть 100 людей. Бо всі вони літають тільки при розрахункових режимах польоту!  
Питання до аудиторії: Як і де,на вашу думку, можна використати такий винахід з найбільшою користю для людства. І ще дещо, є здогадки чому воно не знаходить визнання (ну звісно окрім того, що Табачники при владі вже багато років)?
І обов’язково задавайте цікаві  питання винахіднику передам.

http://video.i.ua/user/508185/51204/271409/

субота, 26 березня 2011 р.

Автор: Евгенія Ідея: Інститут екологічних проблем(адже нема у нас ще інституту біоетичних проблем), Харків Присвячується ПИВОМАНу ,людині що любила природу і Україну(сильніше за пиво).

 Щаслива нагода опинила мене вчора серед великих винахідників. Їх досягнення величезні,а Державного визнання нема. Ті, хто сьогодні представляють Державу на всіх рівнях, непогані винахідники, але  обрали своєю галуззю фінансове дослідне поле, яке,на превеликий жаль, не потребує екологічних заходів по його обробці. Варто пам'ятати! Ресурс -  вичерпний, а ідея житиме віками. Шановні мілья- та мільйо- рдери і нери , не пожалійте,якогось відсотка зі свого урожаю на розвиток ідеї і зробіть депозитний вклад в своє добре ім’я! Це не ваша банківська галузь,що кине вас при зручній нагоді. Це цікава співпраця у якій працює мозок, що не стомлюється,а тільки виділяє якусь рідину схожу з наркотиком. Творчість – найкращий наркотик.

Винаходи в Україні  є, але вони не втілюються у повсякденне і не покращують життя вже сьогодні…

 Мої любі українці!!! Тепер звернення до вас.

Кажуть,що в 1986р. Україна посідала ІV місце по кількості винаходів. Чом би нам не посісти І ? Чи хтось сумнівається,що серед нас багато цікавих людей,які захоплюються життям,які хочуть і роблять його кращим з думкою і піклуванням про інших, про близьких. Ми маємо знаходити їх по всій Україні і представляти у цьому співтоваристві. І особливо добре,якщо це будуть ваші добрі знайомі!  

***

А я кажу вам: день іде,

Іде така година,

Коли ні тут, ні там, ніде,

Кордонів жодних не буде,

Лишь даль далека, синя.

А я кажу вам: близький час

І хвиля недалека,

Що буря звіється нараз,

Згуртує і змітає нас

І зблизька, і здалека.

Хто каже вам, що все одно,

Де жити, як вмирати,

Той тягне вас в багно на дно,

Той вам дає без дна судно

І каже кермувати.

А я вам кажу: майте слух,

І позір тому дайте,

Що вам говорить волі дух

Про близьку хвилю заверух,

І хвилі тої чайте!..

1911 р. Богдан Лепкий

Не гуде вже вітер - заспокоївся.
Ти не кличеш мене - згомонів
Я не мчу - нехай рана загоїться
Аби тільки снився ти мені.

Все минає - то одвічна істина
А весна-то потайки іде:
Ще морозно,ще зимова сивина
Переможна
                     і весну тим б’є

Але весна знає свою силу
Притаїлась, значить, мить - і все!
Ще я називаю теби милим...
Вітер в серце і - нема тебе ніде!