Мій любий, ти дивно влаштований

Мій любий, ти дивно влаштований Так, народився у буревій Мама твоя казала щось має неодмінно трапитись в цьому шаленому вихору подій Кожен день із тобою - я корабель у бурхливому морі Кожен спротив закриває всі брами на дотик Минає декілька хвилин поспіль... Сонце визирає з-під хмар Який ще грім!? Це не тут, може десь там... Лишень блищать краплі і розкидано все навколо І в повітрі лишилася свіжа прохолода Пляж у піщаних калюжах До тебе не можна бути байдужою... Буревій, шторм,...

Читати далі...

Помер сусід на чужині,я писала спогад на його сторінці аж раптом

Дуже болісно і гірко. Я б назвала це днем несправедливості. Валеро... Твій життєвий і жартівливий погляд на речі буде жити в багатьох серцях твоїх друзів і просто знайомих. Так сталося,що ти єдиний відгукнувся і ми з Влад ховали разом нашого сусіда Сергія 6 років тому, тоді я казала: наш район вже не буде таким як раніше без нього. Сьогодні наш двір без тебе. Ти пішов, ти помер на чужині. Знаєш ,коли ми збігли з Харкова і оселилися закордоном я подумала що не зможу прийти на могилу своїх...

Читати далі...

Пам'яті Дизеля

https://youtu.be/-ZsItgXShsE?si=8MHR8fX6Ki-j0GDE Кажуть що він "топив за русский язьік". Хто без гріха хай першим бросить в мене камінь. Шановні українці, давайте шукати в нас кращу сторону. Дизель - це легенда якісного продукту на музикальній арені 90-х, яка посунула "ісконнорусскоє" на задній план, займавши довгий час топ хіт-парадів. Я не фанат, але це булі круті часи! Я сама дізналася, що цей гурт українській, коли почула Емігранта мовою. Нам є чим пишатися...

Читати далі...

Сльози ночі - діаманти вранішної роси

  • 20.10.25, 11:23
10:09 19.10.2025Можливо нас вже немаТуман лиш по нас лишивсяІ слів твоїх подих лишеА зміст не має сенсуТи у вирії подійЯ у мовчанні лісуу недощову погодуйду на самоті ще до сонця сходуКраплі роси на гілках та голкахкожна віддзеркалює світ діамантами нашого дому нема,де б примножувати моглиі саду також немаде б збирали свої плодищо ж тоді наше тут?діаманти і метушня міська?ти хочеш пасти корів,але на них ще не заробивя хочу мати коняі мчати, вибиваючи пил з-під підківтуди, де ще не розвіяно ...

Читати далі...

Білий вірш(бо наснився перший білий сніг)

11:04 18.10.2025Трапляються ранки як цей,Де все тебе радуєМожливо це те, що перших холодів день?Холодна натура твоя для осені створенаДля думок про листя, як ненадіслані листиКоханців, що більше не разомО, скільки їх! але кленове займає перше місцеО, яким же гарним він робить кожне місто!Ненадіслані листи - опале листяЗапалені зірки може декілька сторіч як згаслі,Заливши світло, що несеться із швидкістю світлаТа що нам знати, якщо нащі роки не світові!?Якщо наші роки вимірюються тільки...

Читати далі...

Цікаво,скільки цій замітці років? Більше ніж три, напевно!

давай я заеду за тобой на такси, это мое последнее слово)
[Приєднане голосування]

Про міру і віру.

І всьому треба міри, крім Віри!

День Харкова триває!

  • 23.08.24, 21:33
https://blog.i.ua/community/662/1956237 8 років тому я розмістила цей пост про наш день Харкова. Будівля з правпором і позаду неї(БЦ Паралель,куди я прямувала еа роботу і дуже любила) була знищена 1 березня 2024 року, 2023 я там теж робила фото на Майдані з новими муз.колонками у новеньку хату,про які мріяла з дитинства. В житті все завжди пов'язано... Харків найближче до ворожих територій, але відбиває вже майже три роки насув гідно. Борітеся поборете! Хочу зайти сюди ще через вісім...

Читати далі...

Кава з дощем

Йди! - А як же твої обіцянки кохати мене до кінця? - Так це і є кінець! Мої обіцянки кохати тебе вірного скінчилися з твоєю вірністю. Обіцянок кохати тебе невірного я не давала. - Маячня! - все що він встиг промовити, гукаючи дверима. Який чудовий ранок, - подумала вона - туману нема, можливо, буде дощ, адже похмуро і тихо. Вона заварила собі каву налила холодної води у скляний стакан і дощ поторобанив по траві, листю винограду, по навісу і шибках. Вона вийшла на двір, зручно вмостилася...

Читати далі...

Если вы в метро мчите - пишите!

Он смотрел пристально в её глаза. Сквозь скорость и пространство полупустого вагона они узнали друг друга и не могли и не хотели подходить ближе. Так и разговаривали - мыслями: - Сколько лет? - Зачем считать? - Ты совсем не изменился. - Ты тоже. - Кто она? Та,что спит на твоём плече? - Подруга. - Разве не жена? Ты же рвал и метал, заявляя всем что если и женишься то не раньше 35-ти... Протикало, твердолоб! Или что опять не так? - Она - не ты. - Интересная логика: я не та была до,...

Читати далі...

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
18
попередня
наступна