Сніжинка тане На долоні. Зникла. Ми - В долоні часу. 23.02.2011 © Stepans’ka Marina(SMG)

Лютий надимає щоки, Люто дме, шибками грюка, Знахабніло в двері стука... Космос чорний і високий Зоревітром срібним дмуха, ЗореПросо сипле з міху. Оріон потужно диха... Лютий дме. Я небо слуха. 11.02.2011 © Stepans’ka Marina (SMG)

Сонечко присіло на билину, Лапками тонкими дріботить. Бурштиновим сяєвом долину Сонце враз наповнило! - на мить… Сонечко пробігло по билині Аж до вістря гострого й за мить Полетіло… Ген за край долини Сонце пада...

Читати далі...

Милим нашим янголятам-діточкам присвячується В країні дивовижній Чудасії Небесна височінь опалово-бузкова, Нічне – одне з двох сонець – темно-синє, А денне – різнобарвне, веселкове. Тут, в Чудасії, котики сріблясті З надзвуковою швидкістю літають, Кущі багатолапі та пухнасті В лісах та луках весело стрибають. Завбільшки з кошик ягоди суниці За тиждень пуп’янком стають і знову Квітують, родять… Стрімко блискавиці З-під...

Читати далі...

Був світ безмежним і чудовим, Мить невловима – вічність ціла, Небес та сонця тиху мову До лук, озер я розуміла. Світ зачарований, широкий, Неначе книжку, я читала, Побожно сторінки гортала… Дитя, пізнайко яснооке!.. 04.02.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299661 © Stepans’ka Marina (SMG)

Навіяне побаченим вранці Дівчатко невеличке В рожевому. Мов квітка! Завбільшки з себе ляльку тримає на руках. В обох – рум’яні личка, І золоті лелітки Танцюють і сміються в здивованих очах. Так, ніби мати доню, Дівчатко пригортає Рожевокосу ляльку, до неї лебедить, За щось малу картає… Та ж знає, що долоні Дівчати...

Читати далі...

Дитино! Знай, що бездуховне тіло –Колодязь висохлий, з якого не напитись. Ані спочити біля нього, ані вмитись;Він мертвий, дно давно закам’яніле. Одухотворення – насущний вміст тілесний,Змістовна суть, освячення і свято. Твердий та милосердний, чистий, чесний,Дух - Богу слава, світові присвята. 27.01.2011 © Stepans’ka Marina (SMG)

Я не печалитимусь тим, що ти далеко, Не перейматимусь тривалістю розлуки; Не захлинатимусь плачем та від розпуки Не простягатиму в благанні ніжні руки Так, ніби крила розправля лелека. Мене не цілуватимеш щоранку, Твоє з Моїм не стануть Нашим спільним. Не називатимеш мене ані Коханка, Ані Дружина - бодай, подумки, невільно… Не заспіваю немовляті колисанку, Малеча не ходитиме до школи, Домівку сміх не звеселить дитячий; «Батьки ...

Читати далі...

Неодночасно, в самості безмежній Межу тонку останню перетнувши, Позатілесний вимір-світ бентежний НеВідчуттям неТіла враз відчувши, Ми впізнаватимемо тих, кого любили, Споріднених нам серцем і душею? Чи усвідомлення та пам’ять загубили За життєрозділом – останньою межею?... 17.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Обійми… Близькість Двох сердець, биття Споріднене, співзвучне; Не дует – вже соло! Твій вдих –мій видих, Вдих мій – видих твій; Перетікання… Груди до грудей – злиття… Енергії потік потужний, Квінтесенція життя. 13.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)