[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]Запропонуйте мені вибрати матеріал, в який я бажала би вбратися, і найперше, що спадає на думку - повітря. Чисте, свіже, що пестить тіло ніжно-ніжно, як коханець, огортає мене  і цілує так, ща дух забиває, і вимагає віддатися йому і летіти з ним, у ньому , над ним, вище...вище... Повітря тепле, напоєне пахощами весняного цвіту, землі і молодої травиці, скупаних першою травневою грозою, повітря, що бринить ніби струна від  запаху ...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]Притворившись роскошным цветкомИли ярким дневным мотыльком,Тёплый взгляд и улыбки даря,И слегка над асфальтом паря, Ты - энергии сгусток и света.         А когда, утомлённо зевая,          День свой солнечный глаз закрывает,         Пьёшь ты ночь, глядя в точку одну,         Воя молча в тоске на луну.          И кто знает - она лишь! - об этом?©Степанська Марина (SMG)

- Море!!! Мама, смотри, море!!!- малышка, восхищённо улыбаясь, зачарованно смотрела на бескрайнее голубое море, освещённое золотоой звездой по имени Солнце.Это была первая их встреча - Моря и девочки с морским именем....бриз целовал плечи и шею, любовно играя волосами, волны щекотали ножки, нашёптывали что-то и девочка, как ни странно, понимала их речь."Ты - нашшша... Ты рождена морем... Ты стихия - иногда дремлющая и ласковая, иногда - неудержимая и мощщщщная как шшшторм...твоя нежная...

Читати далі...

-Бачиш, який! Він з'їдає моторошну темряву і зігріває твоє слабке тіло. Він дивиться тобі в очі, а ти з насолоджуєшся його танцем і тобі ніколи не набридне це. Вгамувати голод він тобі теж допоможе..... Їх було двоє - дорослий і дитина. Сиділи біля багаття, споглядаючи примхливі рухи золотавих, помаранчових та червоних полум'яних язиків та їли печену картоплю. Дорослий стиха, неквапно розповідав малому про небо і зорі, про землю і людей... І про Вогонь. -Не забувай лише його...

Читати далі...

Ти - пристрасть, ти - ясний вогонь. Кохай, палай, не охолонь! Вулкан, безодня, вир - то я. Тепер, навік - лише твоя. Злітаймо вдвох! Щасливими будь - Так хочу я. Про сум забудь! Палай, радій, не охолонь - Кохання пий з моїх долонь!

С неба лил серый скучный дождь. Тревожные волны издевались над нашей лодкой. А розовый зонтик в моих руках сиял, как солнышко в майском небе.[Приєднана картинка] ©Степанская Марина (SMG) P.S. Я не художник, прошу прощения. Рисунок задуман именно как иллюстрация к стихотворению

-Ти плачеш? Твій усміх згас...-В мені немає вогню. Мої крила зламані. В моєму серці - порожнеча. Як бути далі?- Ти мусиш. Ти зможеш. В тобі - твоя сила.-В житті немає гармонії. Без неї жити неможливо.- Ти віднайдеш її. Іди уперед. Не озирайся, просто дивись уперед і на свою зорю, що буде тобі дороговказом...........[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]По этой линии нечёткой, Где свет и тьма соприкасались, Следы несмелые тянулись. Кто их оставил - был так робок, Что опасался устремиться к солнцу И ужасался в ночь шагнуть. И неуверенно, но так упрямо Шёл он по краю Ничего в даль Никуда. Как долго и зачем?......... © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270125 [Приєднана картинка]

це не замітка. схотілося поділитися з усіма гарним настроєм, і запропонувати чудову музику. а також показати свої каляки-маляки. [Приєднана картинка] [Приєднана картинка][Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

-....хочешь вечности? - спросил голос как будто из ниоткуда. или это была она сама? - -....хочешь уйти от суеты и грязи этого мира? она кивнула, и тихо сказала: -да.... -Возьми! - и на ладони материализовалась маленькая беленькая пуговка. - Я умру? - спросила. - Нет. -Какова же плата? - спросила снова, неожиданно вынырнув из отрешённости. И показалось - сочувственная улыбка и вздох... "Ладно,- подумалось - уже всё равно..." ......................................... Теперь их было...

Читати далі...