Візит до їх оселі виявився напрочуд невимушеним, хоча він
переступив той поріг уперше. В гостях у неї також була її подруга, хрещена
хлопчика. А він разом із сестричкою були дуже раді печиву і фруктам, та і
дядькові, який погоджувався їх піднімати і підкидати вгору, на що вони аж
верещали від захвату. Хлопчина навіть не хотів його відпускати, коли він
прощався і йшов до себе. З сусідкою також вдалося поспілкуватись і дещо про неї
з‘ясувати. Була вона дуже непоганою людиною, хоча й проглядалося «районівське»
виховання.
Спілкування із сусідкою на подвір‘ї чи у під‘їзді стало
чимось природним. Якось раптом і ніби остаточно. Якось вона попросила скористатись його інтернетом, щоб
замовити одяг діткам, і він залюбки погодився, запропонувавши зайти до нього
на чай з печивом та мережею. На тому і домовились. Коли вона зайшла пізно
ввечері, вклавши дітей спати, його здивувало її вбрання. Плаття на ній було з
розряду «вихідних», в яких ходять на дискотеки. До того ж відкриті плечі й руки якось не дуже
відповідали зимі, що царювала навколо. З
меблями в його квартирі було кепсько, один стілець біля комп‘ютера, два на кухні. Коли він приніс їй чай і печиво до
комп‘ютерного столу, планував сидіти збоку на дивані, який також виконував роль ліжка, однак їй хотілося радитись з ним,
а з дивану монітора не було видно. Довелось стояти поруч. Через певний час, він
сказав, що принесе ще один стілець, на що вона заперечила, і посунувшись на
своєму запропонувала сісти поряд. В процесі такого сидіння за комп‘ютером, йому
прийшло в голову зробити своїй гості легкий аматорський масаж плечей і шиї, на
що вона охоче погодилась,оскільки скаржилась на втому. Його не натреновані пальці врешті теж
втомились, і масаж став більше схожий на прогладжування. Коли пальці випадково
ковзнули нижче шиї над грудьми, її дихання раптово стало частішим і важчим, а
сама вона почервоніла. Незручну паузу треба було чимось заповнити, і нічого
кращого за поцілунок в голову не прийшло. Після короткої розвідки губами, віддихавшись,
вона запитала:
- - Ти з усіма такий?
- Звісно ні, - була його відповідь, що
продовжилась новими поцілунками і обіймами. Врешті вона вже сиділа на його
колінах, що дозволило йому взяти легко її на руки і понести на диван.
Розуміючи, до чого йде справа, вона пошепки сказала, вже напівлежачи на дивані:
- - Ми ж ледве знайомі. Не треба… так поспішати…
- - Не бачу причин для нас обох, щоб зупинятись.
Вона й не хотіла зупинятись, просто треба було тримати
марку, і він це чудово розумів. Тому наступної миті вони, підкорені жагою,
стрімко позбавлялись одягу, а разом з ним і сумнівів, упереджень, самоконтролю
і сорому. Без зайвих слів, награності, поклик природи зблизив їх на стільки, на
скільки це було можливо тієї миті. Темна й тиха зимова ніч. Монітор комп‘ютера давно вже згас і
посеред цієї тиші вони вдвох умиротворені лежали на дивані вкриті ковдрою, він
на спині горілиць, а вона, припавши щокою до його грудей. Торкнувшись пальцями латунного
скрипкового ключика, що висів у нього на шиї, вона порушила тишу й спитала:
- - А звідки в тебе цей кулончик?
- - Колись купив у Львові.
- - А звозиш мене колись до Львова? - Спитавши це, вона помітила розгубленість в його очах, і перш ніж він встиг зібрати до купи
слова, щоб дати якусь ухильну відповідь, вирішила виправити незручну ситуацію,
тому перервала – Жартую, розслабся. Не вздумай мені нічого обіцяти, це ні до чого.
- - Я й не обіцяю те, що не можу виконати.
- - І давай домовмося, що ніхто ні в кого не
закохуватиметься.
- - Ти права. Це нам обом ні до чого.
Ще полежавши так певний час, вона встала, і вдягаючись,
сказала що має повернутись до дітей, раптом вони серед ночі прокинуться, а її не буде.
