https://www.ar25.org/article/svoboda-cherez-bagatstvo-ne-rivnist-cherez-bidnist-takym-maye-buty-gaslo-ukrayincya.html

Декілька місяців назад я в своїй спальні замінив шпалери. Там зображена Венеція. Так якби намальована олівцем. Ну і потім, коли я вже закінчив ремонт, мені захотілося зняти свого серебряного хрестика. Чомусь новий інтер'єр моєї спальні до цього спонукав. Спочатку я його на ніч знімав. Потім вдягав зранку. Потім знову знімав, бо відчував якесь таке полегшення і свободу. Врешті настав такий момент, коли я його зняв і більше не одягнув. Ісус же не говорив носіть хрести як довбодятли.... Мабуть віра у всевишнього всетаки передбачає бути собою, відчувати теперішній момент, свободу від цих догм і шаблонів. Недавно я подивився фільм "Агора" , в якому жінку-філософа Гіпатію (3-4 ст.н.е) із Олександрії розтерзали християни, за те що вона не хотіла підкорюватися чи підлаштовуватися під них, бо була язичницею. Я хочу сказати, що те що проповідував Ісус Христос перетворили у засоби для керування суспільною думкою та людьми. Прикриваючись його ім'ям і постаттю виробили стереотипи для керування людьми, щоб отупляти їх, закрити очі, перетворити їх на слухняне стадо...
Доречі якось треба побувати у Венеції. Цікаве місто.

Свобода чи рівність? - № 13 (22438) четвер 23 березня 2023 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини» (chornomorka.com)

Свобода або рівність: чи може прагнення рівності поліпшити життя людей | Народний Оглядач (ar25.org)

Кого з нас у молодості не хвилювало романтичне гасло «Свобода, рівність і братерство»? Воно було провідним для Французької революції 1789—1794 років і ніби відкривало шлях до ідеального устрою суспільства.

Непорушні слова "Україна жива"!
Не зламає наш дух "руський" ворог.
Нас підтримає Світ, Бог і ненька земля,
Бо де ПРАВДА, там честь та свобода.

30 років тому українці - звання,
Несемо і пишаємось з того,
Не зламає наш дух, проросійська брехня.
Не дамо Вам і клаптик кордону!

Відчайдушні, сміливі наші мужі,
Дай їм сили здолати негоду,
Ми поборемо все і веселі пісні,
Знов лунатимуть серед народу.

Українці в душі, зараз і назавжи,
Ми тримаємось разом - єдині!
Наша рідна земля та квітучі сади,
Ми бажаємо жити у мирі.

5 заданных слов и один поток сознания. СТАТУС, НИТЬ, ПЕСЧАВОЕ, ЗАКАНЧИВАЙ, СЕРДЦЕБИЕНИЕ

***
ЗАКАНЧИВАЙ:

впереди туман.
Выбрасывай якорь!
По курсу каналы, мосты,
иные конструкции.
Под ними не проплыть,
не проехать.
Прячь голову –
ополовинит!
Сбрось наболевшее –
за борт.
Сядь за рояль –
он есть. Удивительно?
Удивительней
только то, что здесь
их пять или больше,
настроенных точней
моего СЕРДЦЕБИЕНИЯ.

Играть по нотам,
любить по привычке –
заканчивай!
ПЕСЧАВОЕ закулисье
– леса с лисицами –
рождает тени
полумёртвых танцоров.
Их тоже пять,
и они репетируют...

Качает.
Апельсин времени
катится по наклонной,
сок прошлого
стекает в воронки памяти.
"Танец с НИТЯМИ"
окончился неудачей.

Заканчивай:
отдавать себя,
узнавать свой гАпакс*
в чужих устах,
домысливать половину.
Без тебя – могут!

Заканчивай:
высаживай пассажиров,
выкидывай весь багаж,
балласт
и прочие инструменты
утяжеления личности.

Меняй СТАТУС.
Запутайся в буквах:
не "кво", но "ква" –
хотя бы в шутку.
Царевной-лягушкой
не жди принца.

Качает сильней...
Он пьян.

Ложись...

Скажи себе:
"Счастье!"


_____________________________________________________

* гапакс – слово, встретившееся в некотором корпусе текстов только один раз. В частности, термин «гапакс» может означать слово, лишь однажды встретившееся во всех вообще памятниках некоторого языка.

Зарисовка на 5 заданных слов:
ТРАВА, МУРАВЕЙ, ПЫЛЬ, ПЕСОК, ОТРЕШЁННЫЙ


Утонули монетки-слова...
С open deck'а* видны острова.
Там – свобода, ПЕСОК... Коко-Кэй**.
Капитан наш сказал: "Эге-гей!

Я причаливать буду тогда,
когда в море исчезнет вода,
когда ветер уймётся из бурь...
Ну же, crew'шничек***, брови не хмурь!

Ты для нас – трудовой МУРАВЕЙ.
Поплывём мы немного правей,
в те края, где другая ТРАВА,
где отнимут любые права:

на здоровье, на выход, на сон;
где иной униформы фасон.
Хоть сотрёшь ты мандибулы**** в ПЫЛЬ,
это больше не сказка, а быль.

Эта Новая сказка! Не ложь.
И не нужно озлобленных рож!
Поплывём-ка мы дальше, на юг.
Прокачу с ветерком! Captain Крюк".

ОТРЕШЁННО смотрели мы вдаль.
Подступала тоска и печаль...