Два маленьких лискучих каштанчики… Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом. О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!» Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, ...

Читати далі...

Не питай про кохання. Не варто… Не випитуй про вірність навіки. Я з тобою в цю хвильку, я поруч. Тіла шал, вуст вогонь так відверто Промовляють без слів – «Я кохаю!» 21.10.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Це - о-с-с-сінь… Вітер копирсається в листі, підкидає його, граючись. І сміється, споглядаючи ті химерні танці, які жовтогаряче, золотаве і багряне листя витанцьовує, покірне його, вітру, примхам. Сміх вітру чудернацький, отакий: Ш-ш-шш!!!! С-с-ссс!!!! Х-х-х-хи-хи!!!!! Ха-ха-х-х-х-ш-ш-шшшша!!!!..... Ніби старенький беззубо щось промовити намагався, та закахикався. І це кахикання переходить в таке собі сміхошипіння. Раптом: Цок! – легенько по гілці… І знову: - Цок! Тук!.. ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Осінь-Крез щедро сипле оздобами Із бурштинів, топазів та золота, Прикрашає калину рубінамі, Горобину - намистом кораловим. Вітер листя в обійми підхоплює - Вихор пристрасний танго вогненного. Раз-два-три... Дощова меланхолія... Раз-два-три - ноти вальсу осіннього... О, ці флейти та скрипки небеснії! Саксофони надривно-пронизливі! Розкіш скороминуща бентежная! Світ святково-сумний...

Читати далі...

Ти тілу любий, серцю милий, Я не любить не маю сили. До тебе - всі думки птахами. Що відстань їм, яка між нами! Мед на вустах, крізь мряку промінь, В мені - бажання, спалах, пломінь!.. Як розлюбити?! О, мій милий! Лише кохати маю силу. 16.10.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Каприччіо пристрасне, примхливе - Смичок і струни, таїнство єднання. Крик, стогін, плач і сміх бурхливий - Жагучі ноти вічного кохання. [ Читать дальше ]

верлібр До! – до-мажор, акорди літа. Мі! – Місяць, млинчик з медом в небі. Соль! Соль! – Кохання соло. Соловейко Співає аріозо. Фа! – Фанфари Лунають зоряні; фортіс-Сі!-мо любовне. Ре! – Мо-Ре… Хви-Ля… Ля! У хвилях Світанок вже скупався. Сонце!!! Симфонія ранкова! Сон це… Сон це… 01.10.2009 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270254

Тебе торкаюсь ніжно. Сутінки бузкові... Тепло двох тіл зливається в потік. Слова, нещирі гості випадкові, Втекли. Є погляд в очі, Жінка, Чоловік. Навколо - мегаполіс метушливий, Чужий нам простір, інший час. Є двоє - ми, є мить важлива, Що з'єднує в одне-єдине нас. 24.09.2009 Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Було сьогодні вранці Блакить крізь шибку майже справжня; Метелик на гостину – у вікно. «Вітаю!» І стрепенулось серце радісно-тривожно… «Лети, малий!» - Метелика – в долоні… «Як він б’ється!!!» В блакить полинув гість ранковий… Ніби й не було… 18.09.2009 Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Це диптих - спочатку каже він, а потім вона Я – твій творець… Тебе відтворюю з уяви, Життя вдихаю у бездушний камінь, Закохано і трепетно торкаюсь… Твій полонений я – Пігмаліон, О, мила серцю Галатея!..... Я – Галатея… Була я мертвим каменем - Одна між тисяч мармурових брил. Від теплих ніжних рук твоїх В мені життя зануртувало. О, мій творець, Пігмаліоне! 04.09.2009 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации...

Читати далі...