Мерзота



Живе мерзота у людині,

Тихенько милість вигризає,

З’їда душевність зсередини,

А від сумління вислизає.


Вона лице своє ховає,

Бо виглядає як чума,

Насіння злості висіває

І марнославством полива.


Заполонила розуміння,

Із серця випила всю кров,

А потім думку підкорила,

І запросила нелюбов.


Як розпізнати цю гидоту,

Як зрозуміти де вона?

Щоб зберегти свою чесноту,

Адже душа у нас одна….


Олександр Чалий








Жінка



Як квітка, жінка ніжною буває,
і зацвіте трояндою в садку.
Бо садівник за нею доглядає,
а хтось букет чекає в холодку.

Як пташка, жінка вільною буває,
і віддається повністю сім'ї.
У небі пташка весело співає,
а в клітці не співають солов'ї.

Як скрипка, жінка чуйною буває,
і під смичком умілим оживе.
На ній хіба що віртуоз зіграє,
а бездар тільки струни всі порве.

17.03.2023 р. Олександр Чалий

Біль



Проти нас направив батальйони,
Не то ворог, не то “старший брат”,
Поправ всі світові Закони,
Націлив на міста системи «Град».

Стоїть в осаді зморений Бахмут,
Гримлять над містом вибухи розкатом.
Та не здають укріплений редут,
Там наші хлопці б'ються з супостатом.

Під Вугледаром дика смерть панує,
Ворожі танки лізуть на пролом,
Хоч батальйону більше не існує,
Та ще триває бій добра зі злом…

До миру вже звикає наш Херсон,
Готується до бою Мелітополь,
І нам допомагає Вашингтон,
Бо треба ще звільняти Севастополь.

Сухі губи шепочуть молитву,
Очі сповнені гніву козацького,
Ми закінчимо цю люту битву,
Не залишиться й духу москальського.

14.03.2023р                Олександр Чалий

Нам треба...



Нам треба бути іноді сумними,
аби думки розкласти в голові.
А в інший раз побути десь не з тими,
щоб потім зрозуміти, хто свої…

12.03.2023       Олександр Чалий

Я долі дякую.



Я долі дякую за те, що ми з тобою,

Зустрілися, блукаючи в пітьмі.

За те, що ти торкнулася рукою,

Глибинних струн самотньої душі…


Я долі дякую за те, що я з тобою,

Огорнутий турботою живу,

За те, що можу бути сам собою,

І навіть проявити слабину…


Я долі дякую за те, що ти зі мною.

Не критикуєш, за характер мій важкий.

За те, що обираєш бути не правою,

І робиш перший крок коли я не правий.


Я долі дякую за те, що ми з тобою,

Переплелися як барвінок у садку,

За те, що ти, безмежною любов’ю,

Тримаєш наше щастя на замку.


02.05.2021                Олександр Чалий.

Сильна жінка



Сильна жінка ніколи не плаче,

Не можливо завдати їй шкоди,
Вона сльози сховає терпляче,
І здолає любі перешкоди.


Сильна жінка – вона домінує,
Та не рветься пихато до слави,
Особистим шляхом прямує,
Контролюючи власні справи.


Сильна жінка у нас не хворіє,
Бо хвороби вона уникає,
І душею вона не старіє,

Навіть старість вона подолає.

Сильна жінка в реальному світі,
Вона вільна, хоч зв’язані руки,

Несміливо збирає в суцвіття,
Швидкоплинних миттєвостей звуки.

14.05.2021            Олександр Чалий

Мій день



І.UA, сніданок, ранок.

Черевики, куртка, ґанок.

 

Двері, сходи, ліфт, дорога.

План, начальник, стрес, тривога.

 

Норми, графік, виконання.

Керівництво, звітування.

 

Обід, цукерка, бутерброд.

Перерва, кава, анекдот.

 

Робота, служба, колектив.

Дзвінок, начальник, негатив.

 

Стандарти, акти, монітор.

Додому, транспорт, світлофор.

 

Магазин, кефір, батони.

Хліб, сметана, макарони.

 

Сходи, ліфт, ключі, родина.

Іграшка, буквар, дитина.

 

Телевізор, пульт, програма.

Плед, диван, кіно, реклама.

 

Ліжко, ковдра, ніч, пітьма.

Знову день пройшов дарма.  

                                  

  27.04.2021                Олександр Чалий

Коронавірус


Вже другий рік лютує пандемія,

У кожного свої думки і почуття,

У кожного своя неврастенія,

Прийдешнього фіналу відчуття.


Емоції все більше імпульсивні,

Занепокоєність, тривога, сум'яття.

Навколо всі пасивно-агресивні,

Реальності проблем несприйняття.


Роздратування, втома, потрясіння,

пригніченість, апатія, нудьга...

Коли вже до нас прийде розуміння,

Щоб розірвати цього ланцюга?

                          


     20.04.2021                     Олександр Чалий

Довічний конфлікт

–  Що там у нас на Донбасі?   

–  Там мирний процес.

–  Мирний процес, Ви вважаєте?

–  Ні, не вважаю…

    Та з задоволенням ще раз в газетах читаю,

    начебто в Мінськім процесі є знову прогрес.

 

–  Що нам чекати від цього?

–  Новий договір.

    Знов черговий папірець, ти пробач, для сортиру…

–  І, Ви вважаєте, треба звикати до миру?

–  Ні, я вважаю, добудувати забор!

 

–  Чим же це все закінчиться?

–  А буде війна…

–  Знову війна? Я вважаю, це надто жорстоко…

–  Але, ви згадайте прислів’я, де око за око…

–  Я вважаю, за нашу свободу  –  висока ціна.   

 

–  Що випливає із цього?

–  Довічний конфлікт…

    Двобій різних правд, різних  суджень, оцінок  і вражень...

    З обидвох сторін розмаїття образ нагромаджень,

    Добавиться правда могильних хрестів і калік.

 

   А отже, війна в головах ще триватиме вік,

   Не залежно від того, яким буде слід від двобою…

   І кожна з сторін має право вважатись правою, 

   Свою ідентичність вони не докажуть одвік.


26.11.2016                        Олександр Чалий

Мамина помічниця.

  • 14.11.15, 14:52

Я  дуже люблю вихідні дні, коли наша сім’я збирається разом. По суботах ми ходимо в магазини, робимо покупки на тиждень вперед.  Повернувшись, ми прибираємо в квартирі, перемо білизну, готуємо обід…

Незважаючи на те, що дружина дуже зайнята, вона завжди знаходить час приготувати для нас щось смачненьке. Вона майстер на всі руки. Що тільки захочеш – усе приготує. А які смачні і запашні торти і пиріжки вона пече! Смачнішого я ніколи не куштував.

Минулого тижня, коли вона пекла пиріжки, 11-річна донька довго дивилася на матусину роботу і я помітив, як у неї загорілися очі.

– Матусю, а давай я тобі допоможу. – Сказала вона й заходилася   вимішувати тісто.

 –  Дякую, донечко, – відповіла дружина, і повернувшись до мене з посмішкою додала,  – дивись яка в мене помічниця росте.

Але через декілька хвилин донечка опустила очі та й каже:

– Матусю, я більше не можу, у мене ручки болять…

Я б не писав про цю історію, якби вона не мала продовження. Сьогодні дружина вирішила спекти тертий пиріг, і почала поратись на кухні. Донька сама взяла велику миску, розбила яйця, насипала цукор і почала вимішувати тісто.

–  Донечка, це ж важко, – не стримався я, – у тебе ж болітимуть ручки.

– А якщо я сидітиму і чекатиму, то в мене болітиме дупка, – усміхнувшись відповіла мала.     

Сторінки:
1
2
4
попередня
наступна