We shall overcome,
We shall overcome,
We shall overcome, some day.
            Ми неодмінно переможемо
            одного дня!

Oh, deep in my heart,
I do believe
We shall overcome, some day.
            Глибоко в душі я переконана,
            ми маємо перемогти одного дня.

We'll walk hand in hand,
We'll walk hand in hand,
We'll walk hand in hand, some day.
            Одного дня
            Ми підемо разом рука в руку

Oh, deep in my heart,

We shall live in peace,
We shall live in peace,
We shall live in peace, some day.
             Ми неодмінно будемо жити в мирі
             одного дня!

Oh, deep in my heart,

We shall all be free,
We shall all be free,
We shall all be free, some day.
              Ми всі неодмінно станемо вільними
              одного дня!


Oh, deep in my heart,

We are not afraid,
We are not afraid,
We are not afraid, TODAY
              Нам вже не страшно,
              ми позбулися страху,
              ми не боїмося сьогодні.
              

Oh, deep in my heart,

We shall overcome,
We shall overcome,
We shall overcome, some day.
              Ми обов'язково переможемо
              одного дня!

                                     20.03.2015

СЛУХАТИ

Світоліна стала четвертою ракеткою світу після перемоги на Підсумковому турнірі WTA

Людмила Макоша
23 ч. · Киев

Есть информация и конкретное предложение!

Информация:
http://youtu.be/N8vWe91L0pc
Этот шаман ездил к Януковичу (помните диких птиц на шестах в Межигорье), но с февраля в Украине не появляется https://www.facebook.com/oorzhakiev
Он же помогает Путину.
Видимо, запланированное на 19-27 июля камлание должно будет помочь кремлевской власти.
13 шаманов, это число не для самой хорошей работы.

Пледложение:
Что хочу делать я и о чем бы хотела попросить членов группы – нужно закрыть Украину и вернуть назад посыл шаманов. Пусть просто получат назад то, чего пожелают нам. Пожелают хорошего, не будут дурманить мозги и наводить морок, и им будет хорошо. Пожелают насильно вернуть нас под Кремль, сами Россию и развалят.

Что нужно сделать, чтоб вернуть их посыл назад?
Псалом Давида на посиделках вы уже читали, он прекрасная защита даже в неумелых руках. Язык не важен, можно читать на любом. Можно даже просто вдумчиво слушать.
http://youtu.be/VDGmGcZp3P4
Нужны церковные свечи – 12 штук. Хорошо бы выдержать безкровный пост – без мяса, рыбы и яиц с сегодняшнего дня по 29 включительно.
Очень важно, читая псалом Давида, обращаться к высшим силам/богу о помощи (молиться), а не пытаться что-то делать самому, своими силами. Это необходимо, чтоб не перехватить какое-нибудь недоброе пожелание на себя и поможет не наломать дров.
Начинаем с 17 июля и по 29 включительно.
Лучше читать НА ЗАКАТЕ СОЛНЦА (подобные действия лучше всего делать на восходе и/или закате солнца, но утром выкроить на это время, будет большой проблемой для большинства). Сначала зажечь свечу, а потом читать. Одежда должна быть без пуговиц, а волосы распущены. Свеча должна догореть до конца, потому покупать следует самые маленькие свечи. Необходимо четко представлять, кто обидчик – Путин + все те, кто ему помогает вершить зло (этих всех знать и представлять не обязательно). На шаманов конкретно воздействовать не надо, они инструмент. Вот и все.

Настроение во время ритуала спокойное. Накручивать себя не надо. Мы не мстим, мы восстанавливаем справедливость, расставляем все по своим местам. Спокойно возвращенное назад зло, умножается, а агрессору становиться трудно сосредоточится на предполагаемой жертве, теряется кураж.
Кто хочет этим заняться, задавайте вопросы, если они у вас есть!

Які, на Вашу думку, в неї шанси на перемогу?

Будильник, поставленный на 11 утра, почему-то сработал в 9:30. Причём заиграл он не привычный гимн Украины, а невыносимо мерзкую песню "к сожалению день рождения только раз в году". Тарас Гринюк злобно, не глядя, потыкал пальцем в экран айфона, отключая будильник, и мысленно послал лучи поноса компании "эпл", закачивающей без спроса всякие гадостные композиции в телефоны пользователей. Раздраженно поворочавшись в кровати и поняв, что уснуть больше не удастся, Тарас решил пойти на работу пораньше.

В принципе, в этом не было никакой нужды. После великой перемоги благосостояние украинцев выросло настолько, что работало всё население страны исключительно по желанию и безо всякого жесткого графика. Только природное трудолюбие, врожденное презрение к халяве и стремление сделать любимую Украину ещё краше заставляло народ трудиться.

Тарас принял горячий душ, почистил зубы, зажёг на кухне четыре конфорки (газ давно можно было не экономить - в рамках дехуйлизации РФ поставляла его бесплатно), но передумал готовить что-то серьёзное. В холодильнике со вчера оставались божоле и чизкейк, и Тарас решил, что этого вполне достаточно для лёгкого завтрака. Он налил бокал молодого вина, нашёл десертную вилку, включил телевизор и стал завтракать.
По каналу "1+1"показывали новостной сюжет из Нью-Йорка. Американцы признали статую Свободы недостаточно свободной и заменили её статуей Украинца. Гринюк всмотрелся в его исполинскую фигуру. Огромный каменный Украинец был одет в вышиванку и узкие брюки "h&m", что символизировало верность традициям и готовность к европейскому развитию. В руке вместо факела он держал горящую покрышку, а множество чубов, торчащих из его головы, создавали иллюзию венца. Корреспондент "1+1" сообщил из толпы ликующих нью-йоркцев, что в рамках дехуйлизации старую статую Свободы установят на Красной площади взамен Кремля.

Следующий репортаж из киевского зоопарка, где впервые в неволе родила чупакабра, Гринюк, не интересующийся зоологией, смотреть не стал и выключил телевизор.
В офис, впечатлившись статуей Украинца, Тарас тоже решил пойти в узких джинсах, корпоративной вышиванке и хромовых сапогах.

В подъезде на лестнице его перехватил один из многочисленных русских уборщиков, наводнивших Киев после перемоги. Упав Тарасу в ноги, уборщик стал подобострастно чистить Гринюку обувь. Тарас не мешал ему - он понимал, что рабская генетика требует своё и русскому подобные проявления холуйства доставляют нехитрую радость.

- Как тебя звать? - спросил Тарас.
- Сережа, - ответил русский, не поднимая головы.
- Зачем ты с войной пришёл на землю мою, Серёжа?
- Путин заставил, - плачуще ответил русский.
- Эх вы, - досадливо сказал Тарас, - Человечишки. Во всём у вас Путин виноват. А сами поддерживали его всей страной.

Гринюк брезгливо отпихнул Сережу ногой, кинул ему монетку в один евро и вышел на улицу.

До офиса было десять минут ходу. Тарас шел не торопясь, благодушно посматривая по сторонам. Киев цвёл. Киев цвёл ревенём, подсолнухом и редисом; на грядках, разбитых на месте бывших трамвайных путей, паслись хрюшки; редкие автомобили - в основном бентли и ягуары - аккуратно объезжали животных. Многочисленные кобзари наполняли город народной музыкой.

Около работы Гринюк вдруг остановился и потрясенно посмотрел на середину дороги. По проспекту, рельсы с которого были сняты много лет назад, раскачиваясь с приличной амплитудой, ехал непонятный вагон ярко-голубого цвета. Тарас закрыл глаза и помотал головой. Наваждение рассеялось, вагон исчез. Божоле что ли в голову дало? - испуганно пробормотал Тарас и зашёл в офис.

- Слава Украине! - с порога поздоровался с Гринюком коммерческий директор.
- Героям Слава, Олександр! Смерть ворогам! - ответил Тарас. Олександр засмеялся:
- Да ну какие у нас вороги, Тарас. Все наши вороги умерли давно.- Это да, - сказал Тарас, - А вы чего так рано сегодня?
- Я с самолета сразу сюда, - сказал Олександр, - В Сочи на выходные летал для разнообразия, Крым надоел. А Сочи-то теперь наш.
- И как там?
- Разруха. Всё перестраивать после кацапов надо.

От разговора Тараса отвлёк звук пришедшего на айфон смс. Гринюк посмотрел на экран. Сообщение с зашифрованного номера гласило: "Грузите апельсины бочками - там кое-кто есть. Если пацанам не влом, соберём металлолом. Включи компьютер, Тарас."

Бред какой-то, - мрачно подумал Гринюк.

- Сводки свежие посмотрю, - сказал он коммерческому и прошёл к своему ноутбку.
Ноутбук не включался. Экран мерцал черным и категорически не показывал желтого поля с синим небом, установленных обоями рабочего стола. Тарас уже хотел перезагрузить его, как посередине дисплея появилась надпись: "Тарас, подойди к окну". Гринюк закрыл и вновь открыл ноутбук. Надпись всё так же угрожающе смотрела на него с монитора.

- Что за бисовщина, - прошептал Тарас, осторожно подошёл к окну и выглянул на улицу.
Напротив офиса, всматриваясь в дома, стояла странная пара - пожилая женщина в каких-то древних обносках и бугай в плаще. У женщины было неприятное волевое лицо, цепкие маленькие глазки, в руках она покручивала огромный зонт. Бугай, в надвинутой на глаза шляпе, прятал лицо в воротник плаща. Женщина встретилась с Гринюком взглядом и сразу что-то зашептала на ухо бугаю. Пара медленно двинулась к двери. Тарас отпрянул от окна и вернулся к ноутбуку. Надпись на экране сменилась. "Они видели тебя? Y/N". Тарас, чувствуя недоброе, поспешно нажал "Y". "Ты в опасности, Тарас" - сообщил ноутбук, - "Беги. Беги к запасному выходу, там тебя ждёт машина".

Несмотря на абсурдность происходящего, Гринюк шестым чувством понимал, что медлить нельзя. Не обращая внимания на удивленного Олександра, он бросился к черному входу. Уже на бегу он обернулся и посмотрел в приемную офиса. С улицы туда вваливалось что-то зелёное и нестерпимо жуткое.

Вылетев на задний двор, Тарас сразу увидел серебристую новенькую "перемогу" с золотым трезубцем на капоте. Её задняя дверь открылась, приглашая Гринюка внутрь. После секундного колебания Тарас запрыгнул в автомобиль и взвизгнув покрышками "перемога" помчалась прочь от офиса.

Отдышавшись, Гринюк посмотрел по сторонам. Судя по красиво уложенной на затылке косе, за рулем машины находилась женщина. На заднем сидении, рядом с Тарасом, развалился мужчина с ярко-выраженными арабскими чертами лица.

- Ну, здравствуй, Тарас, - задумчиво сказал мужчина, - Слава Украине.
- Героям Слава! - ответил Тарас, - Кто вы?
- Кто я... Это долгая история. Начнем с того, что меня зовут Махмет и я здесь для того, чтобы сообщить самую важную новость в твоей жизни. После неё ты не сможешь жить как раньше. Ты готов к этому, Тарас?
- Я не знаю, - начал было Тарас, но внезапно почувствовал стыд за свою нерешительность, - Готов!
- Что ж, другого ответа от украинца я и не ждал, - Махмет помедлил и спросил, - Скажи, Тарас, у тебя никогда не было ощущения, что всё вокруг не взаправду? Что всё слишком хорошо, всё дословно так, как нам и мечталось? Что такого просто не бывает?

Гринюк хотел помотать головой, но вдруг вспомнил, что нечто подобное он ощутил сегодня, когда смотрел репортаж из Нью-Йорка. Он кивнул.

- И это правда, так не бывает, - сказал Махмет и пристально посмотрел Гринюку в глаза, - Мы в чебурашке, Тарас. Мы все уже несколько лет в чебурашке.
- В чебурашке? - растерянно спросил Тарас.
- Да. Если помнишь, в 2014 году ходили слухи, что русские разрабатывают сеть "чебурашка" взамен обычного интернета.
- Что-то было такое, - сказал Тарас.
- Насчёт замены интернета - это деза была. Никакой замены не планировалось. Кацапы разрабатывали эту сеть только для трансляции на территорию Украины. И несколько лет назад они её запустили.
- Для чего?
- Ресурсы, Тарас. Всё как обычно. Деньги и земли. Убить всех украинцев русские, хоть и очень хотели, не могли - возмутилось бы мировое сообщество. Поэтому они пошли другим путём - нас всех переместили в чебурашку. Наши реальные тела лежат в колбах с физраствором на гигантских складах где-то в Запорожье. А кацапы в это время добывают на Донбасе наш уголь и засеивают гнилой ботвой наш чернозём.

Тарас молчал.

- Сомневаешься? - сказал Махмет, - А вот ты, допустим, никогда не задумывался почему мы, украинские патриоты, в Киеве только по-русски говорим? Вижу, что задумывался. А это оттого, Тарас, что интерфейс у чебурашки русский. Я тебе ещё много примеров могу привести, да смысла нет.

Тарасу мучительно не хотелось верить этим словам. Ум сопротивлялся открывшейся правде, но душой Гринюк понимал, что Махмет не врет.

- А те двое в офисе? - спросил он, вспомнив странную пару, - Кто они?
- Гена и шапокляк, - ответил Махмет, - Агенты чебурашки. Очень опасные виртуальные сущности. Они были посланы нейтрализовать тебя, но, слава украине, мы успели раньше.
- Почему именно меня? - спросил Гринюк.
- Ты Избранный, Тарас. Как и все украинцы - ты Избранный. И с каждым мы работаем по отдельности.

Тарас с надеждой взглянул на собеседника и спросил:

- Но что же делать, Махмет? С этим всем можно же что-то сделать?
- Странный вопрос. Не ожидал, честное слово. Ты правда не знаешь что делать?
- Не знаю, - сказал Гринюк.
- Надо собирать майдан, Тарас. Настало время собирать новый майдан.

Гринюк отвернулся от Махмета и стал смотреть в окно автомобиля. В душу его пришли спокойствие и ясность. Ему было немного стыдно за свои глупые вопросы, ответы на которые очевидны для любого настоящего украинца. За окном, как в кинофильме, мелькал красивый весенний Киев с нарядными толпами радостных горожан. Так жить дальше было нельзя. Тарас стиснул кулаки и решительно прошептал: "Чебурашку геть!".

 

Боже, як хочеться кричати! Людоньки! Люди, моє волання до вас, до людей!

До живих людей, які вміють думати, розмовляти, учиняти вчинки і відповідати

за них … До вас, поки ви живі! Бо мертві не чують і не мають сорому! Їм однак,

бо їх почорнілі тіла пізнали смерть, та не вспіли відчути її підступність. Можливо,

єдине, що відчують мертві -  то рахунок,  який веде оскаженіла війна. Це вона

перетворює все живе на мертве. Це живі з мертвою душею та серцем, вбиваючи

живих, перетворюють їх на мертвих! Це ви, ординці, хоча й живі, а вже не маєте ні

сорому, ні жалю, ні людяності – вбиваєте, грабуєте, ґвалтуєте! Це вам, воїнам

кремлівського Ірода, не до вподоби  ні наша спадщина, ні наша культура,

ні наша мова! За вашим людожерським планом все, що не схоже на вас,

підлягає знищенню! Що саме й відбулось на наше превелике лихо в наших містах!

Боже, ти все зверху бачиш! Чи, можливо, попіл від згорілих тіл запорошив тобі очі?

Подивися на наш багатостраждальний Маріуполь, що був колись перлиною

біля моря! Де гамірно бігали загорілі діточки, де вечорами прогулювалися

красиві жінки, де спацерували ошатно вдягнені чоловіки, де чепурні кафе,

ресторани, театри … Суцільна ПУСТКА! КАТМА! Все згоріло! Все знищила ОРДА!

Люди! Людоньки! Це ж не середньовіччя! Не залишилось нічого! Суцільна руїна –

шматки бетону, цегли і людських решток упереміж!  Проклинаю вас, вбивці, всіх,

хто прийшов і знищив місто, всіх, хто оспівував «подвиги» орди, всіх, хто міг

запобігти цьому злочину, а не зробив цього! Горіть ви всі в пеклі!

Смерть ворогам! Слава Україні!

repost*Yunona Svitozoryan’ska  

28/03/2022

Сьогодні в Україні війна, яку веде руський православний мір московського патріархату.…

       

           Ви ще ходите в руську церкву московського                                                патріархату?           

        Народ «руського православ’я» знищує християнську Україну,  грабує, руйнує, морить холодом і вбиває мирних людей, дітей.

 Армія Християн «руського православія» які мають Божу Заповідь «не вбий»  знищують будинки українських християн, вбивають мирних людей, мирних жителів, невинних дітей.

І я спитав: Боже, як же так. Як так сталося, як виховали православні священики російської православної церкви і кого виховали у своєму християнському православ'ї, - вбивць, ґвалтівників, катів. 

Що ж такого проповідують у церквах і храмах російські православні священнослужителі, що замість любові у серцях і душах православних російських християн панує морок зла, бажання пограбувань, вбивств та насильства.

І Дух Божий направив мене за відповіддю на сторінки Христової Євангелії, де я знайшов відповідь, ким є православні священики російського православія і весь християнський  світ «православного християнства руського міра».

                             І сказав  Божий Дух:

 Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.  

                                   Від Івана 8:44

    Батьком священників  руського  православного  християнського православ’я московського патріархату, які благословляють свій  руський православний  народ на війну проти християн українського народу  є злий дух сатана, як про це сказано у Євангеліі….

Тепер ми знаємо, що маємо справу із лютим звіром сатаною в образі  руського  «православного»  «християнського» міра, - великого вавилону, релігією  зла і злочинства.

Що Господь Бог говорить  про христянський православний руський мір, як рятуватися, як спасатися від цього  сатанинського  всього православного  міра...

 Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних,  бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його!  І почув я інший голос із неба, який говорив:

Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його.  Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його.                 Обявлення 18

Втікайте із руського православного міра. Втікайте із християнських церков руського православія,від іхніх звичаів, традицій,  свят, бо  це середовище сатани і сховище демонів і нечистих духів, фальшивих священників, що видають себе за Божих служителів, але насправді є слугами сатани, які  ведуть християнський світ руського міра до загибелі, як про це сказано у Євангеліі. 

 Такі бо фальшиві апостоли(священники), лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.  І не дивно, бо сам сатана прикидається ангелом світла!  Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми.    

                                                                         2 до Коринтян 11:13-15                                      

Господь Бог буде нищити  Великий Вавилон  названий Великим Вавилоном, матір гидоти і  розпусти,  злочинства  і іншого зла….                                                 

Втікайте з руського православ’я, щоб вам  не попасти в Боже Карання і в Гнів Всемогутнього…  Бо хто встоїть від Гніву Всемогутнього….

                                             Читайте кн.. Об'явлення  17, 18:2-8

А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.        

                                                                                          Єремія 10:10

                 Михаіл Надврнянський

Звертаючись до всіх, хто підтримував нашу кампанію, я схиляю голову перед вашою вірою в нас. Всім тим, хто нас не підтримував, я хочу сказати наступне: "Прислухайтеся до мене в міру того, як ми просуваємося вперед. Випробуйте мене і моє серце".

Якщо ви не погодитеся зі мною, нехай буде так. Це демократія. Це Америка. Право на мирне незгоду. В межах кордонів нашої республіки, можливо, це найбільша сила нації. Проте, вислухайте мене: "Розбіжності не повинні вести до роз'єднання". І я клянусь, що буду президентом для всіх американців, абсолютно всіх. (Оплески.) І я обіцяю вам, що буду боротися за тих, хто не підтримав мене, в тій же мірі, як і за тих, хто підтримав. (Оплески.)

Багато століть тому Св. Августин, святий моєї церкви, писав, що народ - це маса, яка визначається загальними об'єктами любові. Обумовлена загальними об'єктами любові. Які у нас загальні об'єкти, які ми, американці, любимо, які визначають нас як американців?

Думаю, ми знаємо. Це можливості, безпеку, свобода, гідність, повагу, честь і, так, істина. (Оплески.) Останні тижні і місяці дали нам болісний урок. Існує правда і брехня - брехня, яку кажуть заради влади і наживи.

І у кожного з нас є борг і відповідальність як громадян, американців, і особливо лідерів, які взяли на себе зобов'язання дотримуватися Конституції і захищати нашу країну, відстоювати правду і боротися з брехнею. (Оплески.)

Послухайте - (оплески) - я розумію, що багато хто з моїх співвітчизників-американців дивляться в майбутнє з острахом і тривогою. Я розумію, що вони турбуються про свою роботу. Я розумію що, як і мого батька, їх ночами мучать питання: чи зможу я зберегти своє здоров'я, чи зможу я платити іпотеку. Вони думають про свої родини, про те, що буде далі. Чесно, я розумію.

Однак відповідь полягає не в тому, щоб піти в себе, підтримувати конкуруючі фракції, не довіряючи тим, хто не схожий на вас, або молиться не так, як ви, або отримує новини з інших джерел. Ми повинні покласти край цій нецивільних війні, в якій червоний колір протиставляється синьому, село виступає проти міста, консервативне знаходиться в опозиції до ліберального. Ми зможемо це зробити, якщо відкриємо свої душі замість того, щоб робити запеклими серця.

Якщо ми виявимо трохи терпимості і упокорювання і висловимо готовність стати на місце іншої людини. Як сказала б моя мама: "На хвилиночку встань на його місце". Тому що в житті є одна особливість: ніхто не знає, що з ним станеться.

Бувають дні, коли тобі потрібна допомога. Бувають дні, коли нас закликають протягнути руку допомоги. Так і має бути. Ми робимо це один для одного.

Якщо ми це зробимо, наша країна стане сильніше, більш процвітаючою, більш готовою до майбутнього. Між нами можуть існувати розбіжності. Дорогі співвітчизники, ми будемо мати потребу один в одному в ході подальшої роботи. Необхідно буде докласти всіх зусиль, щоб вистояти цю темну зиму. Ми вступаємо в найважчий, самий смертоносний період пандемії.

Ми повинні залишити осторонь політику і нарешті почати боротися з COVID-19 як єдина нація. Я вам це обіцяю. Як говориться в Біблії, "Увечері плач, а радість на ранок!". Ми пройдемо це разом. Бачте, ми з колегами служили в Палаті представників і в Сенаті, і ми розуміємо, що світ сьогодні дивиться на нас. Я хотів би сказати наступне громадянам інших держав.

Америка пройшла випробування, завдяки чому ми стали сильнішими. Ми будемо відновлювати зв'язки з союзниками і відігравати важливу роль на світовій арені. Чи не з тим, щоб вирішити проблеми минулого, а з тим, щоб подолати існуючі або майбутні виклики. (Оплески.)

Ми послужимо прикладом не завдяки нашій силі, а завдяки силі нашого прикладу. (Оплески.) Ми будемо сильним, надійним партнером, який виступає за мир, прогрес і безпеку.

Як ви знаєте, в нашій країні ми пройшли через багато. Перше, що я хотів би зробити, ставши президентом, - це запросити вас приєднатися до мене в хвилину мовчання, присвячену молитві, і згадати 400 тисяч американців, яких ми втратили за останній рік у зв'язку з пандемією: матерів, батьків, чоловіків, дружин, синів, дочок, друзів, сусідів і колег. Ми вшануємо їх пам'ять, перетворивши в той народ і в ту країну, якими ми можемо і повинні стати.

Прошу вас приєднатися до мене в мовчанні для молитви в пам'ять про тих, хто загинув або втратив близьких, і про нашу країну.

[ХВИЛИНА МОВЧАННЯ]

Амінь. Настав час нового випробування. Наша демократія, наша правда піддаються атаці. Лютує вірус, зростаюча нерівність, гноблення в зв'язку зі системним расизмом, кліматична криза. Роль, яку США грають в світі. Кожна з цих проблем є найважливіший виклик. Але ми стикаємося з ними одночасно. На нашу країну лягла найважча відповідальність в нашій історії, і тепер ми пройдемо випробування.

Чи зуміємо ми спільно подолати труднощі? Настав час сміливих дій, так як перед нами стоїть безліч завдань. Це факт. Обіцяю вам, що про нас з вами будуть судити на підставі того, як ми впораємося з нашаровуються кризами нашої ери. Опинимося ми на висоті поставлених завдань? Вистоїмо ми в ці рідко зустрічаються, але важкі часи?

Чи зможемо ми виконати наші зобов'язання і передати нашим дітям новий і кращий світ? Вважаю, що ми повинні це зробити. Упевнений, що ви дотримуєтеся такої ж думки. Ми цього доб'ємося. Коли ми цього досягнемо, ми впишемо нову велику главу в історію США. Це буде американська історія - історія, яка буде схожа на одну з моїх улюблених мелодій, - "Американський гімн". У ній є строфа, яка мені здається особливо примітною.

Вона звучить так: "Вікові зусилля і молитви привели нас до цього дня. Яким буде наше спадщина? Що скажуть наші діти? Нехай серце моє прийшло стане відомо, коли мої дні підійдуть до кінця. Америка, Америка, тобі я віддаю краще". Давайте в розвивається історію нашої великої країни привнесемо наші власні зусилля і молитви.

Якщо ми це зробимо, то, коли наші дні підійдуть до кінця, наші діти і правнуки скажуть про нас: вони зробили все, що змогли, виконали свій обов'язок, вилікували скалічену землю. Мої співвітчизники, я закінчую тим же, чим почав свій виступ: священної клятвою перед Богом і перед вами. Даю вам слово, я завжди буду говорити вам правду. Я буду захищати Конституцію. Я буду захищати демократію. Я буду захищати Америку.

Я буду робити все заради вас, думаючи не про владу, а про можливості, які не про особисті образи, а про загальне благо. Разом ми напишемо американську історію надії, а не страху. Єдності, а не роз'єднаності. Світла, а не темряви. Історію порядності, гідності, любові, відновлення, величі і сумлінності.

Нехай ця історія послужить нам прикладом і джерелом натхнення. Нехай вона скаже майбутнім поколінням, що ми відгукнулися на заклик історії, що ми подолали виклик. Демократія і надія, правда і справедливість при нас не зникли; Америка забезпечила свободу на своїй території і в черговий раз послужила прикладом для країн світу.

Це - наш борг перед нашими предками, один одним і майбутніми поколіннями.

Таким чином ми цілеспрямовано і впевнено виконуємо завдання нашого часу, покладаючись на віру, наші переконання і відданість один одному і країні, яку ми любимо від щирого серця. Нехай Господь благословить Бог Америку і захистить наші війська. Спасибі, АмерикаИсточник: https://censor.net/ru/r32432

Голова Верховного суду США Робертс, віце-президент Харріс, спікер Пелосі, лідер Шумер, лідер Макконелл, віце-президент Пенс, мої шановні гості, мої співгромадяни-американці, це день Америки! Це день демократії, день історії та надії, оновлення та згоди. У горнилі століть Америка знову пройшла випробування. І Америка відповіла на виклик. Сьогодні ми святкуємо тріумф - чи не кандидата, а справи, справи демократії. Народ, волевиявлення народу було почуто, і воля народу була почута.

Ми знову дізналися, що демократія безцінна. Демократія тендітна. І в цей час, друзі мої, демократія перемогла! (Оплески.)

Тому зараз, на цьому священному місці, де всього кілька днів тому насильство намагалося розхитати саму основу Капітолію, ми зібралися разом, одна нероздільна збережена Богом нація, щоб здійснити мирний перехід влади, так, як ми робили це більше двох століть. Ми дивимося вперед на наш унікальний американський шлях, невтомний, сміливий, оптимістичний, і встановлюємо наші цілі, мети нації, якої - ми знаємо - ми можемо і повинні бути.

Я дякую своїх попередників за те, що вони присутні тут сьогодні. Я дякую їм від щирого серця. (Оплески.) І я знаю (оплески) ... І я знаю стійкість нашої Конституції і силу, силу нашої нації, так само, як це знає президент Картер, з яким я говорив вчора ввечері і який не може бути з нами тут сьогодні, але якому ми віддаємо данину поваги за його службу довжиною в життя.

Я тільки що прийняв священну присягу, яку брали всі ці патріоти. Першим цю присягу приніс Джордж Вашингтон. Але американська історія залежить не кого-то одного з нас, не від деяких з нас, а від усіх нас, від нас - народу, який прагне до більш досконалого союзу. Це велика країна. Ми хороші люди. Ми пройшли через століття, через шторми і боротьбу, мирний і воєнний час, але у нас попереду ще далекий шлях.

Ми підемо вперед швидко і наполегливо, тому що нам багато чого треба зробити цієї зими, сповненою великих небезпек і значних можливостей. Багато що потрібно виправити, багато відновити, багато залікувати, багато побудувати, багато придбати. Небагато людей в історії нашої країни стикалися з такими труднощами і викликами, які поставило перед нами час.

Вірус, який буває один раз в століття, безмовно вражає країну. За один рік він уже забрав стільки життів, скільки Америка втратила під час Другої світової війни. Втрачено мільйони робочих місць, закриті сотні тисяч підприємств, заклик до расової справедливості, якому щонайменше 400 років, рухає нами. Мрія про справедливість для всіх більше не буде відкладена. (Оплески.)

Заклик про виживання виходить від самої планети. Заклик, який не може бути відчайдушніше або ясніше, а тепер і зростання політичного екстремізму, концепція переваги білих, внутрішній тероризм, яким ми повинні протистояти і які ми переможемо. (Оплески.)

Подолання цих викликів, відродження нашої душі і забезпечення безпечного майбутнього Америки вимагають більше, ніж слів. Потрібно саме важкодосяжним в демократії - єдність. Єдність. В іншому січні, в новий, 1863 рік, Авраам Лінкольн підписав Прокламацію про звільнення рабів. Коли президент торкнувся пером паперу, він сказав (я цитую): "Якщо колись моє ім'я увійде в історію, це станеться завдяки цьому акту, який я підтримую всією душею".

"Який я підтримую всією душею". Сьогодні, в цей січневий день, я всією душею підтримую об'єднання Америки, об'єднання нашого народу, об'єднання нашої країни. (Оплески.)

Об'єднання для боротьби з ворогами, які нам протистоять, зі злістю, обуренням і ненавистю, екстремізмом, беззаконням, насильством, захворюванням, безробіттям і безнадією. Разом ми здатні на великі справи, важливі речі.

Ми можемо виправити неправильне. Ми можемо дати людям хорошу роботу. Ми можемо вчити наших дітей в безпечних школах. Ми можемо подолати цей смертоносний вірус. Ми можемо винагородити ... винагородити за роботу і відновити середній клас і забезпечити охорону здоров'я для всіх. Ми можемо забезпечити расову справедливість і ми можемо знову зробити Америку провідною силою добра в світі.

Я знаю, що слова про єдність можуть для когось в ці дні здаватися порожніми фантазіями. Я знаю, що сили, які нас розділяють, мають глибоке коріння і що вони реальні. Але я також знаю, що вони не є чимось новим. Наша історія була постійною боротьбою між американським ідеалом про те, що всі ми створені рівними, і жорсткої потворною реальністю, коли нас розривали на частини расизм, нативізм, страх, демонізація.

Битва триває роки, перемога ніколи не гарантована. Через громадянську війну, Велику депресію, Другу світову війну, 9 вересня, через боротьбу, жертви і труднощі наші кращі ангели завжди перемагали. У кожен з цих моментів більшість з нас - більшість з нас - об'єднувалося, щоб вести всіх нас вперед, і ми можемо зробити це зараз.

Історія, віра і розум вказують шлях - шлях єдності. Ми можемо дивитися один на одного не як противники, а як сусіди. Ми можемо ставитися один до одного гідно і з повагою. Ми можемо об'єднати зусилля, припинити кричати і знизити напругу. Бо без єдності немає світу, лише гіркоту і лють. Немає ніякого прогресу, тільки виснажливе обурення. Немає нації, тільки стан хаосу.

Це наш історичний момент кризи і викликів, і просування вперед передбачає єдність. Ми повинні зустріти цей момент як Сполучені Штати Америки. Якщо ми це зробимо, я даю гарантію, що ми не програємо. Ми ніколи, ніколи, ніколи не терпіли невдачі в Америці, коли ми діяли спільно.

Отже, сьогодні, в цей час, в цьому місці, давайте почнемо все з чистого аркуша. Давайте знову будемо слухати один одного. Чути один одного. Бачити одне одного. Поважати один одного. Політика не повинна бути палаючим вогнем, який знищує все на своєму шляху. Кожне розбіжність не повинно перетворюватися на тотальне війну. І ми повинні відкинути культуру, в якій самі факти маніпулюються і навіть фабрикуються. (Оплески.)

Мої співвітчизники-американці, ми повинні діяти по-іншому. Америка здатна на більше, і я вірю, що Америка - набагато краще. Просто погляньте навколо. Тут ми стоїмо в тіні купола Капітолію, як уже згадувалося раніше, завершеного в розпал Громадянської війни, коли сам Союз буквально висів на волоску. Проте, ми вистояли. Ми перемогли.

Ми стоїмо і дивимося на величний Молл, де доктор Кінг говорив про свою мрію. Ми стоїмо там, де 108 років тому на черговий інавгурації тисячі протестуючих намагалися перешкодити хоробрим жінкам виступити за право голосу. І сьогодні ми відзначаємо присягу першої в історії Америки жінки, обраної на національний пост віце-президента - Камали Харріс.

Не кажіть мені, що нічого не можна змінити! (Оплески.)

Через Потомак від нас знаходиться Арлінгтонське кладовище, де покояться в вічний мир герої, котрі проявили останню повну міру відданості. І ось ми стоїмо, всього через кілька днів після того, як бунтівна юрба вирішила, що вона може використовувати насильство, щоб змусити замовкнути волю людей, зупинити роботу нашої демократії, вигнати нас з цієї священної землі. Цього не сталося. Цього не станеться ніколи. Ні сьогодні. Ні завтра. Ніколи. Ніколи! (Бурхливі оплески.)