Межа між небом і земною твердю.

Мить невловима – між життям і  смертю.

Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.

Змах крил один стрімкий – політ до волі.

 

30.07.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

коли Ти обираєш ЩОСЬ
     і переконуєш себе – це класно…
     чи просто: то ВОНО ж на краще…
а чи лукаво: що ж мені робити…
чи змушено: бо треба ж жити…

Тоді – вмираєш ТИ
     і віддаєшСЯ на поталу,
     про краще так і не дізнавшись,
обмежуєш сама себе, і більше
сама собі Ти відмовляєш володіти
тим,
     що подаровано Тобі поправу…

не відмовляйтесь у Любові ЖИТИ!

Я на сайті вже більше 10 років і лише останнім часом помітила таку масу постів про президента і політику. Невже років 8 тому всі були задоволені тим, що відбувається в країні? Навіть серед пиділених слів у пошуку блогів найбільшими літерами виділено Зе, політика...
До чого я веду... от цікаво, це просто саме в останнті роки свобода слова так розгулялась і нарешті маса невдоволеного люду може виговоритись? Чи просто основна можливість конкурування в політиці заключається в створенні ботоферм і вливання через соцменежі потрібної комусь пропаганди? Просто не за горами нові вибори, а чи навчились ми робити якійсь висновки, приймати виважені рішення і не обирати аби що, бо до нас так донесли інформацію?

Початок розмови тут

(дуже давня історія, майже справжня, трохи видозмінена)

Що я можу дати тобі, окрім свого кохання? Як висловити почуття, які переповнюють мене?..  Що додати, адже словами все сказане і написане?..

Я захоплююсь тобою. Подивись уважно – ми, як дві половинки одного цілого. Ми такі схожі, але дещо відрізняє нас – для того, аби ці половинки співпали, доповнили одна одну і з’єдналися міцно.

Ти кажеш, що твоя особо не варта мого кохання. Не вірю. Невже ти думаєш, що  його можна віддати тому, до кого моє серце байдуже?

 У твоєму виборчому бюлетені претендентів на кохання імен декілька. І моє чи на першому місці в списку?.. В моєму – лише одне ім’я, іншого немає. Навіть не уявляю, кого ще можна додати туди. Тривалі пошуки привели до тебе. Але остання перепона… Ти не даєш шансу навіть на спробу усунути цю перешкоду. Можливо, вона нездоланна. Але як дізнатися, доки не зробити намагання її подолати? 

Жесткий стиль Владимира Путина может вытолкать Киев в объятия Евросоюза. Но необходимое для евроинтеграции построение демократии в стране совершенно не выгодно Виктору Януковичу, пишут Комментарии.

Новость о том, что Владимир Путин намерен вернуться в кресло президента России, Виктор Янукович узнал, так сказать, из первых рук — пренеприятное известие застало его как раз во время собственного визита в Москву. И судя по всему, общая дата посещения украинским Президентом Белокаменной и съезда "Единой России", на котором было официально объявлено о выдвижении в президенты Путина от российской партии власти, была вовсе не совпадением, а тщательно подготовленным "сюрпризом" Януковичу.

Уже сейчас понятно, что после третичного избрания Путина главой РФ наказание Киева за неправильную ставку на переизбрание Дмитрия Медведева будет жестким. Казалось бы, прогнозировать осуществление сценария "Путин-3" могли даже школьники, а наш Президент окружен и не такими мудрецами. Можно, конечно, оправдать столь крепкий промах Банковой тем фактом, что ставку на проект "Медведев-2" делали многие европейские столицы, включая столицу Европы — Брюссель. Но делали они это в теневом режиме. Но Янукович, в отличие от витиеватых еврочиновников, действовал смело, свою ставку на победу Дмитрия Анатольевича сделал более чем прозрачно и с помощью Генпрокуратуры даже нанес Путину обиды сугубо личного характера. А как можно иначе трактовать тот факт, что при рассмотрении в суде дела Юлии Тимошенко ГПУ в своем обвинительном заключении сделала Владимира Владимировича фактически "соучастником преступления" Юлии Владимировны.

Третий срок Путина и подготовка к нему будет, прежде всего, стоить украинскому Президенту мегапроблемы в так и не разрешенном при президентстве Медведева украинско-российском газовом споре. С "медведевцами" Киев имел добротную переговорную группу, правда, наличие которой к прорыву в переговорах так и не привела. С "путинцами" такой переговорной группы у страны нет вовсе — отвечающие за этот сектор украинско-российского диалога Дмитрий Фирташ, Юрий Бойко и Константин Грищенко ассоциируются исключительно с компанией RosUkrEnergo, от посреднических услуг которой отказался лично сам Путин еще два с половиной года назад в результате небезызвестного газового соглашения, за подписание которого Тимошенко сидит в СИЗО. Теперь разговор с Януковичем пока еще премьер РФ будет вести без посредников, а, возможно, при участии пока еще вице-премьера РФ и лидера группы "питерских чекистов" Игоря Сечина, крайне недолюбливающего Виктора Федоровича. Разговор, можно предполагать, будет до неприличия короткий, конкретный и, мягко говоря, резкий.

С не меньшей проблемой уже в краткосрочной перспективе столкнется Янукович, а также в большей степени его олигархическое окружение, в деле обострения экономической экспансии в Украину российского бизнеса, ассоциируемого лично с Путиным. Наступление российского государственного Внешэкономбанка, председателем набсовета которого является премьер РФ, на украинский индустриальный Восток началось не сегодня и даже не вчера. В последние годы во всех крупнейших сделках в Украине в металлургической отрасли фигурировал именно Внешэкономбанк, и, судя по всему, этот процесс с возращением Путина в президентское кресло лишь обострится. Параллельно с поглощением украинской металлургии происходит монополизация химической отрасли страны Фирташем, задолжавшем изрядную сумму с девятью нулями как раз российским банкирам. Так что не ровен час, и практически вся украинская химия отойдет "дзюдоистам", а возможно, эти планы в Москве имели изначально, давая Фирташу взаймы. Таким образом, установление контроля над экспортно-ориентированными отраслями украинской промышленности является не только угрозой национальной безопасности, но и глобальным вызовом для самых богатых украинцев. А это, как говорят в Одессе, две большие разницы.

Но есть от третьего срока Путина для Украины существенный плюс, возможно, даже нивелирующий все вышеупомянутые минусы. Атакуемые Путиным бизнес-интересы украинской элиты могут склонить последнюю в сторону безапелляционного европейского выбора. Но тут есть одна маленькая неувязочка: для полноценной евроинтеграции Евросоюз требует соответствовать европейским ценностям. А это вообще не вяжется с Януковичем и режимом, который в Украине строится в авральном порядке с начала 2010-го. Так что, перефразируя известную поговорку, можно сделать однозначный вывод: что украинцу хорошо, то действующему украинскому Президенту — смерть.

Вчора в процесі інтернет-дискусії спало мені на думку таке порівняння. Якщо тебе обікрали якісь невідомі злодії – тобі прикро, звичайно, але ти відчуваєш і власну провину: треба було вставляти у двері кращий замок, а мобілку чи гроші тримати не у зовнішній кишені, а у внутрішній. Ще більше ти злишся на себе, ніж на злочинців, якщо став жертвою шахраїв: щось обіцяли, а ти повірив і сам їм гроші віддав.

Неприємні емоції після такої крадіжки чи шахрайства у жодне порівняння не йдуть із тими, що залишаються після нападу бандитів і грабіжників. Коли ти чудово їх бачиш, мало не по іменах знаєш – а вдіяти нічого не можеш, бо вони сильніші. Щодо крадія виникають думки: «Рано чи пізно попадешся, падлюко, і сядеш» – а бандита хочеться вбити. Якщо міліція не може знайти крадія – потерпілий змириться, а що йому робити, і надалі пильнуватиме своє майно краще. Якщо ж міліція покриває відомого усім бандита – це може призвести до трагічних наслідків, включно із самосудом. Якщо хтось ще не здогадався – це я про політику. Можливо, десь там, у так званих демократичних країнах, при владі можуть бути законослухняні люди. Їм їхній капітал або від батьків перейшов, або й самі вислужилися і виросли з низів – і таке буває. А хто може бути при владі у нас – у державі, де люди й голосувати ще не навчилися: або дякують своїм голосом за отриману гречку, або, навпаки, голосують комусь назло? У нас при владі можуть бути лише ті, у кого, принаймні, є гроші на «гречку». А де ж вони їх узяли? Там, на Заході, все зрозуміло: прадідусь-пірат, дідусь – рабовласник, батько – фабрикант, син – меценат і демократичний політик. А наші всі самі починали «піратами». Або бандитами, або шахраями, третього не дано. Минула влада була значною мірою шахрайська, нинішня – бандитська. І саме тому доводиться підтримувати шахраїв проти бандитів. Ну не понесу я свої гроші у траст чи до МММ, і що вони мені зроблять? А бандити просто прийдуть і відберуть силою. Звісно, краще було б, якби при владі були не бандити і не шахраї, а чесні люди. Але звідки ж у чесної людини візьмуться гроші на «гречку»? Чесні люди у нашій державі або взагалі не займаються політикою, або знаходяться десь у низах нашого рідного політикуму і не мають сил, щоб протистояти бандитам. Мені часто пишуть: кого ти захищаєш, вони ж такі-сякі, вони те, вони друге. Та знаю я і про те, і про друге, і навіть про третє. А що робити? Бандюки гірші. Олена Білозерська

===========================================================================================

таки ось справи

============================================================================================

Остановись! Пусть он увидит солнце, 

Услышит шум весеннего дождя 

И будет в час счастливейшей бессонницы

Смотреть на звезды, глаз не отводя.

Тебе легко не дать ему родиться.

Тебя не станут за руки держать -

Ведь он не сможет даже защититься,

Не сможет крикнуть, встать и убежать.

И разве не смогла б ты поделиться

С ним миром, домом, лаской и теплом,

И, если нужно, даже потесниться

И дать ему местечко за столом?

И, может быть, никто другой, а этот,

Чья жизнь уже на ниточке висит,

Окажется ученым иль поэтом,

И целый мир о нем заговорит

                                              Ирина Быченкова