З Днем Незалежності, Рідна Країно!

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

...Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

...Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

1944 В.Сосюра

УКРАЇНА ПРОТИ...


70%, 14 голосів

30%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

***

  • 23.10.11, 21:22

Можно полюбить душу,не зная тела... А потом сходить с ума, прикосаясь к телу любимой души...

Любовница

Ну, вот и все,
Их время вышло,
И проводить пора его…
Она лишь тихо,еле слышно,
Прошепчет: «Буду ждать еще»…
Он так же тихо,молча выйдет,
И растворится в тишине,
В машину сядет и поедет
Он, ночевать к своей жене…
А ей останутся лишь розы,
Воспоминаний тихий звон,
И по щекам ручьями слезы,
И сердца вновь неслышный стон…
Но что ей сделать?
Раствориться? Сбежать от этой суеты?
Все бросить снова и забыться?
Но не уйти ей от любви.
И не забыть ей эти руки,
И нежных черт, знакомый склад,
Пусть причиняют они муки,
Но кто же в этом виноват?
И снова, как и в этот вечер,
Она покорно будет ждать,
И зажигать повсюду свечи,
И у окна весь день стоять…
И вновь он тихо постучится,
Войдет чуть слышно, не спеша,
В молчанье этом растворится
И улетит ее душа…



(з інтернету)